Рішення № 90343072, 02.07.2020, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/1674/18

Провадження № 2/935/35/20

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2020 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Янчук В.В.

з секретарем судових засідань - Кумечко С.М.,

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Коростишівської міської ради про визнання протиправним рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення документації та зобов`язати вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача Коростишівської міської ради про визнання протиправним рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення документації та зобов`язати вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що рішенням Коростишівської міської ради Житомирської області за № 137 від 25.04.2000 ОСОБА_3 (батьку позивача), було виділено земельну ділянку площею 0,06 га під індивідуальне житлове будівництво по АДРЕСА_1 . Актом від 08.08.200 винесено в натурі межі земельної ділянки площею 0,06 га, та отримано дозвіл на будівництво житлового будинку по проекту № ЖИ-5 ІМ. Рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 25.04.2001 № 176 виділено ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,06 га під індивідуальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 . 11.05.2001 між виконавчим комітетом та позивачем укладено договір на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 . Проте рішенням відповідача № 294 11 сесії 5 скликання від 26.04.2007 було передано вищезгадану земельну ділянку гр.. ОСОБА_4 орієнтовною площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах міста Коростишів. Передано у власність, присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 1822510100:01:018:0351 та отримано державний акт серія ЯД № 551993. ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу отримала вищевказану земельну ділянку у власність. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 травня 2015 року ( яке залишене в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 28.03.2016 року) визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та визнано недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки, визнано недійсним рішення 11 сесії 5 скликання від 06.04.2017 № 294 в частині: пункт 1. Виділити земельну ділянку орієнтовною площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах м. Коростишів та дозволено замовити будівельний паспорт на забудову – ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 . Дозволити замовити технічну документацію із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), що посвідчує право власності на землю орієнтовною площею 0,06 га в межах міста Коростишеві слідуючим громадянам ОСОБА_4 , по АДРЕСА_3 . ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою подати на розгляд чергової сесії міської ради. В подальшому, позивач звернулась до Коростишівської міської ради для оформлення земельної ділянки, їй було відмовлено, у зв`язку із тим, що дана земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту. 23.01.2018 позивачем було повторно направлено заяву про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 600 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку господарських будівель і споруд. Рішенням сорок дев`ятої сесії сьомого скликання Коростишівської міської ради Житомирської області № 365 від 20.03.2018 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою гр. ОСОБА_2 » позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації на дану земельну ділянку у зв`язку з тим, що земельна ділянка розташована за межами населеного пункту міста Коростишів та рекомендовано звернутися з даною заявою після розширення меж населеного пункту міста Коростишева відповідно до норм чинного законодавства. Позивач вважає, що дане рішення органу місцевого самоврядування протиправним та змушена звернутися до суду із даним позовом. В оскаржуваному рішенні відповідача від 20.03.2018, взагалі не вбачається законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, у рішенні відповідач підтверджує той факт, що не відбулося на сьогодні жодних дій з 2016 року щодо розширення меж населеного пункту міста Коростишева, відсутня будь-яка проектна документація, яка визначає розташування на сьогодні спірної земельної ділянки поза межами населеного пункту міста Коростишів. З 2001 року земельна ділянка на підставі рішення органу місцевого самоврядування перебуває у користуванні позивача, законність передачі земельної ділянки встановлено рішенням судів, які набрали законної сили, але у зв`язку із змінами у законодавстві щодо процедури передачі земельної ділянки у власність виникла необхідність в отриманні рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 листопада 2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Додатково вказала, що з 2001 року земельна ділянка на підставі рішення органу місцевого самоврядування перебуває у користуванні ОСОБА_2 , знаходиться в межах міста Коростишів, законність передачі земельної ділянки встановлено рішенням судів, які набрали законної сили, але у зв`язку із змінами в законодавстві щодо процедури передачі земельної ділянки у власність виникла необхідність отримати рішення органу місцевого самоврядування.

У судових засідання ( 13.08.2019, 16.01.2020) представники відповідача - Коростишівської міської ради Житомирської області - Новік О.І, Загоровська Т.В. позовні вимоги не визнали, в їх задоволенні просили відмовити. З відзиву та пояснень в судовому засіданні слідує, що відповідно до п.3 рішення виконкому Коростишівської міської ради № 176 від 25.04.2001 зобов`язано ОСОБА_2 закінчити будівництво житлового будинку в строк до 25.04.2003. Вимоги викладені в рішенні виконавчого комітету Коростишівської міської ради позивачем не виконано в зазначені строки. На час прийняття рішення виконавчого комітету міської ради діяв Земельний кодекс України в редакції № 561-ХІІ від 18.12.1990, позивач повинен був оформити право користування земельною ділянкою у відповідності з цим кодексом. Відповідно до ст. 22 ЗК України ( за редакцією № 561- ХІІ від 18.12.1990) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Таким чином, виходячи з вимог ЗК України в редакції № 561-ХІІ від 18.12.1990, позивач не був користувачем, ні власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , і більш того не мала права приступати до її використання. На час проведення інвентаризації земельних ділянок наданих громадянам для індивідуального житлового будівництва, позивач ОСОБА_2 ні юридично, ні фактично не являлась користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради № 176 від 25.04.2001 відповідно до п.3 закінчило свою дію у часі 25.04.2003. Земельним кодексом України передбачено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель державної власності та приватної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. (п.2 ст.83 ЗКУ). Питання про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , розглядалося на сесії міської ради. Рішенням Коростишівської міської ради 49 сесії 7 скликання від 23.03.2018 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою гр. ОСОБА_2 » позивачу було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на вказану земельну ділянку в зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту м. Коростишева. Даним рішенням рекомендовано, позивачу звернутися із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації після розширення меж населеного пункту м. Коростишева відповідно до норм чинного законодавства. Тобто, до компетенції міських рад належить вирішення низьких важливих для місцевих громад питань, що стосуються земельних відносин на території населеного пункту. Земельними ділянками, які знаходяться за межами населеного пункту розпоряджаються відповідні органи виконавчої влади.

В подальшому, відповідач - Коростишівська міська рада свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. До суду направили заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, в задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Суд, вислухавши сторони, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 ( батьку позивача) видано Будівельний паспорт № 21 на забудову земельної ділянки індивідуальному забудівнику, в АДРЕСА_1 (а.с. 6), надано Дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на підставі рішення виконкому від 25.04.2000 за № 137 (а.с. 8) та 08.08.2000 р. складено Акт виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель (а.с. 7).

Рішенням виконкому Коростишівської міської ради від 25.04.2001 № 176, "Про виділення земельної ділянки під індивідуальне будівництво житлового будинку" гр. ОСОБА_2 виділено земельну ділянку розмірі 600 кв.м. під індивідуальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Між Виконкомом Коростишівської міської ради та ОСОБА_2 , 11.05.2001 року укладено нотаріально посвідчений Договір на будівництво житлового будинку на правах приватної власності за адресою по АДРЕСА_1 ( а.с.10).

Рішення Коростишівської міської ради від 08.09.2016 № 197 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (код КВЦПЗ- 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту м. Коростишева (а.с.16)

Повторно, 23.01.2018 ОСОБА_2 звернулась до Коростишівської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 600 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.18).

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ст. 78 Земельного кодексу України).

За нормою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону.

Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянами України. Так, за нормою статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель державної або комунальної власності .

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Статтею 38 Земельного кодексу України , визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Статтею 39 Земельного кодексу України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій; до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 34 частини 1 статті 26).

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч.5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання правового акту індивідуальної дії, правового акту органу державної влади протиправним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009,у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Поряд із цим, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до ст.ст. 77, 81 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно із частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік, закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України, є вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, 20.03.2018 рішенням Коростишівської міської ради сорок дев`ятої сесії сьомого скликання позивачу ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0600 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту м. Коростишева , а у відповідності до ст. 83,122 ЗК України орган місцевого самоврядування не уповноважений розпоряджатися землями поза межами населених пунктів ( а.с.20).

Разом з тим, дане рішення прийнято Коростишівською міською радою без врахування того, що відповідачем, згідно Рішення Коростишівської міської ради № 176 від 25.04.2001 ОСОБА_2 під індивідуальне будівництво житлового будинку була виділена земельна ділянка площею 0,06 га по АДРЕСА_1 . Крім того, виконком Коростишівської міської ради, 11.02.2001 уклав із ОСОБА_2 нотаріально посвідчений договір на будівництво житлового будинку на правах приватної власності, дія якого не обмежена певним строком, є чинним і ніким не оспорений. Право ОСОБА_2 на користування даною земельною ділянкою не припинялось, земельна ділянка не вилучалась.

Отже, відповідач, розпоряджавсь вказаною земельною ділянкою, яка знаходилась в межах м. Коростишів, окрім того, за рішенням Коростишівської міської ради № 294 від 26.04.2007 вказана земельна ділянка була виділена ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку , а рішенням № 915 від 22.05.2008 року надано дозвіл на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку. Вищевказані рішення були визнані недійсними за рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 13.05.2015 р., були предметом розгляду в суді апеляційної та касаційної інстанції.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що Коростишівська міська рада ухвалюючи оспорюване рішення, порушила гарантоване Конституцією та законами України право ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки, у зв`язку з чим його слід визнати протиправним, а також слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23 січня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки саме по собі судове рішення про визнання рішення міської ради щодо відмови протиправним, не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення.

Щодо позовних вимог в частині: зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, то в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Суд під час розгляду та вирішення спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов`язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Отже, прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у власність, орієнтовною площею 0,0600 га. для з метою передачі її безоплатно у власність, - є дискреційним повноваженням відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволення з мотивів та доводів що викладені вище та в цій частині знайшли своє обґрунтування та підтверджуються дослідженими матеріалами справи.

На підставі викладеного, ст.118 Земельного Кодексу України, керуючись ст. ст.3,10,11, 12, 76, 80, 81, 263, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення 49 сесії 7 скликання Коростишівської міської ради Житомирської області № 365 від 20.03.2018 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" гр. ОСОБА_2 .

Зобов`язати Коростишівську міську раду Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 23 січня 2018 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0600 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, з прийняттям рішення відповідно до вимог чинного законодавства .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено: 10.07.2020 р.

Сторони у справі :

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Коростишівська міська рада, місцезнаходження: вул. Володимирська,1, м. Коростишів, Житомирської області, 12501, код ЄДРПОУ - 04053660.

Суддя В.В.Янчук