Рішення № 90348614, 25.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2020Справа № 910/15246/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/15246/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зміну умов договору

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Поліщук Ю.В., довіреність № Ц/6-45/308-19 від 23.12.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зміну умов договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що до укладеного між сторонами Договору поставки №76/2018-ЦЮ від 10.08.2018 підлягають внесенню зміни щодо строків поставки товару, який є предметом договору, та щодо строків дії самого договору, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем авансу за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/15246/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.12.2019.

02.12.2019 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачем не доведено наявність передбачених законодавством підстав для внесення змін до договору.

В підготовчому засіданні 05.12.2019 за клопотанням представника позивача було оголошено перерву до 19.12.2019, у зв`язку з необхідністю ознайомитись з відзивом на позовну заяву та подати відповідь на відзив.

19.12.2019 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 19.12.2019 за клопотанням представника відповідача було продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву до 06.02.2020, у зв`язку з необхідністю ознайомитись з відповіддю на відзив та необхідністю подати заперечення на відповідь на відзив.

16.01.2020 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення по справі в порядку ст. 167 ГПК України з додатковими доказами.

06.02.2020 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на заперечення на відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 06.02.2020 за клопотанням представника відповідача було оголошено перерву до 20.02.2020, у зв`язку з необхідністю ознайомитись з поданими позивачем запереченнями, а також витребуванням судом додаткових пояснень по справі.

18.02.2020 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення по справі.

20.02.2020 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Присутні в судовому засіданні 20.02.2020 представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та не заперечували проти призначення справи до розгляду по суті.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відкласти розгляд справи, у зв`язку з необхідністю ознайомитись з поданими позивачем додатковими поясненнями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.03.2020.

17.03.2020 та 18.03.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.03.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 19.03.2020 оголошено відкладення на 16.04.2020.

Ухвалою-повідомленням від 03.04.2020 повідомлено сторін про перенесення судового засідання у справі № 910/15246/19 на 28.05.2020 у зв`язку з виконанням постанови КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 25 березня 2020 р. № 239), Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20.

28.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 28.05.2020 оголошено відкладення на 25.06.2020.

22.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення на клопотання про зупинення провадження у справі.

24.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Присутні в судовому засіданні 25.06.2020 представник відповідача проти позову заперечував.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що його представник не може взяти участь у судовому засіданні з огляду на запровадження карантину на території України.

Разом з тим, судом враховано, що позивач не надав доказів припинення своєї діяльності під час карантину, а станом на дату судового засідання транспортне сполучення на території України відновлене, відтак не довів належними доказами неможливості участі в судовому засіданні.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що в провадженні Господарського суду Полтавської області знаходиться справа №910/829/20 за позовом АТ «Укрзалізниця» до ПАТ «КВБЗ» про визнання додаткової угоди No1 до Договору поставки №76/2018-ЦЮ від 10.08.2018, укладеною щодо зменшення обсягу закупівлі до поставки та оплати 1 дизельного поїзду, оскільки таке право передбачено договором поставки та спеціальним законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідач вважає, що предмети спорів у даній справі та справі №910/829/20 пов`язані між собою, зокрема, підставою виникнення спорів - договором поставки, та просить зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі 910/829/20 .

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, у ст. 227 ГПК України передбачений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження по справі, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі господарський суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Предметом розгляду даної справи є внесення запропонованих відповідачем змін до Договору поставки №76/2018-ЦЮ від 10.08.2018 щодо строків поставки товару та строків дії самого договору, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем авансу за договором.

Предметом розгляду справи №910/829/20 є визнання укладеною додаткової угоди №1 до Договору поставки №76/2018-ЦЮ від 10.08.2018 в редакції АТ «Українська залізниця.

В даному випадку, результати розгляду справи №910/829/20, ніяким чином, не можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, а тому суд відмовляє у клопотанні про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 25.06.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

10 серпня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод» (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - покупець) було укладено договір № 76/2018-ЦЮ (далі - договір) відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов`язується поставити і передати у власність відповідачу дизельний поїзд для регіональних пасажирських перевезень у трьохвагонному складі в кількості 6 одиниць (далі - Товар), відповідно до Специфікації (Додаток 1) (копія додається), а відповідач зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити відповідно до умов цього договору. Поставка Товару здійснюється партіями відповідно до Графіку поставки (Додаток 4): перша партія (1 од.) - до 19.08.2019; друга партія (2 од.) - до 18.10.2019; третя партія (3 од.) - до 20.12.2019.

