Ухвала суду № 90348778, 06.07.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06 липня 2020 рокуСправа № 912/2555/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., розглянувши заяву Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про відстрочення виконання рішення (вх.№ 920/20 від 02.03.2020) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради

про стягнення 30 319 146,39 грн

Представники:

від боржника - участі не брали;

від стягувача - участі не брали.

Встановив: рішенням Господарського суду від 05.12.2019 у даній справі позовні вимоги задоволено частково, ухвалено стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 28 432 112,59 грн, у тому числі 20 705 900,05 грн основний борг, 1 883 418,34 грн пені, 1 644 735,42 грн три проценти річних, 4 198 058,78 грн інфляційних втрат, а також 227 393,60 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

02.03.2020 на адресу суду від Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2019 (а.с. 56-59).

Ухвалою від 02.03.2020 відкладено вирішення питання про призначення до розгляду заяви Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про відстрочення виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2019 у справі до надходження матеріалів вказаної справи із Центрального апеляційного господарського суду. Запропоновано Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подати письмові пояснення щодо заяви Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради.

13.03.2020 до господарського суду Кіровоградської області із Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 912/2555/19.

Ухвалою від 16.03.2020 заяву Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради від 02.03.2020 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2019 прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.03.2020.

Ухвалою від 17.03.2020 зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи до господарського суду Кіровоградської області після перегляду справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

26.06.2020 матеріали справи з постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.06.2020 надійшли на адресу господарського суду Кіровоградської області від суду касаційної інстанції.

Разом з тим, Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.06.20 № 1841/0/15-20 звільнено суддю Господарського суду Кіровоградської області Макаренко Т.В., в провадженні якої перебувала дана справа, у зв`язку з поданням нею заяви про відставку.

За розпорядженням керівника апарату господарського суду № 282 від 26.06.2020 та за результатами повторного автоматизованого розподілу справи № 912/2555/19 передано судді Вавренюк Л.С.

Ухвалами від 30.06.2020 справу прийнято до свого провадження, заяву боржника про відстрочення виконання рішення прийнято та призначено до розгляду у судове засідання на 06.07.2020.

06.07.2020 представники сторін участі у судовому засіданні не брали.

Разом з тим, учасники процесу є такими, що належним чином повідомленими про час та місце розгляду заяви боржника про відстрочку виконання рішення, що підтверджується наявними у справі відповідними доказами, а також не є перешкодою для розгляду заяви без участі сторін.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до господарського суду заперечення на заяву відповідача про відстрочку виконання рішення у даній справі (вх. №5071/2020 від 23.03.2020 та вх. №5139/2020 від 24.03.2020), відповідно до яких не погоджується із доводами боржника, викладеними у заяві від 02.03.2020 про відстрочення виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2019, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а заяву такою, що не підлягає задоволенню, за умов не надання боржником доказів наявності виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно ст. 331 Господарсько процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункту 7.2 постанови Пленуму від 17.10.2012 № 9, зокрема відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності реальної загрози банкрутства. В обґрунтування заперечень, стягувач посилається на ст. 96 Цивільного кодексу України, ст.ст. 226, 331 Господарського процесуального кодексу України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, стягувач зазначає, що Єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій, а також 3% річних та інфляційних втрат.

Стягувач наголосив на тому, що несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01.01.2006, відбулося 01.01.2009 та 16.06.2014.

Бюджетом України та фінансовим планом позивача, який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

Враховуючи вищевикладене, стягувач вважає, що обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві не є тими виключними обставинами (в розумінні ст. 331 ГПК України та постанови) для надання відстрочки виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у справі № 912/2555/19 (а.с. 127-130, 136-140 том 2).

Розглянувши заяву Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про відстрочення виконання судового рішення у справі від 05.12.2019, оцінивши подані докази, господарський суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Так, подану до господарського суду заяву про відстрочку виконання рішення боржник обґрунтовує наступними обставинами:

Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Причиною неналежного виконання зобов`язання є скрутний майновий стан підприємства, що підтверджується статистичною фінансовою звітністю за 2019 рік, зокрема Балансом (Звітом про фінансовий стан) станом на 31.12.2019, відповідно до якого заборгованість з податків та обов`язкових платежів становить 18 198,00 тис. грн, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 82 661 тис. грн, заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями - 10 037,00 тис. грн.

Боржник також стверджує, що перешкодою для здійснення розрахунків за спожитий природний газ був арешт всіх банківських рахунків підприємства у період з 10.04.2015 по 31.01.2018 на виконання виконавчого провадження № 46753185 від 06.04.2015, відкритого відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області на виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області № 912/3128/14 від 02.02.2015 за позовом НАК "Нафтогаз України".

Далі заявник - Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради також зазначає, що останній, на виконання вимог ст. 19-1 Закону України №2633-ГУ від 02.06.2005 року "Про теплопостачання" працює через поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що вносяться споживачами як плата за теплову енергію, з яких за встановленими НКРЕКП алгоритмами розподілу коштів щоденно здійснюються перерахування коштів в рахунок погашення заборгованості за природний газ. Решти коштів, які надходять у розпорядження підприємства на поточний рахунок після розподілу, ледве вистачає для виплати заробітної плати та підтримки безперебійної роботи обладнання котельні та теплових мереж. Інших доходів за рахунок яких можливо покрити нараховані штрафи, пені та судові витрати не має.

Арешт рахунків протягом двох з половиною років призвів до накопичення заборгованості зі сплати податків, донарахування штрафних санкцій у геометричній прогресії, причому для погашення нарахованих штрафних санкцій не передбачене джерело відшкодування, оскільки в структуру діючих тарифів не включена дана стаття затрат. Це саме стосується і штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за спожитий природний газ, донарахованих за рішеннями суду.

Таким чином, за доводами заявника (боржника) відстрочення виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2019 у справі № 912/2555/19 терміном на 12 місяців враховуючи соціальну значимість господарської діяльності відповідача, як ліцензіата з постачання теплової енергії у місті Олександрія та Олександрійському районі, а також беручи до уваги, що фінансовий стан відповідача на сьогодні характеризується як вкрай складний, всі основні показники свідчать про критичну неплатоспроможність, внаслідок цього, відповідач на даний момент фінансово неспроможний сплатити в повному обсязі заборгованість за рішенням суду, тому відповідач має істотні обставини, які надають підстави для звернення до суду з заявою про надання відстрочки виконання судового рішення по справі 912/2555/19 (а.с. 56-59).

Відповідно до приписів ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частинами 3, 4 ст. 331 ГПК України закріплено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

З підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Як вбачається із заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, заявник посилається на складне фінансове становище підприємства, в якості доказу заявником надано Звіт незалежного аудитора щодо фінансової звітності Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради за рік, що закінчився 31.12.2018 та Баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2019 (а.с. 62-65, 67 том 2).

Так, фінансовий стан підприємства це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Частина 2 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV визначає, що фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності та суб`єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал (абз.2 п.3 Загальних положень Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 "Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку І "Загальні вимоги до фінансової звітності", далі - Положення).

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень. Тобто, для оцінки фінансового стану підприємства необхідна інформація, яку можна отримати з балансу.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід (абзац 13 п. 3 Загальних положень Положення).

Звіт про рух грошових коштів - звіт, який відображає надходження і вибуття грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (абзац 12 п. 3 Загальних положень Положення).

Отже, належними доказами існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами.

Відповідно до ст. ст. 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Тобто, отримання боржниками доходів від підприємницької діяльності не в тому обсязі, в якому було заздалегідь заплановано, не є підставою для розстрочки виконання судового рішення.

Одночасно суд враховує, що надання відстрочення боржнику у виконанні ним рішення строком на 12 місяців порушить принцип збалансованості інтересів сторін. При цьому, наявність інфляційних процесів у економіці держави, негативно вплине і на стягувача. Суд враховує, що інфляційні процеси зачіпають передусім майнові інтереси кредитора, так як належні до стягнення на його користь грошові кошти в національній валюті за період відстрочення істотно знецінюються, і як наслідок, призводять до погіршення фінансового стану кредитора.

Сам по собі незадовільний фінансовий стан боржника, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду, оскільки їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання (боржника).

При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що наведені у заяві боржником обставини вже були враховані господарським судом при розгляді по суті спору у даній справі та прийняття за його наслідками рішення суду від 05.12.2019, що саме й стало підставою для застосування судом зменшення розміру штрафних санкцій за невиконання боржником взятих на себе за Договором грошових зобов`язань.

Крім того, боржником не повідомлено суд про жодні вчинені ним заходи на виконання рішення суду після набрання останнім чинності. Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2019. Заявником не наведене, які саме ним вчинено або вжито дії, спрямовані саме на виконання рішення суду у даній справі.

Заявником також не подано письмових пояснень причин неможливості виконання рішення суду з урахуванням законодавчо визначеного порядку примусового виконання, зокрема, через реалізацію майна, з урахуванням наявності як необоротних так і оборотних активів у підприємства.

Більш того, боржник також не надав належних доказів гарантованості виконання рішення суду у майбутньому, обмежившись лише формальними доводами, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі, із зазначенням збитків, у тому числі внаслідок не проведення розрахунків за спожиту теплову енергію різних категорій споживачів, протягом кількох опалювальних сезонів і по теперішній час включно, та не надання субвенцій за рахунок державного бюджету не покритої різниці по тарифах в сумі 19590,00 тис. грн.

Доводи заявника, що у разі набрання чинності законопроекту "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", дасть змогу теплопостачальним підприємствам, включеним до Реєстру, реструктуризувати заборгованість за спожитий природний газ, не погашену станом на 01.05.2020, та списати штрафні санкції, нараховані АТ "НАК "Нафтогаз України" за несвоєчасні розрахунки за спожитий природний газ є сумнівною обставиною щодо фінансової спроможності боржника сплатити основну суму боргу, у разі прийняття вищезазначених змін.

Суд зазначає, що заявник, в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду.

Як зазначено вище, господарський суд зменшив розмір неустойки на 50% та стягнув згідно рішення від 05.12.2019 з відповідача 1 883 418,34 грн пені, а не 3 769 326,46 грн, як просив позивач.

Більш того, господарський суд звертає увагу, що на день розгляду заяви боржника про відстрочення виконання судового рішення з моменту прийняття рішення у даній справі (05.12.2020) минуло більше 7 місяців, однак рішення суду фактично не виконано, відомості про часткове його виконання боржником також відсутні, заявником у справі не надано до справи.

Згідно змісту ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон) судові рішення, що набрали законної сили, є обов"язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцеворго самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об"єднаннями на всій території України.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом (ч. 4 ст. 13 Закону).

Зазначена вище норма кореспондується також зі змістом ст.ст. 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов"язковості судових рішень.

Отже, підстави для задоволення заяви боржника та відстрочення виконання рішення суду, враховуючи вищезазначене, відсутні.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про відстрочення виконання судового рішення у справі № 912/2555/19 (вх. №920/20 від 02.03.2020) відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у встановленому Господарського процесуального кодексу України порядку.

3. Копії ухвали учасникам справи, а саме:

стягувачу на електрону адресу: ngu@naftogaz.com;

боржнику за адресою: 28000, кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. перспективна, буд. 32-А.

Дата складення повної ухвали 13.07.2020.

Суддя Л.С. Вавренюк