Рішення № 90349100, 06.07.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 липня 2020 року м. ТернопільСправа № №921/501/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", вул. Олени Кульчицької, буд. 2а/1, оф. 11, м. Тернопіль, 46001

до відповідача 1: Фізичної особи - підприємця Кринциглова Олександра Миколайовича, АДРЕСА_1; (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 )

відповідача 2: Фізичної особи - підприємця Бобика Віктора Миколайовича, АДРЕСА_3

відповідача 3: Фізичної особи ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_4

про стягнення 260 843 грн 03 коп.

За участі представників:

позивача: не прибув

відповідача 1: Сагайдака В.В. - адвоката

відповідача 2: не прибув

відповідача 3: не прибув

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

07.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: Фізичної особи - підприємця Кринциглова Олександра Миколайовича, надалі - відповідач 1, Фізичної особи - підприємця Бобик Віктор Миколайович, надалі - відповідач 2, та Фізичної особи ОСОБА_1 , надалі - відповідач 3, про солідарне стягнення наявної станом на 07.08.2019 заборгованості за Договором кредиту №ДК 4-2 від 26.04.2018 в загальній сумі 260 843 грн 03 коп., з яких: 133 333 грн 01 коп. - тіло, 117 099 грн 73 коп. - проценти за користування кредитом та 10 410 грн 29 коп. - пеня

Підставою позову визначено неналежне виконання Фізичною особою - підприємцем Кринцигловим Олександром Миколайовичем (відповідачем 1 у справі) зобов`язань за Договором кредиту за № ДК 4-2 від 26.04.2018, зобов`язання по якому забезпечене Договором поруки № 3 від 26.04.2018, укладеним між позивачем та відповідачами 2 і 3 у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019, головуючим суддею для розгляду справи № 921/501/19 визначено суддю Чопка Ю. О.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.08.2019 (суддя Чопко Ю. О.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15:00 год. 27.08.2019, яке було відкладено на 10:30 год. 09.10.2019; учасникам справи запропоновано надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2019 (суддя Чопко Ю.О.) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 06.11.2019, який було відкладено на 14:30 год. 09.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" та Фізичної особи - підприємця Кринциглова Олександра Миколайовича про врегулювання спору за участю судді задоволено; призначено у справі № 921/501/19 процедуру врегулювання спору за участю судді; призначено проведення спільної наради зі сторонами на 24.12.2019 о 14:30 год.; запропоновано сторонам підготувати для спільної наради пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та зупинено провадження у справі №921/509/19 на період проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2020 (суддя Чопко Ю. О.) провадження у справі № 921/501/19 поновлено; припинено врегулювання спору за участю судді; справу №921/501/19 передано для визначення складу суду в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020, для розгляду справи №921/501/19 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2020 справу №921/501/19 прийнято до провадження (суддя Гирила І. М.); підготовче засідання у справі № 921/501/19 призначено на 16:00 год. 24.02.2020; відзив на позовну заяву б/н від 22.10.2019 (вх. №19069 від 22.10.2019) ФОП Кринциглова О.М. та клопотання б/н від 05.11.2019 (вх. №20124 від 05.11.2019) про проведення судово-економічної експертизи залишено без розгляду; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

В підготовчому засіданні 24.02.2020, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача 1, судом оголошено перерву до 14:00 год. 11.03.2020, про що постановлено та занесено до протоколу судового засідання відповідну ухвалу. Присутніх в підготовчому засіданні 24.02.2020 повноважних представників позивача та відповідача 1 про оголошення перерви повідомлено під розписку (в матеріалах справи), інших учасників - відповідною ухвалою.

03.03.2020 на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 28.02.2020 (вх. №1564), згідно з якими останній позовні вимоги в частині стягнення відсотків та пені вважає безпідставними. Зокрема, стверджує, що оскільки позивачем було направлено повідомлення-вимогу за вих. №23 від 22.07.2019 про дострокове погашення кредиту до 01.08.2019, то починаючи з вказаної дати останній втратив право на стягнення відсотків за Кредитним договором №ДК4-2 від 26.04.2018, при цьому має право лише на стягнення коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). З огляду на наведене зазначає, що згідно розрахунку позивача до стягнення заявлена заборгованість за відсотками в розмірі 117 099,73 грн. При цьому прострочення заборгованості за відсотками починається 28.01.2019, відповідно до стягнення підлягають відсотки в розмірі 49 310 грн, які нараховані до 01.08.2019 (визначена у вимозі дата повернення всієї суми боргу). Відсотки в розмірі 67 789,73 грн, які нараховані позивачем до 28.04.2020 до стягнення не підлягають, оскільки нараховані після направлення вимоги. В обґрунтування даної позиції посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28.03.2018 по справі №44/9519/12, позицію Верховного Суду, викладену у постановах №564/2199/15-ц від 14.02.2018, №910/1238/17 від 23.05.2018 тощо. Звертає увагу суду на необхідність дослідження поданих стороною доказів, зокрема розрахунку заборгованості за Кредитним договором, його перевірку та оцінку в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами. Зауважує, що в п. 5.2 Кредитного договору №ДК 4-2 від 26.04.2018 встановлено, що у разі дострокового погашення кредиту нарахування процентів здійснюється за весь строк фактичного користування кредитом. З огляду на наведене вважає, що стягнення відсотків за майбутні періоди суперечить умовам правочину та є протиправним, оскільки такі періоди ще фактично не настали, а отже відсотки по них нараховуватись не можуть.

Щодо заявленої до стягнення суми пені зазначає, що остання нарахована за період з 30.07.2018 про 05.08.2019, тобто з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (надалі - ГК України). Просить врахувати, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватись як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку.

Окрім того, посилаючись на приписи ст. 331 ГПК України, просить розглянути можливість відстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців з моменту його ухвалення. Зауважує, що відповідач 1 не відмовляється від виконання зобов`язань за Кредитним договором №ДК 4-2 від 26.04.2018 та здійснював добросовісне виконання платежів, які передували виникненню заборгованості, однак на даний час перебуває у важкому матеріальному становищі, що викликане втратою замовлень на послуги відповідача 1, який працює в сфері надання послуг (буріння скважин, свердловин).

10.03.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив за вих. №15 від 06.03.2020 (вх. №1755), згідно з якою останній звертає увагу суду на те, що відсотки нараховані в межах погодженого строку кредитування, про що зазначено в обґрунтованому розрахунку сум, що стягуються та в позовній заяві. Стверджує, що дане право передбачено як умовами договору, так і чинним законодавством України, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме нарахування не суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові №444/9519/12 від 28.03.2018. Щодо вказаних відповідачем 1 у відзиві на позов постанов Верховного Суду №564/2199/15-ц від 14.02.2018 та №6-249цс15 від 02.12.2015, зауважує на наявність у судовій практиці діаметрально протилежних постанов, зокрема, постанов Верховного суду України від 25.05.2016 у справі №6-157цс16 та від 02.09.2015 у справі №6-856-цс15.

Щодо тверджень відповідача про нарахування пені з порушенням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, то вважає, що останній не розібрався в даній ситуації, оскільки в деталізованому розрахунку пені, що знаходиться в обґрунтованому розрахунку сум що стягуються, вказано, що нарахування пені мало місце з 30.07.2018 по 05.08.2019, але відповідач 1 частково (на суму 2 643,01 грн) сплатив пеню. Дана сума є сумою пені, нарахованої з 30.07.2018 по січень місяць 2019 року. Таким чином, до сплати залишається пеня в сумі 10 410,29 грн, яка нарахована за останні шість місяців.

Щодо клопотання представника відповідача 1 про відстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців з моменту ухвалення судового рішення у даній справі просить врахувати, що відповідач 1 останній раз сплачував заборгованість по Кредитному договору 04.07.2019. Позичальник майже рік часу не здійснив жодного платежу. Вважає, що поважні причини, які б могли бути підставою для відстрочення судового рішення відсутні, а тому клопотання про відстрочення виконання судового рішення просить відхилити.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 у клопотанні відповідача 1 про поновлення строку для подання відзиву на позов відмовлено, відзив на позовну заяву відповідача 1 б/н від 28.02.2020 (вх. № 1564) прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи № 921/501/19.

Окрім того, 10.03.2020 на адресу суду від ФОП Кринциглова О.М. надійшло клопотання б/н від 10.03.2020, згідно з яким відповідач 1 просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/1354/20 за позовом ФОП Кринциглова О.М. до ТОВ "Фінансова компанія "Надія України", про визнання недійсним Кредитного договору № ДК 4-2 від 26.04.2018.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 у задоволенні клопотання відповідача 1 б/н від 10.03.2020 (вх. № 1772 від 10.03.2020) про зупинення провадження у справі № 921/501/19 відмовлено; строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів; підготовче засідання відкладено на 11:30 год. 25.03.2020; запропоновано відповідачу 1 подати/надіслати суду передбачену ст. 167 ГПК України заяву по суті справи разом із документами, що підтверджують її надіслання (надання) учасникам справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.03.2020, враховуючи запроваджений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та №255 від 02.04.2020, загальнонаціональний карантин, рекомендації Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16.03.2020 та розпорядження Господарського суду Тернопільської області № 7-р від 16.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину", згідно з яким суддям рекомендовано розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, підготовче засідання, призначене на 11:30 год. 25.03.2020, було відкладено та зазначено, що про дату, час та місце проведення наступного підготовчого засідання учасників справи буде повідомлено додатково відповідною ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2020 підготовче засідання у справі №921/501/19 призначено на 09:30 год. 27.05.2020; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви з процесуальних питань (при наявності).

27.05.2020 ФОП Кринциглов О.М. звернувся до суду з клопотанням б/н від 26.05.2020 (вх. №3222), згідно з яким просив суд витребувати у позивача документи первинного бухгалтерського обліку операцій за Кредитним договором №ДК 4-2 від 26.04.2018 та призначити у справі №921/501/19 судово-економічну експертизу.

Ухвалою суду від 27.05.2020 підготовче засідання було відкладено на 12:15 год. 10.06.2020; учасникам справи запропоновано подати/надіслати суду письмово викладену позицію щодо клопотання відповідача 1 про признання у даній справі судово-економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2020 в задоволенні клопотання відповідача 1 про витребування у позивача документів первинного бухгалтерського обліку операцій за Кредитним договором № ДК 4-2 від 26.04.2018 та клопотання відповідача 1 б/н від 26.05.2020 про проведення у справі № 921/501/19 судово-економічної експертизи відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/501/19 до судового розгляду по суті на 10:40 год. 24.06.2020.

В судовому засіданні 24.06.2020, яке відбулось за участі повноважного представника відповідача 1 у справі, суд розпочав розгляд справи по суті, перейшов до з`ясування обставин справи, коротко озвучив позицію позивача, заслухав позицію представника відповідача 1 по суті позовних вимог, дослідив наявні в матеріалах справи докази та оголосив перерву до 15:30 год. 06.07.2020, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутнього в судовому засіданні 24.06.2020 повноважного представника відповідача 1 про судове засідання 06.07.2020 повідомлено під розписку, інших учасників справи - відповідною ухвалою.

ОСОБА_1 (відповідача 3 у справі) про дату, час та місце розгляду справи (усі судові засідання) суд повідомляв шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Повноважний представник позивача в судове засідання 06.07.2020 не прибув, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Поряд із цим, 01.07.2020 через відділ діловодства господарського суду звернувся з клопотанням б/н від 01.07.2020 (вх. №4176) про розгляд справи без його участі. Одночасно зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні 06.07.2020 повноважний представник відповідача 1 факт отримання Позичальником кредитних коштів, допущення прострочки по внесенню чергових платежів та наявності боргу не заперечує. Поряд із цим не погоджується із нарахованими позивачем та заявленими до стягнення відсотками за користування кредитом після надіслання вимоги. В обґрунтування даної позиції посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 по справі №444/9519/12. Окрім того, просить суд, у випадку задоволення позовних вимог, враховуючи значну суму боргу, відстрочити виконання рішення терміном на шість місяців.

Відповідач 2 та відповідач 3 в судове засідання 24.06.2020 не прибули, хоча про час, дату та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За даних обставин, зважаючи на те, що: явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою; позиція позивача щодо позовних вимог доведена до відома суду, зокрема, у клопотанні б/н від 01.07.2020 (вх. №4176); відповідачі 2 та 3 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів не скористались; наявних у справі доказів є достатньо для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі.

В судовому засіданні 06.07.2020, яке відбулось за участі повноважного представника відповідача 1, суд продовжив розгляд справи по суті, закінчив з`ясовувати обставини справи та перевіряти їх доказами, заслухав заключне слово представника ФОП Кринциглова О.М. та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника відповідача 1, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

26.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", як Кредитором, з однієї сторони, та Фізичною особою-підприємцем Кринцигловим Олександром Миколайовичем, як Позичальником, з іншої сторони, укладено Договір кредиту № ДК 4-2 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого (п. 2.1) Кредитор зобов`язався надати Позичальнику кредит в сумі 200 000,00 грн, з оплатою по процентній ставці 3,75 % на місяць, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 2.2 Кредитного договору кредит надається з метою: на розвиток бізнесу.

Кредитор зобов`язався надати Позичальнику кредит в день підписання Договору шляхом здійснення грошового переказу грошових коштів на ім`я клієнта через систему грошових переказів обслуговуючого банку або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника у розмірі, зазначеному в п. 2.1 Договору (пп. 4.1.1 п. 4.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.2, п. 4.2 Кредитного договору Позичальник зобов`язується: у разі здійснення грошового переказу грошових коштів на ім`я клієнта через систему грошових переказів обслуговуючого банку, одержати кредит у касі будь-якого відділення обслуговуючого банку в день підписання Договору; використовувати кредит на цілі, передбачені п. 2.2 Договору; сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 Договору; проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з Графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток №1), який є невід`ємною частиною Договору; повністю повернути кредит, отриманий за цим договором та проценти за користування ним, до 16-00 години 28.04.2020 року включно.

У р. 5 Кредитного договору сторони врегулювали порядок нарахування та сплати процентів.

Зокрема, за користування кредитом у період з дати, зазначеної в пункті 3.1 Договору і до дати погашення кредиту Позичальник сплачує Кредиторові відсотки у розмірі 3,75% на місяць від суми, вказаної в пункті 2.1 договору. Нарахування процентів здійснюється щодня з наступного дня після дати надання кредиту і до дати повернення кредиту, зазначеної в пункті 3.2 договору. Сума нарахованих процентів за весь час користування кредитом складає 180 739,73 грн. У разі дострокового погашення кредиту нарахування процентів здійснюється за весь строк фактичного користування кредитом.

Повернення кредиту і сплата процентів за ним здійснюється Позичальником у порядку та терміни згідно з Графіком погашення кредиту та процентів (Додаток №1) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитора через банк. При несплаті частини кредиту та/або процентів у термін, вказаний у графіку, вони вважаються простроченими. Кошти для погашення заборгованості спрямовуються у першу чергу для сплати - прострочених процентів найдавніше простроченої виплати, у другу чергу - заборгованості за кредитом найдавніше простроченої виплати, у третю чергу - прострочених процентів наступної простроченої виплати, у четверту чергу - заборгованості за кредитом наступної простроченої виплати, до повного погашення заборгованості, у п`яту чергу - нарахованої пені.

У випадку якщо дата погашення кредиту та/або оплати відсотків за користування кредитом випадає на вихідний або неробочий день, зазначені платежі мають бути здійснені не пізніше наступного робочого дня.

П. 3.1 Кредитного договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору.

Окрім того, п. 6.1 Кредитного сторони встановили, що виконання зобов`язань Позичальника за договором забезпечуються договором поруки ДП 3 від 26.04.2018, укладеним між Кредитором і Бобик В.М. , ОСОБА_1 (Поручителями), а також усім майном та коштами, які належать Позичальникові та на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

Так, 26.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", як Кредитором, з однієї сторони, фізичною особою-підприємцем Бобик Віктором Миколайовичем та фізичною особою-підприємцем Шукшин Максимом Павловичем, як Поручителями, з іншої сторони, укладено Договір поруки №3 (надалі - Договір поруки), за умовами якого Поручителі на добровільних засадах зобов`язались відповідати перед Кредитором за виконання Кринцигловим О.М. (Позичальником) своїх зобов`язань, що випливають з Договору кредиту №ДК 4-2 від 26.04.2018, укладеного між Позичальником та Кредитором, предметом якого є передача Кредитором у користування Позичальнику грошових коштів у сумі 200 000 грн (п. п. 1.1, 1.2 Договору поруки).

Згідно з п. 1.3 Договору поруки основне зобов`язання Позичальника за Договором кредиту, виконання якого забезпечується цим Договором, полягає у наступному: повернути кредит в розмірі 200 000 грн, сплатити відсотки за його користування, пеню, в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором кредиту, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови договору кредиту в повному обсязі.

Разом з підписанням цього договору Поручителі підтверджують, що вони ознайомлені з положеннями Договору кредиту, цілком розуміють його зміст та згодні виступати поручителями за зобов`язаннями Позичальника за Договором кредиту. Термін виконання основного зобов`язання за Договором кредиту 28.04.2020 (п. п. 1.4, 1.5 Договору поруки).

Відповідно до п. 1.6 Договору поруки сторони домовились, що зобов`язання встановлені цим Договором, залишаються дійсними та незмінними і в разі внесення будь-яких змін чи доповнень до Договору кредиту, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або цим Договором.

Сторони договору визначають, що у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобов`язань по Договору кредиту, Поручителі несуть солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного богу за Договором кредиту в сумі 200 000 грн, нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, в також відшкодування збитків. При цьому Кредитор має право вимоги до Поручителів як солідарно, так і до кожного з них окремо (п. 2.2 Договору поруки).

П. 2.3 Договору поруки сторони передбачили, що Поручителі приймають на себе зобов`язання, у випадку невиконання Позичальником зобов`язань за Договором кредиту, здійснити виконання зобов`язання Позичальника в обсязі, заявленому Кредитором в письмовій вимозі, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора про виконання зобов`язань. Виконання зобов`язання здійснюється Поручителями внесенням відповідної суми в касу або на поточний рахунок Кредитора. Поручителі здійснюють погашення зобов`язань за Кредитним договором у валюті кредиту.

Відповідно до п. п. 2.4, 2.5 Договору поруки Поручителі зобов`язані письмово повідомляти Кредитора про зміну свого місяця проживання, роботи, даних паспорту та інших відомостей, які включені в цей Договір, протягом 3 ( трьох) робочих днів з дня їх виникнення. У разі якщо вимога Кредитора, передбачена п. 2.2 цього Договору, не одержана Поручителями внаслідок неповідомлення останніми Кредитора про зміну свого місця проживання, вимога вважається одержаною Поручителями після закінчення семи календарних днів з дня направлення вимоги.

Поручителі, після виконання взятих на себе зобов`язань по цьому Договору, та повного погашення заборгованості за Договором кредиту у відповідності до ст. 556 ЦК України, набувають всіх прав Кредитора по виконаному ними зобов`язанню - Договору кредиту (п. 2.8 Договору поруки).

Згідно з п. 3.1 Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань по Договору кредиту, Поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов`язань в повному обсязі.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та втрачає свою дію у випадках: припинення зобов`язань за Договором кредиту; погашення Поручителями зобов`язань Позичальника перед кредитором; зміни зобов`язань Позичальника за Договором кредиту без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг їхньої відповідальності; якщо Кредитор не пред`явить вимоги Поручителям протягом трьох років від дня закінчення терміну дії Договору кредиту (п. 4.1 Договору поруки).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем 1 у справі виникли зобов`язання з кредитного договору.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється виконання, проведеним належним чином (ст. ст. 509, 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов укладеного Договору кредиту № ДК 4-2 від 26.04.2018 позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 200 000 грн. Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 26.04.2018.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, далі - Положення, передбачено, що Банк здійснює операції протягом операційного дня з обов`язковим формуванням оборотно-сальдового балансу/оборотно-сальдової відомості, регістрів аналітичного обліку та інших регістрів за операціями, що здійснюються з використанням відповідного програмного забезпечення. Операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні. Операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

Банк має забезпечити безперервність процесу збору, оброблення та зберігання первинних документів, навіть під час передавання їх з однієї підсистеми до іншої в межах системи автоматизації банку. Відповідна інформація має бути цілісною, достовірною і несуперечливою.

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на наведене вище, долучена позивачем до матеріалів справи банківська є первинним документом, а відповідно приймається судом як належний і допустимий доказ, який підтверджує факт виконання позивачем взятих на себе зобов`язань та, відповідно, надання обумовлених у згаданому вище правочині кредитних коштів.

Слід також зазначити, що факт отримання кредитних коштів не заперечувався під час підготовчого провадження і самим Позичальником, і присутнім в судових засіданнях 24.06.2020 та 06.07.2020 його повноважним представником під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вже зазначалось вище, за умовами укладеного Договору кредиту сторони встановили термін виконання основного зобов`язання за договором Кредиту 28.04.2020 включно та визначили обов`язок Позичальника проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з Графіком погашення кредиту і відсотків, який є невід`ємною частиною Договору.

Проте Позичальник зобов`язання щодо своєчасного внесення обумовлених Кредитним договором платежів виконував неналежним чином.

Пп. 4.3.4 п. 4.3 Кредитного договору сторони передбачили право Кредитора на дострокове розірвання Договору у разі, зокрема, порушення Графіку погашення кредиту і відсотків (Додаток №1) більш ніж на один платіжний період. При настанні обставин, передбачених підпунктом 4.3.4 Договору Кредитор має направити Позичальнику повідомлення про дострокове розірвання Договору. Повідомлення містить вимогу Кредитора про дострокове погашення кредиту, сплату відсотків за весь термін користування кредитом (за весь термін дії Договору), а також пені (пп. 4.3.5 п. 4.3 Кредитного договору).

22.07.2019, на підставі зазначених вище приписів чинного законодавства та умов укладеного Кредитного договору, зважаючи на порушення відповідачем 1 періодичності сплати платежів більш ніж на 1 платіжний період, позивач звернувся до Позичальника (відповідача 1 у справі) з повідомленням-вимогою за вих. №23 про розірвання Договору кредиту №ДК 4-2 від 26.04.18 та дострокове повернення кредиту та відсотків за користування кредитом. Зокрема, зазначив, що станом на 22.07.2019 внаслідок несплати коштів згідно Кредитного договору заборгованість останнього по сплаті тіла кредиту становить 49 995,01 грн, по сплаті процентів за користування кредитом - 41 780 грн, а за невиконання зобов`язання по сплаті чергового платежу, відповідно до п. 7.1 Договору кредиту, нарахована пеня в розмірі 9 009,12 грн.

Враховуючи наведене, ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" повідомила про розірвання Договору кредиту та вимагала у строк до 01.08.2019 достроково повернути частину кредиту, що залишилась, а саме: 117 099,73 грн - процентів, 133 333,01 грн - тіла кредиту та пеню в розмірі 9 009,12 грн. Одночасно повідомила, що у випадку несплати вказаних сум у встановлений строк Компанія буде змушена звернутись за захистом своїх інтересів до суду.

З матеріалів справи вбачається, що аналогічні за змістом вимоги-повідомлення за вих. №24 та вих. №25 від 22.07.2019 направлялись позивачем і Поручителям ((відповідача 2 та 3 у даній справі) на адреси, вказані останніми у Договорі поруки №3 від 26.04.2018.

Проте вказані вище вимоги як Позичальником, так і Поручителями були залишені без відповіді та задоволення, що у слугувало підставою для звернення позивача зданим позовом до суду.

Так, предметом судового розгляду є вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Договором кредиту №ДК 4-2 від 26.04.2018 в загальній сумі 260 843 грн 03 коп., з яких: 133 333 грн 01 коп. - тіло, 117 099 грн 73 коп. - проценти за користування кредитом та 10 410 грн 29 коп. - пеня.

Позичальником факт допущення прострочки по внесенню чергових платежів та, відповідно, наявності заборгованості по кредиту не заперечується. Поряд із цим Позичальником ставиться під сумнів розмір заявлених до стягнення сум. Зокрема, відповідач 1 вважає, що позивачем неправомірно з 01.08.2019 - визначений у вимозі строк повернення кредиту, нараховані та, відповідно, заявлені до стягнення відсотки за користування кредитними коштами.

Ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована приписами ст. 625 ЦК України.

Так, в силу приписів ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічну правову позицію підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відтак закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у ст. 530 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Правову позицію про те, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України відображено і у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16.

Окрім того, у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

На думку суду, однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

З матеріалів справи вбачається, що сторони окремо не визначили строк Договору кредиту №ДК 4-2, а погодили строк кредитування (графік погашення кредиту з розстроченням платежу), термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

Зокрема, п. 3.2 укладеного Кредитного договору сторони встановили обов`язок Позичальника повністю повернути кредит, отриманий за цим Договором до 16:00 год. 28.04.2020.

При цьому, як вже зазначалось вище, відповідно до пп. 4.2.4 п. 4.2 Кредитного договору Позичальник зобов`язався проводити погашення кредиту і відсотків у порядку і строки згідно з Графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток №1), який є невід`ємною частиною Договору.

Так, згідно підписаного між сторонами у справі Графіку погашення кредиту та процентів, починаючи з травня місяця 2018 року по квітень місяць 2020 року у визначені графіком дати відповідач 1 зобов`язаний був вносити обумовлену до сплати суму. Зокрема з травня 2018 по березень 2020 року по 15 863 грн, з якої: 7 530 грн - проценти та 8 333 грн - тіло, а в квітні місяці 2020 року - 15 890,73 грн, з якої: 7 549,73 грн - проценти та 8 341 грн - тіло.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань щодо своєчасного внесення обумовлених договором платежів 22.07.2019 позивач, відповідно до пп. 4.3.4 п. 4.3 Кредитного договору, п. п. 2.2, 2.3 Договору поруки, звернувся до Позичальника та Поручителів із вимогами-повідомленнями за № №23, 24, 25 про дострокове розірвання договору кредиту №ДК 4-2 від 26.04.18 та дострокове (у строк до 01.08.2019) повернення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Наведені вище обставини, на думку суду, свідчать про те, що до настання визначеної п. 3.2 Договору кредиту №ДК-4-2 дати - 28.04.2020, кредитор скористався наданим йому чинним законодавством правом вимоги дострокового повернення кредиту. Відповідно, для Позичальника (відповідача 1 у справі) строк кредитування є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами. Разом із цим, з 01.08.2019 припинилось і право Кредитодавця (позивача у справі) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом.

За даних обставин, суд погоджується із твердженнями відповідача 1 про неправомірне нарахування ТзОВ "Фінансова компанія "Надія України" відсотків за користування кредитом з 01.08.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П. 8.1 р. 5 Кредитного договору сторони передбачили, що у разі порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті процентів за користування кредитом, Кредитор, починаючи з першого дня прострочення зобов`язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний оплатити Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

На підставі наведених вище положень чинного законодавства та умов укладеного Договору кредиту, зважаючи на допущену Позичальником заборгованість по сплаті кредиту та відсотків, позивачем за період з 30.07.2018 по 05.08.2019 нараховано пеню в загальній сумі 13 053,30 грн.

З розрахунку позивача вбачається, що при нарахування пені останнім взято до уваги Графік повернення кредиту, який є Додатком №1 до Договору кредиту №ДК 4-2, та здійснені Позичальником платежі. Зокрема, за даними позивача заборгованість Кринциглова О.М. станом: на 30.07.2018 в сумі 15 589 грн, на 28.08.2018 - 15 800,70 грн, на 28.09.2018 - 15 811,65 грн, на 29.10.2018 - 15 811,45 грн, на 28.11.2018 - 15 810,97 грн, на 28.12.2018 - 15 810,49 грн, на 28.01.2019 - 15 860,01 грн, на 28.02.2019 - 31 723,01 грн, на 28.03.2019- 47 586,01 грн, на 02.05.2019 - 63 449,01 грн, на 28.05.2019 - 79 312,01 грн на 01.07.2019 - 93715,01 грн на 05.07.2019 - 91775,01 грн та на 29.07.2019 - 107 638,01 грн.

Окрім того, позивач стверджує, що відповідачем 1 частково - на суму 2 643,01 грн пеня сплачена, тому до стягнення підлягає пеня в загальному розмірі 10 410,29 грн.

Як вже зазначалось вище, Позичальником факт допущення прострочки по внесенню чергових платежів та, відповідно, наявності заборгованості по кредиту та сплаті відсотків не заперечується. Під сумнів останнім ставиться лише правомірність заявлених до стягнення сум.

Таким чином, оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором кредиту виконував неналежним чином та допустив прострочку внесення встановлених Графіком чергових платежів, що умовами укладеного Кредитного договору сторони передбачили відповідальність Позичальника за прострочення зобов`язання по сплаті кредиту та відсотків, суд прийшов до висновку, що позивач має право на нарахування пені.

Поряд із цим, у постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: "з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".

Оскільки розрахунок заявлених до стягнення сум позивачем здійснювався з врахуванням встановленого Договором кредиту графіку платежів, здійснених відповідачем оплат, умовами Укладеного Договору кредиту (п. 5.3) сторони передбачили порядок зарахування коштів, суд вважає за доцільне провести відповідний перерахунок, оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази здійснених відповідачем оплат (банківські виписки), беручи до уваги визначений п. 5.3 Договору кредиту порядок зарахування платежів, встановлені графіком терміни внесення платежів, їх розмір, здійснені Позичальником оплати, встановлений вище факт безпідставного нарахування відсотків за користування кредитом з 01.08.2019, зважаючи на положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо можливого строку нарахування штрафних санкцій та, відповідно, за наслідками проведення останнього, з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійсненого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум заборгованості по тілу кредиту, відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань,

Так, згідно з проведеним перерахунком судом встановлено, що:

- 1-й платіж в сумі 15 863 грн згідно з погодженим сторонами Договору кредиту Графіком, Позичальник мав сплатити 29.05.2018. Оплата проведена 25.05.2018 на суму 16 000 грн. Отже, має місце переплата в розмірі 137 грн;

- 2-й платіж в сумі 15 863 грн згідно з погодженим сторонами Договору кредиту Графіком, Позичальник мав сплатити 02.07.2018. Оплата проведена 02.07.2018 на суму 16 000 грн. Отже, має місце переплата в розмірі 137 грн;

- 3-й платіж в сумі 15 863 грн згідно з погодженим сторонами Договору кредиту Графіком, Позичальник мав сплатити 30.07.2018. Оплата проведена 28.08.2018 на суму 16 000 грн. Отже, з 31.07.2018 має місце прострочка по внесенню 3-го платежу. Поряд із цим, за умовами укладеного Договору кредиту наявні станом 30.07.2018 переплати в загальній сумі 274 грн з платежів 25.05.2018 та 02.07.2018 повинні бути спрямовані на погашення відсотків, строк сплати яких настав 30.07.2018.

Таким чином, суд встановив, що станом на 31.07.2018 заборгованість Позичальника по сплаті 3-го платежу становила 15 589 грн, і саме на вказану суму заборгованості позивач має право нараховувати пеню за період з 31.07.2018 по 27.08.2018.

Нарахування пені за 30.07.2018 на думку суду є безпідставним.

Згідно з проведеним судом, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням усіх наведених вище обставин перерахунком, за період з 31.07.2018 по 27.08.2018 правомірним є нарахування пені в сумі 418,56 грн. Пеня в сумі 14,95 грн нарахована позивачем безпідставно.

Залишок коштів після погашення заборгованості 3-го платежу з оплати 28.08.2018 становить 511 грн.

Окрім того, судом встановлено, що станом на 28.08.2018 настав строк внесення 4-го платежу. Відтак, за умовами п. 5.3 Кредитного договору, залишок коштів з оплати 28.08.2018 в сумі 511 грн повинен бути спрямований на погашення відсотків 4-го платежу.

Зараховування залишку коштів з оплати 28.08.2018 в оплату нарахованої за період з 30.07.2018 по 27.08.20189 пені, на думку суду, є неправомірним;

- 4-й платіж в сумі 15 863 грн, відповідно до погодженого сторонами Договору кредиту Графіку, Позичальник мав сплатити 28.08.2018. Заборгованість по сплаті даного платежу має місце з 29.08.2018. Як вже зазначалось вище, частково - на суму 511 грн, погашений за рахунок залишку оплати 28.08.2018 в сумі 511 грн. Оплата проведена 27.09.2018 в сумі 16 300 грн.

Залишок коштів після погашення заборгованості 4-го платежу з оплати 27.09.2018 становить 948 грн.

Таким чином, суд встановив, що станом на 29.08.2018 заборгованість Позичальника по сплаті 4-го платежу становила 15 352 грн, і саме на вказану суму заборгованості позивач має право нараховувати пеню за період з 29.08.2018 по 26.09.2018.

Нарахування пені за 28.08.2018, як і її нарахування на суму боргу в розмірі 15 800,70 грн, на думку суду, є неправомірним.

Згідно з проведеним судом, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням усіх наведених вище обставин перерахунку, за період з 29.08.2018 по 26.09.2018 правомірним є нарахування пені в сумі 435,32 грн. Пеня в сумі 27,89 грн нарахована позивачем безпідставно.

Станом на 27.09.2018 строк сплати чергового платежу згідно Графіку не настав, заборгованість Позичальника по внесенню чергового платежу відсутня. Відтак, за умовами п. 5.3 Кредитного договору, Кредитор мав право залишок коштів в сумі 948 грн з платежу 27.09.2018 спрямувати в рахунок сплати нарахованої за період з 31.07.2018 по 27.08.2018 та за період з 29.08.2018 по 26.09.2018 пені в загальній сумі 853,88 грн (418,56+435,32).

Залишок оплати 27.09.2018, після погашення заборгованості 4-го платежу, та зарахування коштів в оплату нарахованої пені за прострочку внесення 3-го та 4-го платежів, становить 94,12 грн;

- 5-й платіж в сумі 15 863 грн, відповідно до погодженого сторонами Договору кредиту Графіку, Позичальник мав сплатити 28.09.2018. Оплата проведена 26.10.2018 на суму 16 300 грн. Отже, заборгованість по сплаті даного платежу має місце з 29.09.2018.

Поряд із цим, за умовами укладеного Договору кредиту наявна станом 28.09.2018 переплата в сумі 94,12 грн з платежу 27.09.2018 повинна бути спрямована на погашення відсотків, строк сплати яких настав 28.09.2018.

Таким чином, суд встановив, що станом на 29.09.2018 заборгованість Позичальника по сплаті 5-го платежу становила 15 768,88 грн, і саме на вказану суму заборгованості позивач має право нараховувати пеню за період з 29.09.2018 по 25.10.2018.

Нарахування пені за 28.09.2018, як і її нарахування на суму боргу 15 811,65 грн, є безпідставним.

Згідно з проведеним судом, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням усіх наведених вище обставин перерахунком, за період з 29.09.2018 по 25.10.2018 правомірним є нарахування пені в сумі 419,93 грн. Пеня в сумі 16,74 грн нарахована позивачем безпідставно.

Окрім того, суд встановив, що станом на 26.10.2018 залишок коштів після погашення заборгованості 5-го платежу з оплати 26.10.2018 становить 531,12 грн. Станом на 26.10.2018 строк сплати чергового платежу згідно Графіку не настав, заборгованість Позичальника по внесенню чергового платежу згідно Графіку відсутня. Відтак, за умовами п. 5.3 Договору кредиту, Кредитор мав право залишок коштів в сумі 531,12 грн з платежу 26.10.2018 спрямувати в рахунок сплати нарахованої за період з 29.09.2018 по 25.10.2018 пені в загальній сумі 419,93 грн.

