Ухвала суду № 90348667, 09.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в передачі справи на розгляд іншого суду

м. Київ

09.07.2020Справа № 910/7962/19

За позовомПублічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" 2. Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів 3. Державного підприємства "СЕТАМ"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні:позивача:1. Фонду гарантування вкладів фізичних осібвідповідачів:2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Поліскорм" 4. ОСОБА_1 5. ОСОБА_2 6. ОСОБА_3 7. Приватного підприємства "Грін-Грей" 8. ОСОБА_4 9. Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Хімімпекс" 10. Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІІ "Хімімпекс Трейдинг" 11. ОСОБА_5 провизнання недійсним результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та договору купівлі-продажуСуддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представників учасників:

від позивача:Жигун О.В.від відповідача 1:Чорний О.В.від відповідача 2:Гординська О.М.від відповідача 3:не з`явився від третіх осіб:не з`явивсявід ПАТ "Укрінкомбанк":Гамоля О.Ф.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/7962/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт", Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Державного підприємства "СЕТАМ", у відповідності до якого позивач просить:

- визнати недійсними результати електронних торгів, проведених 20.05.2019 Державним підприємством "СЕТАМ", з продажу прав вимоги за кредитним договором №4804 від 27.08.2012 про відкриття невідновлювальної мультивалютної лінії з лімітом у розмірі 159 500 000,00 грн. та кредитним договором №4706 від 16.09.2010 про відкриття невідновлювальної мультивалютної лінії з лімітом у розмірі 60 892 047,00 грн., - лот 84704 (лот 347004);

- визнати недійсним Протокол проведення електронних торгів №406894 від 20.05.2019 щодо продажу права вимоги за Кредитним договором №4804 від 27.08.2012 та Кредитним договором №4706 від 16.09.2010;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 27.05.2019, укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія горизонт", щодо купівлі-продажу прав вимоги за договорами на активи, що зазначені у специфікації по договору - додатку №1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відчуження активів Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", а саме: прав вимоги за кредитним договором №4804 від 27.08.2012 та кредитним договором №4706 від 16.09.2010, та укладеними в забезпечення виконання зобов`язань за ними іпотечними договорами та договорами поруки, відбулось з порушенням вимог законодавства України, а тому існують правові підстави для визнання недійсними результатів відповідних торгів.

29.05.2020 через відділ діловодства суду представником позивача подано клопотання про передачу справи у порядку статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якого вказував на те, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", про що 15.05.2020 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено відповідну публікацію за №64793, а тому в силу приписів ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства просив передати справу №910/7962/19 на розгляд до Господарського суду Луганської розгляду, в провадженні якого перебуває справа №913/266/20.

В судовому засіданні 09.07.2020 судом було поставлено на розгляд наведене клопотання представника позивача: останній підтримав його повністю та просив передати справу №910/7962/19 до Господарського суду Луганської розгляду для її розгляду в межах справи №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; присутні представники відповідачів 1, 2 та ПАТ "Укрінкомбанк" заперечували проти такої передачі справи.

Розглянувши клопотання позивача про передачу справи у порядку статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких воно ґрунтується, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень підтверджується, що після відкриття провадження у даній справі мало місце відкриття Господарським судом Луганської області провадження у справі №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (ідентифікаційний код 05839888), яке триває по сьогоднішній день.

Отже, за загальними правилами визначення територіальної підсудності, на момент відкриття провадження у даній справі, спір у ній підлягав вирішенню саме Господарським судом міста Києва, що не заперечується учасниками судового процесу.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 9 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

З огляду на викладені положення вбачається, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство спори, зокрема, про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених відповідним боржником, за правилами виключної підсудності підлягають розгляду господарським судом саме за місцезнаходженням боржника.

Однак, враховуючи, що провадження у даній справі відкрито раніше ніж провадження у справі про банкрутство позивача, то наведені правила виключної підсудності в даному випадку не застосовуються, адже діють виключно при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Отже, загальними нормами законодавцем було визначено єдиний випадок коли зміна в процесі розгляду справи підсудності спору іншому суду може бути правовою підставою для передачі такої справи (віднесення справи до виключної підсудності іншого суду внаслідок зміни у складі відповідачів), однак, такий випадок не поширюється на дану справу, адже в її межах відсутня зміна складу відповідачів.

Тобто, за загальним правилом, встановленим чинним Господарським процесуальним кодексом України, законодавцем не було визначено такої правової підстави для передачі справи на розгляд іншому суду як відкриття щодо однієї із сторін справи про банкрутство, навіть не зважаючи на те, що за правилами виключної підсудності з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство вона стала підсудною іншому суду.

В той же час, згідно із ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відтак, в силу приписів ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України положення ст. 31 такого Кодексу при вирішенні питання чи підлягає справа передачі на розгляд іншому суду з огляду на відкриття провадження у справі про банкрутство щодо одного із її учасників підлягають системному застосуванню разом з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, в яких врегульовано його вирішення.

Частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує 1) всі майнові спори, стороною в яких є боржник; 2) спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; 3) спори про визнання недійсними результатів аукціону; 4) спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; 5) спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; 6) спори про стягнення заробітної плати; 7) спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; 8) спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Відтак, з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем, в рамках спеціальних норм, які встановлюють умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, було конкретизовано перелік спорів, які підлягають вирішенню виключно в рамках провадження у справі про банкрутство.

По суті, шляхом проставлення законодавцем в абз. 1 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства роздільного знаку ";" в наведеному переліку спорів, які підлягають вирішенню виключно в рамках провадження у справі про банкрутство, є можливим його розділення на вісім категорій, які для більш зручного візуального сприйняття відокремлено судом порядковими номерами.

Як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду в своїй постанові від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц: таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо вже існуючих на момент відкриття провадження у справі про банкрутство в різних судах спорів, учасником яких є боржник, в положеннях ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства було визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, не зважаючи на встановлення в положеннях ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства повного переліку категорій спорів, які підлягають вирішенню виключно в рамках провадження у справі про банкрутство, вирішуючи питання відносно вже існуючих на момент відкриття провадження у справі про банкрутство справ зі спорів за участю боржника законодавцем було визначено обов`язок суду щодо передачі такого спору до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, виключно у випадку коли він стосується майнових спорів з вимогами до боржника та його майна.

Тобто, законодавцем було встановлено наявність відповідного обов`язку суду щодо передачі справи для розгляду в межах справи про банкрутство не у всіх випадках, а виключно коли в його провадженні перебуває спір, який підпадає під визначені п.п. 1), 2) абз. 1 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства категорії і лише при умові, що боржник є відповідачем у відповідному майновому спорі.

Наведе тлумачення положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства є безумовним, адже в іншому випадку (маючи на меті передачу всіх справ, відкритих до відкриття провадження у справі про банкрутство, в яких стороною є боржник, на розгляд господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство) законодавцем не відокремлювалось би в положеннях частини третьої такої статті саме майнові спори з вимогами до боржника та його майна шляхом виділення такої категорії окремо від визначених в частині другій як уточнення до посилання на "матеріали справи, в якій стороною є боржник".

Таким чином, в положеннях ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем було закріплено спеціальну норму, яка своїм змістом фактично доповнює зазначений в положеннях ч. 2 ст. ст. 31 Господарського процесуального кодексу України виняток з правила про те, що зміна в процесі розгляду справи підсудності спору іншому суду не може бути правовою підставою для передачі такої справи, шляхом зазначення такого випадку, як відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, майнові вимоги до якого та його майна є предметом вирішення відповідного спору.

В той же час, спір у даній справі не стосується вирішення майнових вимог до боржника чи його майна, адже ініційований шляхом звернення до суду самим боржником з немайновими вимогами до визначеного ним кола відповідачів.

По своїй суті спір у даній справі можливо віднести до визначеної в п. 4) абз. 1 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства категорії спорів, що підлягають розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником), адже спірні торги по своїй правовій природі є правочином купівлі-продажу, предметом якого є відчуження майна боржника.

Однак, з огляду на викладене вбачається, що будь-яких чинних положень законодавства України, встановлених як загальними нормами (Господарським процесуальним кодексом України), так і спеціальними (Кодекс України з процедур банкрутства), що передбачали б можливість чи встановлювали обов`язок суду по передачі справи на розгляд іншому суду в силу відкриття провадження у справі про банкрутство відносно позивача не існує.

Таким чином, передача даної справи на розгляд іншому суду, яким відкрито провадження у справі про банкрутство позивача, що мало місце після відкриття провадження у даній справі, не може відповідати закріпленим в положеннях Конституції України гарантіям судового захисту кодного, адже за відсутності законодавчо встановленої правової підстави для цього такий суд не відповідатиме закріпленому в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року поняттю суду, встановленого законом.

При цьому, не підлягає врахуванню в рамках даної справи викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц правовий висновок щодо застосування положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, адже предметом спору у справі №607/6254/15-ц були саме майнові вимоги щодо стягнення коштів з боржника, в той час як предметом вирішення спору у даній справі є немайнові вимоги боржника до інших осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення клопотання позивача про передачу справи у порядку статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства шляхом передачі справи №910/7962/19 на розгляд до Господарського суду Луганської розгляду, в провадженні якого перебуває справа №913/266/20, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 31, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про передачу справи у порядку статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (09.07.2020) та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено 13.07.2020.

Суддя Р.В. Бойко