Рішення № 90338003, 13.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/8444/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 75% сум грошового забезпечення; зобов`язання з 01 січня 2018 року здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 24 листопада 1994 року є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Основний розмір пенсії складав максимальні 83 % грошового забезпечення (вислуга 31 рік).

На виконання Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 (далі - Постанова № 103), ГУ ПФУ у Волинській області позивачу проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року.

Позивач не погоджується з проведеним перерахунком та просить визнати протиправними дій щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 75% сум грошового забезпечення та зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області з 01 січня 2018 року здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою судді від 16 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 07 липня 2020 року №0300-0802-7/20524 відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що на час перерахунку пенсії позивачу відповідно до Постанови №103 розмір проценту по статті 21 Закону № 2262-ХІІ складав 80 %, а розмір проценту по статті 13 Закону № 2262-ХІІ складав 70 %, тому перерахунок пенсії по інвалідності був зроблений в розмірі 80 %, а не пенсії за вислугу років у розмірі 70 %. Зокрема, відповідач вказує, що з 24 листопада 1994 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років за 31 рік вислуги (24 календарних років) у розмір 75 %, за нормою статті 13 Закону № 2262-ХІІ. З 01 січня 1996 року позивачу проводилися перерахунки пенсії за вислугу років у розмірі 83 % сум грошового забезпечення. 05 березня 2005 року позивач подав заяву про переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію по 2 групі інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язку військової служюи при виконанні інтернаціонального обов`язку у розмірі пенсії за вислугу років. У подальших перерахунках з часу переходу на пенсію по інвалідності позивачу застосовувалась норма статті 21 Закону № 2262-ХІІ про 80 % в розмірі пенсії за вислугу років (83 %). З 01 січня 2018 року розмір пенсії позивача в розмірі 80 % перераховано відповідно тільки до статті 21 Закону № 2262-ХІІ, так як частина друга статті 13 Закону № 2262-ХІІ на дату перерахунку передбачала розмір менший - 70 %. Також вказує, що позивач помиляється коли стверджує, що ГУ ПФУ у Волинській області при перерахунку пенсії по Постанові №103 змінило розмір проценту з 83 % до 75%, оскільки позивачу був проведений перерахунок пенсії з підвищеного грошового заезпеченння по 2 групі інвалідності відповідно до статті 21 Закону № 2262-ХІІ у розмірі 80%. Ваховуючи, що позивач на обліку переуває, як отримувач пенсії по інвалідності, була застосовано чинна норма законодавства - стаття 21 Закону № 2262-ХІІ, а статтю 13 Закону № 2262-ХІІ при перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року управління не застосовувало. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII.

Так, 24 листопада 1994 року позивачу призначена пенсія за вислугу років (31 рік) у розмірі 75 % від суми грошового забезпечення, що підтверджується розрахунком на пенсію Міністерства оборони за вислугу років ХА-12816 від 12 січня 1995 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з 24 листопада 1994 року основний розмір пенсії ОСОБА_1 становив 75 % грошового забезпечення, а з 01 січня 1996 року - 83 % грошового забезпечення.

05 березня 2005 року позивач подав заяву про переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію по 2 групі інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язку військової служюи при виконанні інтернаціонального обов`язку у розмірі пенсії за вислугу років. У подальших перерахунках з часу переходу на пенсію по інвалідності позивачу застосовувалась норма статті 21 Закону № 2262-ХІІ про 80 % в розмірі пенсії за вислугу років - 83 %.

Вказаний основний розмір пенсії - 83 % від суми грошового забезпечення був збережений позивачу при здійсненні наступних перерахунків та до здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року, виходячи із розміру 80 % грошового забезпечення.

23 березня 2018 року Волинський обласний військовий комісаріат сформував та скерував до ГУ ПФУ у Волинській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 № ХА12816 , з якої вбачається, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 розмір посадвоого окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами чинними на 01 березня 2018 року за посадою офіцер ПО БУ (БОМК.АВІАПОЛК), становить 8565,00 грн (в т. ч.: посадовий оклад - 4 370,00 грн, оклад за військовим званням (майор) - 1 340, 00 грн, надбавка за вислугу років (50%) - 2 855,00 грн.

ГУ ПФУ у Волинській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року, виходячи із розміру 80 процентів від суми грошового забезпечення, зазначеного у довідці Волинського обласного військового комісаріату, розмір перерахованої пенсії з 01 травня 2018 року складає 6 713,80 грн, що підтверджується копією витягу про перерахунок пенсії у пенсійній справі №ХА12816 - Міноборони від 01 квітня 2018 року.

Позивач, не погоджуючись зі зменшенням розміру пенсії при здійсненні її перерахунку, звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (стаття 58 Конституції України).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону №2262-XII, в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, Особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани,

військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугою строків служби. Військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Згідно з пунктом а) частини першої статті 13 Закону №2262-XII, у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби та призначення йому пенсії, а особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2, категорій 2 та 3 - 80 процентів.

Згідно з пунктом а) частини першої статті 21 Закону №2262-XI пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються особам з інвалідністю внаслідок війни II групи в розмірі 80 процентів сум грошового забезпечення (заробітку). Приписи статті 23 Закону №2262-XI визначають, в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт «а» статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт «а» статті 13).

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесені зміни у частину другу статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», цифри «90» замінено цифрами «80» (підпункт 8 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI). Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, внесені зміни у частину другу статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» цифри « 80» замінено цифрами « 70» (пунктом 23 розділу II Закону №1166-VII).

Статтею 63 Закону №2262-XII визначено підстави для перерахунку раніше призначених пенсій. Так, відповідно до частини 4 цієї статті усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1, 2 Порядку №45 визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).

Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (пункт третій Порядку №45).

Відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14. Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою №103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103). Пунктами 1, 2 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Згідно з пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, від 13 лютого 2008 року №45, пункт 5 якого викладено в такій редакції: «Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням».

Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

04 лютого 2019 року Верховний Суд прийняв рішення в зразковій адміністративній справі №240/5401/18 (№Пз/9901/58/18) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії. Верховний Суд зазначив, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. У цій зразковій справі Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Верховний Суд визначив, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям Постанови КМУ №704 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103.

Вирішуючи питання про визнання цієї справи типовою суд враховує таке:

відкриваючи провадження у зразковій справі №240/5401/18 (№Пз/9901/58/18), Верховний Суд виділив такі ознаки типової справи: - позивачами у них є особи, яким призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону № 2262-ХІІ; - відповідачем у них є один і той самий суб`єкт владних повноважень (територіальний орган Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку якого перебувають позивачі; - спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку зі зменшенням територіальним органом Пенсійного фонду України основного розміру пенсії до 70 відсотків відповідно до частини другої ст.13 Закону № 2262-ХІІ в редакції чинній на момент здійснення перерахунку); - позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення у відсотках, які були визначені на момент призначення пенсії). В рішенні від 04.02.2019 у цій зразковій справі Верховний Суд звузив предмет спору в зразковій справі до такого: «в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі Постанови КМУ №103 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови КМУ №704». Отже, типовими є справи щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії колишнім військовослужбовцям при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 20.08.2017 №704.

Отже, ця справа є типовою щодо зразкової справи №240/5401/18 №Пз/9901/58/18).

Відтак, при вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини третьої статті 291 КАС України, враховує, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, правові висновки щодо застосування статтей 13, 63 Закону № 2262-ХІІ, а також Порядку №45 та Постанови №103 до правовідносин, що виникають в процесі перерахунку пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

аналіз наведених вище норм Закону №2262-XII та Постанови №45 дозволяє зробити висновок, що при призначенні пенсії за вислугу років її відсотковий розмір визначається чинною на момент прийняття відповідного рішення редакцією частини другої статті 13 Закону №2262-XII.

ОСОБА_1 з 05 березня 2005 року отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років відповідно до статті 23 Закону №2262-XII як особа, що є інвалідом другої групи та має достатній для призначення цього виду пенсії стаж служби (31 рік). При призначенні пенсії позивачу її розмір становив 75% від суми грошового забезпечення. Вподальшому, з 01 січня 1996 року основний розмір пенсії позивача визначено в розмірі 83% від суми грошового забезпечення. Чинна на той момент редакція частини другої статті 13 Закону №2262-XII обмежувала основний розмір пенсії максимальною величиною, що складала 85% відповідних сум грошового забезпечення. Надалі ця норма зазнала змін щодо встановлення (збільшення) граничного розміру пенсії за вислугу років з 85 до 90 відсотків грошового забезпечення, а потім встановлення (зменшення) граничного розміру пенсії за вислугу років - спочатку з 90 до 80, а надалі - до 70 відсотків грошового забезпечення.

Як встановлено судом, з 01 січня 2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії, виходячи із розміру 80 % від суми грошового забезпечення.

Стаття 13 Закону №2262-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (перерахунку пенсії) визначала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Згідно статті 21 Закону №2262-XII пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи призначаються у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Водночас суд зауважує, що порядок перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців урегульований не статтею 13 Закону №2262-XII, а іншими нормами права, а саме: статтею 63 Закону №2262-XII, Порядком №45 (з урахуванням змін, внесених Постановою №103).

Отже, процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, який регламентується різними нормами права. При цьому норми, що регламентують порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років, не передбачають зміни (зменшення) відсоткового розміру основного розміру пенсії при проведенні її перерахунку. Отже, відсотковий розмір грошового забезпечення при перерахунку пенсії залишається сталим (не змінюється) та застосовується у розмірі, визначеному на момент призначення пенсії.

Оскільки норма частини другої статті 13 Закону №2262-XII врегульовує правовідносини щодо призначення нових, а не здійснення перерахунку раніше призначених пенсій за вислугу років, то застосування відповідачем цих норм при перерахунку пенсії ОСОБА_1 в квітні 2018 року є помилковим; таке помилкове правозастосування свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки спричинило отримання позивачем пенсії у розмірі, меншому за визначений Законом. Оскільки при перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року відповідач невірно визначив (занизив) її основний розмір (до 80% замість 83%), то суд дійшов висновку про порушення права позивача на належне соціальне забезпечення (у розмірі, визначеному Законом №2262-XII).

Суд також звертає увагу, що при призначенні пенсії позивачу її розмір був визначений на рівні 75 % відповідних сум грошового забезпечення, а в подальшому при здійсненні її перерахунку відповідно до норм законодавства її розмір (з урахуванням підстави звільнення та вислуги років) був визначений на рівні 83 % відповідних сум грошового забезпечення. На думку суду, при здійсненні перерахунку з 01 січня 2018 року відповідач не мав правових підстав для зменшення з 83 до 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення розміру пенсії позивача.

При цьому, суд погоджується з відповідачем, що позивач помилково вважає, що розмір його пенсії занижено до 75%, оскільки матеріали справи свідчать, що з 01 січня 2018 року позивачу перераховано пенсію у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України суду повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 80% сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01 січня 2018 року; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) позивачу пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років з 01 січня 2018 року відповідно статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру 83% сум грошового забезпечення, та відмову в задоволені решти позовних вимог (визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 75% сум грошового забезпечення).

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом, що визначений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки відповідно до частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. На думку суду, оскільки при перерахунку з 01 січня 2018 року пенсії позивачу її розмір у процентному значенні був зменшений з вини відповідача, тому шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом не підлягає застосуванню.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 646/6250/18, відповідно до яких у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 80% сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01 січня 2018 року .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років з 01 січня 2018 року відповідно статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII, у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру 83% сум грошового забезпечення.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Суддя А.Я. Ксензюк