Рішення № 90354634, 18.02.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29883/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Єряшевій А.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача та третьої особи І - ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ІІ-ІІІ - ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», партнерства з обмеженою відповідальністю «Інланд Транзіт», ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової Ольги Петрівни, треті особи: ОСОБА_4 , Національний банк України, про визнання договорів недійсним та за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», партнерства з обмеженою відповідальністю «Інланд Транзіт», ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової Ольги Петрівни, треті особи: Національний банк України, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенко В.І., про визнання договорів недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 , який 07 червня 2019 року подав до суду заяву про зміну підстав позову звернулись до суду із позовами до ПАТ «Банк Камбіо», ПОВ «Інланд Транзіт», ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової О.П. про:

- визнання недійсними: 1) Договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 11 вересня 2014 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт»; 2) Договору про відступлення прав вимоги від 10 грудня 2014 року, укладеного між ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_3 ; 3) Договору відступлення прав за договором іпотеки від 10 грудня 2014 року за № 501, укладеного між ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_3 ;

- скасування рішення про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотекодержателем ПОВ «Інланд Транзіт»; та про реєстрацію іпотекодержателем ОСОБА_3 ;

ОСОБА_1 мотивує позов тим, що Договір відступлення права вимоги від 28 листопада 2007 року № 1019 посвідчений приватним нотаріусом Петренко Я.В. ніким ніколи не укладався, а тому не міг бути вказаним в Державному реєстрі у якості підстави виникнення іпотеки.

В обґрунтування позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 , вказує, що з укладенням оспорюваних договорів відбулась заміна кредитодавця (іпотекодержателя), який є фінансовою установою, який має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг на юридичну і фізичну особу, які такі послуги надавати не можуть. Такі відступлення права вимоги, на його думку, суперечать ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт - банк або фінансова установа.

Крім цього, зазначає, що він отримав від Банку повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності від 21 вересня 2018 року № 22/1734, яким повідомляється, що виявлено ознаки нікчемності у правочинах - Договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, укладеному між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт»; правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Іпотечного договору від 07 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Занудіною О.І. за № 2644, іпотекодавець - ОСОБА_1 ; застосовано наслідки нікчемності - здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином.

Вислухавши позивача, її представника, що представляє інтереси третьої особи, яка в судовому засіданні вимоги первісного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги підтримала та просила задовольнити, а також представника відповідачів ІІ-ІІІ, яка проти задоволення позовів заперечувала, з підстав наведених у її відзиві та письмових поясненнях, а інші сторони та треті особи будучи належним чином повідомленими в судове засідання не з`явились, що в розумінні положень ст. 223 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи по суті, а тому дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 , то суд приходить до висновку, що такі не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 8.1. Договору про іпотечний кредит № 32ф-2007 від 06 листопада 2007 року, позичальника проінформовано, та він згоден, що права вимоги за цим договором можуть бути передані у заставу або відступлені Державній іпотечній установі.

Матеріали справи містять належним чином завірену копію Договору відступлення права вимоги № 1019 від 28 листопада 2007 року, що викликає в суду сумнівів в достовірності.

Договір відступлення права вимоги № 1019, укладений 28 листопада 2007 року між Державною іпотечною установою та ТОВ «УКБ «Камбіо», посвідчений приватним нотаріусом Петренко Я.В., зареєстрований в реєстрі за № 1817.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Банк передає ДІУ всі права вимоги за Договором про іпотечний кредит між Банком та ОСОБА_4 № 32ф-2007 від 06 листопада 2007 року, Іпотечним договором між Банком та ОСОБА_1 від 07 листопада 2007 року за № 2644. Розділом 2 Договору визначено порядок відступлення прав вимоги, який передбачає внесення в тому числі відповідних змін до державного реєстру іпотек.

Пунктами 1.3., 2.1. Договору встановлено, що ДІУ передає Банку всі права вимоги за вищевказаними договорами на наступний день після отримання від ДІУ вимоги зворотного відступлення прав вимоги, яка може бути надіслана у випадках, передбачених п. 2.3 Договору. Розділом 3 встановлено порядок зворотного відступлення прав вимоги від ДІУ до Банку, встановлено обов`язкове внесення відповідних змін до державного реєстру іпотек.

Отже, на підставі вказаного Договору відступлення, Банк відступив ДІУ право вимоги за кредитним договором ОСОБА_4 та договором іпотеки, яким цей кредит забезпечено. Даним договором також передбачено зворотне відступлення права вимоги від ДІУ до Банку.

З матеріалів справи не вбачається укладення будь-яких додаткових договорів до Договору відступлення та до Іпотечного договору від 07 листопада 2007 року за № 2644, що підтверджується листом ПАТ «Банк Камбіо» № 01/565 від 10 квітня 2017 року (Том І а.с. 231).

З Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, (Том І а.с. 140в-є) вбачається наступне:

08 листопада 2007 року зареєстровано іпотекодержателем нерухомого майна ТОВ «УКБ КАМБІО», підстава - Договір іпотеки № 2644 від 07 листопада 2007 року приватний нотаріус КМНО Занудіна О.І.

28 листопада 2007 року зареєстровано відступлення права від ТОВ «УКБ КАМБІО» до Державної іпотечної установи і додано іпотекодержателя - Державну іпотечну установу, підстава: Договір відступлення права вимоги № 1019 від 28 листопада 2007 року, приватний нотаріус КМНО Петренко Я.В.

24 липня 2012 року - зареєстровано відступлення права від Державної іпотечної установи до ПАТ «Банк Камбіо», додано іпотекодержателя - ПАТ «Банк Камбіо», підстава: Договір відступлення права вимоги № 1019 від 28 листопада 2007 року, приватний нотаріус КМНО Петренко Я.В.

З наведеного вбачається, що на підставі Договору відступлення № 1019 від 28 листопада 2007 року від ТОВ «УКБ «Камбіо» були відступлені права іпотекодержателя до ДІУ, а в подальшому до ПАТ «Банк Камбіо». Сторонами була здійснена державна реєстрація прав та їх обтяжень і внесені відповідні зміни до Державного реєстру іпотек.

Відповідно до п. 97 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», 10 грудня 2014 року під час проведення державної реєстрації відступлення прав іпотекодержателя від ПАТ «Банк Камбіо» до ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_3 державний реєстратор перенесено відомості з Державного реєстру іпотек до спеціального розділу Державного реєстру прав.

Також, вбачається, що права іпотекодержателя за ТОВ «УКБ «Камбіо» були зареєстровані двічі, на підставі Договору іпотеки № 2644 від 07 листопада 2007 року, а також на підставі Договору відступлення права вимоги № 1019 від 28 листопада 2007 року.

Таким чином, обґрунтованим є те, що в Державному реєстрі підставою виникнення іпотеки вказано Договір відступлення права вимоги № 1019 від 28 листопада 2007 року, оскільки ПАТ «Банк Камбіо» вдруге набуло права іпотекодержателя на підставі цього договору.

Стосовно позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 , слід зазначити, що такі також не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 06 листопада 2007 року між ТОВ «УКБ «Камбіо», правонаступником якого є ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_4 було укладено Договір про іпотечний кредит № 32ф-2007 (надалі також - кредитний договір). В забезпечення виконання якого укладено Іпотечний договір від 07 листопада 2007 року за № 2644, посвідчений ПКМНО Занудіною О.І.

В зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, ПАТ «Банк «Камбіо» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2012 року у справі № 1013/8248/2012 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Камбіо» заборгованість за кредитним договором в сумі 908 415,75 грн. та судові витрати у розмірі 3 219,0 грн.

З 2012 року рішення суду не виконане, заборгованість кредитним договором не виплачена.

27 березня 2017 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області у вказаній справі задоволено заяву ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження і замінено стягувача у виконавчому провадженні №49643435 з ПАТ «Банк Камбіо» на ОСОБА_3 .

У вказаній справі судом встановлено, що ПОВ «Інланд Транзіт» відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, набув права кредитора за кредитним договором і на законних підставах передав їх ОСОБА_3 , у зв`язку з чим, відбулась заміна кредитора в зобов`язанні і ОСОБА_3 набув права кредитора за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, судом було встановлено, що за оспорюваними договорами відбулось виконання, тому доводи позивача щодо фіктивності вказаних договорів також є необґрунтованими.

Позивач і третя особа - ОСОБА_4 зазначають, що Договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт» є нікчемним оскільки він не був нотаріально посвідчений, сторони не погодили умови і обсягу відступленого права, і не вказали про відступлення прав за іпотекою, не повідомили позивача і третю особу про відступлення, не здійснили жодних розрахунків за вказаним договором і дій щодо приймання-передачі відступленого майнового права.

А оскільки нікчемний правочин не породжує правових наслідків, то Договір відступлення права вимоги від 10 грудня 2014 року і Договір відступлення прав за договором іпотеки від 10 грудня 2014 року позивачі вважають фіктивними та такими, що підлягають визнанню недійсними.

Такі доводи не можуть бути прийняті судом, з огляду на наступне.

12 вересня 2014 року між ПАТ «Банк "Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт» було укладено Договір застави майнових прав та відступлення права вимоги (грошові кошти), згідно з яким ПОВ «Інланд Транзіт» передало в заставу майнові права - право вимоги грошових коштів по Договору інвестиційного вкладу № 08д/978EURO від 21 червня 2006 року на суму 54 260,12 євро.

Вказаний договір застави забезпечує виконання зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором. В Договорі застави вказана вся необхідна інформація, передбачена ч. 1 ст. 584 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про заставу».

Отже, уклавши Договір застави від 12 вересня 2014 року, ПОВ «Інланд Транзіт» по відношенню до ОСОБА_4 виступив майновим поручителем.

За невиконання зобов`язання ОСОБА_4 за кредитним договором передбачено право Банку задовольнити свої вимоги до нього шляхом списання грошових коштів з рахунків ПОВ «Інланд Транзіт», що відповідає положенню п.4.1. Договору.

12 вересня 2014 року Банк звернув стягнення на предмет застави, здійснив договірне списання грошових коштів з рахунку ПОВ «Інланд Транзіт», і направив ці грошові кошти (договірне списання) на погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитом.

Це підтверджується листом Банку від 12 вересня 2014 року (Том І а.с. 170), а також Довідкою Банку 22/5626 від 17 грудня 2015 року (Том І а.с. 134) і Випискою з особового рахунку ПОВ «Інланд Транзит» (Том І а.с. 190-192).

Статтею 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Зазначене обумовлює доказування прав нового кредитора у зобов`язанні.

15 жовтня 2014 року банк передав ПОВ «Інланд Транзіт» за Актом прийому-передачі всі оригінали документів, що стосуються кредиту ОСОБА_4 , зокрема: Договір про іпотечний кредит № 32ф-2007 від 06 листопада 2007 року; Додаток № 1 до Договору про іпотечний кредит № 32ф-2007 від 06 листопада 2007 року; Додаток № 2 до Договору про іпотечний кредит № 32ф-2007 від 06 листопада 2007 року; Додаткову угоду до Договору про іпотечний кредит № 32ф-2007 від 06 листопада 2007 року; Іпотечний договір від 07 листопада 2007 року за № 2644, посвідчений ПКМНО Занудіною О.І.

Отже, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, відбулась заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

В Кредитному договорі вказано, що зобов`язання забезпечуються іпотекою будинку і земельної ділянки (п. 3.1.). Тобто на момент переходу прав кредитора основне зобов`язання було забезпечене Іпотечним договором від 07 листопада 2007 року.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержателем є кредитор за основним зобов`язанням.

Отже, новий кредитор за основним зобов`язанням став іпотекодержателем.

Відповідно до ч. 5. ст. 20 Закону України «Про заставу», до третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.

При цьому, законодавством встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі і на умовах, що існували на момент переходу, в тому числі і ті, що забезпечували виконання основного зобов`язання.

У Листі Верховного суду України від 01 лютого 2015 року «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» визначені наступні випадки заміни кредитора в зобов`язанні за договором іпотеки: Відповідно до ст. 512 ЦК, ст.ст. 24 і 42 Закону № 898-IV кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника його поручителем, майновим поручителем, третьою особою чи наступним іпотекодержателем. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому самому обсязі і на тих самих умовах, що існували до моменту такого переходу, якщо інше не передбачено законом або договором. Відбувається лише заміна особи, на користь якої боржник повинен виконати зобов`язання, забезпечені іпотекою, сутність зобов`язання залишається незмінною (ст. 514 ЦК).

Таким чином, до ПОВ «Інланд Транзіт» перейшли права кредитора в повному обсязі, а також права іпотекодержателя за Іпотечним договором від 07 листопада 2007 року за № 2644.

10 грудня 2014 року між ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_3 було укладено Договір про відступлення права вимоги в сумі 908 415,75 грн. за Договором про іпотечний кредит № 32ф-2007 від 06 листопада 2007 року.

Цього ж дня між ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_3 було укладено Договір відступлення прав за договором іпотеки, за яким ПОВ «Інланд Транзіт» передав права за Іпотечним договором від 07 листопада 2007 року за № 2644.

