Рішення № 90339192, 13.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/7495/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Черноліхова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом військової частини А2076 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

встановив:

Військова частина А2076 звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 55051,88 грн. шкоди, завданої державі.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що під час передачі відповідачем посади начальника служби тилу було виявлено нестачу військового майна по квартирно-експлуатаційній службі у розмірі 61077,91 грн. Під час виключення ОСОБА_1 з списків особового складу частини на відшкодування наведеної заборгованості було утримано 6026,03 грн. Таким чином, залишок невідшкодованої заборгованості становить 55051, 88 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Судове засідання призначено на 18 червня 2020 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Відповідач позов фактично визнав.

18 червня 2020 року судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яка занесена до протоколу судового засідання, про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що на підставі наказу командира військової частини А2076 від 31 травня 2017 року № 51-РС ОСОБА_1 прийнято на військову службу на посаду водія-заправника автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення.

Згідно з наказом № 61-РС від 02 липня 2018 року правопорщика ОСОБА_1 призначено начальником служби тилу. Із вказаної посади відповідача було увільнено наказом командира військової частини А2076 від 31 серпня 2019 року № 88-РС і призначено водієм-паропровідником польової лазні взводу матеріального забезпечення.

Під час прийому посади начальника служби тилу ОСОБА_2 виявлено нестачу.

За фактом виявленої нестачі проведено службове розслідування і складено акт від 08 жовтня 2019 року, за результати якого встановлено розмір шкоди, заподіяної відповідачем державі, 61077,91 грн.

08 жовтня 2019 року командиром військової частини А2076 видано наказ № 399 про утримання з ОСОБА_1 61077, 91 грн. нестачі.

Відповідно до наказу командира військової частини А2076 від 26 грудня 2019 року № 721 прапорщика ОСОБА_1 , звільненого наказом від 24 грудня 2019 року № 119-РС з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "б", виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення.

При звільненні на відшкодування наведеної заборгованості з грошового забезпечення відповідача було утримано 6026, 03 грн., залишок заборгованості становить 55051, 88 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Стаття 26 Статуту визначає, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. Дія цього Положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України. Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Приписами пункту 3 Розділу І Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Згідно з пунктом 4 Розділу І Положення, відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.

Відповідно до пункту 13 Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі, зокрема, недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Згідно з пунктом 16 Розділу І Положення, розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.

Відповідно до пункту 17 Розділу І Положення, командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом. За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п`ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Згідно з пунктом 18 Розділу І Положення, розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту. Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов`язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов`язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім`я командира (начальника) військової частини (пункт 22 Розділу І Положення).

Як встановлено судом, за фактом виявленої нестачі при прийомі-передачі посади начальника служби тилу військової частини А2076 було проведено службове розслідування, в ході якого встановлено нестачу квартирно-експлуатаційної служби у розмірі 61077, 91 грн., допущену ОСОБА_1 .

Відповідач з актом службового розслідування і прийнятим на його підставі наказом від 08 жовтня 2019 року був ознайомлений. Зауваження та заперечення ним не надавалися, у встановленому законом порядку вони також не оскаржувалися.

З огляду на встановлений позивачем факт нестачі, допущений ОСОБА_1 , та підтвердження обставин наявності у нього матеріальної відповідальності за таку нестачу, суд вважає вимоги військової частини обґрунтованими.

Сума, що підлягає стягненню з відповідача, підтверджується довідкою № 290 від 08 травня 2020 року, і становить 55051, 88 грн.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Суд зауважує, що підстави для розподілу судових витрат не має, оскільки згідно з частиною 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 77, 139, 143, 243-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов військової частини А2076 (вул. Житомирська, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11703, код ЄДРПОУ 07895615) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А2076 завданої державі шкоди у розмірі 55051,88 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов