Рішення № 90339666, 30.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року справа №П/320/746/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин В`єтнаму ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №398 від 09.12.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 29.04.2005.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №П/320/746/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання на 13.03.2020 в режимі відеоконференції з Червонозаводським районним судом м. Харкова, витребувано докази у справі від сторін.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що спірне рішення суперечить закону, оскільки відповідач не має жодних допустимих підстав на підтвердження правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення, крім того копію рішення не було надіслано позивачу у визначений законодавством строк.

Зазначає, що 29.04.2005 відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київській області позивачу видано дозвіл на імміграцію на підставі п.6 ч.2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», цього ж дня позивач документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном дії безстроково. Отже позивач тривалий час проживає в Україні.

Вказує, що дозвіл на імміграцію позивачу, як громадянину В`єтнаму було надано згідно з документами, які діяли станом на момент прийняття відповідного рішення, тобто станом на 2005 рік, дійсність, чинність та законність відповідних документів працівниками ГІРФО ГУ МВС України в Київській області перевірялись.

Про підстави прийнятого рішення позивачу невідомо, як і не повідомлено про призначення і проведення відносно позивача перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 відзив на позовну заяву Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 26.02.2020 б/н в адміністративній справі №П/320/746/20, - повернуто без розгляду. Витребувано докази у справі від відповідача. Відкладено підготовче судове засідання на 24.03.2020.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 підготовче судове засідання відкладено на 31.03.2020.

У підготовче судове засідання, призначене на 31.03.2020, сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

31.03.2020 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №П/320/746/20 та вирішено перейти до розгляду справи по суті, в порядку письмового провадження.

Відповідач після повернення без розгляду ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 відзиву на позовну заяву, іншого відзиву на позовну заяву не подав. Проте на виконання вимог ухвал суду надані копії справ щодо документування посвідками на постійне проживання позивача - громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , за НОМЕР_9, та його дружини - громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , за НОМЕР_10.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Соціалістичної Республіки В`єтнам, що підтверджується паспортом № НОМЕР_3 , який виданий Імміграційною службою при Міністерстві громадського правопорядку 06.07.2016 (а.с.21).

29 квітня 2005 року Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління МВС України в Київській області прийнято рішення №17/1803 про надання дозволу на імміграцію в Україні на підставі пункту 6 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію" громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 (а.с.24).

29 квітня 2005 року позивачу Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління МВС України в Київській області було видано тимчасову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 з безстроковим терміном дії (підлягає обміну при досягненні 45-річного віку) (а.с.22).

З наданої копії матеріалів особової справи позивача слідує, що позивачем було укладено шлюб 10.02.2003 року з громадянкою Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб з відповідним перекладом (а.с.67).

30.05.2019 позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з втратою, про що свідчить наявна в матеріалах справи заява-анкета №225099000 від 30.05.2019 (а.с.73).

Перевіркою матеріалів справи відносно громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , установлено, що дозвіл на імміграцію він отримав 29.04.2005 відповідно до пункту 6 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію" як чоловік іммігрантки громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , яка була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 17.06.2004.

За результатами перевірки, проведеної головним спеціалістом відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання УПТППІ та ОБГ ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області Кравчук Б.О., зокрема, розглянувши матеріали справи про документування громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 17.06.2004, у зв`язку з розглядом заяви про обмін посвідки на постійне проживання її чоловіка громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , складено Висновок про перевірку матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , який було затверджено начальником ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області 22.07.2019 (а.с.83-86).

У вказаному висновку від 22.07.2019 вказано, що відповідно до матеріалів справи №47494 громадянка Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 26.06.2003 звернулася до Макарівського РВ ГУ МВС України в Київській області з клопотанням щодо видачі їй посвідки на постійне проживання. При зверненні заявниця надала довідку про те, що вона з 23.04.1988 по 13.08.1991 працювала на Донецькій камвольно-прядильній фабриці (довідка Акціонерного товариства закритого типу «Золоте руно» №04/31 від 20.03.2003).

Керівництвом Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління МВС України в Київській області 17.06.2004 на підставі заяви вказаної іноземки було прийнято рішення щодо документування її посвідкою на постійне проживання відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу V «Прикінцевих положень» Закону України «Про імміграцію».

Так, відповідно до вказаної норми Закону такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну вважаються іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В`єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Закон України «Про імміграцію» набув чинності 07.08.2001.

На сьогодні відповідних чинних норм законодавства України строк, визначений абзацом четвертого пункту 4 розділу V «Прикінцевих положень» Закону України «Про імміграцію» не продовжено.

Як вказано у висновку від 22.07.2019, заяви іноземців та осіб без громадянства про надання дозволу на імміграцію або видачу посвідки на постійне проживання подані з 07.08.2001 до 07.02.2002, підлягали розгляду відповідно до вимог Закону України «про імміграцію», тобто його норми використовувалися як норми прямої дії.

Таким чином, з відповідною заявою громадянам Соціалістичної Республіки В`єтнам необхідно було звернутися до 07.02.2002, оскільки з 08.02.2002 іноземці вказаної категорії мали право отримати посвідку на постійне проживання виключно за умови наявності дозволу на імміграцію при наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений частиною другою та третьою статті 4 Закону України «Про імміграцію».

Проте, виходячи з матеріалів справи, громадянка Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 процедуру надання дозволу на імміграцію не проходила.

Враховуючи, що громадянка Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , прибувши на роботу, по Угоді між Урядом Соціалістичної Республіки В`єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, до Української Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки звернулася з питанням видачі посвідки на простійне проживання 26.06.2003, у неї були відсутні підстави для оформлення посвідки на простійне проживання відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу V «Прикінцевих положень» Закону України «Про імміграцію».

Інформація про наявність будь-яких інших підстав для отримання посвідки на простійне проживання або оформлення дозволу на імміграцію у справі громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 відсутня. У зв`язку з цим рішення від 17 червня 2004 року про оформлення посвідки на простійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 прийнято з порушенням вимог законодавства.

Виходячи з викладеного встановлено, що рішення про видачу посвідки на простійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 прийнято з порушенням вимог Закону України «Про імміграцію» та підлягає скасуванню відповідно до вимог пункту 73 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.

За результатами перевірки цей висновок разом з матеріалами справи про видачу посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 17.06.2004 громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було надіслано до Державної міграційної служби України для підготовки проекту наказу Голови ДМС про скасування рішення щодо видачі посвідки на постійне проживання та визнання її недійсною.

Відповідно до пункту 13 наказу Державної міграційної служби України від 30.07.2019 №215 на підставі висновку ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області від 22.07.2019 стосовно громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_5 , видану ВГІРФО ГУМВС України в Київській області 17.06.2004 (а.с.193-194).

З матеріалів справи слідує, що за результатами перевірки, проведеної головним спеціалістом відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання УПТППІ та ОБГ ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області Сапіга Л.В., зокрема, розглянувши матеріали справи про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , у зв`язку з розглядом заяви щодо обміну посвідки на постійне проживання, складено Висновок перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , який було затверджено начальником ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області 09.12.2019 (а.с.90-92).

У вказаному висновку від 09.12.2019 вказано, що до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області 30.05.2019 звернувся громадянин Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з втратою.

Перевіркою матеріалів справи відносно громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 установлено, що дозвіл на імміграцію №17/1803 він отримав 29.04.2005 відповідно до пункту 6 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію" як чоловік іммігрантки громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , і був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.04.2005.

У свою чергу відповідно до проведеної працівниками ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні (висновок від 22.07.2019) наказом Голови ДМС України від 30.07.2019 №215 «Про визнання недійсними деяких довідок про постійне проживання» посвідка на простійне проживання серії НОМЕР_5 , видана громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 визнана недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню.

Таким чином, дозвіл на імміграцію в Україну, наданий громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , як чоловіку іммігрантки, підлягає скасуванню.

Пунктом 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано у разі, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №398 від 09.12.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 29.04.2005 громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.04.2005 скасована на підставі вимог пп.1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321. Зазначено, що відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про імміграцію» особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення (а.с.93).

В матеріалах особової справи іноземця НОМЕР_9 наявний супровідний лист Центрального Міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 09.12.2019 №8101.6.1-52366/81.1-19 про надсилання на адресу позивача (АДРЕСА_1) копії рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну (а.с.97).

Проте жодних доказів щодо направлення та вручення позивачу рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №398 від 09.12.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну матеріали справи не містять, і на вимогу ухвали суду такі докази суду під час розгляду справи не надані.

19.12.2019 представник позивача, адвокат Вітер Н.В., у рамках надання правничої допомоги позивачу звернулася до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із адвокатським запитом № АЗ-353/19, в якому просила: підтвердити, або спростувати факт відправлення до Державної міграційної служби України проекту висновку Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію, наданого громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 для погодження прийняття рішення; надати копію затвердженого висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; надати копію рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні гр. В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25-26).

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області письмовою відповіддю № 8101.6.1-55353/8101.6-19 від 24.12.2019 року, наданою адвокату Вітер Н.В. на адвокатський запит №АЗ-353/19 від 19.12.2019 року, інформовано, що 09.12.2019 року рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, надано копію рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 398 від 09.12.2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 29.04.2005 року та надано копію висновку Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2019 року (а.с.104).

Не погоджуючись з правомірністю рішень відповідача щодо відмови в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання та скасування дозволу на імміграцію, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 №2491-III (далі - Закон №2491-III; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами статті 1 Закону №2491-III надано визначення наступних термінів:

імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року;

дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію;

посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно зі статтею 4 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: 1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; 2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; 3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; 5) особи, які раніше перебували в громадянстві України; 6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; 7) особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для скасування рішення для надання дозволу на імміграцію відповідач зазначив положення пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", а фактичною підставою для скасування позивачу рішення для надання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні слугувало скасування посвідки на постійне проживання в Україні дружині позивача, громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , оскільки позивач отримав дозвіл на імміграцію в України саме як чоловік іммігрантки.

Суд зазначає, що процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок №1983).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 1983, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи ДМС (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1983, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

З наведених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Пунктом 21 Постанови №1983 передбачено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Відповідно до пункту 22 Постанови №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Згідно з пунктом 23 Постанови №1983 для ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

З аналізу положень Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень випливає, що процедура розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію є досить складною та серед іншого, має часові рамки (подання ініціатора скасування дозволу на імміграцію розглядається у місячний строк), передбачає також надсилання запитів для отримання додаткової інформації ініціатору подання, іншим органам виконавчої влади, відповідним юридичним і фізичним особам, а також запрошення для надання пояснень самих іммігрантів, стосовно яких розглядається таке питання.

Суд вважає, що відповідачем порушено обов`язок щодо всебічності та повноти отримання необхідної інформації з різних передбачених законодавством джерел (від ініціатора подання, органів виконавчої влади, відповідних юридичних і фізичних осіб), необхідної для вирішення питання щодо скасування відповідного дозволу на імміграцію. Позивача, у цьому випадку, також позбавлено процесуальних гарантій щодо безпосередньої участі у проведенні процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Судом встановлено, що відповідачем не було дотримано встановлену Порядком №1983 процедуру розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію у повному обсязі, оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення не було запропоновано позивачу надати відповідні пояснення з цього приводу. Позивача взагалі не було проінформовано про проведення перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , як і не було надіслано на адресу позивача складений за результатами проведеної перевірки висновок, який було затверджено начальником ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області 09.12.2019.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів надіслання позивачу оскаржуваного рішення в тижневий строк після його прийняття.

Оцінюючи повноту зібраних під час перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну матеріалів, суд зазначає, що відповідачем для з`ясування всіх обставин не здійснено збір додаткової інформації стосовно позивача, що зумовлює неповноту проведеної перевірки та ставить під сумнів її висновки.

Визначаючись щодо законності та обґрунтованості юридичної підстави, покладеної відповідачем в основу рішення №398 від 09.12.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 , скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 29.04.2005, а саме правомірності застосування відповідачем положення пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", суд зазначає таке.

Згідно положень ст. 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Аналіз положень підпункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" свідчить про те, що при вирішенні питання про скасування дозволу на імміграцію з`ясуванню на предмет неправдивості, підробки чи втрати чинності підлягають відомості та документи, які існували на момент надання особі дозволу на імміграцію.

Отже, відповідач, скасовуючи дозвіл на імміграцію, повинен довести наявність неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, які були підставою для надання особі дозволу на імміграцію на момент отримання особою такого дозволу.

Суд звертає увагу, що при видачі посвідки на постійне проживання в Україні у 2005 році, орган, який на той час виконував функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, підтвердив правильність надання позивачем необхідних документів та наявність підстав для надання йому дозволу на імміграцію в Україну, внаслідок чого він законно перебував на території України весь час з моменту отримання такого дозволу.

Проте, відповідач за наявності тих самих обставин, що слугували підставою для надання позивачу дозволу на імміграцію, без встановлення будь-яких винних дій з боку позивача, прийняв рішення про скасування такого дозволу.

Що стосується посилання відповідача на фактичну підставу для скасування позивачу рішення для надання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні, а саме скасування посвідки на постійне проживання в Україні дружині позивача, громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , оскільки позивач отримав дозвіл на імміграцію в України саме як чоловік іммігрантки, суд вважає, що вказані обставини не є тими підставами, з наявністю яких дозвіл на імміграцію може бути скасовано.

Так, вказані обставини не охоплюються підставами, передбаченими підпунктом 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" для скасування дозволу на імміграцію, оскільки відповідачем не з`ясовано і суду не доведено, що дозвіл на імміграцію №17/1803 від 29 квітня 2005 року, виданий Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління МВС України в Київській області, був виданий на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Відтак, навіть за умовами законності наказу Державної міграційної служби України від 30.07.2019 №215, яким визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_5 , видану ВГІРФО ГУМВС України в Київській області 17.06.2004 громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому суд у розглядуваній справі не дає правової оцінки, вказані обставини не є підставами згідно з підпунктом 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" для скасування дозволу на імміграцію, оскільки не момент видачі позивачу дозволу на імміграцію такі не були встановлені.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача №398 від 09.12.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 не відповідає вимозі щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не містить фактичних обставин та доказів на підтвердження того, що дозвіл на імміграцію від 29.04.2005 був виданий на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, що має наслідком задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №398 від 09.12.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо скасування оскаржуваним рішенням відповідача №398 від 09.12.2019 посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 29.04.2005, виданої громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Перевіркою матеріалів справи відносно громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 установлено, що дозвіл на імміграцію №17/1803 він отримав 29.04.2005 відповідно до пункту 6 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію" як чоловік іммігрантки громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , і був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.04.2005.

Суд дослідив документи, що були подані для отримання позивачем дозволу на імміграцію у 2005 році, та встановив наявність наступних документів: заява-анкета про надання дозволу на імміграцію від 23.03.2005; копія паспорту громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам № НОМЕР_7 ; копія свідоцтва про шлюб від 10.02.2003, копія тимчасової посвідки на постійне проживання дружини громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , копія сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду від 30.08.2005 серії 2ЖЖЖ №099120, довідка Посольства Соціалістичної Республіки В`єтнам №ІІ/05-CNTP від 14.03.2005 про відсутність судимості (а.с.59-70).

Будь-яких зауважень з боку відділу ГІРФО ГУ МВС України в Київській області щодо наданих позивачами документів, - їх нестачі, підробки, чи їх невідповідності встановленому зразку чи належність іншій особі, на момент розгляду цих документів у 2005 році - зазначено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 визначено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі - Порядок №321; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно з пунктом 7 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки;4) непридатності посвідки для подальшого використання 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства (пункт 16 Порядку №321).

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи (пункт 42 Порядку №321).

До таких дій пунктом 37 Порядку №321 віднесено перевірку чинності дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, яка перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу.

Рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні (пункт 43 Порядку №321).

Після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні (пункт 46 Порядку № 321).

Пунктом 64 Порядку №321 визначені підстави скасування посвідки територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав.

Так, підпунктом 1 пункту 64 Порядку №321 передбачено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Отже, підставою для скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.04.2005 стало скасування відповідачем дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 .

Приймаючи до уваги висновок суду про протиправність та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №398 від 09.12.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №398 від 09.12.2019 про скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 29.04.2005, як похідна, підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 23.01.2020 №0.0.1593375481.1, оригінал якої наявний в матеріалах справи (а.с.32).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 840,80 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Суд зазначає, що питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу буде розглянуто судом в разі виконання позивачем вимог ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області від 09.12.2019 №398 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 29.04.2005.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, Дніпровський район, вул. Березняківська, буд. 4-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано - 30.06.2020.

Суддя Кушнова А.О.