Ухвала суду № 90348590, 13.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.07.2020Справа № 910/9944/20За заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову у справі

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

6) ОСОБА_6

7) ОСОБА_7

8) ОСОБА_8

9) ОСОБА_9

10) ОСОБА_10

11) ОСОБА_11

12) ОСОБА_12

про стягнення 24486791,76 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про відшкодування шкоди у розмірі 24486791,76 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що в результаті вжиття відповідачами заходів та прийняття відповідних рішень щодо набуття у власність банку низьколіквідних цінних паперів Публічному акціонерному товариству "Укргазпромбанк" було завдано шкоди у розмірі 24486791,76 грн. За твердженнями позивача, придбання відповідачами облігацій стало однією з підстав віднесення Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за його діяльністю.

Крім того, 10.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд:

- накласти арешт на все майно (рухове, нерухоме, корпоративні права) та грошові кошти, що належать на праві власності відповідачам, в межах суми стягнення, а саме: в межах суми 24486791,76 грн;

- заборонити відповідачам вживати заходи, спрямовані на відчуження належного їм на праві власності майна (рухомого, нерухомого), грошових коштів та інших активів в межах суми стягнення, а саме: в межах суми 24486791,76 грн;

- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належать на праві власності відповідачам, спрямованих на їх відчуження, зміну та/або припинення чи обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- заборонити реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке перебуває у власності відповідачів;

- заборонити державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо внесення змін щодо корпоративних прав відповідачів, (в тому числі в частині державної реєстрації змін учасників/акціонерів та/або змін часток учасників/акціонерів в господарських товариствах).

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що відповідачі є пов`язаними особами ПАТ "Укргазпромбанк" (власниками істотної участі, керівниками банку, керівниками та членами правління банку), внаслідок неправомірних дій яких вказаній банківській установі було завдано збитків від операцій з неліквідними облігаціями у загальному розмірі 24486791,76 грн. Позивач стверджує, що існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки поведінка відповідачів є недобросовісною та такою, що в подальшому може унеможливити виконання рішення суду і призвести до порушення прав позивача на отримання грошових коштів (зокрема, у результаті реалізації належного відповідачам рухомого та нерухомого майна, а також цінних паперів) в якості компенсації за шкоду, заподіяну банку та його кредиторам, у тому числі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Нормами статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Всупереч вимогам статті 74 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Саме лише посилання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у заяві на недобросовісну поведінку відповідачів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає її не обґрунтованою, оскільки, заявником не надано доказів на підтвердження того факту, що невжиття заходів забезпечення порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим поновлення порушених прав позивача, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову покладаються на позивача.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений ст. 256 ГПК України

Суддя І.В.Усатенко