Стаття 24 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

ОСОБА_3 повідомив боржника і іпотекодержателя про відступлення та набуття права кредитора за кредитним договором і права іпотекодержателя за іпотечним договором від 07 листопада 2007 року за № 2644.

Позивач і третя особа також зазначає, що права іпотекодержателя набуваються тільки на підставі правочину про заміну кредитора (Іпотекодержателя) у зобов`язанні за Іпотечним договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, і посилається на ст. 24 Закону України «Про іпотеку» та ст. 513 ЦК України.

Проте, ст. 24 Закону України «Про іпотеку» та ст. 513 ЦК України можуть бути застосовані тільки у випадку заміни кредитора в зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України. В такому випадку законом вимагається нотаріальне посвідчення відповідного правочину про відступлення прав за договором іпотеки.

В даному випадку будь-яких прав як за кредитним договором, так і за договором іпотеки ПОВ «Інланд Транзіт» передано не було, а договори про відступлення прав за кредитним договором і про відступлення прав за договорами іпотеки між цими сторонами не укладались.

Між ПОВ «Інланд Транзіт» та ПАТ «Банк Камбіо» було укладено Договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, відповідно до якого в заставу ПОВ «Інланд Транзіт» передало майнові права - право вимоги грошових коштів за депозитом, як наслідок виконання обов`язку боржника заставодавцем (майновим поручителем), на підставі п. 3 ч. 1 ст. 512 , ст. 514 ЦК України, ч. 5 ст. 20 Закону України «Про заставу» ПОВ «Інланд Транзіт» набуло прав кредитора і іпотекодержателя.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню.

У відповідності до ст. 577 ЦК України та ст. 13 Закону України «Про заставу», якщо предметом застави є нерухоме майно, то договір застави повинен бути нотаріально посвідчений. Оскільки, предметом застави за Договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 11 вересня 2014 року є майнові права - право вимоги грошових коштів за депозитним договором ПОВ «Інланд Транзіт», то такий договір не підлягає нотаріальному посвідченню.

Доводи позивач щодо того, що ПОВ «Інланд Транзит» та ПАТ «Банк Камбіо» повинні були повідомити про відступлення, спростовуються положеннями ст. 516 ЦК України, у якій вказано, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника.

При цьому, Листом ПАТ «Банк Камбіо» від 12 вересня 2014 року «Щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок забезпеченого зобов`язання» було адресовано ПОВ «Інланд Транзіт», а також ОСОБА_4 , де вказано, що ПОВ «Інланд Транзіт» набуло права кредитора за кредитним договором.

Частиною 2 ст. 518 ЦК України передбачені правові наслідки неповідомлення Боржника про заміну кредитора у зобов`язанні, а саме: Кредитор в такому разі має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Інших правових наслідків неповідомлення новим кредитором боржника Законом не передбачено.

Таким чином, у даному випадку було укладено договір застави майнових прав, і положеннями законодавства, які регулюють заставу, не передбачено вчинення сторонами договору будь-яких дій, які свідчать про приймання-передачу.

З підстав того, що відбулась заміна кредитора в зобов`язанні, правове регулювання даного питання міститься у ст. 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Вимоги ст. 517 ЦК України було виконано, ПАТ «Банк Камбіо» за Актом прийому-передачі передав ПОВ «Інланд Транзіт» всі документи (Том ІІ а.с. 34).

Таким чином, спростовуються доводи позивача щодо відсутності здійснення розрахунків за Договором застави майнових прав та відступлення прав вимоги.

Згідно Договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, ПОВ «Інланд Транзіт» передало в заставу належні йому на момент укладення майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 54 260,12 євро за Договору інвестиційного вкладу № 08д/978EURO від 21 червня 2006 року.

У відповідності з п. 1.1. Договору інвестиційного вкладу № 08д/978 EURO від 21 червня 2006 року, ПОВ «Інланд Транзіт» відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до Виписки з Особового рахунку ПОВ «Інланд Транзіт» № НОМЕР_1 , 12 вересня 2014 року було списано грошові кошти в сумах 286,53 євро, 3 036,76 євро; 50 936,83 євро за наступними меморіальними ордерами: № 121_219, 121_218, 12_12 з призначенням: списання заборгованості по кредиту згідно умов Договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року та Кредитного договору № 32ф-2007 від 06 листопада 2007 року (Том І а.с. 190-192).

Довідкою ПАТ «Банк Камбіо» №22/5626 від 17 грудня 2015 року підтверджується, що з рахунку ПОВ «Інланд Транзіт» № НОМЕР_1 було здійснено договірне списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за Кредитним договором № 032ф-2007 від 06 листопада 2007 року (Том І а.с. 190-192).

Доводи щодо того, що Договір відступлення права вимоги від 28 листопада 2007 року за № 1019 посвідчений приватним нотаріусом Петренко Я.В. ніким ніколи не укладався, а тому не міг бути вказаним в Державному реєстрі у якості підстави виникнення іпотеки, судом не приймаються, адже відповідно до п. 8.1. кредитного договору, позичальника проінформовано, та він згоден, що права вимоги за цим договором можуть бути передані у заставу або відступлені Державній іпотечній установі.

Відповідачем і приватним нотаріусом КМНО Петренко Я.В. було надано копію Договору відступлення права вимоги № 1019 від 28 листопада 2007 року, укладеного між Державною іпотечною установою та ТОВ «УКБ «Камбіо», зареєстрованого в реєстрі за №1817, на підставі якого, Банк відступив ДІУ право вимоги за кредитним договором ОСОБА_4 та договором іпотеки, яким цей кредит забезпечено (п. 1.1.). Даним договором також передбачено зворотне відступлення права вимоги від ДІУ до Банку (п. 1.3.,2.1., 2.3.).

Розділами 2 і 3 Договору встановлено порядок відступлення і зворотного відступлення, який передбачає в тому числі і внесення відповідних змін до Державного реєстру іпотек, що було дотримано сторонами Договору.

Таким чином, твердження позивача є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Стосовно недійсності оспорюваних правочинів, слід зазначити наступне.

У відповідності до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідач та третя особа вказують на фіктивність оспорюваних провочинів і просять їх визнати недійсними.

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України передбачають, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Верховний Суд України в своїй постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14 зазначив, що згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки".

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, позивач та третя особа не навели жодних доказів того, що в діях обох сторін оспорюваних правочинів був відсутній намір створити юридичні наслідки.

Позивачем також не наведено жодних інших норм матеріального права, яким суперечить зміст оспорюваних правочинів.

Вчинення сторонами дій на виконання правочину підтверджено матеріалами справи, зокрема: випискою з Особового рахунку ПОВ «Інланд Транзіт» № НОМЕР_1 , якою підтверджується списання грошових коштів з рахунку на погашення кредиту ОСОБА_4 (Том І а.с. 174-194); Листом Банку від 12 вересня 2014 року щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок забезпеченого зобов`язання, де також вказано, що ПОВ «Інланд Транзіт» набув права кредитора за кредитним договором (Том І а.с. 170); Акт прийому-передачі оригіналів документів від 15 жовтня 2014 року новому кредитору (ПОВ «Інланд Транзіт») (Том ІІ а.с. 34); Довідкою Банку №22/5626 від 17 грудня 2015 року про погашення заборгованості (Том І а.с. 190-192).

Таким чином, твердження позивача є такими, що не відповідають матеріалам справи, а тому відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних правочинів, оскільки договори було укладено з дотриманням чинного законодавства, їх зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а доводи позивача щодо їх недійсності є безпідставними, необґрунтованими і не підтверджені належними та допустимими доказами.

Поряд із цим, позивач та третя особа - ОСОБА_4 не відносяться до кола осіб, які мають право звертатись з позовом про визнання недійсними оспорюваних правочинів.

У відповідності до п. 26 Постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника.

Згідно ч. 1 ст. 24 ЦК України відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод та інтересів

Таким чином, оскільки позивач та третя особа не є сторонами оспорюваних правочинів і закон не вимагає їх згоди як боржника та іпотекодавця на заміну кредитора та іпотекодержателя у зобов`язанні суд приходить до висновку, що позивач та третя особа - ОСОБА_4 не відноситься до кола осіб, які наділені суб`єктивним правом відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України оспорювати правочини.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, та суд приходить до висновку, що у задоволенні позовів слід відмовити в повному обсязі, керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 281, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», партнерства з обмеженою відповідальністю «Інланд Транзіт», ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової Ольги Петрівни, треті особи: ОСОБА_4 , Національний банк України, про визнання договорів недійсним - залишити без задоволення.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні його позову до публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», партнерства з обмеженою відповідальністю «Інланд Транзіт», ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової Ольги Петрівни, треті особи: Національний банк України, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенко В.І., про визнання договорів недійсним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 липня 2020 року.

Суддя В. А. Писанець