Рішення № 90339519, 10.07.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 липня 2020 року о/об 09 год. 30 хв.Справа № 280/3845/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі – відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня набуття права на призначення пенсії, тобто з 11.09.2019.

У позові зазначено наступне. ОСОБА_1 досягнувши 60 років, 11.09.2019 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши необхідні документи згідно з «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1. Відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії листом за №2863/02.8 від 10.12.2019. Відповідач зазначає, що не підлягають зарахуванню до страхового стажу наступні періоди трудової діяльності позивача, зазначені в трудовій книжці: запис 11-12 - 12.03.1987-30.12.1990 помилка в даті звільнення, не засвідчені виправлення в даті наказу про звільнення; запис 13-14 - 16.01.1991-12.02.1996 хибна дата в наказі про працевлаштування 01.16.1991, дата наказу про звільнення перекручена та не відповідає даті звільнення; запис 15-16 - зараховано період з 08.11.2002-31.12.2002, період обмежено 31.12.2002 згідно даним системи персоніфікованого обліку, оскільки запис про звільнення в трудовій книжці взагалі не завірено підписом відповідальної особи підприємства; запис 17-18 - 20.09.2006-25.08.2010 відсутні дані про сплату внесків. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу загальний стаж позивача складає 17 років 07 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. 11.09.2019 позивач надав документи та заяву від 11.09.2019 за №4684 для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Спеціалістом відповідача були направлені запити до архівних установ щодо факту роботи (служби) позивача, а саме: до архівного відділу Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за період роботи у колгоспі ім.Котовського з 10.04.1985 по 02.10.1986, з 12.03.1987 по 12.01.1990; до Шевченківського районного військового комісаріату про факт проходження військової служби. Після отримання відповіді з архіву про те, що до архівного відділу документи на зберігання не надавались, відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки не підлягають зарахуванню до страхового стажу наступні періоди трудової діяльності, зазначені в трудовій книжці: запис 11-12 - 12.03.1987-30.12.1990, помилка в даті звільнення, не засвідчені виправлення в даті наказу про звільнення; запис 13-14 - 16.01.1991-12.06.1996, хибна дата в наказі про працевлаштування 01.16.1991, дата наказу про звільнення перекручена та не відповідає даті звільнення; запис 15-16 - зараховано період з 08.11.2002-31.12.2002, період обмежено 31.12.2002 згідно даним системи персоніфікованого обліку, оскільки запис про звільнення в трудовій книжці взагалі не завірено підписом відповідальної особи підприємства; запис 17-18 - 20.09.2006-25.08.2010, відсутні дані про сплату внесків. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу загальний стаж позивача складає 17 років 7 місяців 21 день, що є не достатнім для призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач проти прозову заперечував.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд з`ясував наступне.

За матеріалами справи, позивач народився 13.06.1959.

11.09.2019 позивач подав до відповідача Заяву про призначення пенсії за віком.

Повідомленням від 10.12.2019 за №2863/02.8 відповідач повідомив позивача про прийняття рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком.

Відповідачем як позивачу, так і до суду не надано «рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком».

У Трудовій книжці позивача зазначено, зокрема, про те що позивач: з 03.07.1978 по 12.05.1979 – працював каменоломом в у Д-Бродському кар`єрі; з 13.05.1979 по 22.05.1981 – служив у Радянській Армії; з 15.09.1981 по 22.04.1983 – працював слюсарем по ремонту автомобілів у Запорізькому виробничому об`єднанні «Моторобудівельник» ім.50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції; з 10.04.1985 по 02.10.1986 – працював по договору у колгоспі ім.Котовського на вирощуванні баштанних культур; (…); з 26.05.2016 по теперішній час – працює у ВОХОР КП «НВК «Іскра».

Вказані періоди роботи позивача у відповідача не викликають зауважень та складають 9 років 0 місяців 9 днів.

Суд погоджується з позицією відповідача, що деякі записи у Трудовій книжці позивача заповнені не коректно, містять суперечливу інформацію.

Позивачем не надано до суду доказів у підтвердження/спростування вказаних не коректних, суперечливих записів у своїй Трудовій книжці.

В Архівній довідці Архівного відділу Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 22.10.2019 за №242 на адресу органу Пенсійного фонду України зазначено: «… Розглянувши Ваш запит, архівний відділ Нікопольської райдержадмінісірації повідомляє, що надати довідку про роботу гр. ОСОБА_1 за період роботи з 10 квітня 1985 року по 02 жовтня 1986 року та з 12 березня 1987 року по 12 жовтня 1990 рок у колгоспі ім.Котовського не можливо, бо до архівного відділу Нікопольської райдержадміністрації документи з нарахування заробітної плати та особовий склад зазначеної юридичної особи на державне зберігання не надавались. …».

В Архівній довідці Архівного управління Запорізької міської ради від 01.06.2020 за №04-21/В-164 на адресу позивача зазначено: «… Документи Автобази тресту «Укспецводмонтаж», TOB «Союзавто» та TOB «Агросілгрупп» на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради не надходили. Підстава: абетковий покажчик фондів ліквідованих установ. …».

На думку суду, права та інтереси позивача не можуть бути обмеженні через не коректні, суперечливі записи у Трудовій книжці, вчинені роботодавцями.

Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.

Позивач не може відповідати за неналежне виконання роботодавцем-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків, а тому це не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначені пенсії періодів роботи.

Для вирішення спору по суті, суд приймає до уваги не коректні, суперечливі записи у Трудовій книжці позивача у наступному вигляді, зокрема: запис 11-12 – період з 12.03.1987 по 12.10.1990 (робота у колгоспі ім.Котовського), при цьому рішення про звільнення з слідами виправлення датоване від 30.12.1990; запис 13-14 – період з 16.01.1991 по 12.02.1996 (робота водієм в автобазі), при цьому у некоректно заповнені дати наказів про прийняття на роботу («01.16.1991») та звільнення з роботи («02.12.96»); запис 15-16 – період з 08.11.2002 по 13.03.2003 (робота водієм маршрутного таксі у ТОВ «Союз-Авто»), при цьому запис звільнення не завірено підписом відповідальної особи роботодавця; запис 17-18 – період з 20.09.2006 по 25.08.2010 (робота охоронцем у ТОВ «Агрооіл Групп»).

Наведені періоди роботи складають 12 років 11 місяців 10 днів.

У ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. (…).

Як зазначено у ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У ч.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Згідно з ч.4 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Враховуючи наведене, позивач досягнувши 13.06.2019 віку 60 років має право на призначення йому пенсії за віком за наявності страхового стажу не менше 26 років.

Однак, станом на 13.06.2019 (день досягнення позивачем 60 років) позивач має страховий стаж 21 рік 11 місяців 19 днів (9 років 0 місяців 9 днів + 12 років 11 місяців 10 днів).

Таким чином, позивач як станом на 13.06.2019 (день досягнення позивачем 60 років), так і станом на 10.12.2019 (день надіслання позивачу Повідомлення за №2863/02.8) не мав необхідного страхового стажу не менше 26 років.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У стягненні на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення виготовлено у повному обсязі 10.07.2020.

Суддя О.О. Прасов