Рішення № 90349243, 13.07.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2020 р. Справа № 924/246/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В., при секретарі судового засідання Виноградов Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "АГРОАЛЬТЕРНАТИВА"

до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Шепетівськнй цукор"

про стягнення 305 359,83 грн. - боргу, 7002 грн. - 3% річних, 6513,52 грн. - інфляційних втрат, 68 834,48 грн. -пені

Представники сторін: не з`явились

Процесуальні дії по справі.

10.03.2020 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява приватного підприємства "АГРО АЛЬТЕРНАТИВА" с. Варковичі, Лубенський район, Рівненська область до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Шепетівськнй цукор", с. Мокіївці, Шепетівський район, Хмельницька область про стягнення 387 709,83 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 16.03.2020р. відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 16.04.20р.

Ухвалою суду від 16.04.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 14.05.2020 р.

Ухвалою суду від 14.05.2020р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2020р.

Ухвалою суду від 16.06.2020р. відкладено судовий розгляд справи по суті на 13.07.2020 р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Приватне підприємство „Агроальтернатива" звернулися з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Шепетівськнй цукор" про стягнення 387 709,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в повній мірі не оплачено отриманий товар отриманий згідно видаткових накладних №575 від 07.11.2019 року, №557 від 31.10.2019 року, №530 від 15.10.2019 року, №529 від 15.10.2019 року, №512 від 07.10.2019 року, №502 від 30.09.2019 року, №500 від 26.09.2019 року, №493 від 24.09.2019 року, №479 від 18.09.2019 року, №478 від 18.09.2019 року, №471 від 13.09.2019 року, №469 від 13.09.2019 року, №433 від 28.08.2019 року, №412 від 19.08.2019 року, №402 від 14.08.2019 року, №400 від 13.08.2019 року, №366 від 31.07.2019 року, №311 від 25.06.2019 року, №271 від 07.06.2019 року, №263 від 05.06.2019 року, №217 від 13.05.2019 року, довіреностей на отримання товару №328 від 06.11.2019 року, №321 від 31.10.2019 року, №307 від 15.10.2019 року, №309 від 15.10.2019 року, №296 від 04.10.2019 року, №288 від 30.09.2019 року, №285 від 26.09.2019 року, №279 від 23.09.2019 року, №269 від 13.09.2019 року, №268 від 13.09.2019 року, №260 від 28.08.2019 року, №246 від 13.08.2019 року, №247 від 13.08.2019 року, №228 від 31.07.2019 року, №181 від 25.06.2019 року, №164 від 05.06.2019 року, №137 від 13.05.2019 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причини неявки свого представника в судове засідання суду не повідомив.

Ухвала суду відкладення розгляду справи від 16.06.2020р. направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією та була повернута до суду без вручення адресату з підстав: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Шепетівськнй цукор" зареєстроване за адресою: 30440, Хмельницька обл., м.Шепетівка, вул.. Проспект Миру 28 А, в стані припинення чи у процесі провадження у справі про банкрутство не перебуває.

Відтак судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість, проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.

Відповідно до ч. 7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права .

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

10.05.2019року між ПП «АГРОАЛЬТЕРНАТИВА» (Продавець) та ТОВ ТД «Шепетівський

цукор» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу товару №09-05-19, згідно п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити запасні частими, мастильні матеріали та супутні товари до сільськогосподарської та будівельної техніки (надалі іменується "товар") з оформленням відповідних документів, передбачених Договором на суму, що дорівнює сукупній ціні товару поставленого Продавцем Покупцю за час дії даного Договору.

Розділом 2 договору передбачено, що ціна даного Договору визначається шляхом арифметичного додавання сум ціни кожної окремої партії Товару, визначеної у Специфікаціях та товаросупровідних документах. Ціна кожної окремої партії Товару визначається за домовленістю Сторін , яка зазначається у видаткових документах та/або Специфікаціях, які додаються до Договору та є його невід`ємною частиною. Валютою Договору с гривня України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент ціни Договору в іноземній валюті. Покупець оплачує Товар за ціною, визначеною у рахунках фактурах, наданих Постачальником через поштовий, факсів, електронний зв`язок, або шляхом вручення іншій Стороні іншого виставленого рахунка. Оплата кожної партії Товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, передоплати 50% ціпи кожної партії Товару та доплати 50% ціни кожної партії товару у день відвантаження або на умовах, визначених Додатковою угодою до даного Договору.

Продавець зобов`язаний поставити товар в строк не більше 15 банківських днів, з моменту оплати товару, яка має бути здійснена на умовах, передбачених п.2.5 Договору. Якщо Продавець не вкладається в строки поставки товару, то він в письмовій формі повідомляє Покупця про причини затримки і дату перенесення поставки (п. 3.5.Договору).

Відповідно до п. 3.12 Договору, підписання Сторонами та скріплення печатками акту

приймання-передачі Товару або видаткової накладної свідчить про відсутність у Сторін будь-яких

претензій щодо поставки Товару за кількістю, якістю, асортиментом, комплектністю.

Згідно п. 5.5 Договору, у разі порушення, Покупцем термінів оплати за поставлений товар,

передбачених цим договором, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено для ТОВ ТД «Шепетівський цукор» товар на загальну суму 1 198 385,96 грн., що підтверджується видатковими накладними №575 від 07.11.2019 року, №557 від 31.10.2019 року, №530 від 15.10.2019 року, №529 від 15.10.2019 року, №512 від 07.10.2019 року, №502 від 30.09.2019 року, №500 від 26.09.2019 року, №493 від 24.09.2019 року, №479 від 18.09.2019 року, №478 від 18.09.2019 року, №471 від 13.09.2019 року, №469 від 13.09.2019року, №433 від 28.08.2019 року, №412 від 19.08.2019 року, №402 від 14.08.2019 року, №400 від 13.08.2019 року, №366 від 31.07.2019 року, №311 від 25.06.2019 року, №271 від 07.06.2019 року, №263 від 05.06.2019 року, №217 від 13.05.2019 року, довіреностями на отримання товару №328 від 06.11.2019 року, №321 від 31.10.2019 року, №307 від 15.10.2019 року, №309 від 15.10.2019 року, №296 від 04.10.2019 року, №288 від 30.09.2019 року, №285 від 26.09.2019 року, №279 від 23.09.2019 року, №269 від 13.09.2019 року, №268 від 13.09.2019 року, №260 від 28.08.2019 року, №246 від 13.08.2019 року, №247 від 13.08.2019 року, №228 від 31.07.2019 року, №181 від 25.06.2019 року, №164 від 05.06.2019 року, №137 від 13.05.2019 року.

ТОВ ТД «Шепетівський цукор» оплатило товар частково на суму 893 026.13 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №105169544 від 26.12.2019 року, №105169551 від 26.12.2019 року, №105169476 від 19.12.2019 року, №105169437 від 17.12.2019 року, №105169436 від 17.12.2019 року, №105169390 від 11.12.2019 року, №84729781 від 10.12.2019 року, №84729785 від 10.12.2019 року, №84729782 від 10.12.2019 року, №6006 від 08.11.2019 року, №84729677 від 07.11.2019 року, №84729661 від 04.11.2019 року, №84729625 від 31.10.2019 року, №84729629 від 31.10.2019 року, №84729632 від 31.10.2019 року, №84729634 від 31.10.2019 року, №5838 від 22.10.2019 року, №5762 від 15.10.2019 року, №5428 від 23.09.2019 року, №5431 від 23.09.2019 року, №75015936 від 13.09.2019року, №75015935 від 13.09.2019 року, №2913 від 26.06.2019 року, №3020 від 26.06.2019 року, №2672від 25.06.2019 року.

Позивач звернувся до відповідача із претензією №1 від 24.01.2020 року, в якій просив перерахувати заборгованість в розмірі 305 359,83 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії .

Претензія отримана відповідачем 03.02.2020р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишена без виконання.

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2019р., відповідно до якого заборгованість ТОВ ТД «Шепетівський цукор» становить 490 117,44 грн. Даний акт підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані стороною докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.05.2019року між ПП «АГРОАЛЬТЕРНАТИВА» (Продавець) та ТОВ ТД «Шепетівський цукор» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу товару №09-05-19, згідно п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити запасні частими, мастильні матеріали та супутні товари до сільськогосподарської та будівельної техніки (надалі іменується "товар") з оформленням відповідних документів, передбачених Договором на суму, що дорівнює сукупній ціні товару поставленого

Продавцем Покупцю за час дії даного Договору.

Розділом 2 договору передбачено, що ціна даного Договору визначається шляхом арифметичного додавання сум ціни кожної окремої партії Товару, визначеної у Специфікаціях та товаросупровідних документах. Оплата кожної партії Товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, передоплати 50% ціпи кожної партії Товару та доплати 50% ціни кожної партії товару у день відвантаження або на умовах, визначених Додатковою угодою до даного Договору.

Матеріалами справи підтверджуються обставини щодо поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Отже, виходячи із приписів ст.202 ЦК України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

З аналізу правовідносин які виникли між сторонами вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір поставки, відповідно до ч. 2 ст. 638, 712 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем. Єдиний письмовий договір на поставку товару між сторонами не укладався.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання одержувачем та скріплення печаткою накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по вищевказаних накладних сторонами визначено не було і накладні є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому, відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання по спірних накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав частково, за поставлений товар розрахувався в сумі 36963,72 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2019р., відповідно до якого заборгованість ТОВ ТД «Шепетівський цукор» становить 490 117,44 грн. Даний акт підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Отже, наданий позивачем акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою відповідача та скріплений печаткою відповідача, та щодо якого відповідач заперечень не надав, є доказом, що свідчить також про підтвердження відповідачем факту отримання товару та про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем заборгованості з оплати товару.

Разом з тим, дослідивши долучені до матеріалів справи видаткові накладні та виписки з рахунку позивача, суд встановив, що заборгованість відповідача становить 305 359,83 грн.

За несвоєчасну оплату одержаного товару, позивач вимагає стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені в сумі 68 834,48 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статі 216 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.5 Договору, у разі порушення, Покупцем термінів оплати за поставлений товар,

передбачених цим договором, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Пеня та інші нарахування у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена пунктом 5.5 договору, а тому позивач має право вимагати від відповідача сплатити пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочення з дати закінчення строку оплати кожного відповідного рахунку (накладної) до моменту повної оплати відповідачем ціни договору.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору (пунктом 5.5.), тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі пені в сумі 68 834,48грн., нарахованої за період з 13.05.2019р. по 06.03.2020р. (за кожною видатковою накладною відповідно до наданого розрахунку) є обґрунтованим та підлягає задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

За несвоєчасну оплату переданого товару, позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь 3 % річних в сумі 7002 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 7002 грн. за період з 13.05.2019р. по 06.03.2020р. (за кожною видатковою накладною відповідно до наданого розрахунку) є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Позивач, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 6513,52 грн. інфляції, нарахованої в цілому за період з 13.05.2019р. по 06.03.2020р. (за кожною видатковою накладною відповідно до наданого розрахунку).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Суд, здійснивши перевірку поданого розрахунку в системі "Законодавство", дійшов висновку, що розрахунки позивача здійснені вірно, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6513,52 грн. інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, п. 29).

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 42 034,26 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "АГРОАЛЬТЕРНАТИВА" до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Шепетівськнй цукор" про стягнення 305 359,83 грн. - боргу, 7002 грн. - 3% річних, 6513,52 грн. - інфляційних втрат, 68 834,48 грн. - пені задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Шепетівськнй цукор" (30440, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Проспект Миру 28 А, код 36681090) на користь Приватного підприємства „Агроальтернатива" (35612, Рівненська область, Дубенський район, село Варковичі, вул. Зарічна, 9а, код ЄДРПОУ 36597748) 305 359,83 грн. (триста п`ять тисяч триста п`ятдесят дев`ять гривень 83 коп.) боргу, 7002 грн. (сім тисяч дві гривні 00 коп.) 3% річних, 6513,52 грн. (шість тисяч п`ятсот тринадцять гривень 52 коп.) інфляційних втрат, 68 834,48 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 48 коп.) пені та 5815,65.грн. (п`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 65 коп. ) сплаченого позивачем судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 13.07.2020р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. у 4 прим.

1- до справи.

2 - Позивач: вул . Зарічна, буд. 9 А , с. Варковичі, Лубенський район, Рівненська область 35612

3,4- Відповідач: вул . Овчарука. буд. 36 , с. Мокіївці, Шепетівський район , Хмельницька

область 30440 та

30440, ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛ., МІСТО ШЕПЕТІВКА, ВУЛИЦЯ ПРОСПЕКТ МИРУ, БУДИНОК 28 А

всім реком. з повідом. про вручення.