Ухвала суду № 90338561, 13.07.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3035/20

(1-кп/199/363/20)

УХВАЛА

13.07.2020 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі

головуючого судді: Дяченко І.В.

секретаря судового засідання: Парлагашвілі К.Г.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12020040630000493 від 27.03.2020, яке надійшло з Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1, відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участю: прокурора Борука В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Клименка О.І., обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Бондаренка С.О.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою на 60 днів, яке обґрунтовує тим, що останні обвинувачуються у вчинені умисного тяжкого злочину, можуть переховуватися від суду, впливати на свідків, які судом ще не допитані, скоювати інші злочини.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Клименко О.І. заперечували щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та просили змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Проти чого заперечував прокурор. Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Бондаренко С.О. залишили це питання на розсуд суду, не заперечували проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 .

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 9 КПК України.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останні обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 187 КК України, а саме: в нападі з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаному з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та їм у разі доведення їх вини в даному кримінальному провадженні може бути призначено покарання від семи до десяти років із конфіскацією майна, тому вказане обвинувачення свідчить про наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, які ще судом не допитані у цьому кримінальному провадженні, можливості скоювати інші злочини.

Одночасно судом враховується практика Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

У зв`язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинувачених під вартою, не зменшилися та до обвинувачених не можуть бути застосовані більш м`які альтернативні запобіжні заходи, бо вони не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, забезпечити необхідність виконання процесуальних рішень суду та запобіганню спробам ухилення останніх від суду або переховування, вливати на свідків, які ще судом не допитані, скоювати злочини, що є достатніми підставами для продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Крім того, суд на даному етапі розгляду провадження не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , виходячи з характеру пред`явленого обвинувачення, даних про його особу, який вчинив даний злочин через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі, де відбував покарання за вчинення умисних корисливих злочинів. Суд вважає, що лише такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченому ОСОБА_1 та запобігти перешкоджанню встановлення істини по справі.

Зокрема, суд виходить з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на вищевикладене, клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Клименка О.І. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 350, 369, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання запобіжного заходу обвинуваченим - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 10 вересня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 10 вересня 2020 року включно.

В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Клименка О.І. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: