Рішення № 90341201, 13.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Київ № 826/10109/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

04.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» (ТОВ «Господарник») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.01.2016:

- №0002021103 про застосування до ТОВ «Господарник», за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, штрафу у розмірі 10%, а саме в сумі 10 305,31 грн;

- №0002051103 про застосування до ТОВ «Господарник», за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, штрафу у розмірі 20%, а саме в сумі 98 596,41 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 18.02.2015 ТОВ «Господарник» подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2015 рік №9017626447.

У зв`язку з зміною нормативно-грошової оцінки орендованої ділянки та на підставі пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), ТОВ «Господарник» 28.09.2015 подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2015 рік №9199266304.

Водночас, уточнююча податкова декларація №9199266304 подана з арифметичними та методологічними помилками, які не виявлені відповідачем та виправлені позивачем шляхом подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2015 рік №9245161332.

Разом з цим, відповідачем згідно спірних рішень від 27.01.2016 застосовані штрафні санкції з огляду на помилкові суми грошових зобов`язань, що вказані в уточнюючого розрахунку №9199266304, які надалі фактично скасовані шляхом подання декларації №9245161332. Позивач не повинен був сплачувати грошові зобов`язання, що вказані в уточнюючому розрахунку №9199266304, а тому застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату таких зобов`язань є протиправним.

Також позивач зауважив, що ПК України не передбачає строків, протягом яких платник податків повинен сплатити грошове зобов`язання визначене ним в уточнюючому розрахунку до декларації. А отже, позивач не міг порушити строки сплати грошового зобов`язання по поданому уточнюючому розрахунку, так-як таких строків не існує.

Щодо строків сплати грошового зобов`язання плати за землю за вересень та жовтень 2015 року, позивач зазначив, що платіжними дорученнями від 29.10.2015 №100813417 у відповідний 30 денній термін сплатив грошові зобов`язання за вересень, а грошові зобов`язання за жовтень 2015 року зменшилися наявною переплатою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2016 позовну заяву ТОВ «Господарник» прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України, за правилами загального позовного провадження.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 справу прийнято до провадження і призначено до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказах.

Відповідач письмових заперечень чи відзиву на позовну заяву не подав. Однак у судовому засіданні представник зазначив, що якщо податкове зобов`язання з плати за землю, самостійно визначене платником в податковій декларації, не сплачено протягом строків, визначених ПК України, а погашення податкового боргу відбулося внаслідок подання уточнюючої декларації зі зменшенням суми раніше нарахованого зобов`язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого у пункті 126.1 статті 126 ПК України, з урахування загального строку затримки сплати суми податкового боргу.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини четвертої статті 194 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

18.02.2015 ТОВ «Господарник» подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2015 рік №9017626447.

28.09.2015 ТОВ «Господарник», у зв`язку з зміною нормативно-грошової оцінки орендованої ділянки, подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2015 рік №9199266304. Дана уточнююча податкова декларація подана з арифметичними та методологічними помилками, а саме:

- в графах 16-21 рядку 13 замість сум 54 240,54 грн помилково вказано суми 51 526,57 грн;

- в графах 10-15 рядка 15, як позитивне значення різниці між рядками 13 - 14, замість 0,00 грн помилково вказано 48 842,59 грн (а саме різниця між рядком 13 в розмірі 48 812,59 грн та рядком 14 в розмірі 48 812,59 грн);

- в графах 16-21 рядка 15, як позитивне значення різниці між рядками 13 - 14, замість 5 427,95 грн помилково вказано 54 240,54 грн (а саме різниця між рядком 13 в розмірі 54 240,54 грн та рядком 14 в розмірі 48 812,59 грн).

03.12.2015, з метою виправлення вищевказаних помилок, ТОВ «Господарник» подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2015 рік №9245161332.

27.01.2016 працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено перевірку своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по платі за землю ТОВ «Господарник».

За результатами перевірки складено акт від 27.01.2016 №248/26-51-11-03-30971302 у якому зафіксовано порушення ТОВ «Господарник» строків подання платіжних доручень до установ банку по платі за землю, передбачених пунктами 287.3, 287.4 статті 287 ПК України, шляхом фактичної сплати 03.12.2015 сум грошових зобов`язань по платі за землю за 2015 рік, граничними датами сплати яких були 28.09.2015, 30.09.2015, 30.10.2015 та 30.11.2015.

На підставі вказаних висновків акт від 27.01.2016 №248/26-51-11-03-30971302, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.01.2016:

- №0002021103 про застосування до ТОВ «Господарник», за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, штрафу у розмірі 10%, а саме в сумі 10 305,31 грн;

- №0002051103 про застосування до ТОВ «Господарник», за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, штрафу у розмірі 20%, а саме в сумі 98 596,41 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у адміністративному порядку шляхом подання скарг до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України. Рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 07.04.2016 №8276/10/26-15-10-02-16 та ДФС України від 10.06.2016 №12938/6/99-99-11-03-01-25, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 27.01.2016 №0002021103 та №0002051103 - без змін.

Позивач не погодився із результатом адміністративного оскарження та вважає протиправними податкові повідомлення-рішення від 27.01.2016 №0002021103 та №000205110, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Встановлено, що правовою підставою застосування до ТОВ «Господарник» штрафу податковим органом визначено статтю 126 ПК України, пунктом 126.1 якої передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах в залежності від кількості календарних днів затримки.

За змістом пункту 126.1 статті 126 ПК України, об`єктом застосування штрафу є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 50.1. статті 50 ПК України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

На виконання вимог статті 50 ПК України, ТОВ «Господарник» подано уточнюючу декларацію, якою зменшено суму податкового зобов`язання саме на ту суму, яка за позицією податкового органу несвоєчасно сплачена позивачем до бюджету. Отже, податковим органом застосовано штраф за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов`язання на суму, яка зменшена ТОВ «Господарник» шляхом подання уточнюючої декларації. Відтак, об`єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

Таким чином, в діях ТОВ «Господарник» відсутній склад податкового правопорушення, передбачений статтею 126 ПК України, а тому відповідачем протиправно застосовано до позивача штраф спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №826/16720/16.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд при вирішенні даної справи враховує постанову Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №817/3148/14, у якій Верховний Суд зауважив, що обставини які зумовлюють застосування до платника податків штрафу, передбаченого статтею 126 ПК України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов`язання з простроченням строків, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Іншими словами, саме фактична сплата узгодженої суми грошового зобов`язання, включаючи дату такої сплати, є юридичним фактом, який породжує обов`язок платника сплатити штраф.

Відповідно до пунктів 35.1, 35.2 статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

За змістом пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, розмір яких залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки його сплати.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2016 №0002021103 та №0002051103.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень, а позивачем надано належні та достатні докази на підтвердження протилежного, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення від 01.07.2016 №100915616 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1633,53 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.01.2016 №0002021103 та №0002051103.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1633,53 грн (одна тисяча шістсот тридцять три гривні п`ятдесят три копійки).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» (місцезнаходження юридичної особи: 49006, місто Дніпро, вулиця Чичеріна, будинок 21; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30971302).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).

Суддя О.М. Чудак