Рішення № 9035361, 03.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2010 р.Справа № 34/193-09-6178 За позовом Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" в особі філії Ізмаїльського відділення №6708 ВАТ "Державний Ощадний банк України"

про визнання дійсним договору оренди

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: Щербакова Д.С.- діюча на підставі довіреності №2/01-5 від 12.01.09р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради, звернувся до суду з позовною заявою про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна, а саме нежилих вбудованих приміщень загальною площею 75,5м2, розташованих за адресою: м.Ізмаїл, пр.Леніна, 22, укладеного 02.09.08р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Відкритим акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.09р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Згідно розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області Петрова В.С. №452-р від 07.12.09р., на період відпустки судді Фаєр Юлії Григорівни з 07.12.09р. по 16.12.09р. включно, справу №34/193-09-6178 призначала до розгляду суддя Щавинська Ю.М., тому ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.10р. суддя Фаєр Ю.Г. прийняла справу до свого провадження.

Представник позивача подав у судовому засіданні уточнення позовних вимог від 28.01.10р. №1/03-92, згідно яких просить суд за текстом позовної заяви читати найменування відповідача в наступній редакції: Відкрите акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" в особі відокремленого підрозділу: філії Ізмаїльського відділення №6708 ВАТ "Державний Ощадний банк України".

Відповідач в судове засідання не з’являвся. 18.01.10р. на адресу господарського суду Одеської області надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просить суд позов Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради задовольнити, визнати дійсним договір оренди від 02.09.08р., та розглянути справу за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Згідно ч.1 п.1.10. Положення про Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради, затвердженого рішенням Ізмаїльської міської ради від 27.03.09р. №2069-У Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради уповноважений Ізмаїльською міською радою управляти об’єктами комунальної власності Ізмаїльської міської громади, а саме нежитловими: домоволодіннями, будівлями, спорудами, приміщеннями, об’єктами незавершеного будівництва, цілісними майновими комплексами, їхньою приватизацією, відчуженням та орендою.

Відповідно до пунктів 1.11., 1.12. зазначеного Положення Фонд комунального майна не є балансоутримувачем об’єктів комунальної власності; у питаннях надання об’єктів в оренду Фонд комунального майна виконує функції орендодавця.

Відповідно до ч.3 п.2.4. зазначеного Положення у межах своєї діяльності Фонд комунального майна: при оформленні договорів оренди погоджує ці договори з підприємствами, організаціями та установами, на балансі яких знаходиться це майно.

02.09.08р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України" в особі філії Ізмаїльського відділення №6708 ВАТ "Державний Ощадний банк України" (орендар) укладено договір оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна яке є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради, відповідно до умов якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар –прийняти в строкове платне користування нерухоме майно: не житлові вбудовані приміщення загальною площею 75,5м2, у т.ч. приміщення з №1-7, розташовані за адресою: м.Ізмаїл, пр.Леніна, 22, які на дату передачі приміщення в оренду знаходяться на балансі Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради. Ринкова вартість майна складає 176410грн., без врахування ПДВ (п.1.1).

Згідно п.1.2 договору майно вважається переданим в оренду з цільовим призначенням - розміщення відділення банку, яке здійснює платежі за житлово-комунальні послуги.

Пунктом 10.1 договору передбачено що даний договір укладено строком на п’ять років.

Відповідно до п.2.1 цього договору, Орендар вступає в строкове платне користування приміщенням у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами дійсного договору та акту приймання передачі майна.

На виконання вимог умов договору між сторонами підписаний акт приймання-передачі нежилих приміщень в житловому будинку по вул. Леніна,22.

Згідно п.5.1. договору орендар зобов’язався нотаріально посвідчити договір оренди.

07.10.09р. Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради звернувся до відповідача з листом №1/04-1482, в якому запропонував нотаріально посвідчити договір від 02.09.08р. оренди нежилих вбудованих приміщень загальною площею 75,5кв.м, та надати пакет документів.

Відповідач витребувані документи не надав та на думку позивача така бездіяльність є відмовою від нотаріального посвідчення договору оренди, але оскільки відбулося часткове виконання договору оренди, а саме: 02.09.08р. уклав з Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради договір про відшкодування витрат по сплаті податку на землю, 05.11.08р. уклав з Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»договір страхування об’єкту оренди та орендар систематично сплачує орендну плату, Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради звернувся до суду з позовною заявою про визнання дійсним договору оренди, укладеного від 02.09.08р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Відкритим акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України".

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч.2 ст.793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний. Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Пункт 7 Роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»(із змінами та доповненнями) передбачає, що якщо однією із сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

Як вбачається з матеріалів справи, умови договору щодо передачі/приймання нерухомого майна, сторонами фактично виконано. Договір оренди нерухомого майна - нежилих вбудованих приміщень загальною площею 75,5м2, розташованих за адресою: м.Ізмаїл, пр.Леніна, 22, укладений 02.09.08р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Відкритим акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України" спрямований на реальне настання правових наслідків для сторін, положення договору актам цивільного законодавства не суперечать.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту є визнання права.

Частинами 1, 2 ст.124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається, та юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч.1, 2, 5 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Так, згідно ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України за загальним правилом право на звернення до суду має особа, яка має матеріально-правову заінтересованість у справі. У цьому якраз полягає суть принципу диспозитивності господарського процесу. Основним проявом дії принципу диспозитивності у процесуальному законодавстві, одним із аспектів якого є положення про те, що кожна особа повинна дбати про своє право, і ніхто не зобов'язаний дбати про права інших, якщо останнє не є обов'язком в силу закону чи договору.

З огляду на наявність у матеріалах справи доказів, що підтверджують право позивача на об’єкт нерухомості та фактичні докази виконання умов договору надані позивачем, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі .

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати дійсним договір оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, яке є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради, укладений 02.09.08р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Відкритим акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України".

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" (01023, м. Київ, Печерський р-н, вул. Госпітальна,12-Г) на користь Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (68601, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова,62, код 22514515) витрати по сплаті держмита у сумі 85(вісімдесят п’ять)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати згідно ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя