Рішення № 90339842, 07.07.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5356/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання Вакуленка А.В.,

представника позивача - Шевчука О.В., ордер серії ЛГ № 004270 від 11.02.2020;

представника відповідача - не прибув;

представника третьої особи - не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді секретаря міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019 ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Сєвєродонецької міської ради Луганської області (далі - відповідач, Сєвєродонецька міська рада) про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді секретаря міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

Відповідно до рішення Сєвєродонецької міської ради від 31.01.2018 № 2235 ОСОБА_1 станом на 22.12.2018 обіймала посаду секретаря Сєвєродонецької міської ради VII скликання. 22.12.2018 на 54-й (позачерговій) сесії Сєвєродонецької міської ради VII скликання відповідачем прийнято незаконне рішення № 3010 «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 », після чого рішенням № 3011 «Про обрання секретаря міської ради» обрано нового секретаря міської ради ОСОБА_2.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі № 360/224/19 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про поновлення на посаді секретаря міської ради позов задоволено: визнано протиправним і скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області VII скликання від 22.12.2018 № 3010 «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 », визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області VII скликання від 22.12.2018 № 3011 «Про обрання секретаря міської ради», визнано протиправним і скасовано розпорядження міського голови № 451-к «Про звільнення ОСОБА_1 та виплату їй грошової компенсації», поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради з 26.12.2018 та допущено до негайного виконання судове рішення.

Однак, не бажаючи поновлювати порушені права позивача та фактично виконувати судове рішення, 16.05.2019 Сєвєродонецькою міською радою було прийнято рішення № 3698 «Про поновлення на посаді секретаря міської ради ОСОБА_1 . » з одночасним прийняттям незаконного рішення № 3699 «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 ».

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 у справі № 360/2171/19 позов ОСОБА_1 задоволено, поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради з 17.05.2019.

Проте, в черговий раз, не бажаючи поновлювати порушені права позивача та виконувати судове рішення, 05.09.2019 Сєвєродонецькою міською радою прийнято рішення № 4048 «Про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду» з одночасним прийняттям незаконного рішення № 4049 «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 », яке прийнято з грубим порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Регламенту Сєвєродонецької міської ради, з порушенням порядку скликання та проведення сесії, у відсутність підстав, у зв`язку з чим підлягає, на думку позивачки, скасуванню.

З посиланням на норми статей 1, 19, 43, 124 Конституції України, статтю 235 КЗпП України, позивачка зазначила, що судове рішення від 05.09.2019 про її поновлення на посаді секретаря міської ради є обов`язковим та підлягає негайному виконанню, тому відповідач був зобов`язаний прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді, та, враховуючи, що внаслідок незаконного звільнення позивачки на раніше займану нею посаду затверджений ОСОБА_2 , на підставі пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» (поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу) Сєвєродонецька міська рада повинна була прийняти рішення про звільнення ОСОБА_2 з даної посади або перевести його на іншу посаду.

Проте, в порушення цим вимог відповідач поновив ОСОБА_1 на посаді без звільнення ОСОБА_2 , що свідчить про фактичне невиконання судового рішення, оскільки згідно зі структурою виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради, затвердженої рішенням Сєвєродонецької міської ради від 14.03.2019 № 3432, та штатним розписом на 2019 рік, працівників міської ради, зокрема, керівництва, затвердженим рішенням Сєвєродонецької міської ради від 22.01.2019 № 3238, передбачена лише одна посада секретаря міської ради, тому рішенням відповідача № 4048 позивач не була фактично поновлена на посаді, оскільки цю посаду продовжував займати ОСОБА_2 .

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.11.2019 по справі № 804/6862/16, поновленим на посаді вважається працівник, ознайомлений з наказом про поновлення на роботі та фактично допущений до виконання своїх трудових обов`язків.

Крім того, не було внесено запису про поновлення на посаді до трудової книжки ОСОБА_1

ЄСПЛ у рішенні від 09.01.2013 по справі «Волков проти України» (заява № 21722/11), звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, статтю 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року, статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позивач зазначила, що виконання рішення суду від 05.09.2019 шляхом прийняття міською радою рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді з одночасним припиненням її повноважень та звільнення з посади носить суто декларативний характер, нівелює саму суть судового рішення, яке мало на меті захистити порушене право позивача на працю відповідно до статті 43 Конституції України, а також зумовлює подальше її звернення до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі № 161/10774/17.

Про декларативний характер рішення міської ради про поновлення позивачки на посаді свідчить також те, що позачергова сесія міської ради для розгляду питань про поновлення позивачки на посаді та її звільнення була скликана ще 03.09.2019, тобто до ухвалення судом рішення.

Крім того, при вирішенні питання про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради необхідно не лише дотримання процедури, а і підстав, визначених законом.

Відповідно до оскаржуваного рішення підставами для дострокового припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 стало ігнорування секретарем міської ради ОСОБА_1 засідань міської ради, порушення Регламенту міської ради з приводу призначення на 16.11.2018 засідання міської ради в іншому приміщенні, не обладнаному системою «Віче». Тобто підстави припинення повноважень секретаря ніяк не можна вважати оціночними, вони мають конкретно юридичний характер наявності у діях секретаря правопорушення, факт наявності якого потребує доведення у встановленому законодавством порядку.

З мотивувальної частини рішення є не зрозумілим, які саме засідання міської ради проігнорувала позивачка як секретар міської ради, чим підтверджується здійснення порушення Регламенту. Не може бути правовою підставою для прийняття рішення про її звільнення з посади секретаря міської ради лише одне бажання певної кількості депутатів, які мають упереджене ставлення до неї та особисті неприязні стосунки.

Також позивачка зазначила про порушення порядку скликання сесії, визначеного статтею 4, частинами десятою, сімнадцятою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», абзацом 2 статті 2.2, абзацами 2, 3 статті 2.13 Регламенту Сєвєродонецької міської ради. Розпорядження про скликання 69 (позачергової) сесії на 15:00 год. 05.09.2019 було опубліковано на сайті міської ради 04.09.2019 у другій половині дня, в той час як порушення строків завчасного повідомлення про скликання сесії міської ради повністю нівелює право депутатів, громадськості, інших зацікавлених осіб, зокрема, і позивача, бути заздалегідь проінформованими та обізнаними щодо питань, які розглядаються на сесії.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.08.2019 по справі № 500/6108/16-а, проведення сесії на наступний день після прийняття рішення про її скликання є порушенням строків, встановлених частиною десятою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». При цьому винесені на сесію питання не мали виняткового чи термінового характеру (пункти 41 та 42 постанови).

Тим самими, враховуючи, що інформаційне повідомлення про скликання 69 (позачергової) сесії було опубліковано на офіційному сайті міської ради 04.09.2019, громадськість та інші зацікавлені особи не мали можливість завчасно бути проінформованими про скликання сесії та зареєструватися для відвідування засідання сесії ради, що свідчить про порушення гласності та забезпечення права кожному бути присутнім на засіданні ради, що свідчить про порушення порядку скликання сесії.

Також позивачка зазначила про порушення порядку ухвалення рішення, визначеного частиною першою статті 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», частиною другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», статтею 2.16 Регламенту. Порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо таке порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність. Ухвалення рішення, наслідком якого є припинення публічної служби, без проведення обговорення цього питання на пленарному засіданні ради, могло вплинути на його правильність (постанова Верховного Суду України від 03.04.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської обласної ради).

Верховний Суд України в постанові від 16.06.2009 дійшов висновку, що порушення порядку скликання сесії сільської, селищної або міської ради та процедури підготовки питань до розгляду на сесії призводить до прийняття протиправних рішень.

Крім того, відповідач не видав позивачці в день звільнення ні трудової книжки, ні копії рішення про звільнення, не провів розрахунку у встановлені строки, що є порушенням статті 47 КЗпП України. Відповідач не ознайомив позивачку з рішенням про звільнення, ОСОБА_1 не була запрошена та не була присутня під час прийняття відповідачем рішення про її звільнення, не приймала участі в його обговоренні.

На підставі викладеного позивачка просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сєвєродонецької міської ради VII скликання від 05.09.2019 № 4049 «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради з 06.09.2019 та допустити негайне виконання судового рішення;

- стягнути з Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, витребувано докази від відповідача (т.1 арк.спр. 1-4).

Ухвалою суду від 04.02.2020 продовжено загальний строк підготовчого провадження на тридцять днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні, встановлено відповідачеві строк для подання заперечень на відповідь на відзив (т.1 арк.спр. 131).

Ухвалою суду від 18.02.2020 задоволено заяву адвоката Мови В.І. про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , оголошено перерву у підготовчому засіданні (т.1 арк.спр. 158-159).

Ухвалою суду від 10.03.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено третій особі додатковий строк для надання суду пояснень щодо позову та/або відзиву, доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення та документи, що підтверджують надіслання (надання) пояснень і доданих до них доказів іншим учасникам справи - до 16.03.2020 (т.1 арк.спр. 173).

У судовому засіданні 19.03.2020 судовий розгляд справи відкладено за клопотанням сторін до 09.04.2020 (т.1 арк.спр. 183).

У судовому засіданні 09.04.2020 відкладено судовий розгляд справи за клопотаннями представників відповідача та третьої особи до 28.04.2020 (т.1 арк.спр. 206).

У судовому засіданні 28.04.2020 відкладено судовий розгляд справи за клопотаннями представників відповідача та третьої особи до 13.05.2020 (т.1 арк.спр. 217).

Ухвалою суду від 08.05.2020 перенесено судовий розгляд справи на 27.05.2020 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці (т.1 арк.спр. 224).

У судовому засіданні 27.05.2020 відкладено судовий розгляд справи до 11.06.2020 за клопотаннями представників відповідача та третьої особи (т.1 арк.спр. 238).

Ухвалою суду від 11.06.2020 задоволено заяви представника відповідача та третьої особи та відкладено судове засідання на 07.07.2020 (т.2 арк.спр. 10-11).

Ухвалою суду від 07.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання (т.2 арк.спр. 25).

У судовому засіданні 07.07.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив від 03.02.2020 за вх. № 4360/2020 (арк.спр. 122-123).

Зокрема, зазначив, що посилання відповідача на правову позицію, викладену в постанові ВС від 24.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц є помилковим, оскільки дана правова позиція застосована до правових норм, які втратили чинність на час виникнення спірних правовідносин. Виконання рішення суду від 05.09.2019 шляхом прийняття міською радою рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді з одночасним припиненням її повноважень та звільнення з посади носить суто декларативний характер, нівелює саму суть судового рішення, яке мало на меті захистити порушене право позивача на працю відповідно до статті 43 Конституції України, а також зумовлює подальше її звернення до суду за захистом порушених прав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 10.05.2019 у справі № 161/10774/17.

Також представник позивача зазначив, що порушення строків завчасного повідомлення про скликання сесій міської ради повністю нівелює право депутатів, громадськості, інших зацікавлених осіб, в даному випадку - позивачки, бути заздалегідь поінформованими та обізнаними щодо питань, які фактично розглядаються на сесії. Згідно із висновком ВС, викладеним у постанові від 09.08.2019 у справі № 500/6108/16-а, проведення сесії на наступний день після прийняття рішення про її скликання є порушенням строків, установлених частиною десятою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». При цьому винесені на сесію питання не мали виняткового чи термінового характеру (пункти 41 та 42 постанови).

Порушення порядку прийняття рішення, а саме - прийняття рішення без обговорення, підтверджується протоколом пленарного засідання сесії. Порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо таке порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність. Ухвалення рішення, наслідком якого є припинення публічної служби, без проведення обговорення цього питання на пленарному засіданні ради могло вплинути на його правильність (постанова ВСУ від 02.04.2007 у справі № 21-400во07 за позовом ОСОБА_4 до Харківської обласної ради).

Таким чином, враховуючи, що оскаржуване рішення приймалося без обговорення, тобто прийнято з порушенням встановленої законодавством процедури і такі порушення могли вплинути на правильність оскаржуваного рішення, це є підставою для скасування цього рішення.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, ухвалою суду від 07.07.2020 відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення судового розгляду справи.

21.01.2020 за вх. № 2488/2020 відповідачем надано відзив (т.1 арк.спр. 54-56), в якому зазначено таке.

05.09.2019 відбулося засідання 69 позачергової сесії Сєвєродонецької міської ради VII скликання, яка була скликана за розпорядженням в.о. міськголови від 03.09.2019 № 333, та у відповідності до п.4, п. 6 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з затвердженим порядком денним сесії міської ради. У зв`язку з прийняттям 05.09.2019 Луганським окружним адміністративним судом рішення у справі № 360/2171/19 «Про поновлення на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1.», депутати Сєвєродонецької міської ради проголосували за запропонований порядок денний сесії міської ради за основу, в тому числі розгляд проекту рішення «Про виконання судового рішення у справі № 360/2171/19, поновлення на посаді ОСОБА_1 ».

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави. Обов`язкість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника (аналогічна правова позиція висловлена у постанови ВСУ від 24.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц).

Рішенням відповідача від 05.09.2019 № 4048 «Про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду» ОСОБА_1 поновлено на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради з 17.05.2019. При цьому, ні Конституція України, ні Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не наділяє органи місцевого самоврядування повноваженнями примусу стосовно фізичних осіб та посадових осіб органів місцевого самоврядування в частині витребування певних документів, в тому числі трудових книжок. Отже, відповідач, приймаючи рішення № 4048, діяв в межах повноважень та з метою ефективного, негайного виконання рішення суду. При цьому у разі звернення ОСОБА_1 до ради з вимогою внести відповідні записи до трудової книжки, такі записи будуть внесені.

Стосовно тверджень позивачки, що рішення № 4048 має суто декларативний характер та нівелює саму суть судового рішення, відповідач зазначив, що, приймаючи рішення № 4048, рада в повній мірі виконала рішення суду та повністю відновила становище позивачки на час вимушеного прогулу, як того вимагає чинне законодавство та судове рішення у справі № 360/2171/19.

Твердження позивачки, що позачергова сесія міської ради для розгляду питань про поновлення ОСОБА_1 та її звільнення була скликана ще 03.09.2019, тобто до ухвалення рішення судом, що, на думку позивачки, свідчить про декларативний характер рішення, є необґрунтованим, оскільки:

- обов`язок роботодавця видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду;

- наказ (рішення) про поновлення на роботі позивача може бути виданий лише відповідачем;

- сесія міської ради може бути скликана у виняткових випадках лише за один день, до сесії, що, в свою чергу, не забезпечило б негайне та ефективне поновлення позивача на роботі;

- в будь-який момент 69 позачергової сесії міської ради питання «Про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду» та питання «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради» могли бути знятими з порядку денного сесії, що передбачено статтею 2.12 Регламенту міської ради.

Щодо порушення строків скликання сесії відповідач зазначив, що 69 позачергова сесія Сєвєродонецької міської ради скликалася виключно для вирішення нагальних питань (в тому числі трудових та інших питань, покликаних на виконання Закону про місцеве самоврядування та Регламенту ради), що за своєю природою є винятковим випадком для скликання сесії, та відповідає вимогам частини десятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та абзацу 2 статті 2.2 Регламенту Сєвєродонецької міської ради 7-го скликання. Крім того, чинне законодавство України не містить трактування «винятковості випадку».

Рішення про скликання сесії (в тому числі позачергової) ухвалює міський голова (пункт 4 статті 42 Закону), а потребу її проведення підтверджує депутатський корпус. З даного приводу жодних протестів від депутатів не надходило, про що свідчить відеозапис сесії та присутність на сесії міської ради 2/3 від загального складу депутатів. Розпорядження № 333 міського голови про скликання 69 (позачергової) сесії міської ради сьомого скликання на 05.09.2019 о 15-00 оприлюднено на сайті 04.09.2019, і, оскільки Законом не визначено порядок обчислення строків, за аналогією закону приймаються правила, визначені статтею 120 КАС України - останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день; останній день строку триває до двадцять четвертої години. Відтак, оприлюднення розпорядження № 333 04.09.2019 (до 24 години) не порушує приписи законодавства щодо процедури скликання позачергової сесії ради.

Отже, депутати, населення міста та позивачка були належним чином повідомлені про скликання сесії.

Щодо не обговорення депутатами ради рішення про припинення повноважень секретаря ради ОСОБА_1 відповідач зазначив, що депутатськими комісіями ради було розглянуто проект рішення Сєвєродонецької міської ради «Про припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1.» та надано відповідні висновки комісій, про що свідчить трансляція 69 позачергової сесії ради, де депутати висловлювали свої позиції з приводу цього, протоколи постійних комісій міської ради, а також преамбула рішення від 05.09.2019 № 4049.

Крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється і на підставі вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що передбачено статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування в Україні». Посада секретаря міської ради є виборною, прийняття на неї здійснюється шляхом обрання відповідною радою, як і припинення повноважень достроково.

Враховуючи порушення секретарем міської ради положень Регламенту ради з приводу призначення на 16.11.2018 засідання міської ради в іншому приміщенні, не обладнаному системою «Віче», ігнорування засідань (сесій) міської ради (понад 11 засідань без поважних причин), більшістю депутатів міської ради після обговорення цього питання прийнято рішення № 4049 «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 ».

Також відповідач зазначив, що твердження позивача про те, що рада повинна була звільнити або перевести на інше місце роботи секретаря міської ради ОСОБА_2 , є безпідставними, оскільки, виходячи зі змісту рішення у справі № 360/2171/19, з 17.05.2019 по 05.09.2019 включно (дата набрання чинності рішенням в частині негайного виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 ), ОСОБА_1 є секретарем міської ради, та в цей же період з 17.05.2019 по 05.09.2019 включно секретарем міської ради є ОСОБА_2 . Чинне законодавство України не наділяє роботодавців звільняти фізичних та посадових осіб попередньою датою, тому рада не мала законних підстав звільнити ОСОБА_2 у зв`язку з поновленням на посаді за рішенням суду ОСОБА_1 з 17.05.2019. Тобто, в будь-якому разі з 17.05.2019 по 05.09.2019 включно посаду секретаря ради займали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а отже, для подолання цієї колізії рішенням ради від 05.09.2019 № 4049 достроково припинено повноваження секретаря міської ради ОСОБА_1. У разі, якщо б рішення від 05.09.2019 № 4049 не набрало необхідної кількості голосів для його прийняття, рада ставила б на розгляд депутатів рішення про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_2.

Отже, на думку відповідача, поновлення позивача на займаній посаді є неможливим.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_2 та його представник адвокат Мова В.І. у судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили, правом надання пояснень не скористалися, жодних клопотань від імені третьої особи не надали.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-77 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ( т.1 арк.спр.41-42, 43), згідно із записами №№ 32-36 у трудовій книжці НОМЕР_4 з 07.02.2018 обрана на посаду секретаря Сєвєродонецької міської ради VII скликання на підставі рішення 39-ї сесії Сєвєродонецької міської ради від 31.01.2018 № 2233 та розпорядження міського голови від 05.02.2018 № 56-К; 07.02.2018 склала Присягу посадової особи місцевого самоврядування; 07.02.2018 присвоєно 8 ранг посадової особи місцевого самоврядування на підставі розпорядження міського голови від 07.02.2018 № 59-К; 07.02.2018 - запис під № 34 вважати недійсним, присвоєно сьомий ранг посадової особи місцевого самоврядування на підставі розпорядження міського голови від 01.03.2018 № 102-К; 22.12.2018 звільнена у зв`язку із достроковим припиненням повноважень, п.5 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на підставі рішення 54-ї сесії міської ради від 22.12.2018 № 2010 (т.1 арк.спр. 40).

Рішенням тридцять дев`ятої (позачергової) сесії Сєвєродонецької міської ради сьомого скликання від 31.01.2018 № 2235 позивача ОСОБА_1 обрано секретарем Сєвєродонецької міської ради VII скликання (т.1 арк. спр. 17).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 у справі № 360/2171/19 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради VII скликання від 16.09.2019 № 3699 «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 »;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради з 17 травня 2019 року;

- стягнуто з Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.05.2019 по 05.09.2019 в сумі 78984,29 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;

- рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання (т.1 арк.спр. 25-31).

Рішенням шістдесят дев`ятої (позачергової) сесії Сєвєродонецької міської ради сьомого скликання від 05.09.2019 № 4048 "Про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду" поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради VII скликання з 17.05.2019 (т.1 арк. спр. 32).

Рішенням шістдесят дев`ятої (позачергової) сесії Сєвєродонецької міської ради сьомого скликання від 05.09.2019 № 4049 «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 », керуючись п.4 ч.1 ст. 26, ч.5 ст. 50, ч.3 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 4.5 Регламенту Сєвєродонецької міської ради VII скликання, враховуючи висновки постійної комісії з питань законності, депутатської діяльності і етики від 05.09.2019 з приводу ігнорування секретарем міської ради ОСОБА_1 засідань міської ради та порушення Регламенту міської ради з приводу призначення на 16.11.2018 засідання міської ради в іншому приміщенні не обладнаному системою «ВІЧЕ», та відповідно до пропозиції депутатів міської ради від 08.08.2019, враховуючи результати таємного голосування, достроково припинено повноваження з 05.09.2019 секретаря міської ради ОСОБА_1 та звільнено її з посади (т.1 арк. спр. 33).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка підписана від імені України 06 листопада 1996 року в м. Страсбурзі, ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР "Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування" та відповідно до частин першої, п`ятої статті 6 КАС України є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2493-ІІІ правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 2493-ІІІ прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішується питання обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради (частина п`ята статті 50 Закону № 280/97-ВР).

Згідно з частинами першою, восьмою статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Пунктом 4 частини першої статті 2.21 Регламенту Сєвєродонецької міської ради, затвердженого рішенням шістдесят третьої (позачергової) сесії міської ради від 10.05.2019 № 3542 (далі - Регламент), виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішується питання обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Регламентом.

Статтею 4.5 Регламенту визначено, що повноваження секретаря міської ради можуть бути достроково припинені шляхом таємного голосування депутатів на сесії міської ради більшістю від складу, враховуючи голос міського голови. Питання про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради може бути внесене міським головою, виконавчим комітетом чи депутатами у кількості не менше третини від складу ради.

Щодо доводів позивачки про декларативний характер рішення про поновлення її на посаді на підставі судового рішення, суд зазначає таке.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до статті 65 Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.

Таким чином, питання щодо поновлення працівника на посаді повинно вирішуватися шляхом видання розпорядження (наказу) про поновлення працівника на посаді з дати його звільнення на підставі рішення суду та внесення відповідних змін до трудової книжки поновлюваного працівника.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція).

Відповідно до положень пункту 2.10. Інструкції у разі визнання недійсним запису про звільнення і переведення особи на іншу постійну роботу у разі незаконного її звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення такої особи на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення у трудову книжку вноситься такий запис: "Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

Отже, рішення суду, яким поновлено незаконно звільненого працівника, вважається виконаним з моменту видання відповідного акта органом, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника та внесення відповідного запису до трудової книжки працівника.

Як слідує з матеріалів справи, зазначений вище порядок поновлення працівника на роботі відповідачем дотриманий не був, оскільки трудова книжка позивача на момент судового розгляду не містила відповідних записів про поновлення її на посаді (т.1 арк. спр. 40).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року по справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11), звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Луганський окружний адміністративний суд в контексті спірних правовідносин відповідно до статті 235 КЗпП України у справі № 360/2171/19 застосував ефективний спосіб захисту порушеного права позивача - визнав протиправним та скасував рішення про дострокове припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 з посади та поновив позивача на посаді, з якої її було звільнено.

Разом з тим, виконання зазначеного вище рішення суду шляхом прийняття відповідачем рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді з одночасним припиненням її повноважень та звільненням з посади носить суто декларативний характер, нівелює саму суть судового рішення, яке мало на меті захистити порушене право позивача на працю відповідно до статті 43 Конституції України, а також зумовлює подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 10.05.2019 по справі № 161/10774/17.

Щодо поновлення позивача на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради на виконання судового рішення у справі № 360/2171/19, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Пунктом п`ятим частини першої статті 26 цього Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання щодо затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Відповідно до пункту шостого та двадцятого частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, та видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Аналогічні положення містяться в Регламенті.

З аналізу наведених норм слідує, що порядок формування структури виконавчих органів міської ради вирішується на пленарному засіданні сесії ради, та міський голова на підставі і на виконання відповідних рішень ради видає розпорядження у межах своїх повноважень, тобто питання щодо формування структури виконавчих органів міської ради належить до виключної компетенції міської ради та міського голови, який за наслідками прийнятого рішення радою на пленарному засіданні видає відповідне розпорядження.

Обов`язок щодо складання органами місцевого самоврядування штатних розписів визначений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ".

Форма штатного розпису для органів місцевого самоврядування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 № 57 "Про затвердження документів, що застосовуються у процесі виконання бюджету".

Штатний розпис апарату органів місцевого самоврядування - це документ, наявність якого потрібна йому для виконання будь-яких організаційно-правових форм діяльності. Він необхідний для вирішення кадрових питань, для оформлення і систематизації структури, штатного складу і штатної чисельності апарату, він також застосовується у процесі виконання бюджету.

Штатний розпис передбачає перелік та назви структурних підрозділів і посад, відомості про кількість штатних одиниць, розміри посадових окладів, дані про місячний фонд заробітної плати, а також підсумкові дані кількості штатних посад і місячного фонду заробітної плати за посадовими окладами.

В органах місцевого самоврядування штатний розпис розробляється на підставі структури і загальної чисельності їх виконавчих органів та апарату. Структура і загальна чисельність виконавчих органів та апарату органів місцевого самоврядування є внутрішнім організаційно-нормативним документом.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 14.03.2019 № 3432 затверджено з 18.03.2019 та з 09.04.2019 структуру виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради згідно із додатками 1 та 2 відповідно (т.1 арк. спр. 81-83).

Згідно зі вказаною структурою в Сєвєродонецькій міській раді передбачено одну посаду секретаря ради.

Рішенням шістдесят шостої (позачергової) сесії Сєвєродонецької міської ради сьомого скликання від 26.07.2019 № 3961 затверджено штатні розписи виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради на 2019 року в новій редакції згідно із додатками 1-17 та введено їх в дію з 25.06.2019 (т.1 арк.спр. 84-93), згідно із якими передбачено одну штатну одиницю секретаря ради.

На час виникнення спірних правовідносин посаду секретаря міської ради займав ОСОБА_2 , третя особа у справі, що не заперечується сторонами і не є спірним питанням у даній справі.

Рішенням відповідача від 05.09.2019 позивачку поновлено на посаді, яка вже була зайнята ОСОБА_2 , якого не було звільнено з займаної посади у зв`язку з поновленням на посаді ОСОБА_1 у відповідності до вимог пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

З огляду на наведене, суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо необхідності припинення повноважень ОСОБА_1 після поновлення її на посаді секретаря ради з метою подолання колізії, що виникла у зв`язку з обійманням посади секретаря ради одночасно двома особами - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Щодо порядку скликання шістдесят дев`ятої (позачергової) сесії Сєвєродонецької міської ради суд зазначає таке.

Відповідно до частин четвертої, шостої, сьомої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.

У разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.

У цих випадках сесія скликається:

1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом;

2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Згідно із розпорядженням міського голови від 03.09.2019 № 333 «Про скликання шістдесят дев`ятої (позачергової) сесії міської ради», керуючись п.п.4,6 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та враховуючи пропозицію депутатів, 05.09.2019 о 15:00 в залі засідань міської ради скликано шістдесят дев`яту (позачергову) сесію міської ради, на розгляд якої, зокрема, винесено питання: 1) Про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду. Доповідає: ОСОБА_2. - секретар ради; 2) Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1. Доповідає: ОСОБА_2. - секретар ради (т.1 арк.спр. 37-38).

Розпорядження міського голови від 03.09.2019 № 333 оприлюднено на офіційному веб-сайті Сєвєродонецької міської ради 04.09.2019 (т.1 арк.спр. 39).

Також відповідачем до матеріалів справи надано пропозицію внести на розгляд міської ради питання «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 », підписану тринадцятьма депутатами ради, яка зареєстрована в Сєвєродонецькій міській раді 08.08.2019 за вх. № 5421/30 (т.1 арк.спр. 151), та в якій міститься посилання на ч.5 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.4.5 рішення ради від 10.05.2019 № 3542 «Про затвердження Регламенту Сєвєродонецької міської ради VII скликання у новій редакції», без зазначення конкретних підстав внесення такої пропозиції.

Оскільки Законом № 280/97-ВР не визначено порядок обчислення строків, суд за аналогією закону приймає правила, визначені статтею 120 КАС України.

Частиною п`ятою статті 120 КАС України передбачено, що останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Частина восьма статті 120 КАС України визначає, що останній день строку триває до двадцять четвертої години.

Суд звертає увагу, що у розпорядженні міського голови від 03.09.2019 № 333 «Про скликання шістдесят дев`ятої (позачергової) сесії міської ради» запропоновано на розгляд сесії винести, крім питань, що стосуються виконання судового рішення та дострокового припинення повноважень ОСОБА_1 , ще 43 питання (всього - 45), визначення винятковості та нагальності розгляду яких відноситься до дискреційних повноважень суб`єкта, оскільки законодавством не визначено конкретного переліку виняткових випадків, у разі настання яких можливе доведення до відома депутатів і населення не пізніш як за день до сесії.

Не зрозумілим є внесення в.о. міського голови питання щодо дострокового припинення повноважень ОСОБА_1 саме 03.09.2019 - до ухвалення судового рішення про поновлення її на посаді 05.09.2019, проте, в цілому оприлюднення розпорядження міського голови від 03.09.2019 саме 04.09.2019 не порушує приписи законодавства щодо процедури скликання позачергової сесії.

Щодо порядку прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.

Згідно із протоколом шістдесят дев`ятої (позачергової) сесії Сєвєродонецької міської ради VII скликання від 05.09.2019, одноголосно 25 присутніми депутатами прийнято за основу порядок денний із 45 питань, в тому числі 1) Про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду; 2) Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 ; потім порядок денний доповнювався іншими питаннями та затверджений в цілому. Одноголосно прийнято рішення № 4048 «Про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду».

При розгляді питання «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 » обрано склад лічильної комісії; ОСОБА_8 , депутат міської ради, голова постійної комісії з питань планування бюджету та фінансів, обраний від ПП «Опозиційний блок», запропонував розпочати обговорення питання «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1.» в постійних комісіях.

Після перерви головуючий зробив оголошення про початок обговорення проекту рішення «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 » в постійних комісіях та заслухати голів комісій.

ОСОБА_10 , депутат міської ради, голова постійної комісії по управлінню житлово - комунальним господарством, власністю, комунальною власністю, побутовим та торгівельним обслуговуванням, обраний від ПП «Опозиційний блок», доповів, що члени комісії підтримали питання щодо дострокового припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1. одноголосно.