Таким чином, залишок з оплати 26.10.2018, після погашення заборгованості 5-го платежу, та зарахування коштів в оплату нарахованої пені за прострочку внесення останнього становить 111,19 грн;

- 6-й платіж в сумі 15 863 грн, відповідно до погодженого сторонами Договору кредиту Графіку, Позичальник мав сплатити 29.10.2018. Оплата проведена 26.11.2018 на суму 16 300 грн. Отже, прострочка по внесенню 6-го платежу має місце з 30.10.2018. Поряд із цим, за умовами укладеного Договору кредиту наявна станом 29.10.2018 переплата в сумі 111,19 грн з платежу 26.10.2018 повинна бути спрямована на погашення відсотків, строк сплати яких настав 29.10.2018.

Таким чином, суд встановив, що станом на 30.10.2018 заборгованість Позичальника по сплаті 6-го платежу становила 15 751,81 грн, і саме на вказану суму заборгованості позивач мав право нараховувати пеню за період з 30.10.2018 по 25.11.2018.

Нарахування пені за 29.10.2018, як і її нарахування пені на суму боргу в розмірі 15 811,45 грн, на думку суду, є безпідставним.

Згідно з проведеним судом, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням усіх наведених вище обставин перерахунком, за період з 30.10.2018 по 25.11.2018 правомірним є нарахування пені в сумі 419,47 грн. Пеня в сумі 17,18 грн нарахована позивачем безпідставно.

Окрім того, суд встановив, що станом на 26.11.2018 залишок коштів після погашення заборгованості 6-го платежу з оплати 26.11.2018 становить 548,19 грн. Станом на 26.11.2018 строк сплати чергового платежу згідно Графіку не настав, заборгованість Позичальника по внесенню чергового платежу згідно Графіку відсутня. Відтак, за умовами п. 5.3 Кредитного договору, Кредитор мав право залишок коштів в сумі 548,19 грн з платежу 26.11.2018 спрямувати в рахунок сплати нарахованої за період з 30.10.2018 по 25.11.2018 пені в загальній сумі 419,47 грн.

Отже, залишок оплати з 26.11.2018, після погашення заборгованості 6-го платежу, та зарахування коштів в оплату нарахованої пені за прострочку внесення останнього, становить 128,72 грн;

- 7-й платіж в сумі 15 863 грн, відповідно до погодженого сторонами Договору кредиту Графіку, Позичальник мав сплатити 28.11.2018. Оплата проведена 26.12.2018 на суму 16 300 грн. Отже, прострочка по внесенню 7-го платежу має місце з 29.11.2018. Поряд із цим, за умовами укладеного Договору кредиту наявна станом 28.11.2018 переплата в сумі 128,72 грн з платежу 26.11.2018 повинна бути спрямована на погашення відсотків, строк сплати яких настав 28.11.2018.

Таким чином, суд встановив, що станом на 29.11.2018 заборгованість Позичальника по сплаті 7-го платежу становила 15 734,28 грн, і саме на вказану суму заборгованості позивач мав право нараховувати пеню за період з 29.11.2018 по 25.12.2018.

Нарахування пені за 28.11.2018, як і її нарахування на суму в розмірі 15 810,97 грн, на думку суду, є безпідставним.

Згідно з проведеним судом, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням усіх наведених вище обставин перерахунком, за період з 29.11.2018 по 25.12.2018 правомірним є нарахування пені в сумі 419 грн. Пеня в сумі 17,64 грн нарахована позивачем безпідставно.

Окрім того, суд встановив, що станом на 26.12.2018 залишок коштів після погашення заборгованості 7-го платежу з оплати 26.12.2018 становить 565,72 грн. Станом на 26.12.2018 строк сплати чергового платежу згідно Графіку не настав, заборгованість Позичальника по внесенню чергового платежу згідно Графіку відсутня. Відтак, за умовами п. 5.3 Кредитного договору, Кредитор мав право залишок коштів в сумі 565,72 грн з платежу 26.12.2018 спрямувати в рахунок сплати нарахованої за період з 29.11.2018 по 25.12.2018 пені в загальній сумі 419 грн.

Отже, залишок оплати з 26.12.2018, після погашення заборгованості 7-го платежу, та зарахування коштів в оплату нарахованої пені за прострочку внесення останнього, становить 146,72 грн;

- 8-й платіж в сумі 15 863 грн, відповідно до погодженого сторонами Договору кредиту Графіку, Позичальник мав сплатити 28.12.2018. Оплата проведена 25.01.2019 на суму 16 250 грн. Отже, прострочка по внесенню 8-го платежу має місце з 29.12.2018. Поряд із цим, за умовами укладеного Договору кредиту наявна станом 28.12.2018 переплата в сумі 146,72 грн з платежу 26.12.2018 повинна бути спрямована на погашення відсотків, строк сплати яких настав 28.12.2018.

Таким чином, суд встановив, що станом на 29.12.2018 заборгованість Позичальника по сплаті 8-го платежу становила 15 716,28 грн, і саме на вказану суму заборгованості позивач має право нараховувати пеню за період з 29.12.2018 по 24.01.2019.

Нарахування пені за 28.12.2018, як і її нарахування на суму боргу 15 810,49 грн, на думку суду, є безпідставним.

Згідно з проведеним судом, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням усіх наведених вище обставин перерахунком, за період з 29.12.2018 по 24.01.2019 правомірним є нарахування пені в сумі 418,53 грн. Пеня в сумі 18,10 грн нарахована позивачем безпідставно.

Окрім того, суд встановив, що станом на 25.01.2019 залишок коштів після погашення заборгованості 8-го платежу з оплати 25.01.2019 становить 533,72 грн. Станом на 25.01.2019 строк сплати чергового платежу згідно Графіку не настав, заборгованість Позичальника по внесенню чергового платежу згідно Графіку відсутня. Відтак, за умовами п. 5.3 Кредитного договору, Кредитор мав право залишок коштів в сумі 533,72 грн з платежу 25.01.2019 спрямувати в рахунок сплати нарахованої за період з 29.12.2018 по 24.01.2018 пені в загальній сумі 418,53 грн.

Отже, залишок з оплати 25.01.2019, після погашення заборгованості 8-го платежу, та зарахування коштів в оплату нарахованої пені за прострочку внесення останнього, становить 115,19 грн.

Таким чином, судом встановлено, що: станом на 25.01.2019 встановлені Графіком платежі з 1- го по 8-й Позичальником є сплаченими; сума правомірно нарахованої пені становить 2 530 грн 81 коп.; за рахунок здійснених Позичальником оплат визначена судом сума правомірно нарахованої пені є погашеною; за період з 30.07.2018 по 24.01.2019 позивачем безпідставно нараховано та за рахунок здійснених відповідачем 1 переплат зараховано в погашення пеню в загальному розмірі 112,50 грн, з якої: 14,95 грн за 30.07.2018; 27,89 грн за 28.08.2019; 16,74 грн за 28.09.2018; 17,18 грн за 29.10.2018; 17,64 грн за 28.11.2018 та 18,10 грн за 28.12.2018; після погашення заборгованості 8-го платежу та зарахування коштів в оплату нарахованої пені залишок коштів становив 115,19 грн.

- 9-й платіж в сумі 15 863 грн, відповідно до погодженого сторонами Договору кредиту Графіку, Позичальник мав сплатити 28.01.2019. У визначений графіком строк оплату Позичальником не здійснено. Отже, прострочка по внесенню 9-го платежу має місце з 29.01.2019. Поряд із цим, за умовами укладеного Договору кредиту наявна станом 28.01.2019 переплата в сумі 115,19 грн, з платежу 25.01.2019 повинна бути спрямована на погашення відсотків, строк сплати яких настав 28.01.2019.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 29.01.2019 мала місце заборгованість по внесенню 9-го платежу на суму 15 747,81 грн, з якої, зважаючи на встановлений п. 5.3 Кредитного договору порядок погашення заборгованості: 8 333 грн - тіло кредиту та 7 414,81 грн - відсотки. Саме з 29.01.2019 на вказану суму у позивача виникло право на нарахування пені за прострочку внесення 9-го платежу.

Згідно з проведеним судом перерахунком за період з 29.01.2019 по 28.02.2019 правомірним є нарахування пені в сумі 481,50 грн на суму заборгованості в розмірі 15 747,81 грн (заборгованість 9-го платежу).

Нарахування пені за 28.01.2019, як і її нарахування на суму боргу 15 860,01 грн, на думку суду, є неправомірним.

28.02.2019, відповідно до погодженого сторонами до Договору кредиту Графіку, настав строк оплати 10-го платежу в сумі 15 863 грн. Оплата відсутня. Отже прострочка по внесенню 10-го платежу має місце з 01.03.2019. Саме із вказаної дати у позивача виникло право на нарахування пені на суму боргу в розмірі 31 610,81 грн (15 747,81 грн - заборгованість 9-го платежу станом на 01.03.2019 + 15 863 грн - заборгованість 10-го платежу).

Згідно з проведеним судом перерахунком за період з 01.03.2019 по 28.03.2019 правомірним є нарахування пені в сумі 872,98 грн на суму заборгованості в розмірі 31 610,81 грн (15 747,81 грн - заборгованість 9-го платежу станом на 01.03.2019 + 15 863 грн - заборгованість 10-го платежу).

Нарахування пені за 28.02.2019, за прострочку оплати 10-го платежу, як і її нарахування на суму боргу в розмірі 31 723,01 грн, на думку суду, є неправомірним.

28.03.2019, відповідно до погодженого сторонами до Договору кредиту Графіку, настав строк оплати 11-го платежу в сумі 15 863 грн. Оплата відсутня. Отже прострочка по внесенню 11-го платежу має місце з 29.03.2019. Саме із вказаної дати у позивача виникло право на нарахування пені на суму боргу в розмірі 47 473,81 грн (15 747,81 грн - заборгованість 9-го платежу станом на 01.03.2019 + 15 863 грн - заборгованість 10-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 11-го платежу).

Нарахування пені з 28.03.2019 за прострочку оплати 11-го платежу, як і її нарахування на суму боргу в розмірі 47 586,01 грн, на думку суду, є неправомірним.

30.04.2019, відповідно до погодженого сторонами до Договору кредиту Графіку, настав строк оплати 12-го платежу в сумі 15 863 грн. Оплата відсутня. Отже прострочка по внесенню 12-го платежу має місце з 01.05.2019. Саме із вказаної дати у позивача виникло право на нарахування пені на суму боргу в розмірі 63 336,81 грн (15 747,81 грн - заборгованість 9-го платежу станом на 01.03.2019 + 15 863 грн - заборгованість 10-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 11-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 12-го платежу).

Поряд із цим, з розрахунку позивача вбачається, що за 01.05.2019 ним нараховано пеню за прострочку оплати залишку заборгованості 9-го платежу+10-й, 11-й платежі.

При цьому за прострочку сплати 12 платежу позивачем нарахована пеню з 02.05.2019 на суму заборгованості в розмірі 63 449,01 грн. Однак, враховуючи встановлену вище судом суму заборгованості Позичальника, нарахування пені з 02.05.2019 за прострочку оплати 12-го платежу, як і її нарахування на суму боргу в розмірі 63 449,01 грн, суд вважає безпідставним.

Згідно з проведеним судом перерахунком за період з 29.03.2019 по 28.05.2019 правомірним є нарахування пені в сумі 3 224,02 грн.

28.05.2019, відповідно до погодженого сторонами до Договору кредиту Графіку, настав строк оплати 13-го платежу в сумі 15 863 грн. Оплата відсутня. Отже, прострочка по внесенню 13-го платежу має місце з 29.05.2019. Саме із вказаної дати у позивача виникло право на нарахування пені на суму боргу в розмірі 79 199,81 грн (15 747,81 грн - заборгованість 9-го платежу станом на 01.03.2019 + 15 863 грн - заборгованість 10-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 11-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 12-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 13-го платежу ).

Згідно з проведеним судом перерахунком за період з 29.05.2019 по 30.06.2019 правомірним є нарахування пені в сумі 2 506,19 грн на суму заборгованості в розмірі 79 199,81 грн.

Нарахування пені з 28.05.2019 за прострочку оплати 13-го платежу, як і її нарахування на суму боргу в розмірі 79 312,01 грн, на думку суду, є неправомірним.

01.07.2019 Позичальником сплачено 2 000 грн, які, за умовами укладеного Договору кредиту повинні бути спрямовані на погашення заборгованості по несплачених відсотках 9-го платежу.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 01.07.2019 заборгованість Позичальника становила 77 199,81 грн (13 747,81 грн - заборгованість 9-го платежу станом на 01.07.2019 + 15 863 грн - заборгованість 10-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 11-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 12-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 13-го платежу).

01.07.2019, відповідно до погодженого сторонами до Договору кредиту Графіку, настав строк оплати 14-го платежу в сумі 15 863 грн. Оплата відсутня. Отже, прострочка по внесенню 14-го платежу має місце з 02.07.2019.

Нарахування пені з 01.07.2019 на суму боргу 93 175,01 грн, на думку суду, є неправомірним.

З 02.07.2019 позивач мав право нараховувати пеню на заборгованість в загальній сумі 93 062,81 грн (13 747,81 грн - заборгованість 9-го платежу станом на 01.07.2019 + 15 863 грн - заборгованість 10-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 11-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 12-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 13-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 13-го платежу).

05.07.2019 Позичальником сплачено 1 400 грн, які, за умовами укладеного Договору кредиту, повинні бути спрямовані на погашення залишку заборгованості по несплачених відсотках 9-го платежу.

Отже, станом на 05.07.2019 заборгованість Позичальника становила 91 662,81 грн (12 347,81 грн - залишок заборгованості 9-го платежу (13 747,81 грн - 1 400 грн оплата 05.07.2019) + 15 863 грн - заборгованість 10-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 11-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 12-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 13-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 14-го платежу). Саме на вказану суму правомірним є нарахування пені з 05.07.2019.

Нарахування пені з 05.07.2019 на суму боргу 91 775,01 грн, на думку суду, є неправомірним.

29.07.2019, відповідно до погодженого сторонами до Договору кредиту Графіку, настав строк оплати 15-го платежу в сумі 15 863 грн. Оплата відсутня. Отже, прострочка по внесенню 15-го платежу має місце з 30.07.2019.

Нарахування пені з 29.07.2019 на заборгованість в розмірі 107 638,01 грн суд вважає неправомірним.

Окрім того, з врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, з 30.07.2019 позивач втратив право на нарахування пені за прострочення залишку оплати 9-го платежу в сумі 12 347,81 грн.

Отже, за період з 30.07.2019 по 05.08.2019 - визначений позивачем кінцевий строк нарахування штрафних санкцій, правомірним є нарахування пені на заборгованість в розмірі 95 178 грн, з якої (15 863 грн - заборгованість 10-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 11-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 12-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 13-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 14-го платежу + 15 863 грн - заборгованість 15-го платежу).

