Ухвала суду № 90338186, 13.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

13 липня 2020 р.Справа №160/7858/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 22.06.2020 року №1422-23/VІІ «Про єдиний податок на 2021 рік», №1425-23/V1І «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2021 рік», №1419-23/VІІ «Про затвердження Переліку адміністративних послуг, які надаються через відділ «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Межиріцької сільської ради», №1546-23/VІ1 «Про затвердження Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності Межиріцької сільської ради».

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 надано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить:

- постановити ухвалу, якою до набрання рішенням суду законної сили зупинити дію рішень Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, прийнятих 22 червня 2020 року на 23 сесії VII скликання: «Про єдиний податок на 2021 рік» №1422-23/VII від 22.06.2020р., «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2021 рік» №1425-23/VII від 23.06.2020р., «Про затвердження Переліку адміністративних послуг, які надаються через відділ «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Межиріцької сільської ради» №1419-23/VII від 22.06.2020р., «Про затвердження Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності Межиріцької сільської ради» №1546-23/VII від 22.06.2020 року;

- заборонити Павлоградській районній державній адміністрації (51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, вулиця Центральна, будинок 98) та іншим особам, які здійснюють розпорядження бюджетними коштами, виконувати рішення Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, прийнятих 22 червня 2020 року на 23 сесії VII скликання: «Про єдиний податок на 2021 рік» №I422-23/VII від 22.06.2020р., «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2021 рік» №1425-23/VII від 23.06.2020р.,«Про затвердження Переліку адміністративних послуг, які надаються через відділ «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Межиріцької сільської оади» №1419-23/VII від 22.06.2020р., «Про затвердження Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності Межиріцької сільської ради» №1546-23/VII від 22.06.2020 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що 22 червня 2020 року на 23 сесії VII скликання Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, були прийняті оскаржувані рішення. На думку позивача, наявні обидві підстави для забезпечення позову, оскільки розпорядження сільського голови № 213-р від 01.06.2020 року не відповідає вимогам ч. 10 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 7 ст. 22 Регламенту Межиріцької сільської ради, оскільки у тексті самого розпорядження невірно визначена дата проведення 23 сесії сільської ради VII скликання - 22 травня 2020 року, а сама сесія була проведена 22 червня 2020 року, але не у приміщенні сільської ради, як це зазначено у розпорядженні, а у сільському будинку культури. Інформація про проведення сесії 22 червня 2020 року з`явилася на сайті 16 червня 2020 року. Проекти рішень до порядку денного чергової сесії від 22.06.2020 року не були опубліковані на офіційному сайті сільської ради не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття, що передбачено ч. ч. 2, 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Процедура прийняття оскаржуваних рішень була грубо порушена (порушення вимог ст. ст; 46, 47, 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. ст. 18, 72 Регламенту Межиріцької сільської ради), попереднього розгляду постійними комісіями сільської ради не було. Прийняття оскаржуваних рішень всупереч вимогам, установленим чинним законодавством України, порушує законні права та інтереси позивача, як власника нерухомості, що знаходиться на території Межиріцької об`єднаної територіальної громади, оскільки оскаржувані рішення регулюють, зокрема, сплату єдиного податку, податку на нерухоме майно, орендної плати та надання адміністративних послуг. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав або інтересів позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної заяви без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді

заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, суд зазначає наступне.

Наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права, та не повинно призводити до вирішення вимог або досягнення іншої мети, не пов`язаної з забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.

Таким чином, в разі забезпечення позову у визначених позивачем межах суд фактично ухвалить рішення по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.

Крім того, два оскаржувані рішення стосуються правовідносин, що виникнуть у майбутньому - 2021 році, внаслідок чого вжиття заходів забезпечення позову є передчасним.

Отже, дослідивши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, долучені до заяви копії документів, виходячи із співмірності запропонованих заходів, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150-151, 152-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки встановлені статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар