Рішення № 90343085, 06.07.2020, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/45/20

Провадження № 2/282/134/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Вальчука В.В.

при секретарі судового засідання Демчук В.І.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт.Любар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Едельвейс» про розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до СФГ «Едельвес», мотивуючи його тим, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1823184600:01:002:1002 площею 3,73 га, що розташована на території Мотовилівського старостинського округу Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області.

23 травня 2013 року між нею та відповідачем було укладено договір оренди землі належної їй вищевказаної земельної ділянки. Згідно даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років.

06 червня 2013 року між ними була укладена додаткова угода до базового договору оренди, відповідно до якої вона отримала кошти в сумі 23070 грн., як попередню оплату орендної плати відповідно до п.1.2 даної додаткової угоди. Тоді між ними було усно домовлено, що СФГ «Едельвейс» буде щорічно утримувати з належної їй до виплати орендної плати кошти для погашення отриманої попередньої оплати орендної плати.

Станом на 2017 рік, нею була повністю погашена сума отриманої попередньої оплати, шляхом утримання відповідачем з нарахованої орендної плати належних їй до виплати сум. Однак, з 2018 року керівник СФГ «Едельвейс» відмовляється від виконання взятого на себе за договором оренди зобов`язання щодо виплати орендної плати мотивуючи тим, що начебто за умовами додаткової угоди, вона отримала орендну плату за 10 років наперед, що суперечать умовам додаткової угоди.

За таких обставин позивачка вважає, що зазначеними діями відповідач не виконує умов укладеного між ними договору оренди землі в частині невиплати їй орендної плати, а тому просить суд договір оренди земельної ділянки від 23.05.2013 року укладений між нею та СФГ «Едельвейс», кадастровий номер земельної ділянки 1823184600:01:002:1002, який зареєстрований Реєстраційною службою Любарського районного управління юстиції 23.05.2013 року, номер запису про інше речове право 1033071 – розірвати та стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору та витрати на надання правничої допомоги.

Ухвалою судді від 17.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні.

13 березня 2020 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у ньому. Він зазначає, що згідно п.5 договору оренди землі, укладеного 23.05.2013 року між сторонами, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 94223 грн., а розмір орендної плати у грошовій формі становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2826,69 грн. На момент укладення договору оренди ОСОБА_1 звернулася до СФГ «Едельвейс» з проханням отримати орендну плату наперед за 10 років в зв`язку з сімейними потребами, у зв`язку з чим між ними було укладено додаткову угоду та виплачено позивачці орендну плату за 10 років.

Відповіддю на відзив від 01.04.2020 року позивачка зазначила, що відповідачем жодним чином не спростовано доводів позовної заяви. Так, ним не надано належних та достовірних доказів, які б підтверджували факт виплати ОСОБА_1 саме орендної плати за десять років, а не попередньої оплати орендної плати. Він у відзиві не обґрунтував чому у касовому ордері не зазначено, що то була орендна плата за 10 років, чому їй щорічно господарством нараховувалася орендна плата та утримувалась з неї шляхом невиплати нарахованих сум.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали з мотивів викладених у позовній заяві. Вказали, що виплачену у 2013 році суму коштів в рахунок попередньої оплати орендної плати з позивачки утримано в повному обсязі в період 2013 – 2017 років, а починаючи з 2018 року відповідач повинен був виплачувати їй орендну плату в повному обсязі, проте не робив цього. Вони зазначили, що упродовж 2013 – 2017 років СФГ «Едельвейс» нараховував позивачці орендну плату, проте не виплачував її, а тому вони вважають, що якби сума, яку вона отримала у 2013 році вважалася орендною платою за 10 років, то у відомостях про нарахування орендної плати за ці роки проставлявся прочерк. В 2018 та 2019 роках позивачка зверталася до відповідача з вимогою виплатити їй орендну плату за ці роки, однак їй було відмовлено. За таких обставин вони вважають вказані дії порушенням умов договору оренди землі, а тому просять його розірвати.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 та керівник СФГ «Едельвейс» Марцун М.В. заявлені позовні вимоги не визнали з мотивів наведених у відзиві на позов. Вказали, що отримані ОСОБА_1 у 2013 році від СФГ «Едельвейс» кошти в сумі 23070 грн. слід вважати орендною платою за землю наперед за 10 років, тобто до 2023 року, а тому просили відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, з кадастровим номером 1823184600:01:002:1002 площею 3,73 га, що розташована на території Мотовилівського старостинського округу Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ №001641-14, виданого 27 жовтня 2001 року Мотовилівською сільською радою Любарського району Житомирської області (а.с.8).

23 травня 2013 року між ОСОБА_1 та СФГ «Едельвейс» було укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець ОСОБА_1 надав, а орендар СФГ «Едельвейс» прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,73 га, розташовану на території Мотовилівської сільської ради Любарського району Житомирської області (а.с.10-13).

Як вбачається з копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди СФГ «Едельвейс» належної позивачу земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 23.05.2013 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2020 року (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2518122 від 23.05.2013 року, номер запису про інше речове право: 1033071 (а.с.14).

06 червня 2013 року між ОСОБА_1 та СФГ «Едельвейс» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 23.05.2013 року, за якою строк дії договору становить 15 років з дня реєстрації в реєстраційній службі Любарського районного управління юстиції, а також сторони домовилися щодо виплати орендодавцеві попередньої орендної плати на безпроцентній основі за користування земельною ділянкою в сумі 28270,00 грн. (а.с.15).

Згідно видаткового касового ордера від 06.06.2013 року, ОСОБА_1 отримала від СФГ «Едельвейс» орендну плату в сумі 23070 грн. (а.с.16).

Із копії заяви ОСОБА_1 адресованої голові СФГ «Едельвейс» маруну М.В. судом встановлено, що позивачка зверталась до відповідача з заявою про перерахунок орендної плати за 2013-2015 роки (а.с.17).

За відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України, ОСОБА_1 у період з 2013 року по 2019 рік СФГ «Едельвейс» нараховувалася плата за надання майна у лізинг, а саме: у 2013 році нараховано та виплачено 3561,16 грн., у 2014 році – 4451,45 грн., у 2015 році – 4451,45 грн., у 2016 році – 5318,94 грн., у 2017 році – 5529,20 грн., у 2019 році – 5529,21 грн. (а.с.18 - 24). Однак, як встановлено в судовому засіданні з пояснень позивачки та представника відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вказаних коштів не отримувала, а вони їй тільки нараховувались.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно умов договору оренди землі від 23 травня 2013 року, укладеного між сторонами, а саме пунктів 9, 10, 11 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2826,69 грн. При цьому згідно п.5 даного договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення даного договору оренди становила 94223 грн. Орендна плата вноситься до 20 грудня календарного року.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.

Відповідно до статті 21 вказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

За змістом статті 610 ЦК України цивільне законодавство розрізняє наступні порушення зобов`язання: невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно вимог частин 1 та 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 41 спірного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (а.с.11).

Судом встановлено, що відповідачем всупереч п.10 умов договору оренди землі від 23 травня 2013 року орендна плата за спірним договором за 2018 та 2019 роки особисто позивачці не сплачувалась. При цьому, за 2018 рік згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України вона взагалі не нарахована, а за 2019 рік нарахована, однак не виплачувалася, що підтвердили своїми поясненнями у судовому засіданні сторони.

Посилання представника відповідача на видатковий касовий ордер №6442 від 06.06.2013 року про виплату ОСОБА_1 орендної плати в сумі 23070,00 грн., як доказ сплати орендної плати за 10 років, тобто до 2023 року є необґрунтованими, оскільки в ньому не зазначено, що це орендна плата за 10 років.

Крім того, судом не приймається до уваги додана до відзиву на позов копія наказу керівника СФГ «Едельвейс» №42б П від 23.05.2013 року про укладення договору оренди та додаткової угоди про виплату орендної плати наперед (а.с.49), оскільки як встановлено з додаткової угоди від 06.06.2013 року та з пояснень сторін в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 лише на початку червня 2013 року звернулася до орендаря (СФГ «Едельвейс») про виплату орендної плати авансом (попередньої орендної плати), тобто на момент укладення договору оренди від 23.05.2013 року мова про виплату попередньої орендної плати не йшлася, а відтак і вказівка у даному наказі про укладання додаткової угоди від 06.06.2013 року є передчасною.

Отже, вказані обставини в своїй сукупності свідчать про те, що видатковий касовий ордер №6442 від 06.06.2013 року про виплату орендної плати та наказ керівника СФГ «Едельвейс» №42б П від 23.05.2013 року не є належним та допустимим доказом на підтвердження сплати орендної плати за десять років наперед в розумінні ст.ст.58, 59 ЦПК України. Всі доводи представників відповідача спростовуються встановленими судом обставинами та зробленими на їх підставі висновками.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було допущено істотне порушення договору оренди землі, а саме: систематичну несплату орендної плати позивачу за користування належною їй земельної ділянки за 2018 - 2019 роки, тобто позивач була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору оренди.

За таких умов суд вважає, що наявні достатні підстави для задоволення позову в частині розірвання договору оренди землі та стягнення витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

В задоволені позовної вимоги щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на надання правничої допомоги суд відмовляє, оскільки нею не надано суду відповідних доказів щодо їх понесення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.4, 11, 16, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.610, 651 ЦК України, ст.93 ЗК України, ст.ст.6,13,21,24,31,32 Закону України "Про оренду землі", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823184600:01:002:1002 від 23 травня 2013 року укладений між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Едельвейс» код ЄДРПОУ 13576776, який зареєстрований реєстраційною службою Любарського районного управління юстиції 23 травня 2015 року, номер запису про інше речове право 1033071 – розірвати.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Едельвейс», код ЄДРПОУ 13576776, с.Громада вул.Польова,5 Любарського району на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки с.Мотовилівка Любарського району Житомирської області, ІПН: НОМЕР_1 понесені нею судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 840 грн. 80 коп.

В задоволені позовної вимоги щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на надання правничої допомоги – відмовити.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 липня 2020 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В. В. Вальчук