Рішення № 90350259, 24.06.2020, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/4029/19

Провадження № 2/307/478/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря Ваш Е.О., представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кустря М.М., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Радя І.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нересницького споживчого товариства, ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Нересницька сільська рада Тячівського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні спадковим майном,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів Нересницького споживчого товариства, ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Нересницька сільська рада Тячівського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно – будівлю магазину «Продукти-16», який розташований в АДРЕСА_1 , та зобов`язання відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні спадковим майном.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабка ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт, посвідчений 29 липня 2009 року секретарем Нересницької сільської ради, яким на випадок своєї смерті заповіла все своє майно їй, позивачу по справі. До складу спадщини входив житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за адресою АДРЕСА_1 . У Тячівській державній нотаріальній конторі їй було видано Свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, а в частині будівлі магазину «Продукти-16» нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що надав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів щодо реєстрації належності цього майна спадкодавцеві. 16 серпня 2016 року на будівлю магазину «Продукти-16», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 виготовлено технічний паспорт, відповідно до якого площа магазину по внутрішньому обміру складає 26,8 кв.м., конструктивні елементи будівлі: фундамент і цоколь - буто-бетон, підлога-бетон, стіни-метал, дерево, дах металевий.Висновком про вартість об`єкта оцінки визначено, що станом на 19 серпня 2016 року ринкова вартість дданого магазину «Продукти-16», загальною площею 26,8 кв.м., складала 43 848,00 гривень. У 1994 році спадкодавець, її бабка ОСОБА_3 , уклала з Нересницьким споживчим товариством договір купівлі-продажу зазначеного магазину та сплатила за нього 1 857 300 купоно-карбованців та вказаний магазин їй було передано по акту приймання-передачі. Оскільки ці правовідносини мали місце у 1994 році, до цих правовідносин застосуванню підлягає законодавство, що було чинним на час придбання нерухомого майна - норми ЦК Української PCP від 18 липня 1963 року. В обгрнутування позовних вимог посилається на ст. 42 ЦК УРСР, відповідно до якої угоди можуть укладатися усно або у письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду; ст. 44 ЦК УРСР, відповідно до якої угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, укладаються в письмовій формі, крім випадків, передбачених ст. 43 ЦК УРСР; ст. 47 ЦК УРСР, відповідно якої визначено, що нотаріальне посвідчення угоди обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Зазначає, що нормами ЦК УРСР було передбачено обов`язок нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу лише жилого будинку (ст.227 ЦК УРСР) та не було передбачено такого обов`язку при купівлі нежитлового приміщення (будівлі). Відповідно до довідки Нересницького споживчого товариства Тячівської райспоживспілки № 18 від 28 вересня 2016 року магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 -16» по АДРЕСА_1 перебував на балансі Нересницького СТ до покупки його ОСОБА_3 , яка придбала його ІНФОРМАЦІЯ_1 серпня ІНФОРМАЦІЯ_3 .Довідкою Нересницького ОСОБА_4 за № 17 від 28 вересня 2016 року підтверджено, що при покупці магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 -16» по вул. Крички в с. Нересниця було допущено помилку в тексті договору і правильною адресою магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 -16», слід вважати АДРЕСА_1 . За таких обставин, вважає, що право власності ОСОБА_3 на магазин «Продукти-16», розташований по АДРЕСА_1 , виникло з моменту фактичної передачі їй магазину «Продукти-16», що врегульовано нормами ст.ст. 128, 224 ЦК УРСР та підтверджується договором купівлі-продажу та Актом прийому-передачі.Враховуючи, що станом на серпень-жовтень 1994 року питання державної реєстрації права власності нерухомого майна було врегульовано лише щодо житлових будинків та споруд, зокрема, Інструкцією «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», зтвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, а державна реєстрація нежитлових приміщень не передбачалася, тому право власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення - магазин «Продукти-16» визнається дійсним відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Відповідач ОСОБА_2 проживає по сусідству та згідно договору дарування від 20 серпня 2001 року прийняв у дар від ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_3 році за життя її бабки ОСОБА_3 та діда ОСОБА_6 , відповідач ОСОБА_2 виготовив на своє ім`я державний акт на право власності на земельну ділянку максимально дозволеної площі 0,25 га, узгоджував межі своєї земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами, в тому числі і з її дідом та бабкою, а як дізнався про перехід спадкового майна до неї після смерті бабки, то став заявляти, що не визнає її права власності на магазин «Продукти-16», що йому відомо, що дарителька ОСОБА_5 усно дозволила його бабці ОСОБА_3 розмістити на її земельній ділянці як тимчасову споруду цей магазин взамін того, що ОСОБА_3 надає їй можливість користуватися підвальним приміщенням під її житловим будинком, що аж ніяк не може відповідати реальній дійсності, оскільки її бабка не сама побудувала будівлю магазину, а купила магазин від ОСОБА_7 , що має відповідне підтвердження. При спробах наводити порядок із спадковим нерухомим майном ОСОБА_2 фізично перешкоджає їй у цьому, висловлює погрози, через що вона була змушена звертатися до органу місцевого самоврядування та правоохоронних органів, оскільки він заявляє, що на місці будівлі магазину має наміри набудувати гараж.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, в якому зазначив, що позов безпідставний та у позивача відсутні правові підстави для визнання магазину «Продукти - 16» нерухомим майном, оскільки відповідно до технічного паспорта, а саме: характеристики будівель і споруд, конструктивними елементами магазину «Продукти - 16», фундамента цоколя, є буто-бетон. Згідно акту обстеження майна з метою його класифікації, яке знаходиться по АДРЕСА_1 від 04 грудня 2017 року за № 2/17, комісія у складі директора ПП «Архітектура & К» ОСОБА_8 , головного інженера ПП «Архітектура & К» ОСОБА_9 , інженера будівельника ОСОБА_10 прийшла до наступних висновків: «споруда (магазин «Продукти -16») з цільним несучим металевим каркасом може встановлюватись на тверде покриття без влаштування фундаментів та має явні ознаки здійснення в ній підприємницької діяльності, з чого випливає віднесення даної споруди до тимчасових споруд. Конструкція даної тимчасової споруди передбачає можливість вільно переміщувати її у просторі, перевозити на транспорті, встановлювати її в різних місцях без пошкоджень. Така споруда не є нерухомим майном та ідентифікується як рухоме майно» Отже, для магазину «Продукти - 16» відсутні будь-які характерні ознаки як нерухомого майна. Дана обставина додатково підтверджує неможливість прийняття першої інстанції рішення про визнання права власності на нерухоме майно. В обґрунтування відзиву посилається на статтю 181 ЦК України, відповідно до якої до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі, що зазачено у ч. 2 ст. 181 ЦК України. На думку відповідача визначальним є не наявність або відсутність фундаменту, а можливість переміщення без знецінення та зміни призначення споруди. В даному випадку, наявність тої обставини, що в технічному паспорті на магазин «Продукти-16» зазначено про нібито фундамент, якого по факту немає, не дає підстав суду першої інстанції визнати доведений даний факт. Крім цього, у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року за № 507 надано визначення терміну будівля, їх перелік та класифікацію. Відповідно до даного Класифікатору, мала архітектурна форма чи тимчасова споруда не належить до будівель. В матеріалах справи наявні фотоматеріали, де чітко видно спірний об`єкт та можна навіть не озброєним оком встановити приналежність цього об`єкту саме до рухомого майна. Вважає, що магазин «Продукти 16» є саме тимчасовою спорудою, а отже не є нерухомістю, у зв`язку із чим відсутня необхідність державної реєстрації права на вказане майно. Магазин «Продукти - 16» розміщений на земельній ділянці, що перебувала у користуванні родини ОСОБА_11 . Разом із тим, згідно договору дарування житлового будинку від 20 серпня 2001 року ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого на даний час є ОСОБА_2 , домоволодіння складалося, в тому числі, із земельної ділянки за вказаною адресою. Дана земельна ділянка мала конфігурацію та розміри згідно фактично наявних знаків - дерев`яна та зілізобетонна огорожа, та була сформована і перебувала у власності родини ОСОБА_11 задовго до розміщення на ній магазину «Продукти - 16», що підтверджується довідкою, виданою Нересницькою сільською радою Тячівського району Закарпатської області від 06 червня 2019 року за 15/02-06. Відповідно до рішення Нересницької сільської ради Тячівського району від 20 лютого 2008 року за № 321, про надання громадянам земельних ділянок у користування, вирішено надати ОСОБА_2 у користування на умовах оренди земельну ділянку розміром 0,28 га. в АДРЕСА_4 , у зв`язку із договором дарування житлового будинку. Податок з вищевказаної земельної ділянки сплачується ОСОБА_2 у встановлений законом строк та розмірі, що підтверджується відсутністю будь-якої заборгованості. Рішенням Нересницької сільської ради Тячівського району від 18 квітня 2008 року № 348 вирішено надати ОСОБА_2 дозвіл на збір матеріалів щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,03 га для ведення особистого селянського господарства. На фотографіях магазину «Продукти-16» чітко видно наявність позаду нього огорожі з бетонною основою, якій більше 30-ти років та яка саме розмежовувала ділянки ОСОБА_2 та позивача у справі. Розміщення магазина «Продукти - 16» на вказаній земельній ділянці відбулось виключно на підставі усної згоди сім`ї ОСОБА_11 та сім`ї ОСОБА_12 , як суміжними землекористувачами. Вищевказана обставина підтверджується поясненнями депутатів Нересницької сільської ради, наданими Закарпатському апеляційному суду та Нересницькій сільській раді, а також поясненнями 50-ти жителів села Нересниця, що проживають на вулиці Крички. Жодного правового акту на право користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_6 не видавались. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 .. Земельна ділянка на якій розміщено магазин «Продукти - 16» у відповідності до рішення Нересницької сільської ради Тячівського району від 20 лютого 2008 року № 321, перебуває у користуванні на праві оренди ОСОБА_2 , а у позивача, як спадкоємця майна ОСОБА_3 , відсутні будь-які правові підстави набути право користування частиною земельної ділянки, на якій розміщено магазин «Продукти - 16». Щодо тверджень позивача про те, що ОСОБА_2 перешкоджає у користуванні магазином «Продукти-16», то таке є надуманим та не заслуговує на увагу та в матеріалах справи відсутні які-небуть докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_2 будь-яких фізичних перешкод чи погроз у зв`язку із реалізацією позивачем свого права на спадкове майно, а саме, магазин «Продукти - 16». Просить в позові відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кустрьо М.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Радь І.І. в судовому засіданні вимоги позову визнав частково в частині визнання за позивачем права власності на рухоме майно - тимчасову споруду магазину Продукти -16», в решті вимог позову просить відмовити, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість вимог позову.

