Рішення № 90338012, 13.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/8243/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення та нарахування пенсії періоду роботи з 24.05.1982 по 09.07.1997; зобов`язання зарахувати до страхового стажу для призначення та нарахування пенсії період роботи з 24.05.1982 по 09.07.1997.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув право виходу на пенсію за віком згідно норм чинного законодавства, у зв`язку з чим звернувся до Відділу питань перерахунку пенсій №7 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Волинській області з відповідною заявою та усіма необхідними документами. Листом Відділу питань перерахунку пенсій №7 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Волинській області повідомлено позивача про те, що його заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розглянуто, однак при розгляді наданих до неї документів з`ясовано, що в трудовій книжці записи №6-8 зaвipeнi нeнaлeжним чинoм (пeчaткa cтapoгo зpaзкa УPCP), yтoчнюючy довідку № 1 від 16.12.2019 видану Торчинським міжгосподарським підприємством по птахівництву не взято до уваги, оскільки в довідці відсутнє посилання про перейменування підприємства.

Позивач вказує, що 11.03.2020 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про перерахунок страхового стажу, в якій, окрім іншого, просив зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії період роботи в Торчинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яєць з 25.05.1982 до 09.07.1997. Листом ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 24.05.1982 по 09.07.1997 за записами трудової книжки, та зазначило, що довідка № 1 від 16.12.2019 не врахована для підтвердження зазначеного вище періоду роботи в зв`язку з відсутністю інформації стосовно перейменування організації, з якою ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах.

У свою чергу, позивач звертає увагу, що не ставиться під сумнів факт його роботи на Торчинському міжгосподарському підприємству по виробництву яєць, a в подальшому (після перейменування) на Торчинському міжгосподарському підприємству по птахівництву, a лише зазначається формальна відмовка: «відсутня інформація про перейменування підприємства», хоча в довідці №1 від 16.12.2019 чітко зазначено, що з 1982 року підприємство перейменовано на Торчинське міжгосподарське підприємство по птахівництву.

Позивач вважає, що відповідач порушує його законні права нa отримання пенсії, оскільки недотримання правил ведення трудової книжки пoвиннo мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, a нe для особи щодо якої такі порушення було вчинено.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позову, оскільки за відсутності трудової книжки або відповідних записів і ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У свою чергу, згідно підпункту 2 пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер. У зв`язку з тим, що позивачем не надано належного доказу на підтвердження періоду роботи з 24.05.1982 по 09.07.1997 в Торчинському міжгосподарському підприємству по виробництву яєць, яке перейменоване в Торчинське міжгосподарське підприємство по птахівництву, а тому, на думку представника відповідача, підстави для задоволення позову відсутні. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 27.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії.

Відділом з питань перерахунків пенсій №7 Управління застосування пенсійного законодавства розглянуто заяву позивача від 27.09.20 19 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 09.01.2020 №717/02-39 повідомлено ОСОБА_1 , що при розгляді наданих ним документів було з`ясовано, що в трудовій книжці серія НОМЕР_1 записи № 6-8 зaвipeнi нeнaлeжним чинoм (пeчaткa cтapoгo зразка УРСР). Уточнюючу довідку № 1 від 16.12.2019, видану Торчинським міжгосподарським підприємством по птахівництву і підписану головою ліквідаційної комісії Торчинського MПП О. С. Сидун, не взято до уваги, оскільки в довідці відсутнє посилання про перейменування підприємства (накази, протоколи).

10.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про перерахунок страхового стажу, у якій просив чітко повідомити який період роботи йому зарахований до страхового стажу для призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії період роботи на Торчинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яєць, яке з 1982 року було перейменоване у Торчинське міжгосподарське підприємство по птахівництву, a саме з 25.05.1982 до 09.07.1997.

Листом від 26.03.2020 ГУ ПФУ у Волинській області стосовно зарахування до страхового стажу періоду роботи з 24.05.1982 по 09.07.1997 у Торчинському міжгосподарському підприємстві по птахівництву, повідомило позивача, що листом від 09.01.2020 №717/02-39 його повiдoмлeнo щoдo вiдмoви y зарахуванні до страхового стажу періоду з 24.05.1982 по 09.07.1997 за записами трудової книжки. При цьому, надана довідка від 16.12.2019 №l, видaнa Торчинським міжгосподарським підприємством по птахівництву, не врахована для підтвердження згаданого періоду роботи в зв`язку з відсутністю інформації стосовно перейменування організації, з якою він перебував у трудових відносинах.

Крім того вказано, що у разі надання необхідних даних, спеціалістами управління буде переглянуто обчислення тривалості страхового стажу з урахуванням періоду роботи з 24.05.1982 по 09.07.1997.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення та нарахування пенсії періоду роботи з 24.05.1982 по 09.07.1997 протиправними позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1, пункту 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.15 Інструкції № 58 передбачено, що у разі, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1. Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача чи інші обставини, що мають значення для призначення пенсії.

Як вбачається з трудової книжки позивача, він дійсно у спірний період працював у Торчинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яєць, яке з 1982 року було перейменоване у Торчинське міжгосподарське підприємство по птахівництву. Зокрема, як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , а саме запису № 6 ОСОБА_1 зарахований на посаду тракториста у Торчинське міжгосподарське підприємство по виробництву яєць. У свою чергу, 22.07.1982 позивач переведений на шофера грузового автомобіля (запис №7). 09.07.1997 ОСОБА_1 звільнено з даного підприємства згідно поданої заяви (запис №8).

Суд звертає увагу на те, що вищевказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та у відповідності до дати, які належним чином завірені підписом роботодавця, проставленою після запису про звільнення.

Отже, трудовою книжкою позивача підтверджено період його роботи в Торчинському міжгосподарському підприємству по виробництву яєць з 24.05.1982 по 09.07.1997. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не було взято до уваги.

Однак, в трудовій книжці позивача дійсно відсутній запис про перейменування Торчинського міжгосподарського підприємства по виробництву яєць у Торчинське міжгосподарське підприємство по птахівництву, що не відповідає вимогам пункту 2.15 Інструкції №58.

Поряд із цим суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Відтак, суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо неврахування періоду роботи позивача з 24.05.1982 по 09.07.1997 у Торчинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яєць, вказаного у трудовій книжці, з тих підстав, що у трудовій книжці відсутні данні про перейменування підприємства.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому, відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що стаж роботи позивача з 24.05.1982 по 09.07.1997 у Торчинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яєць, підтверджується відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , що є достатнім для зарахування цього періоду роботи до загального страхового стажу останнього, а тому неврахування відповідачем цього періоду до загального страхового стажу позивача є протиправним.

Крім того, суд зазначає, що позивачем було надано відповідачу довідку Торчинського міжгосподарського підприємства по птахівництву від 16.12.2019 №1, згідно якої ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у Торчинське міжгосподарське підприємство по виробництву яєць з 24.05.1982 на посаду тракториста згідно наказу №46 від 21.05.1982. Переведений на посаду шофера грузового автомобіля відповідно до наказу №59 від 22.07.1982. З 09.07.1997 звільнений з роботи згідно поданої заяви (наказ №6 від 09.07.1997). Крім того, у даній довідці зазначено, що з 1982 року підприємство перейменовано у Торчинське міжгосподарське підприємство по птахівництву.

Задовольняючи позов, суд також враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці відносно спірного періоду роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Як передбачено частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, на думку суду, відповідачем не доведено законність його дій щодо не зарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 24.05.1982 по 09.07.1997 у Торчинському міжгосподарському підприємству по виробництву яєць, яке було перейменовано у Торчинське міжгосподарське підприємство по птахівництву, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 26.05.2020 року 0.0.1718660823.1 (а.с.4).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії періоду роботи з 24 травня 1982 по 09 липня 1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії період роботи з 24 травня 1982 по 09 липня 1997 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний номер 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко