Рішення № 90341080, 13.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Київ № 640/17829/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального

управління юстиції у місті Києві

треті особи ОСОБА_2 ,

Всеукраїнська громадська організація "Фінансова грамота України"

про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого

провадження від 12.12.2018 №57902306,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Київ з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи: ОСОБА_2 , Всеукраїнська громадська організація "Фінансова грамота України", в якій просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви від 16.10.2019):

- визнати протиправною постанову від 12.12.2018 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34691374; місцезнаход ження: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32) ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП №57902306 з виконання постанови від 30.05.2016 №51105181, виданої Відділом примусового ви конання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Держави, в особі Головного територіального управління юстиції у місті Києві, виконавчого збору в розмірі 634407,00 грн. (шістсот тридцять чотири тисячі чотириста сім гривень 00 коп.);

- скасувати постанову від 12.12.2018 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (код ЄДРПОУ 34691374; місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32) ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП №57902306 з виконання постанови від 30.05.2016 №51105181, виданої Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Держави, в особі Головного територіального управління юстиції у м. Києві, виконавчого збору в розмірі 634407,00 грн. (шістсот тридцять чотири тисячі чотириста сім гривень 00 коп.).

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач була впевнена в тому, що виконавчий збір у розмірі 634407,00 грн з неї стягуватись вже не буде з огляду на відсутність відповідних для такого стягнення правових підстав. З оскаржуваною постановою ОСОБА_1 вперше була ознайомлена на особистому прийомі в Управлінні Державної виконавчої служби.

Вказано, що постанова про стягнення коштів у розмірі більш як півмільйона гривень завдасть позивачці майнової шкоди у значному розмірі.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова порушує її права, свободи та інтереси.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 відкрито провадження у справі з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд справи призначено до судового розгляду. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 з огляду на те, що постанова від 30.05.2016 №51105181 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 634407,00 грн. у встановленому законом порядку не є скасованою.

Треті особи, станом на момент прийняття рішення у даній справі, не скористались своїм правом на подання пояснень з приводу заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 24.02.2020 судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишним Артемом Володимировичем прийнято постанову від 17.05.2016 ВП№51105181 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №761/39005/15-ц виданого 08.04.2016 Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі суми основної заборгованості в сумі - 300 000 доларів США, що еквівалентно - 6 337 980 гривень 00 коп. по курсу Національного банку України станом на 11.08.2015 року та судовий збір в сумі - 6090 грн., а всього в розмірі - 6 344 070 (шість мільйонів триста сорок чотири тисячі сімдесят) гривень 00 коп.

Також, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишним Артемом Володимировичем прийнято постанову від 30.05.2016 ВП№51105181 про стягнення виконавчого збору у розмірі 634407,00 грн.

До Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві подано заяву представника стягувача ОСОБА_2 від 28.11.2018 про повернення виконавчого документа без виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В подальшому, старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києві Гречухом Олегом Ярославовичем прийнято постанову від 11.12.2018 ВП№51105181 про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києві Гречухом Олегом Ярославовичем прийнято постанову від 12.12.2018 ВП№57902306 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №51105121 виданої 30.05.2016 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Незгода позивача з постановою державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №51105121 виданої 30.05.2016 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві зумовила її звернення до суду з даним адміністративним судом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404).

Відповідно до статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов`язковості виконання рішень.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Вимогами статті 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону №1404-VІІІ cторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно вимог статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позивач наданим йому правом не скористався, до закінчення строку, наданого для добровільного виконання виконавчого листа, до державного виконавця із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення не звертався.

Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Навіть, наявність об`єктивних перешкод, що призвели до неможливості виконання рішення суду у добровільному порядку, не можуть розцінюватися як підстави для звільнення від сплати виконавчого збору.

Аналогічна позиція висловлена Шостим апеляційним адміністративним судом в постанові від 21.01.2020 у справі №640/19363/18.

Суд зазначає, що в наявних матеріалах справи відсутні докази оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 30.05.2016, прийнятої в межах виконавчого провадження №51105181 та з примусового виконання якої прийнято оскаржувану постанову щодо відкриття виконавчого провадження від 12.12.2018 ВП№57902306.

Оскільки постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, при цьому як вбачається з матеріалів справи, що станом на момент прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2018 ВП№57902306 постанова про стягнення виконавчого збору від 30.05.2016 №51105181 була чинна та не оскаржувалась позивачем, зокрема, з підстав визначення в ній розміру виконавчого збору, суд приходить до висновку, що у державного виконавця були законні підстави, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2018 №57902306.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, а відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Згідно з вимогами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.