Рішення № 90340166, 13.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/698/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №361971 від 21.01.2020 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_1 , зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 про видачу нової посвідки на імміграцію в Україну та постійне проживання

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 21.01.2020 № 361971 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_1 ;

зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 про видачу нової посвідки на імміграцію в Україну та постійне проживання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачу 25.04.2017 року було видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 . Як зазначає позивач, наприкінці 2019 року позивач звернувся до ДМС України в Одеській області з приводу того, що загубив посвідку на постійне проживання та прохав видати нову. Проте, Рішенням від 21.01.2020 року за №361971 позивачу повідомлено, що посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 скасовано. З вищевказаним рішення позивач не погоджується. Дане рішення, на переконання позивача, винесено формально, з надуманих підставах та в ньому відсутня встановлена Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року №1983. При наданні дозволу на імміграцію в Україні та оформленні посвідки на постійне проживання в Україні проводилась необхідна перевірка поданих документів та з`ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, проте таких підстав не було виявлено. Враховуючи встановлене належним способом захисту є зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянути заяву-анкету позивача про видачу посвідки на постійне проживання та прийняти відповідне рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки.

Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.23-26) згідно з яким останній зазначив, що не визнає даний адміністративний позов. Представник відповідача зазначає, що на момент звернення з заявою про обмін посвідки на постійне проживання, особова справа №361971 громадянина Азербайджану ОСОБА_1 була затребувана Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України з метою дистанційної перевірки та 18.12.2019 року була повернута до Головного управління. Відповідно до матеріалів особової справи громадянин Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав дозвіл на імміграцію в Україну 25.04.2017 року на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію», у зв`язку з тим, що його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України. На підставі цього дозволу позивач був документований 25.04.2017 року посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 надавши до заяви про оформлення посвідки на постійне проживання належним чином засвідчений переклад на українську мову паспорту громадянина Азербайджану на ім`я ОСОБА_1 . Представник наголошує, що при зверненні з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну позивач надав належним чином засвідчений переклад свого свідоцтва про народження, де прізвище його та його батька зазначено як « ОСОБА_1 », однак відповідно паспорту громадянина України батька іноземця, прізвище зазначено як на українській та російській мові як « ОСОБА_1 ». Таким чином встановлено, що дозвіл на імміграцію надано іноземцем на підставі неправдивих відомостей, так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів що втратили чинність. Все вищезазначене і стало підставою для прийняття рішення щодо скасування посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Провадження у даній справі було відкрито ухвалою від 04.02.2020 року за правилами загального позовного провадження.

Автоматизованою системою справу №420/698/20 після повторного розподілу за розпорядженням №88 від 02.06.2020 року призначено головуючому судді Марину П.П.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року суддею Марини П.П. прийнято до провадження справу №420/698/20.

Від представника позивача 23.06.2020 року надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи відсутність необхідності заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Азербайджану Головним управлінням ДМС України в Одеській області 25.04.2017 року за №361971 видано дозвіл на імміграцію в Україні, з відміткою про чинність до 25.04.2018 року (а.с.81).

Вказаний дозвіл позивачу видано відповідно до висновку головного спеціаліста відділу міграційної роботи ГУ ДМС України в Одеській області Гребенко І.П. на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію», а згодом видано посвідку на постійне проживання Серії НОМЕР_1 від 25.04.2017 року.

Позивач, 21.10.2019 року звернувся до Головного управління ДМС України в Одеській області із заявою, в якій просив здійснити обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з втратою (а.с.89).

Як вбачається з висновку щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , провідним спеціалістом відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Одеській області Ніколенко О.В., зроблено висновок щодо скасування рішення Головного управління від 25.04.2017 про надання громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дозволу на імміграцію в Україну. Видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 видану 25.04.2017 року, визнати недійсною (втрачена) (а.с.103-105).

Даним висновком встановлено, що 25.04.2017 року громадянин Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав дозвіл на імміграцію в Україну №31971 терміном дії до 25.04.2018 року, у відповідності до п.1 ч.3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», у зв`язку з тим, що його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України (родинні стосунки були підтверджені свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Виконавчим комітетом СНД смт. Говсани Сураханського району, актовий запис №111 від 13.02.1991 року та паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданим 27.01.2003 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ). В свідоцтві про народження, наданого при подачі документів на отримання дозволу на імміграцію, підтверджуючих родинні відносини, прізвище батька та сина записано, як ОСОБА_1 (а.с.104). Проте паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 27.01.2003 року на прізвище ОСОБА_1 . Тобто громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взагалі не мав підстав на отримання дозволу на імміграцію. При цьому на підставі вказаного дозволу була видана посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 25.04.2017 року на прізвище « ОСОБА_1 », що не відповідає даним дозволу на імміграцію.

Головним управлінням ДМС України в Одеській області 21.01.2020 року за №361971 на підставі п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» прийнято Рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну видане громадянину Азербайджану ОСОБА_1 25.04.2017 року (а.с.106), яким також скасована посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 виданої 25.04.2017 року (втрачена) на підставі вимог підпункту 1 п.64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 року №321.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про імміграцію» від 7 червня 2001 року № 2491-III визначає умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.

Статтею 1 Закон України «Про імміграцію», в редакції, чинній на момент прийняття рішення, передбачено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про імміграцію», особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Статтею 12 Закон України «Про імміграцію» передбачені підстави для скасування дозволу на імміграцію, зокрема, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання (ч.1 ст.13 Стаття 13 Закону України «Про імміграцію»).

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень затверджений постановою КМУ 26 грудня 2002 року за №1983 (далі Порядок №1983).

Відповідно до п.19 Порядку №1983, рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов`язані протягом періоду дії дозволу звернутися до закордонних дипломатичних установ України із заявою про оформлення довгострокової візи, якщо вони постійно проживають за межами України, та після прибуття в Україну - протягом п`яти робочих днів до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання.

Оформлення, видача, обмін, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання передбачені Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321 (далі - Порядок №321).

У разі втрати або викрадення посвідки іноземцю або особі без громадянства замість втраченої або викраденої оформляється та видається нова посвідка в порядку, встановленому для її обміну (п.6 Порядку №321).

Відповідно до п.9 та п.13 Порядку №321, оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).

Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подаються з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально.

Відповідно до п.16-18 Порядку №321, документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування/проживання в Україні.

У разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

У разі коли у зв`язку із зміною прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановленням розбіжностей у записах необхідно обміняти паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства.

Згідно п.40 Порядку №321 для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Відповідно до підпункту 1 п.1 ст.64 Порядку №321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Як встановлено судом, позивачу 25.04.2017 року за №361971 видано дозвіл на імміграцію в Україні (а.с.81) та посвідку на постійне проживання Серії НОМЕР_1 від 25.04.2017 року (а.с.83).

Позивач, 21.10.2019 року звернувся до Головного управління ДМС України в Одеській області із заявою, в якій просив здійснити обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з втратою (а.с.89).

Проте, відповідачем 21.01.2020 року за №361971 на підставі п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» прийнято Рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну видане громадянину Азербайджану ОСОБА_1 25.04.2017 року (а.с.106), яким також скасована посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 виданої 25.04.2017 року (втрачена) на підставі вимог підпункту 1 п.64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 року №321.

Як вбачається з висновку на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, підставою відмови стала розбіжність в прізвищі позивача та прізвищі його батька, а саме: прізвище батька « ОСОБА_1 », а прізвище позивача, відповідно до свідоцтва про народження, яке було додане до заяви при надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні - «ОСОБА_1». Відповідач вважає, що дозвіл на імміграцію надано іноземцю на підставі неправдивих відомостей, та відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано.

Суд звертає увагу, що відповідно до паспорта громадянина України, Довідки №3918/02 про реєстрацію особи громадянином України прізвище ОСОБА_2 - « ОСОБА_1 » (а.с.53, 68).

Відповідно до перекладу на російську мову свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданий Виконавчим комітетом СНД смт. Говсани Сураханського району, актовий запис №111 від 13.02.1991року, прізвище ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначено як « ОСОБА_1 » (а.с.51).

При цьому, батьком ОСОБА_1 зазначений « ОСОБА_1 ОСОБА_2 ».

Як зазначено відповідачем у висновку, родинні стосунки позивача були підтверджені свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Виконавчим комітетом СНД смт. Говсани Сураханського району, актовий запис № 111 від 13.02.1991 року та паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданим 27.01.2003 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Тобто, на момент видання відповідачем дозволу на імміграцію в Україні та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 виданої 25.04.2017 року у відповідача були наявні і паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Виконавчим комітетом СНД смт. Говсани Сураханського району, актовий запис № 111 від 13.02.1991 року на ім`я ОСОБА_1 .

При цьому, і дозвіл на імміграцію в Україні і посвідку на постійне проживання відповідачем видано саме на ім`я ОСОБА_1 .

Отже, відповідачем не встановлено, що позивачем для отримання дозволу на імміграцію в Україну у 2017 році були надані свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність, як це передбачає п.1 ч.1 ст.12 Закону України "Про імміграцію".

Суд зазначає, що за змістом частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" органи ДМС не зобов`язані, а мають право скасовувати наданий дозвіл на імміграцію при наявності тих чи інших обставин, які можуть бути розцінені як підстави для його скасування. У цьому питанні уповноважений орган наділений дискреційними повноваженнями, які передбачають право самостійного вибору варіанту поведінки чи прийняття рішення. Відповідно, це дозволяє уповноваженому органу об`єктивно оцінити обставини, які є підставою для можливого скасування дозволу, а також обставини, що настали після отримання особою дозволу на імміграцію, та прийняти пропорційне рішення з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи та цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Необхідність пропорційного прийняття рішення обумовлена як законодавством України, так і практикою Європейського суду з прав людини. Згідно з практикою Європейського суду по правам людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання або обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка вирішення органу влади повинна бути чіткою та зрозумілою, як і можливі наслідки.

Європейський суд з прав людини також підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. (Рішення від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04).

Суд установив, що документи позивача, подані ним у 2016 році для отримання дозволу на імміграцію в Україну прийняті уповноваженими посадовими особами органу, що реалізує державну політику у сфері імміграції, без зауважень, як достатні. За наслідками перевірки підстав та законності перебування позивача в Україні, справжності поданих документів та відповідності їх оформлення вимогам законодавства, жодних зауважень щодо поданих документів, зокрема щодо наявності розбіжності у прізвищі позивача та його батька не встановлено. Відповідач, маючи в розпорядженні надані позивачем документи, дійшов висновку, що позивач має отримати дозвіл на імміграцію як син громадянина України ОСОБА_2 .

Доказів того, що позивачем для отримання дозволу на імміграцію були повідомлені свідомо неправдиві відомості, подані підроблені документи чи документи, що втратили чинність, відповідачем суду не надано. Так само відповідачем не доведено, що за час проживання позивача в Україні виникли обставини, які б слугували підставами для скасування дозволу на імміграцію, передбаченими ст.12 Закону України "Про імміграцію".

Тому суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення від 21.01.2020 №361971 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_1 , прийнято відповідачем за відсутності установлених законом підстав та всупереч наданим повноваженням.

Також суд вважає, що скасування відповідачем дозволу на імміграцію за відсутності будь-яких винних дій позивача, через виявлення помилки, допущеної уповноваженими посадовими особами органу, що реалізує державну політику у сфері імміграції, є порушенням принципу належного урядування, а покладання на позивача тягаря відповідальності шляхом скасування йому дозволу на імміграцію, за неналежну перевірку уповноваженою особою поданих документів свідчить про нерозсудливість відповідача при виконанні ним державних функцій у спірних правовідносинах.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, надавши оцінку наявним доказам та поясненням в їх сукупності суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 291, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №361971 від 21.01.2020 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_1 , зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 про видачу нової посвідки на імміграцію в Україну та постійне проживання - задвольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 21.01.2020 № 361971 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянути мою заяву-анкету про видачу нової посвідки на імміграцію в Україну та постійне проживання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, 65045, м.Одеса, вул.Преображенська,44).

Суддя П.П.Марин

.