ОСОБА_8 , депутат міської ради, голова постійної комісії з питань планування бюджету та фінансів, обраний від ПП «Опозиційний блок», повідомив, що комісія, яку він очолює, одностайно підтримує питання щодо дострокового припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1

ОСОБА_11 , депутат міської ради, голова постійної комісії з питань будівництва, архітектури, земельних відносин, охорони навколишнього середовища, та розвитку селищ, обрана від ПП «Опозиційний блок», проінформувала, що комісія, головою якої вона є, одноголосно підтримала проект рішення «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 ».

ОСОБА_13 , депутат міської ради, голова постійної комісії з питань охорони здоров`я та соціального захисту населення, освіти, культури, духовності, фізкультури, спорту, молодіжної політики, обраний від ПП «Опозиційний блок», доповів, що комісія вивчила питання стосовно дострокового припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1. та вирішила підтримати це питання.

ОСОБА_14 , депутат міської ради, голова постійної комісії з питань законності, депутатської діяльності і етики, обрана від ПП «Наш край», довела до відома присутніх, що комісія, якою вона керує, підтримує даний проект рішення.

Також в протоколі зазначено: « ОСОБА_15 - депутат міської ради, голова депутатської фракції ПП «Об`єднання «САМОПОМІЧ», проте що саме доповіла ОСОБА_15 , відомостей немає.

Після затвердження Протоколу № 1 від 05.09.2019 лічильної комісії для таємного голосування щодо дострокового припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 , процедури таємного голосування та підрахунку голосів, затвердження Протоколу № 2 від 05.09.2019 лічильної комісії для таємного голосування щодо дострокового припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 , прийняття за основу проекту рішення «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 » за підсумками таємного голосування, за пропозицією депутата ОСОБА_15 внесено зміни до проекту рішення, а саме - в описовій частині після слів «від 05.09.2019 року» додано «з приводу ігнорування секретарем міської ради ОСОБА_1 засідання міської ради та порушення Регламенту міської ради з приводу призначення на 16 листопада 2018 року засідання міської ради в іншому приміщенні, не обладнаному системою «ВІЧЕ», прийнято рішення «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 » в цілому, зі змінами (т.1 арк.спр.65-80).

Частиною другою статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Частиною третьою статті 59 Закону № 280/97-ВР, пунктом 4 частини першої статті 2.21, статтею 4.5 Регламенту передбачено прийняття рішення про дострокове припинення повноважень секретаря ради шляхом таємного голосування.

При цьому Регламентом не передбачено можливості обговорення та внесення змін до рішення, яке прийнято за наслідками таємного голосування.

Натомість, виходячи зі змісту протоколу, після прийняття рішення за основу шляхом таємного голосування, обговорення прийнятого рішення відбулися за пропозицією ОСОБА_15 , внаслідок чого внесено зміни до рішення і прийнято його в цілому. Зазначені обставини свідчать про порушення порядку прийняття рішення про дострокове припинення повноважень секретаря ради, яке приймається шляхом таємного голосування, та у відповідності до положень статті 2.18 Регламенту вважається прийнятим, якщо за нього подано більшість голосів від загального складу раду.

Щодо змісту оскаржуваного рішення, суд зауважує, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У пункті 58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зокрема, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Вимога щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень міститься в пункті 3 частини другої статті 2 КАС України.

Оскаржуване рішення обґрунтовано висновками постійної комісії з питань законності, депутатської діяльності і етики від 05.09.2019 з приводу ігнорування секретарем міської ради ОСОБА_1 засідань міської ради та порушення Регламенту міської ради з приводу призначення на 16 листопада 2018 року засідання міської ради в іншому приміщенні, не обладнаному системою «Віче», та пропозицією депутатів міської ради від 08.08.2019.

Як зазначено судом вище, пропозиція депутатів від 08.08.2019 містить посилання на ч.5 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.4.5 рішення ради від 10.05.2019 № 3542 «Про затвердження Регламенту Сєвєродонецької міської ради VII скликання у новій редакції», та не містить конкретних підстав внесення такої пропозиції саме під час судового розгляду справи № 360/2171/10, до ухвалення рішення у цій справі.

Відповідачем надано копії протоколу засідання постійної комісії з питань будівництва, архітектури, земельних відносин, охорони навколишнього середовища та розвитку селищ від 05.09.2019 (голова комісії - ОСОБА_11 ), протоколу засідання постійної комісії з питань охорони здоров`я та соціального захисту населення, освіти, культури, духовності, фізкультури, спорту, молодіжної політики від 05.09.2019 (голова комісії - ОСОБА_13 ), протоколу постійної комісії по управлінню житлово - комунальним господарством, власністю, комунальною власністю, побутовим та торгівельним обслуговуванням від 05.09.2019 (голова комісії - ОСОБА_10), які не містять відомостей щодо змісту проведених обговорень, та за наслідками таких обговорень вирішено підтримати проект рішення «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 », а також підтримати ініціативу депутатів щодо скликання позачергової сесії з порядком денним «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 ».

При цьому, суперечливою є підтримка ініціативи депутатів щодо скликання позачергової сесії з порядком денним «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 », оскільки позачергова сесії з цього питання скликана 03.09.2019 та депутатами 05.09.2019 під час пленарного засідання затверджено порядок денний, до якого включено це питання.

Висновок постійної комісії з питань законності, депутатської діяльності і етики від 05.09.2019, на який міститься посилання в оскаржуваному рішенні, відповідачем взагалі не наданий, і, як свідчить протокол шістдесят дев`ятої (позачергової) сесії Сєвєродонецької міської ради VII скликання від 05.09.2019, зміни до прийнятого шляхом таємного голосування рішення № 4049 щодо підстав дострокового припинення повноважень секретаря ради ОСОБА_1 внесено за пропозицією депутата ОСОБА_15 без посилань на висновок постійної комісії з питань законності, депутатської діяльності і етики від 05.09.2019.

Належних та допустимих в розумінні КАС України доказів ігнорування секретарем міської ради ОСОБА_1 засідань міської ради та порушення Регламенту міської ради з приводу призначення на 16 листопада 2018 року засідання міської ради в іншому приміщенні, не обладнаному системою «Віче» відповідачем суду не надано.

З огляду на наведене, суд вважає оскаржуване рішення № 4049 таким, що не відповідає вимозі обґрунтованості, що є безумовною підставою для його скасування.

Щодо решти доводів сторін, суд зазначає, що за практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

В межах даної адміністративної справи основним (суттєвим) аргументам сторін надано оцінку та зроблено висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

В межах спірних правовідносин відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування оскаржених рішень відповідача та поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено.

Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на попередній посаді, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 241-1 Кодексу законів про працю України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

З вище зазначеного можна дійти висновку, що день звільнення працівника вважається його останнім робочим днем.

Отже, оскільки з посади секретаря міської ради позивачку звільнено з 05.09.2019, який є останнім робочим днем, поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря міської ради необхідно з наступного дня після звільнення - 06.09.2019.

Відповідно до абзаців першого, третього та четвертого пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Згідно з довідкою від 17.01.2020, виданою Сєвєродонецькою міською радою, сума середньоденного заробітку розраховується відповідно до останнього абзацу пункту 4 постанови КМУ від 08.02.1995 № 100, та складає 522,73 грн (т.1 арк.спр. 63).

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 у справі № 360/2171/19, яке набрало законної сили, встановлено, що сума середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 1025,77 грн.

Таким чином, при розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд вважає за необхідне виходити з даних про розмір заробітної плати позивача, встановлених у вказаному судовому рішенні.

Вимушений прогул позивача слід обраховувати з 06.09.2019 по день ухвалення судового рішення - 07.07.2020.

У періоді вимушеного прогулу з 06.09.2019 по 07.07.2020 було 208 робочих днів (у вересні 2019 року - 17 робочих днів, у жовтні 2019 року - 22 робочі дні, у листопаді 2019 року - 21 робочий день, у грудні 2019 року - 21 робочий день, у січні 2020 року - 21 робочий день, у лютому 2020 року - 20 робочих днів, у березні 2020 року - 21 робочий день, у квітні 2020 року - 21 робочий день, у травні 2020 року - 19 робочих днів, у червні 2020 року - 20 робочих днів, у липні 2020 року - 5 робочих днів).

Кількість робочих днів обрахована з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 10.01.2019 № 7-р «Про перенесення робочих днів у 2019 році» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.10.2019 № 995-р «Про перенесення робочих днів у 2020 році».

Таким чином, середня заробітна плата за весь час вимушеного прогулу за період з 06.09.2019 по 07.07.2020 складає 213 360,16 грн (208 робочих днів х 1025,77 грн (середньоденна заробітна плата)).

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, Сєвєродонецька міська рада як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язана виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2019 по 07.07.2020 в сумі 213 360,16 грн, утримавши з неї при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Твердження представника відповідача, що середньоденна заробітна плата позивачки має розраховуватися відповідно до останнього абзацу пункту 4 Порядку № 100, виходячи виключно з посадового окладу позивача без врахування інших складових заробітної плати, а також відповідна довідка від 17.01.2020, видана Сєвєродонецькою міською радою, згідно із якою сума середньоденного заробітку розраховується відповідно до останнього абзацу пункту 4 постанови КМУ від 08.02.1995 № 100, та складає 522,73 грн (т.1 арк.спр. 63), судом відхиляються, оскільки положення цього пункту у даному випадку є незастосовними. Так, починаючи з 22.12.2018 позивачка не працювала з вини відповідача, її поновлення на посаді, зокрема, за рішенням суду у справі № 360/224/19, носило суто формальний характер, що підтверджено рішенням суду у справі № 360/2171/19.

За весь цей час вимушеного прогулу за судовими рішеннями на користь позивача стягнуто середній заробіток, який обраховано виходячи з середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 1025,77 грн. Таким чином, останніми двома місцями роботи позивача, що передували звільненню, слід вважати жовтень-листопад 2018 року. Тому, суд вважає за необхідне розрахувати середньоденну заробітну плату позивача, виходячи з виплат за ці два місяці, з урахуванням встановлених судовим рішенням у справі № 360/2171/19 обставин.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а стягнення його з відповідача чинним законодавством не передбачено.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сєвєродонецької міської ради (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32, ід. код 26204220), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сєвєродонецької міської ради VII скликання від 05.09.2019 № 4049 "Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради з 06 вересня 2019 року.

Стягнути з Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2019 по 07.07.2020 в сумі 213 360,16 (двісті тринадцять тисяч триста шістдесят гривень 16 коп.) грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складено 13 липня 2020 року.

Суддя А.Г. Секірська