Рішення № 9034870, 03.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2010 р.Справа № 22/230-09-6317 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТАР";

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат";

про стягнення 163095,54грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Євтєєва Т.В. - представник за довіреністю № б/н від 07.10.2009р.;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСТАР" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" про стягнення 163095,54грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у засідання суду не з’явився, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому суд виходив з наступного:

01.07.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 9, згідно умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідача продукцію (товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити у повному обсязі отриманий товар.

Позивачем було в повному обсязі виконано прийняті на себе за договором зобов'язання. Згідно накладним № РН-0000206 від 08.07.2009р., № РН-0000211 від 10.07.2009р., № РН-0000213 від 13.07.2009р., № РН-0000230 від 17.07.2009р., РН-№ 0000236 від 21.07.2009р., № РН-0000242 від 24.07.2009р., № РН-0000256 від 29.07.2009р. на суму 454669.05 грн. Однак до теперішнього часу відповідачем не було здійснено виконання в повному обсязі прийнятих на себе за договором зобов'язання стосовно оплати отриманої продукції. Згідно банківським випискам відповідачем було сплачено позивачу за отриманий товар 305488,65 грн.

Таким чином, станом на момент подання позову розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 149180,40 грн. Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 13.11.2009р., підписаного відповідачем без будь-яких зауважень.

Відповідно пункту 8 укладеного договору від 01.07.2009р., у випадку прострочення оплати отриманої продукції, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості несплаченого в строк товару за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що дії в період, за який пеня сплачується, від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1-3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума заборгованості складає 149180,40 грн. - основний борг, 2546,80 грн. збитки від інфляції, 1440,71грн. - 3% річних, 9927,63 грн. –пеня.

При вказаних обставинах суд вважає, що вимоги позивача документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»(68603. Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахимова, 300, р/р 26003050001918 в ЗАТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299. код 00278818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСТАР»(54037, м. Миколаїв, вул. Пригородна, 64-В, р/р 26003011436980 у Філія «Південне РУ»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 326933, код 31192376) суму заборгованості у розмірі 163095,54 грн.(сто шістдесят три тисячі дев'яносто п'ять гривень 54 копійок), витрати по сплаті держмита у розмірі 1630,95 грн.(тисячу шістсот тридцять грн. 95 коп.), витрати по сплаті збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість грн./

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя