Рішення № 90340284, 10.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2345/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

07.05.2020 ОСОБА_1 (надалі – позивач або ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області (надалі – відповідач або Покровськобагачанська сільська рада), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 61 сесії 7 скликання Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області №1214 від 25.03.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою» яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Покровськобагачанську сільську раду Хорольського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення на території Покровськобагачанської сільської ради за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5324885000:00:001:0084.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що нею подано до відповідача клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності кадастровий номер 5324885000:00:001:0084 з метою подальшої передачі у приватну власність, яка розташована за межами с. Покровська Багачка Хорольського району Полтавської області.

Однак, рішенням 61 сесії 7 скликання Покровськобагачанської сільської ради від 25.03.2020 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Вказане рішення вважає протиправним, просить скасувати його та зобов`язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2345/20; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

29.05.2020 до суду надійшов відзив Покровськобагачанської сільської ради на позовну заяву, у якому представник відповідача вказував, що відмова у наданні дозволу вмотивована тим, що бажана земельна ділянка перебуває в постійному користуванні інших громадян, згідно рішення чотирнадцятої сесії двадцять першого скликання Покровськобагачанської сільської ради вирішено виділити із земель запасу сільської ради у довічне успадковуване володіння земельними ділянками для розширення підсобних господарств громадян від 30.03.1993 року, що є підставою для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернулася до Покровськобагачанської сільської ради із заявою від 13.03.2020 (вх.№91104-05) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності кадастровий номер 5324885000:00:001:0084 з метою подальшої передачі у приватну власність, яка розташована за межами с. Покровська Багачка Хорольського району Полтавської області. До вказаної заяви позивачем додано викопіювання з визначенням земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного коду, пенсійного посвідчення.

У заяві позивач повідомив, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності не використав.

Рішенням 61 сесії 7 скликання Покровськобагачанської сільської ради від 25.03.2020 “Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою” сесія сільської ради вирішила відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області (за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5324885000:00:001:0084, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5324885000:00:001:0084 використовується громадянами для ведення особистого селянського господарства).

Позивач не погодилася з рішенням 61 сесії 7 скликання Покровськобагачанської сільської ради від 25.03.2020 “Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою”, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України).

Відповідно до частин першої, другої та пункту “в” частини третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом “б” частини першої статті 121 вказаного Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Отже, громадянин, який бажає отримати у власність земельну ділянку, подає клопотання та графічні матеріали, на яких зазначає бажане місце розташування земельної ділянки з урахуванням вимог частини шостої статті 118 Земельного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, звертаючись до Покровськобагачанської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за межами с. Покровська Багачка Хорольського району Полтавської області, приєднала до них графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера.

У клопотанні позивачем зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір та надано необхідні документи, що не заперечується відповідачем.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, вказаною нормою передбачено два варіанти поведінки державного органу за результатами розгляду клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме: 1) надати дозвіл або 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

При цьому підставами відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведений у частині сьомій статті 118 ЗК України перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про Державний земельний кадастр” кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною першої статті 35 Закону України “Про Державний земельний кадастр” кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим).

Частиною п`ятою зазначеної статті встановлено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 20 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року, відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).

Пунктами 46-48 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі.

Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 наведеного Положення здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Відтак, графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.

Судом встановлено, що Рішенням 61 сесії 7 скликання Покровськобагачанської сільської ради від 25.03.2020 “Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою” сесія сільської ради вирішила відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області (за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5324885000:00:001:0084, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5324885000:00:001:0084 використовується громадянами для ведення особистого селянського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку /стаття 118 Земельного кодексу України/.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Суд зауважує, що спірне рішення 61 сесії 7 скликання Покровськобагачанської сільської ради від 25.03.2020 містить лише загальну інформацію, без конкретизації, які саме громадяни користуються земельною ділянкою з кадастровим номером 5324885000:00:001:0084.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення ЗК України, суд дійшов висновку, що відповідач не навів належних та допустимих, передбачених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Отже, відмова відповідача, оформлена рішенням 61 сесії 7 скликання Покровськобагачанської сільської ради від 25.03.2020, не ґрунтується на вимогах закону.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив про те, що відмова у наданні дозволу вмотивована тим, що бажана земельна ділянка перебуває в постійному користуванні інших громадян згідно рішення на право довічного успадковуваного володіння земельними ділянками для розширення підсобних господарств від 30.03.1993 року.

З приводу цього твердження суд зазначає наступне.

Правовідносини щодо підстав та порядку видачі державних актів на право довічного успадкованого володіння землею регулювалися Земельним Кодексом Української РСР від 18.12.1990 року № 561-XII (далі - ЗК Української РСР) та Законом України “Про селянське (фермерське) господарство” від 20.12.1991 року № 2009-XII (далі - Закон №2009-XII), (станом на час їх прийняття).

Абз. 1 ч. 1 ст. 6 ЗК Української РСР було передбачено, що у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського господарства).

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 2 Закону №2009-XII селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед державними, кооперативними, громадськими, зарубіжними, іншими підприємствами і організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства.

На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності.

З ним укладається договір на користування землею на умовах оренди, складаються також й інші документи відповідно до законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону №2009-XII після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування.

Так, відповідно до копії вказаного рішення на право довічного успадковуваного володіння землею від 30.03.1993 на підставі рішення Покровськобагачанської сільської ради народних депутатів було надано у довічне успадковуване володіння громадянам земельні ділянки.

У той же час, суд зазначає, що будь-яких доказів щодо знаходження бажаної позивачем земельної ділянки на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні інших осіб відповідачем не надано.

Також, згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5324885000:00:001:0084, станом на 26.04.2020 дана земельна ділянка зареєстрована як земельна ділянка комунальної власності та належить територіальній громаді в особі Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Крім того, відповідні доводи відповідача не були покладені в основу оскаржуваного у даній справі рішення та не були підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, а тому вказані доводи не приймаються судом до уваги у даній справі.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Всупереч вимог даної статті, відповідач не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача оскаржуваного рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідач в оскаржуваному рішенні не конкретизував підстави для його прийняття, передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, суд доходить висновку про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям правомірності, зазначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасувати рішення 61 сесії 7 скликання Покровськобагачанської сільської ради від 25.03.2020 року, яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів на території с. Покровської Багачки, Хорольського району Полтавської області, слід задовольнити.

З приводу позовних вимог про зобов`язання Покровськобагачанської сільської ради надати ОСОБА_1 відповідний дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 2040/6320/18.

Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки в самому рішенні не навів мотивованих доводів щодо відмови.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку належним та достатнім способом захисту позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання Покровськобагачанської сільської ради у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.03.20 (вх. № 91104-05) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 815/1666/17, від 26 червня 2018 року у справі № 814/1755/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 816/318/18.

Водночас, у задоволенні вимоги про зобов`язання Покровськобагачанської сільської ради надати ОСОБА_1 відповідний дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області, слід відмовити.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № N0EXE4748K від 04 травня 2020 року.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 420,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (Покровська Багачка, Хорольський район, Полтавська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області (вул. Шевченка 7, с. Покровська Багачка, Хорольського району, Полтавської області, 37812, код ЄДРПОУ 37508470) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 61 сесії 7 скликання Покровськобагачанської сільської ради від 25.03.20 року, яким відмовлено ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів на території Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Зобов`язати Покровськобагачанську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області (вул. Шевченка 7, с. Покровська Багачка, Хорольського району, Полтавської області, 37812, код ЄДРПОУ 37508470) на користь ОСОБА_1 (Покровська Багачка, Хорольський район, Полтавська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420.40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового.

Суддя К.І. Клочко