Згідно з п. 4.1 договору, покупець здійснює сплату вартості товару наступним чином:

4.1.1. попередня оплата (аванс) у розмірі 30% від вартості першої партії Товару, зазначеної у Графіку - 15 банківських днів з моменту укладення договору;

4.1.2. сплата решти вартості фактично поставленої першої партії Товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки партії Товару;

4.1.3. попередня оплата (аванс) другої та кожної наступної партії Товару, зазначеної у Графіку, у розмірі 30% вартості кожної окремої партії Товару здійснюється покупцем за 30 календарних днів до дати поставки такої відповідної партії Товару, що вказана у Графіку;

4.1.4. Сплата решти вартості другої та кожної наступної фактично поставленої партії Товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки партії Товару, але не раніше реєстрації податкової накладної.

У п. 4.2. договору зазначено, що для здійснення попередньої оплати постачальник не пізніше ніж за 5 банківських днів надає покупцю оригінал рахунку. До моменту отримання від постачальника належно оформленого рахунку обов`язок покупця щодо здійснення попередньої оплати не наступає. У разі затримки у наданні рахунку строк здійснення попередньої оплати переноситься на відповідну кількість днів затримки.

Пунктом 4.2.1. встановлено, що при затримці покупцем попередньої оплати Товару терміни поставки переносяться постачальником на кількість днів затримки оплати. В даному випадку відповідальність, відповідно до п. 10.2 цього Договору, до постачальника не застосовується.

Договір, у відповідності до п. 13.1. договору, укладений зі строком його дії до 31.12.2019.

Відповідно вказаних умов договору, позивач направив відповідачу лист № 76.158/1182A від 16.08.2018 з рахунком № КВ-08042 від 16.08.2018.

Позивач зазначає, що строк попередньої оплати за рахунком № КВ-08042 від 16.08.2018 за першу партію товару настав 03.09.2018, але фактично від відповідача оплата отримана 26.02.2019, що підтверджується банківською випискою, тобто затримка попередньої оплати склала 176 календарних дні.

Відповідно до Графіку поставки (Додаток 4) до Договору термін поставки першої партії Товару - до 19.08.2019.

Разом з тим, враховуючи умови п. 4.2.1. термін поставки Товару переноситься на 176 календарних днів і становить для першої партії до 20.02.2020.

Отже, поставка першої партії Товару, у зв`язку з порушенням умов договору відповідачем, виходить за межі строку дії договору і відповідно змінює Графік поставки.

У зв`язку із викладеним, позивач супровідним листом № 76.1-58/1657 від 16.09.2019 направив на адресу відповідача проект додаткової угоди № 1 від 16.09.2019 про внесення змін до договору, який отриманий ним 23.09.2019.

Відповідач проект додаткової угоди № 1 не підписав та в свою чергу прийняв рішення про укладання додаткової угоди №1 до договору поставки №76/2018-ЦЮ від 10.08.2018 про зменшення обсягу закупівлі за договором з 6 до 1 дизельного поїзда для регіональних пасажирських перевезень у трьохвагонному складі.

19.11.2019 відповідач надіслав позивачу примірник підписаної відповідачем вищевказаної додаткової угоди №1 до Договору поставки №76/2018-ЦІЮ від 10.08.2018.

ПАТ «КВБЗ» підписало додаткову угоду №1 в редакції відповідача та склало протокол розбіжностей до додаткової угоди №1, з яким відповідач не погодився.

Фактично сторонами не досягнуто згоди щодо внесення змін до Договору поставки 076/2018-ЦІЮ від 10.08.2018.

У зв`язку із викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд затвердити зміни умов договору поставки № 76/2018-ЦЮ від 10.08.2018 в редакції:

« 1.4. Рік виготовлення: 2018-2020.

4.1.3. Попередня оплата (аванс) за другу партію Товару, у відповідності Додатку №6, у розмірі 30% від вартості даної партії Товару, здійснюється Покупцем за 9 місяців до строку поставки готової до відвантаження партії Товару - до 31.03.2020р.

13.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року, а в частині щодо оплати - до повного виконання обов`язків Сторонами. В частині виконання гарантійних обов`язків - до повного їх виконання, у відповідності до умов розділу 8 даного Договору. 17. Додатки до Договору Невід`ємними частинами цього договору є наступні додатки:

- додаток 1 - Специфікація. - додаток 2- Розширена специфікація з урахуванням вартості вузлів та деталей.

додаток 3 - Технічна специфікація. - додаток 4 - Графік поставки. - додаток 5 - Акт передачі-приймання Товару. - додаток 6 - Графік поставки.

Додаток № 4 «Графік поставки» до Договору викласти у редакції Додатку № 6 «Графік поставки», який є невід`ємною частиною Договору.

18. Місцезнаходження та банківські реквізити сторін Постачальник Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод» Україна, 39621, м. Кременчук, Полтавська обл., вул. І. Приходька, 139, код ІПН 057638116364, код ЄДРПОУ 05763814, св-во ПДВ №100339436, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО банку 300528, тел. (0536) 769 454.

Додаток № 6 до Договору №76/2018-ЦЮ від 10.08.2018р. ГРАФІК ПОСТАВКИ Дизель-поїзд ДПКр-3 для регіональних пасажирських перевезень у трьох-вагонному складі: - один проміжний немоторний вагон моделі 63-7084А; - один головний моторний вагон з кабіною управління моделі 63-7083А; - один головний моторний вагон з кабіною управління, обладнаний для перевезення пасажирів-інвалідів в кріслах колісних моделі 63-7083A-01

- № пaртії: 1; Кіль-ть, шт.:1; Вартість, грн. без ПДВ: 147 475 000,00; Строк поставки: до 31.12.2019.

- № пaртії: 2; Кіль-ть, шт.: 5; Вартість, грн. без ПДВ: 737 375 000,00; Строк поставки: до 31.12.2020.

Разом, грн. без ПДВ: 884 850 000,00; ПДВ, 20%: 176 970 000,00; Всього, грн. з ПДВ: 1061820000,00».

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Подібне положення також закріплено й у частині 1 статті 188 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, підставою розірвання договору відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є істотне порушення стороною цього договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених частиною 2 статті 651 ЦК України. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Ці висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/21148/17, постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №913/422/18.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору та шкоди, а й встановити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Згідно приписів частини 1 статті 652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При цьому частиною 2 статті 652 ЦК передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно з частиною 4 статті 652 ЦК зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, можливість зміни договору пов`язана безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, а саме:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору;

2) зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються, тобто події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. При цьому, прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання.

З огляду на положення даної норми можливість внесення змін до договору пов`язується не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 цієї статті при істотній зміні обставин.

Наведене узгоджується із правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 по справі №916/545/17.

Оцінка зміни обставин, як істотних повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Також, відповідно до п.4 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Разом з тим, при зверненні з вимогами про зміну договору, на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України, на позивача у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається.

Так, в обґрунтування підстав для внесення змін до договору позивач посилається на прострочення АТ «Укрзалізниця» строку оплати авансу за першу партію на 176 календарних днів та необхідністю перенесення решти строків відповідно на 2020 рік.

Як зазначено вище, істотною буде вважатися лише та зміна обставин, за якої сторони, якщо б могли її передбачити, не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Так, у п. 4.2.1. договору сторони погодили, що у разі затримки покупцем попередньої оплати Товару, терміни поставки Товару переносяться постачальником на кількість днів затримки оплати.

Тобто, при укладенні спірного договору сторони передбачали та усвідомлювали ймовірність виникнення ситуації щодо затримки здійснення покупцем попередньої оплати та погодили перенесення, у зв`язку із цим термін поставки Товару.

А тому, наведена вище підстава, якою позивач обґрунтовує необхідність внесення змін до договору, не є істотною зміною обставин, оскільки ймовірність прострочення сплати попередньої оплати та наслідки виникнення такої ситуації закладено сторонами безпосередньо в самому договорі.

Як підтверджено матеріалами справи та визнається сторонами спору, відповідачем попередня оплата згідно рахунка № КВ-08042 від 16.08.2018 здійснена в повному обсязі, але з порушенням строку, встановленого договором.

Враховуючи фактичне отримання позивачем оплати за рахунком № КВ-08042 від 16.08.2018, неможливо стверджувати про істотне порушення договору з боку відповідача, внаслідок якого позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору.

Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, за змістом вказаної норми ризики ведення підприємницької діяльності, зокрема, невиконання або неналежне виконання контрагентом його договірних зобов`язань, покладаються виключно на суб`єкта такої діяльності.

В той же час, невиконання або неналежне виконання контрагентом його договірних зобов`язань, в даному випадку порушення строків здійснення попередньої оплати, є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни чи розірвання договору, оскільки це не є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 ЦК України.

Підписуючи 10.02.2018 договір поставки № 76/2018-ЦЮ, позивач мав оцінити ймовірність прострочення сплати попередньої оплати та ризики та негативні наслідки, пов`язані з цим для себе та контрагента по договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.

При цьому наведені позивачем підстави для внесення змін до договору за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань позивачем за договором, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності та були передбачені при укладенні договору.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищезазначене, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності підстав щодо внесення змін до договору поставки № 76/2018-ЦЮ від 10.08.2018, у зв`язку з чим позовні вимоги визнаються такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.07.2020.

Суддя А.І. Привалов