Рішення № 90348179, 13.07.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.2020 Справа № 905/909/20

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: Державного підприємства "Шахта ім.М.С.Сургая", м.Вугледар Донецької області,

про стягнення штрафу в розмірі 58'335,00грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи -,

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ, в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман Донецької області,звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Шахта ім.М.С.Сургая", м.Вугледар Донецької області, про стягнення штрафу в розмірі 58'335,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №52233145, №60035458, зазначеній у накладній №52594165, що підтверджується складеним комерційним актом №482803/350 від 19.11.2019.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/909/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 27.05.2020, Акціонерне товариство "Українська залізниця" - 26.05.2020, регіональна філія "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - 26.05.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

05.06.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив №687 від 03.06.2020 на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також вказує на підстави для зменшення заявленого позивачем до стягнення штрафу, посилаючись на тяжке фінансове становище. Відповідач зазначає, що не погоджується з визначеною вагою з урахуванням норм недостачі в акті вантажоодержувача ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» №40 від 19.11.2019 приймання продукції по кількості.

17.06.2020 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь №2007-10/209 від 15.06.2020 на відзив, у якій заперечує проти аргументів, викладених відповідачем у відзиві.

22.06.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшла заява №752 від 19.06.2020, з доданим актом №40 від 19.11.2019 приймання продукції по кількості.

Відповідно до ч.5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Станом на 13.07.2020 клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

16.11.2019 Державне підприємство "Шахта ім.М.С.Сургая" (вантажовідправник) зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці відправило вантажоодержувачу - Приватному акціонерному товариству «Авдіївський коксохімічний завод», на станцію Авдіївка Донецької залізниці за залізничною накладною №52594165 у вагонах №№52233145, 60035458 вугілля кам'яне марки г-газовий, вологість вантажу 6,3%.

При оформленні вказаної залізничної накладної маса вантажу визначена вантажовідправником, що підтверджується графою 24 перевізного документу, відповідачем вказано масу вантажу у вагоні №52233145 - 62900кг, у вагоні №60035458 - 61700кг.

У накладній вантажовідправником зазначено, що вантаж навалом, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагона, вантаж промаркований повздовжньою смугою білого кольору по всій довжині вагону. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п.2,3 гл.14 Додатка 3 до СМГС.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначені випадки, коли на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.

19.11.2019 під час прибуття вагонів №№52233145, 60035458 з вантажем на станцію призначення Авдіївка Донецької залізниці на підставі ст.52 Статуту залізниць України було здійснено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у спірних вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, що підтверджується складеним комерційним актом №482803/350 від 19.11.2019, відповідно до якого за результатами переважування на справних 100-тонних електронних вагах вантажоодержувача №0380, приписаних до станції Авдіївка, повірених 22.04.2019, виявилось:

- у вагоні №52233145 - маса брутто 82900кг, нетто 60900кг, тара 22000кг, що менше маси зазначеної у документі на 2000кг;

- у вагоні 60035458 маса - маса брутто 83600кг, нетто 60100кг, тара 23500кг, що менше маси зазначеної у документі на 1600кг.

У вказаному комерційному акті також зазначено, що вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно закриті, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20см, маркування повздовжньою смугою білого кольору по всій довжині вагону. Зважування вантажу проводили начальник станції Балачіов Б.Ю., агент комерційний Петрякова С.П., прийомоздавальник ПрАТ «АКХЗ» Павляк О.В. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Завідувач вантажним двором по штату відсутній.

Комерційний акт №482803/350 від 19.11.2019 підписали: начальник станції Балачіов Б.Ю., агент комерційний Петрякова С.П., в.о. інженера Ракімчук О.Г., прийомоздавальник ПрАТ «АКХЗ» Павляк О.В.

Вказані у комерційному акті результати зважування підтверджуються випискою з книги обліку контрольних зважувань станції Авдіївка Донецької залізниці.

Згідно наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №0380 станції Авдіївка Донецької залізниці дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 23.02.2009, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців; державна повірка здійснювалась 22.04.2019, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку.

Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.

Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати за спірний вантаж у розмірі 58'335,00грн.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч.5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1 та п.2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту. Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажною двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, комерційний акт повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акту й інших працівників залізниці.

Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17.

Як було зазначено вище, комерційний акт №482803/350 від 19.11.2019 підписали: начальник станції Балачіов Б.Ю., агент комерційний Петрякова С.П., прийомоздавальник ПрАТ «АКХЗ» Павляк О.В., в.о. інженера Ракімчук О.Г.

Суд відзначає, що начальник станції та заступник начальника станції мають повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.

У підтвердження повноважень агента комерційного Петрякової С.П., та в.о. інженера Ракімчук О.Г. позивачем надані суду копію наказу №656/ДС від 29.03.2019 про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів форми ГУ-22.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Наразі, вантажоотримувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.

Таким чином, наявний в матеріалах справи комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказам на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Суд відзначає, що наявним в матеріалах справи актом підтверджується відсутність слідів доступу до вантажу, відсутність течі вантажу та будь-яких слідів розкрадання та втрати вантажу під час слідування вагонів. Викладені обставини дають підстави вважати що саме відправник неправильно зазначив масу вантажу у спірній накладній.

Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву аргументи не спростовують факт невірного зазначення вантажу у спірній накладній. Більш того, відповідно до наявного в матеріалах справи акту ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» №40 від 19.11.2019 приймання продукції по кількості, вантажоодержувачем у складі комісії за наслідками приймання продукції в тому числі за спірною відправкою виявлена недостача у вагоні №60035458 у кількості 1600кг; у вагоні №52233145 у кількості 2000кг, що і зафіксовано в комерційному акті №482803/350 від 19.11.2019.

Таким чином, факт невірного зазначення маси вантажу підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Враховуючи, що провізна плата за перевезення вантажу у спірних вагонах складала: 5' 794,00грн - у вагоні 60035458; 5873,00грн - у вагоні №52233145, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 58'335,00грн. Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст.118, 122 Статут залізниць України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 с. 233 Господарського суду України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, при реалізації якого повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість такого випадку. При цьому, саме на відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні належні та допустими докази на підтвердження цього.

Відповідач в обґрунтування клопотання посилається на тяжке фінансове становище, здійснення Державним підприємством "Шахта ім.М.С.Сургая" своєї господарської діяльності в м.Вугледар Донецької області.

Суд зауважує на тому, що позивач є також господарюючим суб'єктом як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зокрема, надана відповідачем у підтвердження фінансового стану довідка від 30.04.2020 за підписом головного бухгалтера ДП "Шахта ім.М.С.Сургая" не є тим належним доказом, який у повній мірі свідчить про фінансовий стан підприємства.

Суд вважає за необхідне звернути увагу також на наступне.

Частиною 5 статті 307 Господарського суду України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909, статтею 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, норми Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють в тому числі питання відповідальності за наслідки неправильного зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу.

В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Положення статті 122 Статуту залізниць України не пов`язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажовідправника.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі № 914/2339/17, від 12.02.2018р. у справі №906/434/17.

Судом також враховано, що розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Шахта ім.М.С.Сургая", м.Вугледар Донецької області, про стягнення штрафу в розмірі 58'335,00грн - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Шахта ім.М.С.Сургая" (85670, Донецька обл, м.Вугледар, код ЄДРПОУ 40695853) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) штраф у розмірі 58'335,00грн, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2102,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням приписів п. 4 розділу Х Прикінцевих положень цього кодексу, що внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2020.

Суддя Ю.В. Макарова