Рішення № 90339718, 13.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року № 320/2654/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи «Бучанська виправна колонія №85»

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної установи «Бучанська виправна колонія №85», в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №131/аг-19 виданого Державною установою «Бучанська виправна колонія №85»;

-скасувати вказівку Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області від 02.09.2019;

-скасувати наказ №158/аг-19 від 09.09.2019 начальника Державної установи полковника внутрішньої служби Возного В.І.;

- зобов`язати адміністрацію Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» виправити допущене порушення при оформленні наказу №131/аг-19, а саме: оформити наказ про оголошення подяки «за сумлінне ставлення до навчання та хорошу поведінку під час проходження виробничої практики».

II. Позиція позивача, заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відбуває покарання в Державній установі «Бучанська виправна колонія №85». Вважає, що наказ №131/аг-19 оформлений з порушеннями, у зв`язку з чим просить його скасувати та виправити допущене порушення при оформленні наказу №131/аг-19.

Відповідач своїм правом, надати відзив на позовну заяву, не скористався.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 23.03.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.04.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданим Гніванським МВ УМВС України у Вінницькій області 16.01.2012 та відбуває покарання в Державній установі «Бучанська виправна колонія №85» (а.с.27).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 01.02.2019 по 28.06.2019 навчався в Бучанському НУ №85 гр.№2 «Електрозварник ручного зварювання».

03.07.2019 т.в.о. директором БНЦ №85 видано рапорт №355 щодо заохочення слухача Бучанського НЦ №85 засудженого ОСОБА_1 за сумлінне ставлення до навчання та хорошу поведінку під час проходження виробничої практики за 11 квартал 2019 року (а.с.5).

Згідно витягу з наказу №131/аг-19 від 29.07.2019 засудженому ОСОБА_1 оголошено подяку за сумлінну поведінку і ставлення до праці, за підсумками роботи 2 кварталі 2019 року (а.с.28).

Вказівкою про усунення порушень вимог кримінально-виконавчого законодавства виданою Києво-Святошинською місцевою прокуратурою скасовано як незаконний наказ від 29.07.2019 в частині надання заохочень, зокрема, засудженому ОСОБА_1 у вигляді подяки (а.с.31-38).

Витягом з наказу №158/аг-19 від 09.09.2019 «Про скасування заохочень» скасовано наказ від 29.07.2019 в частині надання заохочень, зокрема, засудженому ОСОБА_1 у вигляді подяки (а.с.7).

Вважаючи вказаний наказ протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі також - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Положеннями ст.3 КВК України встановлено, що до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Згідно з чч.1-2 ст.7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Частина 1 ст.102 КВК України передбачає, що режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Відповідно до ч.2 ст.150 КВК України засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.

Частиною 1 ст.115 КВК України встановлено, що засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.

Відповідно до ч.1 ст.67 КВК України за сумлінну поведінку і ставлення до праці до засуджених можуть застосовуватися такі заходи заохочення: - подяка; - нагородження похвальною грамотою; - грошова премія; - нагородження подарунком; - дострокове зняття раніше накладеного стягнення; - дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні.

Згідно ст.130 КВК України за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи заохочення: -подяка; -дострокове зняття раніше накладеного стягнення; -нагородження похвальною грамотою; -присвоєння почесного звання "кращий за поведінкою", "активний учасник самодіяльності" тощо; -виплата грошової премії; -нагородження подарунком; -переведення на поліпшені умови тримання; -надання дозволу для виїзду за межі колонії з метою відвідування рідних до семи діб засудженим, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки; -надання додаткового короткострокового або тривалого побачення; -дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п`ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; -збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин.

Застосування заходів заохочення має на меті здійснення виховного впливу на осіб, до яких ці заходи застосовуються на основі об`єктивної оцінки додержання ними правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, а також дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці. При заохоченні до засудженого застосовується один захід заохочення. Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або за його проханням надсилається родичам. У порядку заохочення засудженим протягом року може бути надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення. До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця. Із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення. Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші заохочення - тільки письмово. Адміністрація колонії зобов`язана щоквартально проводити оцінювання поведінки особи, додержання нею правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, а також дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці та приймати вмотивоване рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів заохочення. Прийняте рішення відображається в індивідуальній програмі соціально-виховної роботи та доводиться до відома особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, під підпис. Інформація про осіб, до яких застосовано заохочення, з метою виховного впливу на інших засуджених, за згодою засудженого, може поширюватися через місцеву стінгазету, радіо, на зібраннях засуджених, доводитися до відома родичів (ст.131 КВК України).

VI. Оцінка суду

Статтею 131 КВК України визначено порядок застосування заходів заохочення до осіб, позбавлених волі.

Частиною першою статті 131 КВК України встановлено, що застосування заходів заохочення має на меті здійснення виховного впливу на осіб, до яких ці заходи застосовуються на основі об`єктивної оцінки додержання ними правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, а також дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КВК України при заохоченні до засудженого застосовується один захід заохочення.

Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші заохочення - тільки письмово відповідно до ч.7 ст.131 КВК України.

Частиною восьмою статті 131 КВК встановлено, що адміністрація колонії зобов`язана щоквартально проводити оцінювання поведінки особи, додержання нею правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, а також дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці та приймати вмотивоване рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів заохочення.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що застосування заходів заохочення до засуджених належить до компетенції адміністрацій відповідних колоній. Разом з цим, законодавством визначено виключні підстави для застосування до застосування таких заходів заохочення.

Як вбачається з матеріалів справи, засудженому ОСОБА_1 витягом з наказу №131/аг-19 від 29.07.2019 «Про заохочення засуджених за підсумками роботи у 2 кварталі 2019 року» оголошено подяку. Підставою оголошення вказаної подяки є «сумлінна поведінка і ставлення до праці, за підсумками роботи у 2 кварталі 2019 року».

Втім, вказівкою про усунення порушень вимог кримінально-виконавчого законодавства виданою Києво-Святошинською місцевою прокуратурою скасовано як незаконний наказ від 29.07.2019 в частині надання заохочень, зокрема, засудженому ОСОБА_1 у вигляді подяки.

Витягом з наказу №158/аг-19 від 09.09.2019 «Про скасування заохочень» скасовано наказ від 29.07.2019 в частині надання заохочень, зокрема, засудженому ОСОБА_1 у вигляді подяки.

Разом з тим, позивач стверджує, що наказ №131/аг-19 від 29.07.2019 є протиправним, оскільки адміністрацією ДУ «Бучанська виправна колонія (№85)» допущено помилку при оформлені вказаного наказу, а саме винесено спірний наказ не на підставі рапорту №355 від 03.07.2019 т.в.о. директора БНЦ №85, а за «сумлінну поведінку і ставлення до праці, за підсумками роботи у 2 кварталі 2019 року».

Втім, такі доводи позивача є необґрунтованими, оскільки судом встановлено та матеріалами підтверджено, що оголошена подяка, оформлена наказом винесена з підстав встановлених законодавством України.

При цьому, суд констатує, що рапорт №355 від 03.07.2019 носить виключно рекомендаційний характер щодо застосування до засудженого ОСОБА_1 відповідного заходу заохочення, а отже у виправної колонії не виникло обов`язку застосувати заохочення саме на підставі зазначеного рапорту.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 2 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права. Дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Із аналізу вищевказаних положень законодавства слідує, що прийняття рішення виправними колоніями про застосування заходів заохочення до осіб, що відбувають покарання належать до їх дискреційних повноважень, оскільки Закон надає останнім певний ступінь свободи при прийнятті таких рішень.

За наведеного та з урахуванням тієї обставини, що прийняття рішень про заохочення осіб, що відбувають покарання, в розглядуваній ситуації ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасувати наказу №131/аг-19 виданого Державною установою «Бучанська виправна колонія №85» та зобов`язання відповідача виправити допущене порушення при оформленні наказу №131/аг-19, а саме: оформити наказ про оголошення подяки «за сумлінне ставлення до навчання та хорошу поведінку під час проходження виробничої практики» є безпідставними.

Щодо позовної вимоги про скасування вказівки Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області від 02.09.2019 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує та позивачем не заперечується, що з 26.07.2019 по 04.10.2019 згідно наказу від 29.07.2019 останній вибув з установи до Київського СІЗО, а отже на момент винесення спірного наказу ОСОБА_2 не перебував у виправній колонії та не залучався до оплачуваної суспільно-корисної праці протягом 2 кварталу 2019. Відтак, висновки Києво-Святошинської місцевої прокуратури, оформлені вказівкою №938 від 02.09.2019 стосовно ОСОБА_2 є обґрунтованими, оскільки в ході розгляду справи судом вставлено, що прокуратура, в даному випадку, діяла у спосіб та у межах наданих їй повноважень.

Позовна вимога щодо скасування наказу №158/аг-19 від 09.09.2019 начальника Державної установи полковника внутрішньої служби Возного В.І. є похідною від вимоги про скасування вказівки Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області від 02.09.2019, оскільки наказ прийнятий на підставі зазначеної вказівки. Таким чином, вимога про скасування наказу №158/аг-19 від 09.09.2019 є також необґрунтованою.

При цьому, суд звертає увагу, що прийняття даного рішення не позбавляє відповідача прийняти до розгляду рапорт №355 від 03.07.2019 та за наслідком його розгляду прийняти вмотивоване та обґрунтоване рішення щодо застосування заходів заохочення щодо засудженого ОСОБА_1

VIII. Висновок суду

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що про відсутність підстав для задоволення позову.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду із даною позовною заявою позивач заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, то несплачений судовий збір у сумі 840, 80 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів - ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101, Код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 37955989, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA718999980313151206084010001, Код класифікації доходів бюджету 22030101) несплачений судовий збір у розмір 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення: 13 липня 2020р.