Преставник відповідача Нересницького споживчого товариства в судове засідання не з`явився повторно з невідомої суду причини, хоч належним повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд, на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності на підставі письмових доказів, що є в матеріалах справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета споруНересницької сільської рада Тячівського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився повторно, позаяк подав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника сільської ради.

Заслухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні та стверджено заповітом від 29 липня 2009 року, посвідченим секретарем Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області Русин М.П., ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла позивачу по справі ОСОБА_13 (після реєстрації шлюбу – ОСОБА_1 ).

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та вказаний факт смерті визнано сторонами по справі.

04 серпня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Тячівської державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але через відсутність у неї правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності ОСОБА_3 на будівлю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 -16» по АДРЕСА_1 , їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану будівлю магазину.

Згідно укладеного у простій письмовій формі договору купівлі-продажу від 01 серпня 1994 року Нересницьке споживче товариство передало у власність ОСОБА_3 будівлю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 -16» по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 мала сплатити за придбане майно 1 857 300 карбованців.

Як стверджено актом приймання-передачі проведена передача будівлі магазину «Продукти-16» в АДРЕСА_1 продавцем Нересницьким споживчим товариством покупцю ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Нересницького споживчого товариства Тячівської райспоживспілки від 28 вересня 2016 року № 18, магазин «Продукти-16» по

АДРЕСА_1 перебував на балансі Нересницького споживчого товариства до його покупки ОСОБА_3 на підставі укладеного 01 серпня 1994 року у простій письмовій формі договору купівлі-продажу.

