Рішення № 90341097, 30.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2020 року №640/5363/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агророзквіт" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агророзквіт" (далі - позивач, ТОВ "Агророзквіт") до Рівненської митниці ДФС (також далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA204040/2018/00810 виданої 11.12.2018 р. Головним державним інспектором митного посту "Сарни" Рівненської митниці ДФС України Куксою В.В.; №UA204040/2018/00847 виданої 26.12.2018 р. Головним державним інспектором митного посту "Сарни" Рівненської митниці ДФС України Барчуком С.А.

Ухвалою суду від 26.04.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/5363/19 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У подальшому, ухвалою суду від 13.01.2020 р. клопотання представника позивача про заміну відповідача його правонаступником задоволено частково, залучено в якості співвідповідача у справі - Поліську митницю Держмитслужби. Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2020 р. ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2020 р. скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання ТОВ "Агророзквіт" про заміну відповідача його правонаступником задоволено, допущено заміну відповідача - Рівненську митницю ДФС його правонаступником - Поліською митницею Держмитслужби (також далі - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що станом на час прийняття уповноваженими особами митного посту «Сарни» Рівненської митниці ДФС рішення, оформленого карткою відмови №UA204040/2018/00810 не було жодних законодавчо встановлених перешкод для митного оформлення товарів (випуску) згідно з відповідними тимчасовими митним деклараціями. Вказівки в картці відмови про підозри щодо наявності в товарі заборонених речовин - безпідставні. Картку відмови № UA 204040/2018/00847 було видано на підставі висновку Дніпропетровського відділу з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України (надалі - «Дніпропетровський відділ з питань експертиз та досліджень ДПМЕ ДФС України»), яким встановлено, що заявлений товар, дійсно, являє собою добриво фосфорно-калійне комплексне, а також те, що в результаті досліджень показники не суперечать опису товару, зазначеному в 31 гр. митної декларації та даним супровідної документації.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Згідно із зовнішньоекономічним Контрактом купівлі-продажу №BK/AR-2018/01 від 30.01.2018 року та Додатковою угодою №9 від 31.10.2018 р. до цього Контракту, позивач є імпортером азотно-фосфорно-калійних комплексних добрив, країна походження - Республіка Білорусь, виробник - ВАТ «Білоруськалій» (м. Солігорск, Республіка Білорусь).

30 листопада 2018 року на станції Калій ІІІ, Республіка Білорусь було відвантажено партію товару в кількості 128 мт (2 напіввагони) та відправлено на адресу позивача. Після прибуття напіввагонів на станцію «Сарни» відповідний товар був заявлений 09.12.2018 р. до розмитнення уповноваженою особою декларанта - ТОВ «МИТНО-БРОКЕРСЬКА ГРУПА», яке діє на підставі Договору про надання послуг з декларування та митного оформлення вантажів №1/7/27.03 від 27 березня 2018 року.

Уповноважена особа декларанта ТОВ «МИТНО-БРОКЕРСЬКА ГРУПА» 09 грудня 2018 року заповнила і подала у передбачений законом спосіб митну декларацію №UA204040/2018/012933 та додала відповідні документи, у тому числі й ті, що підтверджують якість та країну походження товару. Разом із тим, митне оформлення товару за цією декларацією не було проведено у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику 202-1, 905-3, 911-1.

З метою перевірки вказаних ризиків було здійснено відповідні дії, передбачені Класифікатором митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками. Зокрема, проведено частковий митний огляд з розкриттям до 20% пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації (202-1), забезпечено ідентифікацію товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки (911-1).

Крім того, з метою перевірки ризиків за профілем 905-3 було здійснено взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи). А саме, 09 грудня 2018 року було здійснено взяття проб (зразків) товару, що оформлено відповідним актом від 09 грудня 2018 року, складеним Головним державним інспектором митного посту «Сарни» Барчуком С.А. У цьому Акті зазначено таку мету відбору зразків - встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Оскільки при опрацюванні митної декларації спрацювали вказані профілі ризику, уповноважена особа декларанта ТОВ «МИТНО-БРОКЕРСЬКА ГРУПА» 11.12.2018 р. подала тимчасову митну декларацію №UA204040/2018/013000.

Разом із тим, 11 грудня 2018 року позивач отримав картку відмови в прийнятті тимчасової митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного признання № UA204040/2018/00810, згідно з якою Головний державний інспектор митного посту «Сарни» Кукса В.В. прийняв рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Причиною такого рішення Головний державний інспектор зазначив наступне (цитата): «…у митного органу наявна інформація, що товар «Добрива мінеральні або хімічні із вмістом трьох поживних елементів-азоту, фосфору та калію, добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне (марка NPK 7-20-30)» може містити у своєму складі отруйні або інші речовини, що заборонені до переміщення через митний кордон України, тому, відповідно до ч. 21 ст. 356 Митного кодексу України товар «Добрива мінеральні або хімічні із вмістом трьох поживних елементів-азоту, фосфору та калію, добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне (марка NPK 7-20-30)» не може бути випущено у вільний обіг до одержання результатів відповідних досліджень».

Одночасно, в картці, Головний державний інспектор роз`яснив, що проведення декларування товарів може бути проведено після отримання висновку ДПМЕ ДФС щодо хімічного складу товару та відсутності в його складі сильнодіючих чи отруйних речовин, що підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

13.12.2018 р. позивач направив скаргу начальнику Рівненської митниці Державної фіскальної служби України Вавровському О.А. на рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску, чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови № UA204040/2018/00810, виданою головним державним інспектором митного посту «Сарни» Куксою В.В. з вимогою скасування зазначеної вище картки відмови та розмитнення товару за митною декларацією ІМ 40 ТН UA204040/2018/013000. Разом з цією скаргою направлялось Клопотання про скорочений термін розгляду скарги, у зв`язку з тим, що оскаржуване рішення порушує права позивача і завдає йому значних збитків, створює загрозу псування товару через його зберігання в неналежних умовах, а простій нерозмитненого товару, відповідно до Правил зберігання вантажів та ст. 36 Статуту залізниць України, тягне за собою сплату позивачем коштів за зберігання вагонів у двократному розмірі (повідомлення начальника станції Сарни ВСП «Рівненська дирекція залізничних перевезень» ПАТ «Українська залізниця» від 11 грудня 2018 року № 667), а також, що несвоєчасне розмитнення товару тягне за собою сплату позивачем штрафних санкцій на користь контрагента за договорами поставки, та, крім того, загрожує продовженню ефективного господарського співробітництва з контрагентами.

Згодом, на Акт взяття проб (зразків) товарів від 09.12.2018 р. за митною декларацією ІМ 40 АА № UA204040/2018/012933 Дніпропетровським відділом з питань експертиз та досліджень ДПМЕ ДФС України») надано Висновок № 142008200-1336 від 22.12.2018 р., метою подання якого є ідентифікація товару з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД. У цьому висновку товар ідентифіковано як добриво азотне-фосфорне-калійне комплексне, що саме і було заявлено в митній декларації ІМ 40 АА № UA204040/2018/012933, також, експертизою встановлено, що в результаті досліджень показники не суперечать опису товару, зазначеному в 31 гр. МД та даним супровідної документації.

Водночас, 26.12.2018 р. Головним державним інспектором митного посту «Сарни» Барчуком С.А. було сформовано картку відмови № UA204040/2018/00847 в прийнятті митної декларації ІМ 40 АА № UA204040/2018/012933, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з таких причин: «Відповідно до отриманого висновку ДПМЕ ДФС Дніпропетровського відділу з питань експертиз та досліджень від 22.12.2018 р. №142008200-1336 відомості зазначені в графі № 31 ЕМД, зокрема щодо фізико-хімічних показників товару зазначені невірно. У зв`язку із неможливістю внесення виправлень в митну декларацію та відповідно до ст. 257, 266 Митного Кодексу України декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України, тобто правильно зазначити фізико-хімічні показники відповідно досліджень від 22.12.2018 р. №142008200-1336».

Через 17 діб, з моменту подання митної декларації ІМ 40 АА UA204040/2018/012933, а саме 26.12.2018 року товар був оформлений в режимі імпорту (випуску для вільного обігу) за митною декларацією ІМ 40 АА UA204040/2018/013530.

Вважаючи картки відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що підозрюючи наявність в товарі заборонені до переміщення через митний кордон речовини, уповноважені особи відповідача порушили приписи частини 1 та 2 ст. 356 МК України і не вирішили питання про взяття проб (зразків) товару саме для того, щоб перевірити цю підозру, а саме відповідно до вимог ч. 4. ст. 356 МК України.

Також позивач зазначає, що станом на час прийняття відповідачем рішення, оформленого карткою відмови №UA204040/2018/00810 не було жодних законодавчо встановлених перешкод для митного оформлення товару (випуску) згідно із відповідними тимчасовими митними деклараціями. Вказівки в картці відмови про підозру щодо наявності в товарі заборонених речовин - безпідставні. Це рішення, на думку позивача, порушує стандарт обов`язкової його вмотивованості (ст. 256 МК України). Обов`язкової законної процедури щодо взяття проб (зразків) товарів для встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин (п.4. ч. 1 ст. 356 МК України) проведено не було.

Крім цього, позивач зазначає, що картка відмови №UA204040/2018/00847 була видана на підставі висновку Дніпропетровського відділу з питань експертиз та досліджень ДПМЕ ДФС України, яким встановлено, що заявлений товар, дійсно, являє собою добриво фосфорно-калійне комплексне, а також те, що в результаті досліджень показники не суперечать опису товару, зазначеному в 31 гр. митної декларації та даним супровідної документації.

До того ж, позивач звертає увагу на те, що підставою проведення огляду (переогляду) товару є доручення слідчого Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області № 14099/200/6-2018 від 03 вересня 2018 року за номером кримінального провадження (справи) № 12018180010005292 від 01 вересня 2018 року за яким позивач не є стороною та іншим учасником.

Також позивач зазначав, що товар, аналогічної якості, аналогічного походження та одного і того ж виробника систематично, неодноразово протягом двох років, переміщувався через митний кордон України, у тому числі через митний пост «Сарни» позивачем і всі рази претензії з боку відповідача були відсутні, а тим більше щодо наявності в складі товару будь-яких заборонених речовин - не виникало.

Отже, позивач вважає, що відповідач протиправно прийняв картки відмови і як наслідок вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню у зв`язку із чим і звернувся до суду із відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позовну заяву відповідач звертав увагу суду на наступне.

Картки відмови було оформлено відповідно до Постанови КМУ від 21 травня 2012 року № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій», в рамках процедур митного контролю та оформлення товарів, ввезених на митну територію України, за поданою митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа з використанням тимчасової митної декларації. Випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) може бути здійснений митним органом відповідно до ч. 21. ст. 356 МК України, якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

Відповідач звертав увагу на те, що оскільки відповідно до орієнтування правоохоронного органу, у митного органу наявні інформація, що товар «Добрива мінеральні - сульфат амонію» може містити у своєму складі отруйні або інші речовини , що заборонені до переміщення через митний кордон України, то відповідно до ч. 21 ст. 356 МК України, товар «Добрива мінеральні - сульфат амонію» не міг бути випущений у вільний обіг до одержання результатів відповідних досліджень.

У своєму відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 - далі МК України).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Згідно п.п. 7.1., 7.2. Порядку виконання митних формальностей, при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року № 631, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, встановленого ст. 255 МК України для завершення митного оформлення, посадовою особою органу доходів і зборів, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

В порушення цих приписів відповідач не мотивував своє рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, а саме не зазначив наявність яких саме отруйних або інших речовин, що заборонені до переміщення через митний кордон України, він підозрює у складі товару, я якими нормативними документами визначено, що саме ця (ці) речовини є забороненими до переміщення через митний кордон України.

Правила взяття проб (зразків) товарів встановлені ст. 356 МК України.

Відповідно до ч.1. ст. 356 МК України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для:

1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД;

2) перевірки задекларованої митної вартості товарів;

3) встановлення країни походження товарів;

4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин;

5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність;

6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Зазначений перелік підстав для взяття проб (зразків) є вичерпний.

Частиною 2 ст. 356 МК України передбачено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами органу доходів і зборів на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що кожна підстава взяття проб (зразків) товарів повинна бути обґрунтована та посилатися на письмове рішення керівника органу доходів і зборів чи особи, яка виконує його обов`язки.

Відтак, відповідач порушив вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 356 МК України і не вирішив питання про взяття проб (зразків) товару з метою перевірки відповідно до приписів п.4 ч.1 ст. 356 МК України.

Згідно з п.1 Розділу ІІІ Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02 грудня 2016 року № 1058 , запит про проведення дослідження (аналізу, експертизи) готується посадовою особою органу ДФС за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку. У запиті в обов`язковому порядку зазначається підстава та мета направлення запиту, визначаються завдання для дослідження (аналізу, експертизи), а саме, які характеристики товару (склад, фізичні, фізико-хімічні властивості, тощо) необхідно перевірити або встановити. Визначені у запиті завдання для дослідження (аналізу, експертизи) повинні відповідати меті направлення запиту.

Згідно з абз. 3 п.8. зазначеного Порядку мета взяття проб (зразків) товарів в акті повинна відповідати меті подання запиту.

Згідно матеріалів справи, зразки товару, відібрані згідно Акту про взяття проб (зразків) товару від 09 грудня 2018 року має на меті інше, а саме, вона призначена для встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД (п.1 ч.1 ст. 356 МК України), а тому не може бути використана для проведення експертизи з метою перевірки товару на наявність заборонених речовин.

Також, у запиті на проведення дослідження (аналізу, експертизи) та висновку Дніпропетровського відділу з питань експертиз та досліджень ДПМЕ ДФС зазначена мета - ідентифікація товару з метою встановлення характеристик визначальних для класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД, ці зразки не можуть бути використані для проведення експертизи з метою перевірки товару на наявність заборонених речовин (інша підстава взяття проб - за п. 4 ч. 1 ст. 356 МК України).

У запиті на дослідження від 10 грудня 2018 року встановлено наступне завдання, а саме: визначити елементний склад продукту та кількісний вміст азоту, фосфатів та калію в ньому. Тобто, Відповідач підозрюючи у складі товару позивача отруйні або інші речовини, що заборонені до переміщення через митний кордон України у своїх запитах до Дніпровського відділу з питань експертиз та досліджень ДПМЕ ДФС вказує не відповідну підозрам мету та завдання.

Також з матеріалів справи вбачається і не спростовується відповідачем, що орієнтування правоохоронних органів (Служби безпеки України) про те, що у складі товару можуть міститися будь-які отруйні або заборонені до переміщення через митний кордон України речовини датовано 18 грудня 2018 року, в той час як Акт про взяття проб (зразків) товарів та картка відмови до тимчасової митної декларації були складені 09.12.2018 року та 11.12.2018 року відповідно. Крім цього в орієнтуванні правоохоронних органів зазначено, що перевірка інформації щодо можливих фактів порушень чинного законодавства під час здійснення суб`єктами ЗЕД імпорту товарів здійснюється товарів групи 3808 УКТ ЗЕД, в той час, коли товар, що перевозився позивачем відноситься до групи товарів 3105 УКТ ЗЕД.

Зазначені обставини свідчать про те, що станом на час прийняття відповідачем рішення, оформленого картками відмови №UA204040/2018/00810 не було жодних законодавчо встановлених перешкод для митного оформлення товарів (випуску) згідно із відповідними тимчасовими митними деклараціями. Посилання в картках відмови про підозри щодо наявності в товарі заборонених речовин - безпідставні. Ці рішення, порушують стандарт обов`язкової його вмотивованості (ст. 256 МК України). Обов`язкової законної процедури щодо взяття проб (зразків) товарів для встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин (п.4. ч. 1 ст. 356 МК України) проведено не було.

Картка відмови №UA204040/2018/00847 була видана на підставі висновку Дніпропетровського відділу з питань експертиз та досліджень ДПМЕ ДФС України, якими встановлено, що заявлений товар, дійсно, являє собою добриво фосфорно-калійне комплексне, а також те, що в результаті досліджень показники не суперечать опису товару, зазначеному в 31 гр. митної декларації та даним супровідної документації.

Також судом встановлено, що підставою проведення огляду (переогляду) товару є доручення слідчого Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області № 14099/200/6-2018 від 03 вересня 2018 року за номером кримінального провадження (справи) №12018180010005292 від 01 вересня 2018 року за яким позивач не є стороною та іншим учасником.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204040/2018/00810 та №UA204040/2018/00847 є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агророзквіт" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 3842,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агророзквіт" (місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, 44-б, 2 поверх; код ЄДРПОУ 40628970) до Поліської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104; код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:

- №UA204040/2018/00810 виданої 11.12.2018 р. Головним державним інспектором митного посту «Сарни» Рівненської митниці ДФС України Куксою В.В.;

- №UA204040/2018/008847 виданої 26.12.2018 р. Головним державним інспектором митного посту «Сарни» Рівненської митниці ДФС України Барчуком С.А.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агророзквіт» сплачений ним судовий збір у розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко