Рішення № 90339949, 13.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2349/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості з індексації грошового забезпечення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:

- визначити протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 на день звільнення, 29.11.2019 року, індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року;

- стягнути з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року у сумі 85669,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.11.2019 наказом начальника Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я. Наказом начальника Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27.11.2019 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зазначає, що за період з липня 2015 року по листопад 2018 року, за відсутності фінансових ресурсів, позивачу не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення всупереч вимогом чинного законодавства. Вказує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати на день звільнення індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року, оскільки якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача до начальник Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України подав до суду відзив на позовну заяву від 13.04.2020 (вх. № 19634), відповідно до якого вказує, що Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядних бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та проводити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Окрім того, зазначено, що позивачем неправильно проведений розрахунок суми індексації за період з липня 2015 року по листопад 2018 року, оскільки базовим місяцем для розрахунку є листопад 2014 року, а також вказує, що в межах даного періоду у позивача збільшувався посадовий оклад. Просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 призначено в адміністративній справі № 380/2349/20 економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (вул. Конюшинна, 24, м. Львів, 79040), провадження зупинено у справі до одержання результатів експертизи.

06.07.2020 на адресу суду надійшов висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вх. № 33385).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 суд поновив провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Наказом начальника 93 прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27.11.2019 № 335-ОС з старшим прапорщиком ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено його з військової служби за за підпунктом "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову слубу" (за станом здоров`я).

Відповідно до наказу начальника 93 прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.11.2019 № 335-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1. виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 29.11.2019.

Згідно з довідкою головного бухгалтера начальника фінансово-економічного відділу 93 прикордонного загону (військова частина 1494) про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року позивачу не було проведено у зв`язку із відсутністю фінансових ресурсів для її нарахування та виплати, що передбачено п. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення на день звільнення, 29.11.2019 року, за період з липня 2015 року по листопад 2018 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно з статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницькогр-складу, посадових.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

В редакції Порядку № 1078, яка діяла до грудня 2015 року, пунктом 5 передбачалось, що: «У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації».

Відповідно до вимог абзацу 1 пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Також відповідно до вимог пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр»). Ці показники, повідомлені засобами масової інформації з посиланням на Держкомстат України, є офіційними та можуть використовуватися для проведення Перерахунків грошових сум.

Розрахунок індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 внесено зміни до Порядку № 1078, відповідно до яких у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з січня 2016 року здійснювалося не індивідуально для кожного працівника, в залежності від дати прийняття його на роботу (посаду), а від дати останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Згідно з висновком експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 30.06.202 № 17/19 в період з січня 2016 по лютий 2018 тарифні ставки посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського складу Державної прикордонної служби України встановлено у розмірах встановлених додатком 6 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Схеми посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом».

Отже, з січня 2016 року, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації ОСОБА_1 є лютий 2008 року, тобто місяць наступний за місяцем набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Схеми посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом».

Наступне підвищення посадових окладів особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом відбулось відповідно до вимог пункту 1 розділу 2 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонного служби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558.

Відповідно до вимог підпункту 1 пункту 2 розділу 2 цієї інструкції розміри посадових окладів осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений в додатку 1 «Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу» до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Отже, місяцем для подальшого обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації ОСОБА_1 є березень 2018 року, тобто місяць набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

При визначенні сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 експертом було досліджено особисті картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 2014 по 2018 роки та архівні відомості за період 2014-2018 роки: №3 з січня 2018 по грудень 2018, №2 з січня 2017 по грудень 2017, №1 з січня 2016 по грудень 2016, б/н з січня 2015 по грудень 2015, №1 з січня 2014 по грудень 2014.

Відтак, згідно з висновком Львівського науково-дослідногоекспертно-криміналістичного центру МВС України від 30.06.202 № 17/19 розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з липня 2015 року по листопад 2018 року, відповідно до вимог Закону України від 3 липня 1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» становить 84 082,13 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа № 240/4911/18), від 07.08.2019 (справа №825/694/17), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 на день звільнення, 29.11.2019 року, індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року є протиправною.

Відтак, для належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року у сумі 84 082,13 грн.

Суд зазначає, що позивач просить стягнути з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року у сумі 85669,66 грн, проте сума індексації відповідачем не нарахована, тому така вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року у сумі 84 082,13 грн.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Судовий збір стягненню не підлягає, оскільки відповідно до посвідчення від 23.10.2015 серії НОМЕР_2 позивач є учасником бойових дій, відтак звільнений від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ухвали від 23.04.2020 зобов`язано позивача провести попередню оплату витрат з проведення експертизи на підставі виставленого рахунку.

Згідно з рахунком - фактурою розмір наданих експертом послуг за проведення експертизи становить 3376, 80 грн.

Відтак стягненню підлягають з відповідача на користь позивача судові витрати на проведення експертизи у розмірі 3376, 80 грн.

Керуючись статтями 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, в и р і ш и в :

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Ярослава Мудрого, 113, м. Мостиська, Львівська область, код ЄДРПОУ 14321699) про визнання протиправною бездіяльності стягнення заборгованості з індексації грошового забезпечення - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 на день звільнення, 29.11.2019 року, індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року.

3. Зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військову частину 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року в розмірі 84 082,13 грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 3376, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 13.07.2020.

Суддя Костецький Н.В.