Ухвала суду № 90339614, 13.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"13" липня 2020 р. справа № 300/1426/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника військової частини А1349 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А1349 про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Військової частини А1349 про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.04.2017.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження згідно з правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем разом із відзивом на позовну заяву 09.07.2020 суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 , які пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби (в даному випадку - військової служби), подані з порушенням місячного строку звернення до суду з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вказав, що на момент прийняття наказу командира військової частини А1349 від 12.04.2017 року №70 позивач погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків та відповідно не оскаржував своє звільнення та/або наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. В момент виключення зі списків особового складу позивача, а саме 12.04.2017, останній дізнався про порушення своїх прав, однак з позовною заявою звернувся тільки в 2020 році. Таким чином позов ОСОБА_1 про стягнення індексації підлягає залишенню без розгляду внаслідок пропущення ним строку звернення до суду.

Розглянувши клопотання, вивчивши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

В частині 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Наведене узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 за №8-рп/2013, в якому Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.

Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 вказаного Закону. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з статтею 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини третьої визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державним комітетом статистики України № 4 від 13.01.2004 суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників входять до фонду додаткової заробітної плати.

Таким чином, індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовців.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі №1-18/2013 зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення.

У цій справі вимоги позивача звернені до військової частини А1349 щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 12.04.2017. З огляду на викладене та з урахуванням приписів частини другої статті 233 КЗпП України строки звернення позивача до суду з цим позовом не обмежені будь-яким строком, а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Таким чином заява військової частини А1349 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду є безпідставною, тому в її задоволенні слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 122, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання Військової частини А 1349 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А1349 про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу, окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.