Рішення № 90348698, 13.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2020Справа № 910/1930/20

За заявою Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/1930/20

За позовом Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 4 093 716, 78 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Спеціалізоване монтажне управління № 24" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4 093 716, 78 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем порушено умови Договору № 1807000116 від 04.07.2018 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар та виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.03.2020 року.

27.02.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.03.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

13.03.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 16.03.2020 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання на 22.04.2020.

17.04.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача заперечив щодо відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2020, яку занесено до протоколу судового засідання задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання на 20.05.2020 року.

19.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача заперечив щодо відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020, яку занесено до протоколу судового засідання задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання на 27.05.2020 року.

25.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

25.05.2020 через електронну пошту від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Представник позивача у підготовчому засіданні 27.05.2020 підтримав заяви про забезпечення позову.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 27.05.2020 заперечив проти задоволення заяв про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 відмовлено у задоволенні заяви б/н від 25.05.2020 (поданої через відділ діловодства) Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні заяви б/н від 25.05.2020 (поданої через електронну пошту) Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24 " про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1930/20 до судового розгляду по суті на 15.06.2020.

09.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач виклав свої заперечення щодо витрат на професійну правничу допомогу та просив відмовити у їх задоволенні.

Судом у судовому засіданні 15.06.2020 оголошено перерву по розгляду справи по суті на 24.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

16.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

18.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

24.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання.

30.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 198 000, 00 грн.

В судовому засіданні 24.06.2020 представник позивача під час судових дебатів заявив, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу буде подана протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

09.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли поясненя.

Представники учасників справи у судове засідання 13.07.2020 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши у судовому засіданні 13.07.2020 року заяву Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/1930/20, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Судом встановлено, що 03 січня 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване монтажне управління № 24» (Клієнт) та адвокатом Бердичевським Олександром Валерійовичем (адвокат, захисник, представник) укладено Договір № 03/010 гс.

Відповідно до п. 1 Договору адвокат приймає на себе зобов`язання щодо надання правової (допомоги) Клієнту з наступних питань у таких обсягах: надання правової допомоги у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, справах про адміністративні правопорушення, що стосується прав та законних інтересів Клієнта у тому числі здійснювати захист та представництво законних прав та інтересів Клієнта, тобто бути його представником та/або захисником.

Як встановлено п. 4 Договору надання правової допомоги Клієнту за цим Договором надається на платній основі, розмір оплати правової допомоги (гонорар) сторони визначають в окремому Додатку до Договору, який є невід`ємною частиною.

Додатковою угодою № 310101 гс до Договору про надання правової (юридичної) допомоги від 31.01.2020 сторони погодили наступне:

Вартість однієї години, в залежності від характеру робіт (послуг) адвоката, з урахування ціни позову та значення даної справи для Клієнта, становить від 1 000, 00 грн. до 3 000, 00 грн. (п. 1.2.).

Клієнт додатково сплачує участь у судовому засіданні (незалежно від тривалості судового засідання, включаючи якщо судове засідання не відбулось з незалежних від сторони позивача причин при цьому адвокат явився в суд у визначену дату) - 2 500, 00 грн. за одне судове засідання (п. 1.3.1).

Додатковою угодою № 170320 гс до Договору про надання правової (юридичної) допомоги від 17.03.2020 сторони визначили, що Клієнт додатково сплачує адвокату: «гонорар успіху». Гонорар у розмірі 2, 5% від суми задоволених позовних вимог по справі № 910/1930/20.

В Акті № 1 здачі - прийняття наданих послуг від 07.02.2020 сторони визначили наступний перелік робіт виконаних адвокатом:

- консультація з питань змішаного договору, який містить елементи договору поставки та будівельного підряду: 3 години - 6000, 00 грн:

- збір технічної та виконавчої документації: 4 години -12 000, 00 грн.;

- дослідження та вивчення Договору № 1807000116 від 04 липня 2018 року з додатками, технічною та виконавчою документацією, яка була складена в процесі його виконання: 8 годин - 16 000, 00 грн.;

- консультація з кафедрою щодо складання наукового висновку, підготовка та подання заяви: 4 години - 8 000, 00 грн.;

- складання та направлення Претензії на АТ «Укртрансгаз»: 2 години - 2000, 00 грн.;

- складання та подання позовної заяви з додатками: 8 годин - 24 000, 00 грн.

В Акті № 2 здачі - прийняття наданих послуг від 24.06.2020 сторони визначили наступний перелік робіт виконаних адвокатом:

- замовлення та отримання науково - правового висновку: 4 години - 4000, 00 грн.;

- складання та подання відповіді на відзив: 4 години - 4 000, 00 грн;

- участь у судовому засіданні 16.03.2020: 1 година - 2 500, 00 грн.;

- участь у судовому засіданні 22.04.2020: 1 година - 2 500, 00 грн.;

- участь у судовому засіданні 20.05.2020: 1 година - 2 500, 00 грн.;

- участь у судовому засіданні 22.04.2020: 1 година - 2 500, 00 грн.;

- участь у судовому засіданні 27.05.2020: 1 година - 2 500, 00 грн.;

- участь у судовому засіданні 25.06.2020: 1 година - 2 500, 00 грн.;

- складання та подання заяви про забезпечення позову: 1 година - 1000, 00 грн.

- гонорар успіху 2, 5% від суми задоволених позовних вимог 102 000, 00 грн.

Клієнт оплатив вартість адвокатських послуг у розмірі 198 000, 00 грн., що підтверджується Актами приймання - передачі грошових коштів № 1 від 07.02.2020, № 2 від 10.02.2020, № 3 від 24.06.2020, № 4 від 25.06.2020, № 5 від 26.06.2020 .

При цьому, суд зазначає, що в силу приписів частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Тобто, застосування відповідних положень частини 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи.

Разом з тим, надані позивачем договір, акти приймання-передачі наданих послуг, акти приймання - передачі грошових коштів на суму 198 000, 00 грн., не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначила, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Відповідач у клопотанні заперечив проти розміру витрат на професійну правничу допомогу та вказав, що такий розмір є недоведеним та значно завищеним.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Разом з тим, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджено необхідність виконання таких послуг, як консультація з кафедрою щодо складання наукового висновку, підготовка та подання заяви: 4 години - 8 000, 00 грн.; замовлення та отримання науково - правового висновку: 4 години - 4000, 00 грн.

Також, суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуг щодо консультації з питань змішаного договору, який містить елементи договору поставки та будівельного підряду: 3 години - 6000, 00 грн; збір технічної та виконавчої документації: 4 години -12 000, 00 грн.; дослідження та вивчення Договору № 1807000116 від 04 липня 2018 року з додатками, технічною та виконавчою документацією, яка була складена в процесі його виконання: 8 годин - 16 000, 00 грн., який надав правову допомогу позивачу, оскільки складання та подання позовної заяви з додатками - 8 годин., на думку суду, і є тим часом, коли адвокат і вивчає Договір № 1807000116 від 04 липня 2018 року з додатками та збирає технічну та виконавчу документацію, а тому надання послуг на вказані суми є необґрунтованим.

Крім того, суд зазначає, що у акті № 2 від 24.06.2020 адвокатом зазначено, що по справі було проведено 6 судових засідань та 2 рази зазначено, участь у судовому засіданні 22.04.2020 року, у зв`язку з чим суд вважає, що обґрунтованою сумою за 5 судових засідань буде сума у розмірі 12 500, 00 грн.

Таким чином, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом і його помічником обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості і становить надмірний тягар для відповідача, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів позивача складає 145 500, 00 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись статтями 15, 123, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/1930/20 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз"(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) на користь Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" (03118, м. Київ, просп. Лобановського, 96; код ЄДРПОУ 04715664) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 145 500 (сто сорок п`ять тисяч п`ятсот) грн.00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення до суду апеляційної інстанції.

6. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147- VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2020.

Суддя М.Є. Літвінова