Як стверджено довідкою Нересницького споживчого товариства Тячівської райспоживспілки від 28 вересня 2016 року № 17, при покупці магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 16» в АДРЕСА_5 , була зроблена помилка в договорі купівлі-продажу за 1994 рік, а тому, правильною адресою магазину "Продукти-16» слід вважати АДРЕСА_1 .

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частина перша статті 1223 ЦК України визначає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Із наданого до відзиву на позовну заяву відповідачем ОСОБА_2 . Акту обстеження майна з метою його класифікації, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , обстежуване майно являє собою металеву споруду площею забудови 28,52 м2, загальною та корисною (в межах внутрішніх поверхонь) площею 26,8 м2. В основі металевої споруди є цільний металевий каркас на зварному з`єднанні з повздовжніми та поперечними металевими в`язями, що робить споруду цілісною та жорсткою. Огороджувальними конструкціями є металеві листи, деревоволокнисті плитні матеріали та світлопрозорі конструкції, покриття з азбестоцементних хвилястих листів. При обстеженні об`єкту встановлено, що споруда з цільним несучим металевим каркасом може встановлюватись на тверде покриття без влаштування фундаментів та має явні ознаки здійснення в ній підприємницької діяльності, з чого випливає віднесення даної споруди до тимчасових споруд згідно Наказу гіонбуду №244 від 21 жовтня 2011 року «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» п.1.3. Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з врахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Конструкція даної тимчасової споруди передбачає можливість переміщувати її у просторі, перевозити на транспорті, встановлювати її в різних місцях без пошкодження. Враховуючи статтю 181 «Цивільного кодексу України» така споруда не є нерухомими майном та ідентифікується як рухоме майно.

Відповідно до роз`яснень п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 07.02.2014 N 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна. До завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва не виникає (ст..331 ЦК). У зв`язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 3.11 розділу 3 ДБН А.3.1-3-94 Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Основні положення, прийнятих 05 жовтня 1994 року, що діяли на час придбання спадкодавцем ОСОБА_3 будівлі магазину «Продукти-16», введення в експлуатацію об`єктів, які не є державною власністю, підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є рішенням про готовність до введення в експлуатацію об`єкта, підставою для включення даних про його введення в державну статистичну звітність, а також для оформлення права власності на збудований об`єкт.

Оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту прийняття будівлі магазину «Продукти-16» в АДРЕСА_1 , до експлуатації, та чинним на час відкриття спадщини законодавством не передбачено можливості набуття права власності на нерухоме майно без його здачі в експлуатацію чи державної реєстрації права власності на це нерухоме майно, то позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позаяк до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) будівлі магазину «Продукти-16», і законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач набула право на спадщину як майнове право на об`єкт спадкування - будівлю магазину "Продукти-16", однак, підстави для виникнення у позивача права власності на спадкове майно - будівлю магазину "Продукти-16" як на об`єкт нерухомого майна, відсутні.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні спадковим майном, то будь-яких доказів, які б підтверджували такий факт та свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 перешкоджає позивачу належним чином користуватися спадковим майном, позивачем до позову не додано та судом в судовому засіданні не встановлено, а отже, в частині вказаних позовних вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог судові витрати в розмірі 768,40 гривень слід покласти відповідачів Нересницьке споживче товариство та ОСОБА_2 і рівних частинах по 384,20 гривень на кожного.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 1216, 1218, 1223, 1268 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Нересницького споживчого товариства, ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Нересницька сільська рада Тячівського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні спадковим майном - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , право власності на спадкове рухоме майно - будівельні матеріали і конструктивні елементи, що були використані в процесі будівництва магазину «Продукти-16», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 гривні.

Стягнути із відповідача Нересницького споживчого товариства на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Позивач:-ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканка АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: -Нересницьке споживче товариство, адреса: АДРЕСА_7 с. Нересниця,

АДРЕСА_8 , Тячівського АДРЕСА_9 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: - ОСОБА_2 , мешканець

АДРЕСА_10 , реєстраційний

номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: Нересницька сільська рада, 90540, с. Нересниця, вул. Грушевського, 5,

Тячівського району, Закарпатської області.

Повний текст рішення складено 04 липня 2020 року.

Головуюча суддя : Сойма М.М.