Рішення № 9034537, 18.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2010 р.Справа № 19/195-09-5220 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛТА", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Одесновобуд", м. Одеса

про повернення об'єкту (предмету) лізингу та стягнення 112444,06грн.

                                                                                           Суддя Петренко Н.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Булаєнко Р.В., довіреність у матеріалах справи (а.с. 44),

від відповідача: не з’явився, про місце засідання суду повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 6187420 від 25 грудня 2009 року (а.с.98, 99-102).

СУТЬ СПОРУ: позивачем у справі заявлені вимоги про повернення відповідачем об’єкту лізингу –автомобілю Peugeot 407 ST 2,0Е, номер кузову VF36DRFNB21207014 державний номерний знак АА9658ЕТ та стягнення з відповідача 112444,06 грн. заборгованості, з яких 86364,92 грн. основного боргу, 26079,14 грн. пені.

Ухвалою від 21 грудня 2009 року за підписом голови господарського суду Одеської області в порядку ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжувався на один місяць до 22 січня 2010 року.

24 грудня 2009р. позивач надав до суду уточнення позовних вимог. Окрім заявлених вимог про повернення об’єкту лізингу та стягнення визначеної раніше заборгованості просив визнати угоду з фінансового лізингу № 127/05 від 26 липня 2005 року, що була укладена між позивачем та відповідачем, розірваною (а.с. 83-84).

          Ухвали суду направлялись на дві відомі суду адреси відповідача у справі, однак в жодне судове засідання представник відповідача не з’явився.

Оскільки відповідач у справі у справі в судове засідання не з’явився, про місце судового засідання повідомлений належним чином, правом на надання відзиву на позовну заяву згідно ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

26 липня 2005р. між товариством з обмеженою відповідальністю „ІЛТА” (ТОВ „ІЛТА”, лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Одесновобуд” (ТОВ „Одесновобуд”, Лізингоодержувач) була підписана угода з фінансового лізингу № 127/05, згідно умов якої Лізингодавець зобов’язався передати Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу транспортні засоби, склад, вартість, ознаки, параметри кожного з яких вказуються у лізинговому протоколі, а Лізиноодежувач –прийняти зазначені об’єкти та сплачувати погоджені лізингові платежі на умовах, встановлених цією угодою з метою подальшого придбання у власність об’єкту лізингу (п.п.1.1.-1.4., 3.1.1.а-b).

Сторони визначили, що строк угоди визначається терміном, на який укладається і протягом якого Лізингоодержувач правомірно користується хоча б одним з переданих йому транспортних засобів, якщо інше не обумовлено додатковою угодою, а строк лізингу –це термін користування Лізингоодержувачем транспортним засобом, зазначеним у лізинговому протоколі.

          У підписаному на виконання умов договору лізинговому протоколі, який є додатком № 1А до укладеної угоди, сторони визначили, що у лізинг передається транспортний засіб - автомобіль Peugeot 407 ST 2,0Е, строком на 36 календарних місяців з дня підписання акту приймання передачі, датою повернення транспортного засобу є дата, що визначена в акті приймання-передачі.

          Згідно акту приймання-передачі транспортного засобу від 9 серпня 2005 року, який є додатком №3 до укладеної угоди, ТОВ „Одесновобуд” отримав у лізинг строком до 9 серпня 2008 року автомобіль Peugeot 407 ST 2,0Е, номер кузову VF36DRFNB21207014 державний номерний знак АА9658ЕТ (а.с. 28).

12 серпня 2008 року сторони підписали додаткову угоду № 1-1А про внесення змін та доповнень до генеральної угоди № 127/05 з фінансового лізингу транспортних засобів від 26 липня 2005 року додатку № 1А –лізингового протоколу, згідно умов якої сторони домовилися збільшити строк лізингу транспортного засобу Peugeot 407 ST 2,0Е, державний номерний знак АА9658ЕТ до 48 календарних місяців з дня підписання відповідного акту приймання-передачі та викласти п. 2, п. 4.1., 6 та додати п. 5.3. додатку 1А –лізингового протоколу від 26 липня 2005 року у іншій редакції (а.с. 26-27). Зазначений транспортний засіб належить ТОВ „Ілта” на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АА9658ЕТ від 17 січня 2008 року, виданого УДАІ ГУ МВС України в м.Києві.

Таким чином сторони дійшли згоди про подовження строку лізингу до 09 серпня 2009 року. У матеріалах справи відсутні відомості про лізинг інших транспортних засобів, окрім автомобілю Peugeot 407 ST 2,0Е, державний номерний знак АА9658ЕТ.

За користування переданим у лізинг транспортних засобом згідно лізингового протоколу ТОВ „Одесновобуд” на підставі лізингового протоколу були виставлені відповідні рахунки на загальну суму 86364,92 грн. (а.с. 30-40):

- № 127/05-А38 від 22.09.2008р. на суму 37137,11 грн. з частковою оплатою у сумі 9501,72 грн.

- № 127/05-А39 від 21.10.2008р. на суму 3943,14 грн.

- № 127/05-А40 від 04.12.2008р. на суму 5490,12 грн.

- № 127/05-А41 від 19.12.2008р. на суму 6784,86 грн.

- № 127/05-А42 від 22.01.2009р. на суму 5856,91 грн.

- № 127/05-А43 від 20.02.2009р. на суму 5763,91 грн.

- № 127/05-А44 від 20.03.2009р. на суму 6202,15 грн.

- № 127/05-А45 від 23.04.2009р. на суму 5873,69 грн.

- № 127/05-А46 від 21.05.2009р. на суму 6143,10 грн.

- № 127/05-А47 від 22.06.2009р. на суму 6252,26 грн.

- № 127/05-А48 від 22.07.2009р. на суму 6419,39 грн.

Оскільки з вересня 2008 року по серпень 2009 року відповідач не здійснював лізингових платежів, утворилась заборгованість по оплаті у сумі 86364,92 грн., у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду Одеської області (вх. № 8121 від 22 жовтня 2009 року) з позовною заявою про стягнення з відповідача 112444,06 грн., з яких 86364,92 грн. основного боргу, 26079,14 грн. пені.

Пеня обрахована з посиланням на п. 3.4. укладеної угоди, згідно умов якої у разі порушення строків оплати будь-якого з платежів Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період такої затримки, та становить згідно наданого позивачем розрахунку 26079,14 грн. (а.с. 4).

          Сторони договору передбачили право Лізингодавця розірвати укладений договір у разі неотримання від Лізингоодержувача протягом 30 календарних днів чергового лізингового платежу згідно п. 5 лізингового протоколу (додатку №1 до укладеної угоди) при цьому Лізингоодержувач цим безвідклично та безумовно зобов’язався передати транспортний засіб представникам Лізингодавця в строки та в місці, вказаному у відповідному рішенні Лізингодавця щодо розірвання угоди, яке надсилається Лізингоодержувачу рекомендованим або цінним листом, а також виконати всі інші правомірні вимоги Лізингодавця, пов’язані з таким розірванням цієї угоди. У випадку невиконання вимоги щодо повернення автомобіля, Лізингоодержувач буде зобов’язаний сплатити Лізингодавцю штраф у відповідності до ст. 6.2.1. цієї угоди (п. 7.3.1.2 угоди).

          У зв’язу з порушенням умов укладеної угоди, ТОВ „Ілта” скористалось передбаченим п.7.3.1.2. угоди правом і 24 липня 2009 року направило ТОВ „Одесновобуд” повідомлення про розірвання угоди (вих. № 702), в якому вказувало що данна угода вважається розірваною на вимогу Лізингодавця та втановило передбачений цим же пунктом угоди обов’язок ТОВ „Одесновобуд” щодо негайного повернення автомобілю Peugeot 407 ST 2,0Е, номер кузову VF36DRFNB21207014 д.н.з. АА9658ЕТ з всіма переданими елементами обладнання та документами на адресу ТОВ „Ілта” по вул. Залізничне шосе,25 в м. Києві та сплату грошової заборгованості у сумі 80013,99 грн. (а.с. 41).

Зазначене повідомлення про розірвання угоди а також несплачені рахунки на суму 80013,99 грн. були відправлені Лізингоодержувачу та отримані ТОВ „Одесновобуд” 3 серпня 2009 року (а.с. 42-43).

Незважаючи на закінчення погодженого строку лізингу 9 серпня 2009 року транспортний засіб (автомобіль Peugeot 407 ST 2,0Е, номер кузову VF36DRFNB21207014 д.н.з. АА9658ЕТ) в порушення умов угоди, а також п. 7 ч. 2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” не був повернутий Лізингодавцю.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо передачі у лізинг інших транспортних засобів, окрім зазначеного, отже термін правомірного користування переданим у лізинг транспортним засобом та строк угоди закінчився 9 серпня 2009 року.

Відповідно до статті 193 ГК України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 806 ГК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтями 230-231 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу і пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про визнання угоди з фінансового лізингу № 127/05 від 26 липня 2005 року розірваною, то такий способ захисту оспорюваних прав не передбачений ні ст. 20 ГК України, ні ст. 11 ЦК України.

Положеннями ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів не допускається в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено законом або договором.

Укладеною угодою сторони визначили інші умови та позивач у справі скористався передбаченим п.7.3.1.2. угоди правом шляхом направлення відповідачу повідомлення про розірвання угоди. Враховуючи відсутність заперечень та відповіді відповідача на вказане повідомлення, укладена сторонами угода є розірваною і вказане не потребує додаткового затвердження судом. Крім того погоджений строк лізингу закінчився 9 серпня 2009 року.

Зазначене є підставою для відмови у задоволені вимог про визнання угоди розірваною.

Приймаючи до уваги невиконання зобов’язань відповідача згідно угоди з фінансового лізингу № 127/05 від 26 липня 2005 року про повернення предмету лізингу - автомобілю Peugeot 407 ST 2,0Е, номер кузову VF36DRFNB21207014, державний номерний знак АА9658ЕТ, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем у справі були проігноровані засідання суду, не надано документальних доказів, які б спростували позовні вимоги позивача.

Судові витрати покладаються на позивача і відповідача у відповідності зі ст. 44, 49 ГПК України з видачею довідки позивачу на повернення надмірно сплаченого згідно платіжного доручення № 6777 від 13 жовтня 2009 року державного мита у розмірі 1412,00 грн. (85 грн. із сплаченої суми –мито за вимогу немайнового характеру про зобов’язання повернути переданий у лізинг транспортний засіб).

Керуючись ст. ст. 44, 49, п.1-1 ст.80 ГПК України,

ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги у справі задовольнити частково.

2. У задоволені позовних вимог про визнання угоди з фінансового лізингу № 127/05 від 26 липня 2005р., укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю „ІЛТА” та товариством з обмеженою відповідальністю „Одесновобуд” розірваною - відмовити.

3. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „Одесновобуд” (юридична адреса: 65014, м. Одеса, вул. Варненська, 2, фактичне місцезнаходження –65014, м. Одеса, вул. Пушкінська, 32, код ЄДРПОУ 31851463) повернути товариству з обмеженою відповідальністю „ІЛТА” (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 6, п/р 26001000051001 в АТ „Індустріально-Експортний банк”, МФО 300614, код ЄДРПОУ 1428053) транспортний засіб - автомобіль Peugeot 407 ST 2,0Е, номер кузову VF36DRFNB21207014, державний номерний знак АА9658ЕТ, 2005 року випуску.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Одесновобуд” (юридична адреса: 65014, м. Одеса, вул. Варненська, 2, фактичне місцезнаходження –65014, м. Одеса, вул. Пушкінська, 32, п/р 26009220611 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, ідентифікаційний код 31851463) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ІЛТА” (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 6, п/р 26001000051001 в АТ „Індустріально-Експортний банк”, МФО 300614, ідентифікаційний код 1428053) –86 364 (вісімдесят шість тисяч триста шістдесят чотири) грн. 92 коп. боргу, 26 079(двадцять шість тисяч сімдесят дев'ять) грн. 14 коп. пені, 1210 (одну тисячу двісті десять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

У зв’язку з перебуванням судді господарського суду Петренко Н.Д. на лікарняному з 19 по 27 січня 2010 року, рішення суду підписане 2 лютого 2010 року.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя