Рішення № 90341082, 13.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Київ № 2а-11616/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер»

до Офісу великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15 липня 2011 року №0003264120,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2011 року № 0003264120.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем не враховано положень спеціальних правових актів з питань визначення порядку обліку нафтопродуктів. Всі необхідні первинні документи з питань оприбуткування паливно-мастильних матеріалів, у тому числі товарно-транспортні накладні і підтверджують фактичне оприбуткування паливно-мастильних матеріалів. Оприбуткування товару на АЗС підтверджується журналом обліку нафтопродуктів та змінними звітами, тобто, як вважає позивач, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без врахування всіх обставин, які мали значення, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, дійшов висновку, що при ухваленні судових рішень, не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п`ятої цієї статті на суд покладається обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Колегією суддів Вищого адміністративного суду України зауважено, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині визнання факту вчинення позивачем порушення, що слугувало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2016 року №2а-11616/11/2670/78164/16 матеріали адміністративної справи №2а-11616/11/2670 скеровано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2016 року для розгляду адміністративної справи визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Літвінову А.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2016 року адміністративну справу №2а-11616/11/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року замінено первісного відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію у місті Києві по роботі з великими платниками податків на його правонаступника - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

В судовому засіданні 19 травня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до неї. Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись обставини, викладені у письмових запереченнях проти позову.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку представників сторін, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частини чктвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Так, суд звертає увагу на положення пункту 10 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 замінено відповідача Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників на його правонаступника - Офіс великих платників податків Державної податкової служби.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд,

ВСТАНОВИВ

29 січня 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області було складено Акт перевірки щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів у Автозаправному комплексі, розташованому у Жовтневому районі Миколаївської області та належить позивачу № 03/14/20/23/25196004 (далі по тексту - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень :

- пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок реалізації товарів, не облікованих у встановленому порядку, на загальну суму 4000,20 грн;

- пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок не невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній в денному звіті РРО, в розмірі 1,66 грн.

22 лютого 2011 року на підставі акта перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення №0001332305, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 8075,12 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення Державною податковою адміністрацією у місті Києві прийнято рішення №4386/10/25-214 від 26 квітня 2011 року, яким зменшено розмір штрафних (фінансових) санкцій до 8001,40 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України №12540/6/25-0415 від 12 липня 2011 року у задоволенні скарги позивача на податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №0001332305 від 22 лютого 2011 року відмовлено, у зв`язку з чим Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення №0003264120 від 15 липня 2011 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 8001,40 грн.

Вважаючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003264120 від 15 липня 2011 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки податкового органу щодо реалізації товарів, не облікованих у встановленому порядку, на загальну суму 4000,20 грн обґрунтовано реалізацію позивачем не облікованого у встановленому порядку дизельного палива обсягом 489,62 літрів вартістю 8,17 грн за літр.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР встановлено, зокрема, що облік товарних запасів ведеться юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (частина 1 статті 2 Закону).

Статтею 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних. Підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

При цьому, пунктом 6.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня1995 року за № 168/704, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

В той же час, виходячи із специфіки здійснення діяльності із роздрібної реалізації нафтопродуктів, з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі по тексту - Інструкція №281).

Суд зауважує, що вимоги Інструкції №281 є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до пункту 10.2.10 Інструкції №281 на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП.

Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Пунктом 10.3.1.3 Інструкції № 281 передбачено, що відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Пунктом 10.4.1 Інструкції № 281 встановлено, що на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів.

Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП.

Згідно з пунктом 10.4.3 Інструкції №281 після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою №17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими товарно-транспортними накладними здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Пунктами 16.1 та 16.2. Інструкції №281 встановлено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи. Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі №17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Таким чином, обліковими документами, які фіксують та підтверджують надходження та реалізацію паливно-мастильних матеріалів на АЗС є, зокрема, змінні звіти за формою №17-НП та Журнал обліку нафтопродуктів форми №13-НП, які повинні зберігатися на АЗС.

Натомість, Інструкцією не передбачено обов`язкового зберігання товарно-транспортних накладних на АЗС, оскільки вони передаються до бухгалтерської служби підприємства.

Наказом Генерального директора Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» від 30 грудня 2010 року № 537 затверджено Положення про облікову політику товариства.

На АЗС позивача кількісний облік нафтопродуктів здійснюється за формою змінного звіту №17-НП, який складається оператором АЗС після закінчення зміни у двох примірниках, один з яких разом з товарно-транспортною накладною на доставку нафтопродуктів здається до бухгалтерської служби підприємства, а другий залишається на АЗС.

В даному випадку, за даними змінного звіту АЗС за формою №17-НП за 28 січня 2011 року, у графі 22 відображено надлишок дизельного пального у кількості 656,72 літрів, та за 29 січня 2011 року у графі 22 відображено надлишок дизельного пального у кількості 639,24 літрів.

При цьому, даними цього звіту (розділ Б «Облік нафтопродуктів у резервуарах») не встановлено надлишків нафтопродуктів.

Наведені дані на кінець зазначеної зміни підтверджуються у наступних змінних звітах та відображають динаміку надходження та реалізації нафтопродуктів.

Надані позивачем змінні звіти підписані особою, яка здавала зміну, особою, яка приймала зміну та мають відмітку про прийняття бухгалтером.

Крім того, у матеріалах справи наявна оборотно-сальдову відомість по рахунку: 28.2.1. за 29 січня 2011 року по АЗС №14005/0, в якій відображено сальдо на початок періоду, обороти за період та сальдо на кінець періоду та де, відповідно, залишок на початок періоду відображає ту кількість паливно-мастильних матеріалів, яка відображена у змінному звіті за період з 00 годин до 13 годин 29 січня 2011 року.

Крім того, в акті перевірки відсутня інформація щодо наявності розбіжностей між даними Х-звіту реєстраторів розрахункових операцій, роздрукованого на момент перевірки, та фактичними залишками нафтопродуктів на АЗС, визначених шляхом інвентаризації цих залишків з урахуванням положень Інструкції. До матеріалів справи додано лише інформацію щодо виявлених перевіркою фактичних залишків нафтопродуктів, тоді як копія Х-звіту за 29 січня 2011 року з інформацією щодо залишків нафтопродуктів містить відомості, що за даними обліку позивача відсутня.

Також, як свідчить акт перевірки, податковим органом не зафіксовано факту реалізації не облікованого товару, а є посилання виключно на порушення порядку обліку товару за місцем реалізації.

З огляду на викладене, враховуючи, що штрафні санкції в розмірі 8000,40 грн застосовано саме за здійснення АЗС реалізації не оприбуткованими (не облікованими) товарами (паливно-мастильними матеріалами), суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що обліковими документами, а саме, даними з журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП та даними змінних звітів по АЗС за формою №17-НП, тобто документами обліку, які зберігаються на АЗС, підтверджуються дані залишку кількості паливно-мастильних матеріалів на початок зміни, оприбуткування нових партій, що надійшли на момент проведення перевірки, а також залишок паливно-мастильних матеріалів на кінець зміни (на час проведення перевірки), який (залишок на кінець зміни) податковий орган визначає в акті перевірки як кількість не оприбуткованих паливно-мастильних матеріалів.

Відтак, під час розгляду справи не встановлено факту реалізації не оприбуткованими товарами, а тому податкове повідомлення-рішення №0003264120 від 15 липня 2011 року підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній в денному звіті РРО, в розмірі 1,66 грн.

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), та вперше вчинили вказане правопорушення за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмір 1 гривня.

Зазначені обставини позивачем жодним чином не спростовано.

Відтак, враховуючи, що позивачем на порушення пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР не було забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній в денному звіті РРО, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн. (із врахуванням розрахунку санкцій до ППР).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 15 липня 2011 року №0003264120 в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 8000,40 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Літвінова А.В.