Ухвала суду № 90353864, 06.07.2020, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1476/20

3/703/604/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Кирилюк Н.А.

з секретарем судових засідань Римським Д.І.

під час проведенння підготовчого провадження цивільної справи № 703/4804/19

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю перекладача Кушнір В.І.,

про повернення завдатку

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про повернення завдатку.

В обґрунтування позову зазначила, що 25 січня 2019 року між нею та відповідачами було укладено договір про наміри купівлі-продажу за 6000 доларів США 3/10 частин будинку АДРЕСА_1 . Основний договір купівлі-продажу відповідачі зобов`язались укласти до 30 квітня 2019 року після виготовлення відповідних документів.

На виконання умов договору ОСОБА_1 передала, а відповідачі прийняли 56000 грн. як завдаток на підтвердження взятого зобов`язання і забезпечення його виконання. Решту коштів зобов`язалась передати під час укладення основного договору.

Оскільки відповідачі ухиляються від укладення договору позивач просила стягнути з них отриманий завдаток в подвійному розмірі та 4446 грн. 50 коп. як відшкодування вартості придбаних для ремонту будинку матеріалів та обладнання.

В підготовчому судовому засіданні сторони подали мирову угоди та просили її затвердити а провадження у справі закрити. За умовами цієї угоди відповідачі визнають свої заобов`язання відповідно до договору про наміри від 25 січня 2019 року та просять суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/10 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 . В свою чергу, ОСОБА_1 відмовляється від своїх позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та просить суд визнати за нею право власності на вказане майно.

Ознайомившись з поданою мировою угодою, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Частиною 5 ст. 207 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ч.4 ст.207 ЦПК України).

Отже, виходячи з аналізу вказаної норми, мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи на підставі взаємних поступок, у якій сторони розподіляють лише їхні спірні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є закриття провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов`язків сторін.

Таким чином, умови мирової угоди повинні нести зобов`язальний характер для сторін, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, і суд не вправі вносити зміни чи редагування ці умови.

В той же час, судом встановлено, що умови поданої угоди носять не зобов`язальний, а прохальний характер, що суперечить зазначеним вище нормам. Фактично вони за своїм змістом є невиконуваними.

З умов мирової угоди вбачається, що сторони бажають, щоб до позивача перейшло право власності на об`єкт нерухомого майна.

Суд зазначає, що можливість виникнення права власності за рішення суду на нерухоме майно чітко регулюється нормами Цивільного кодексу України і можливе лише тоді, коли іншим чином особа не в змозі захистити своє порушене, оспорюване або невизнане право. В інших випадках право власності набувається з інших, не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів. (ч. 1ст. 328 ЦК України)

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу повернення завдатку та витрат, понесених позивачем на ремонт будинку.

Проте, у разі затвердження мирової угоди, судом фактично буде узаконено перехід права власності на нерухоме майно від однієї особи до іншої всупереч встановленого законом порядку його відчуження.

Сторони не позбавлені права, за відсутності заборони відчуження та обтяжень нерухомого майна, вчинити відповідний правочин у встановленому законом порядку.

Таким чином, мирова угода не направлена на врегулювання спору, а є вимогою про перехід права власності на майно, коли предметом спору є стягнення грошових коштів. Сторони не бажають настання правових наслідків з огляду на предмет спору, а фактично намагаються діяти всупереч встановленому законом порядку відчуження права власності на об`єкт нерухомого майна.

Крім того, як встановлено з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 листопада 2019 року право власності на 3/10 частин будинку АДРЕСА_1 зареєстроване за відповідачами на підставі договору міни від 03 серпня 2012 року. Однак, сторонами не надано відомостей щодо того, чи перебувають відповідачі у шлюбі, чи є у них малолітні або неповнолітні діти, адже у разі затвердження мирової угоди можуть бути порушені права як дітей, так і чоловіка (дружини).

Суд також зазначає, що відповідно до ч.1 ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Отже, затвердження даної мирової угоди суперечить вимогам ст.362 ЦК України, оскільки порушує право співвласника на переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Затвердження даної мирової угоди у спосіб, який просять сторони, фактично спрямовано на здійснення іншого правочину, який сторони насправді хотіли вчинити та щодо якого чинним законодавством встановлені вимоги, додержання яких є необхідним та обов`язковим для чинності такого правочину.

При вирішенні питання щодо визнання мирової угоди суд звертає увагу сторін, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд при здійсненні судочинства не може підміняти собою інші органи, зокрема органи, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють державну реєстрацію, а судові рішення не можуть підміняти посвідчення правочинів, зокрема щодо переходу пава власності на нерухоме майно.

Враховуючи ту обставину, що умови мирової угоди, наданої сторонами, суперечать закону та виходять за межі предмету спору, можуть порушити права співвласників зазначеного будинку, а також будуть суперечити інтересам держави, що матиме місце у несплаті відповідних податків та зборів в дохід держави, у затвердженні мирової угоди слід відмовити та продовжити розгляд справи.

При цьому, суд вважає, що відмова у затвердженні мирової угоди не має наслідком порушення права особи на судовий захист, який реалізується в такому випадку у процесі доказування позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 207, 258-261 ЦПК України, суд, -

постановив:

Відмовити у затвердженні мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 з однією сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з іншої сторони у цивільній справі № 703/4804/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 "про повернення завдатку".

Продовжити судовий розгляд цивільної справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2020 року.

Головуючий : Н.А. Кирилюк