Рішення № 90352525, 18.06.2020, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/1831/19

провадження № 2/598/117/2020

РІШЕННЯ

іменем України

"18" червня 2020 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Гудими І.В.

секретарі Жиляк Н.Я.

з участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Збаражі цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" м.Київ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 04.11.2014 року,-

в с т а н о в и в :

До суду звернулося АТ КБ «ПРИВАТБАНК» м.Київ з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 04.11.2014 року. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04.11.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», і ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 17835,64 грн. на умовах, визначених договором, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань за даним договором кредиту та відповідно до його умов позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість в загальному розмірі 23731 гривні 01 копійки за кредитним договором б/н від 04.11.2014 року та судові витрати, понесені банком.

Відповідно до ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2020 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду від нього надійшла заява, в якій просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, оскільки між нею та позивачем було укладено Генеральну угоду і вона отримала кредитні кошти. Проте будь-яких Умов до даної Генеральної угоди, якими визначено сплату пені за прострочене зобов`язання, вона не підписувала, а тому заперечує щодо стягнення з неї пені в сумі 2968,26 грн..

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши здобуті під час судового засідання докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

При цьому суд виходив із наступного.

Так, судом встановлено, що 04.11.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», і ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 17835,64 грн. на строк 36 місяців, з 04.11.2014 року по 30.11.2017 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в обмін на зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у вказаних в заяві, Умовах і правилах строки. Дані обставини знайшли своє підтвердження анкетою-заявою позичальника ОСОБА_1 (а.с.9), копією Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.10), копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.39), копією листків з статуту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.40, 41).

Згідно п.2.2 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення умов, вважається простроченою. Боржник при цьому сплачує Банку штраф у розмірі 1747,52грн. (а.с.10).

Відповідач ОСОБА_1 порушила виконання умов вищевказаного кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 05.08.2019 року виникла заборгованість на загальну суму 20762,75 грн., з них: заборгованість за кредитом 12367,93 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом 6647,30 грн.; штраф 1747,52грн. відповідно до п.2.2 Генеральної угоди, що стверджується розрахунком заборгованості за договором №б/н від 04.11.2014 року станом на 05.08.2019 року (а.с.7,8).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного кредитного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 25.11.2011 року та Генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт від 04.11.2014 року підписаними відповідачем, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просить стягнути заборгованість за тілом кредиту, по відсотках за користування кредитом, заборгованість за пенею та комісією, а також штраф, відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги частині в частині стягнення заборгованості за пенею та комісією у розмірі 2968,26грн. крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05 серпня 2019 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі і відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з вимогами ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Наданий позивачем витяг із Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» « 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи і не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, на думку суду, відсутні підстави вважати, що при укладенні даного кредитного договору позивач - АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по кредитному договору б/н від 04.11.2014 року на загальну суму 20762,75 грн., з них: 12367,93грн. заборгованості за кредитом; 6647,30 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 1747,52 грн. штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Враховуючи те, що Умови та правила, на які посилається позивач, не містять підпису відповідача (позичальника), тому суд вважає, що такі Умови/Правила/Тарифи не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, в зв`язку з чим слід відмовити у стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією у розмірі 2968,26грн..

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 1921 гривню сплаченого судового збору. При цьому суд бере до уваги платіжне доручення за №BOJ63B2С2H від 13.09.2019 року про сплату позивачем судового збору (а.с.1).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 610, 611, 1054 ЦК України, Генеральною угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 04.11.2014 року, ст.ст. 19, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (місцезнаходження м.Київ вул.Грушевського, 1Д, інд.01001, код ЄДРПОУ 14360570) 20762 (двадцять тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 75 копійок заборгованості за кредитним договором б/н від 04.11.2014 року, в тому числі: 12367,93 грн. заборгованості за кредитом; 6647,30 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 1747,52 грн. штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (місцезнаходження м.Київ вул.Грушевського, 1Д, інд.01001, код ЄДРПОУ 14360570) 1921 гривню сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 10 липня 2020 року.

СУДДЯ: ГУДИМА І.В.