Згідно з проведеним судом перерахунком за період з 01.07.2019 по 05.08.2019 правомірним є нарахування пені в сумі 3 132,12 грн.

Доказів здійснення інших, окрім наведених вище, оплат, матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Таким чином, відповідно до проведеного судом перерахунку станом на 01.08.2019 прострочена заборгованість Позичальника по тілу кредиту становила - 58 331 грн (сім платежів по 8 333 грн, з 9-го по 15-й платіж); заборгованість Позичальника по сплаті відсотків за користування кредитом становить 49 194 грн 81 коп. (4 014,81 грн - залишок несплачених відсотків 9-го платежу + 7 530 несплачені відсотки 10-го платежу + 7 530 грн - несплачені відсотки 11-го платежу + 7 530 грн - несплачені відсотки 12-го платежу + 7 530 грн - несплачені відсотки 13-го платежу + 7 530 грн - несплачені відсотки 14-го платежу + 7 530 грн - несплачені відсотки 15-го платежу); сума правомірно нарахованої та не погашеної пені за період з 29.01.2019 по 05.08.2019 пені становить 10 216 грн 81 коп.

Як вже зазначалось вище, з 01.08.2019, відповідно до змісту надісланої Позивачем вимоги за №23 від 22.07.2019, строк повернення кредиту вважається таким, що настав, а відповідно у Позичальника виник обов`язок щодо повернення всієї суми кредиту та сплати нарахованих до вказаного строку відсотків.

Згідно з погодженим сторонами Договору кредиту Графіком за період з 28.08.2019 по 28.04.2020 Позичальник мав повернути тіло кредиту в загальній сумі 75 005 грн (вісім платежів по 8 333 грн та один платіж в сумі 8 341 грн).

Таким чином, станом на 01.08.2019 заборгованість Позичальника по тілу кредиту становить 133 336 грн (58 331 грн (прострочені з 9-го по 15 платежі в сумі по 8 333 грн) + 75 005 грн (сума дострокового повернення кредиту)).

Поряд із цим, у розрахунку позивачем визначено, що заборгованість Позичальника по тілу кредиту становить 133 333 грн 01 коп. Дану суму і заявлено до стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. ч. 1-2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для Суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Позичальник доказів належного та своєчасного виконання виконання взятих на себе зобов`язань та повернення позивачу отриманих кредитних коштів не надав.

За даних обставин, зважаючи на доведений матеріалами справи факт користування ФОП Кринцигловим О.М. наданими позивачем кредитними коштами, неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань, враховуючи проведений судом перерахунок заявлених до стягнення сум, беручи, при цьому, до уваги диспозитивність судового процесу, суд прийшов до висновку, що обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення є позов в частині стягнення 133 333 грн 01 коп. тіла кредиту, 49 194 грн 81 коп. процентів за користування кредитом та 10 216 грн 81 коп. пені.

Проценти за користування кредитом в сумі 67 904 грн 92 коп., строк сплати яких настав після 01.08.2020 та пеня в розмірі 193 грн 48 коп. нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що не підлягає до задоволення.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст. 556 ЦК України).

Зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов`язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов`язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов`язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов`язання, забезпеченого порукою.

Аналіз наведених норм, у їх взаємозв`язку свідчить, що порукою може бути забезпечене лише існуюче на момент укладення договору поруки основне зобов`язання, виконання якого і буде забезпечене в подальшому, укладеним договором поруки.

Беручи до уваги наведені вище висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог ТзОВ "Фінансова компанія "Надія України" до ФОП Кринциглова О.М. в частині заявлених до стягнення 133 333 грн 01 коп. заборгованості по кредиту, 49 194 грн 81 коп. - заборгованості по процентах за користування кредитом та 10 216 грн 81 коп. пені, правомірними, на думку суду, є і вимоги про солідарне стягнення вказаної суми з поручителів - ФОП Бобик В.М. та фізичної особи ОСОБА_1 .

Поряд із цим, зважаючи на відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ФОП Кринциглова О.М. 67 904 грн 92 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом та 193 грн 48 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для стягнення вказаних сум і з відповідача 2 та відповідача 3 як поручителів.

Розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення, враховуючи заперечення з боку позивача проти клопотання відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Відповідно до ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, серед іншого, ступінь вини відповідача у виникненні спору (ст. 331 ГПК України).

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення.

Обставини справи у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що відповідач фактично обґрунтовує необхідність надання розстрочки виконання судового рішення з посиланням на свій тяжкий фінансовий стан, але документального підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи останнім не надано, як і не надано доказів того, що у разі її задоволення, виникнуть обставини які вплинуть на виконання рішення.

Надаючи оцінку викладеним доводами про відстрочку виконання рішення, суд зазначає, що викладені у відзиві на позов письмові пояснення не обґрунтовані належними документальними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України щодо підтвердження тяжкого фінансового стану відповідача.

Отже, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін та докази, надані на підтвердження несприятливого фінансового стану.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, значний строк прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача, зважаючи на те, що з моменту здійснення останнього платежу по Договору кредиту минув рік часу та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для відстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається, що відсутність відстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання, в зв`язку з чим суд відмовляє відповідачу в наданні відстрочки виконання рішення.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 2 891,17 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідачів порівну.

Поряд із цим, 06.07.2020 при проголошені скороченого рішення (вступної та резолютивної частини) судом помилково зазначено про стягнення судового збору з Фізичної особи ОСОБА_1 солідарно.

Ч. 7 ст. 233 ГПК України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині в рішенні до підписання його суддею.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12-14, 73-79, 86, 123, 129, 165, 202, 232-233, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця Кринциглова Олександра Миколайовича, АДРЕСА_1; (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", вул. Олени Кульчицької, буд. 2а/1, оф. 11, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 40393557: 133 333 грн 01 коп. тіла кредиту, 49 194 грн 81 коп. процентів за користування кредитом та 10 216 грн 81 коп. пені.

3. Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця Бобика Віктора Миколайовича, АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", вул. Олени Кульчицької, буд. 2а/1, оф. 11, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 40393557: 133 333 грн 01 коп. тіла кредиту, 49 194 грн 81 коп. процентів за користування кредитом та 10 216 грн 81 коп. пені.

4. Стягнути солідарно з Фізичної особи ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_4 , від ІПН відмовився, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 24.07.2012, ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", вул. Олени Кульчицької, буд. 2а/1, оф. 11, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 40393557: 133 333 грн 01 коп. тіла кредиту, 49 194 грн 81 коп. процентів за користування кредитом та 10 216 грн 81 коп. пені.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кринциглова Олександра Миколайовича, АДРЕСА_1; (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", вул. Олени Кульчицької, буд. 2а/1, оф. 11, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 40393557, 963 грн 72 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бобика Віктора Миколайовича, АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", вул. Олени Кульчицької, буд. 2а/1, оф. 11, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 40393557, 963 грн 72 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

7. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_4 , від ІПН відмовився, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 24.07.2012, ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", вул. Олени Кульчицької, буд. 2а/1, оф. 11, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 40393557, 963 грн 72 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

8. В решті позову - відмовити.

9. Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

10. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.07.2020

Суддя І.М. Гирила