Ухвала суду № 90352430, 13.07.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження №1-кп/641/172/2020 Справа №641/1557/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Музиченко В.О.,

при секретарі - Леонідовій Т.А.,

за участю прокурора - Махарадзе К.М.,

захисника обвинуваченого - адвоката Борбунюк О.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

перекладача - Джорджес Таміма ,

потерпілого - ОСОБА_3 ,

розглянувши матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України щодо ОСОБА_1 . До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор подала клопотання, в якому просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому оскільки наявні ризики переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу з його боку на свідків, а попередня ухвала про продовження строку тримання під вартою закінчує строк дії 08 серпня 2020 року.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про надання органу досудового розслідування доручення для проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, його захисника та судово-медичного експерта, з метою перевірки і уточнення відомостей щодо механізму отримання 01.01.2019 тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 шляхом відтворення дій, обстановки, обставин, механізму отримання тілесних ушкоджень.

За результатами слідчого експерименту прокурор просила призначити додаткову судово-медичну експертизу проведення якої доручити експертам Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації. На вирішення експертів поставити наступне питання:

-Чи могли тілесні ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , утворитись за обставин та у спосіб, зазначений обвинуваченим ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту за результатами виконаного судового доручення.

Обвинувачений та його захисник просили змінити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт та заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Щодо клопотання прокурора про надання судового доручення та призначення додаткової судово-медичної експертизи - не заперечували.

Приймаючи до уваги, що ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.06.2020 про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 08 серпня 2020 року, а судове провадження не закінчено, тому суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку учасників провадження, дійшов наступного.

Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превелює над принципом поваги до свободи особистості.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, не є основою чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення-злочину, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі », «Храїді проти Німеччини », «Ілійков проти Болгарії »), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення - злочину, тяжкість кримінального правопорушення, в якому останній обвинувачується, максимальна санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.

Крім того, наявність ризиків підтверджується низкою обставин, а саме, особистість обвинуваченого, спосіб його життя, що він є громадянином Іраку та може переховуватися від суду, не має міцних соціальних зв`язків, що дає підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду і має для цього всі можливості у разі перебування на волі. Наявність ризику вчинення обвинуваченим нових злочинів підтверджується фактом того, що ОСОБА_1 не працює, не має постійного джерела доходу. Наведені ризики виключають підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого у звичайному житті, що дає підстави стверджувати те, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Тому, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

За таких обставин суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою терміном на 60 днів.

Розглядаючи питання про надання судового доручення на проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_1 та судово-медичного експерта, а також призначення на підставі показів обвинуваченого під час слідчого експерименту додаткової судово-медичної експертизи, суд виходить з наступного.

Частинами 3, 4 статті 333 КПК України, у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

Під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування.

Відповідно до положень ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Статтею 242 КПК України визначено, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Під час допиту обвинувачений ОСОБА_1 показав, що механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 відрізняється від механізму, встановленого слідством.

Оскільки покази обвинуваченого суперечать встановленим обставинам справи, тому, з метою усунення вказаних протирічь, а також дотримання принципу всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо надання судового доручення та призначення додаткової судово-медичної експертизи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 331, 332, 333 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Махарадзе К.М. про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, терміном на 60 днів, тобто до 10 вересня 2020 року.

Клопотання прокурора Махарадзе К.М. щодо надання судового доручення та призначення додаткової судово-медичної експертизи - задовольнити.

Доручити органу досудового розслідування СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області із застосування відеофіксації проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, його захисника, перекладача та судово-медичного експерта, з метою перевірки і уточнення відомостей щодо механізму отримання 01.01.2019 тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 шляхом відтворення дій, обстановки, обставин, механізму отримання тілесних ушкоджень.

Строк виконання судового доручення до 13 серпня 2020 року.

Матеріали слідчого експерименту надати у визначений строк суду.

За результатами слідчого експерименту призначити додаткову судово-медичну експертизу проведення якої доручити експертам Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації.

На вирішення експертів поставити наступне питання:

-Чи могли тілесні ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , утворитись за обставин та у спосіб, зазначений обвинуваченим ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту за результатами виконаного судового доручення.

В розпорядження експертів надати:

-копію висновку судово-медичної експертизи № 12-17/1-А/19 від 09.01.2019;

-копію висновку судово-медичної експертизи № 12-23/4/1-А/19 від 22.02.2019;

-матеріали слідчого експерименту та його відеозапис за результатми виконання судового доручення.

Попередити експертів про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України за дачу суду завідомо неправдивого висновку експертизи та за відмову від дачі висновку.

Ухвала, в частині міри запобіжного заходу, може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя- В . О . Музиченко