Рішення № 90337957, 01.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3831/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Філімоновій О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Нівчика А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №162407-1301 від 13.12.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.07.2019 року позивачу стало відомо про стягнення Ковельською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області з неї на підставі постанови Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 року податкового боргу в сумі 70 745,02 коп.

Податковий борг, визначений податковим повідомленням-рішенням від 13.12.2016 року виник через несплату орендної плати за період 2014-2016 роки.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки зобов`язання по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою площею 418 кв.м. мали місце лише в період з 06.08.2014 року по 02.12.2014 року, оскільки згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30269322 інше речове право (право оренди) зареєстровано 06.08.2014 року та припинено 01.12.2014 року. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Також уточнила, що в прохальній частині позову дату оскаржуваного рішення слід читати як «від 13.12.2016 року».

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Ковельською ОДПІ податковим повідомленням-рішенням №162407-1301 від 13.12.2016 року нараховано ОСОБА_1 грошове зобов`язання по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою за період 2014-2016 роки в сумі 70 745,02 коп.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №162407-1301 від 13.12.2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенні, суд приходить до таких висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати за землю, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовуються відповідно до вимог статтей 285- 287 цього розділу.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, надають контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформують відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання.

Приписами п. 288.2 ст. 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно п. 288.3 ст. 288 ПК України об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п. 288.4 розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати, відповідно до п. 288.5. ст. 288 ПК України, встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Законом України від 06.10.1998 № 161- XIV «Про оренду землі», з наступними змінами та доповненнями, а саме ч. 1 ст. 34 визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Договорами оренди земельних ділянок укладеними між Ковельською міською радою та ОСОБА_1 передбачено розмір орендної плати в розмірі 3%.

Відповідно до наданої податковому органу інформації від Ковельської міської Ради між орендодавцем Ковельською міською Радою та орендарем ОСОБА_1 (НОМЕР_1) укладено 21 договір оренди від 28.04.2014 року по земельних ділянках, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1,6 га.

За період дії договорів оренди, а саме 2014-2016 роки, платнику нараховано орендну плату в сумі 70 745,02 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено представником відповідача платнику нараховано орендну плату за землю по всіх договорах з моменту укладення вказаних договорів оренди, проте суд не погоджується з даною позицією щодо початку строку нарахування орендної плати з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 ПК (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Після набрання законної сили змін до ПК Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII плату за землю було віднесено до місцевих податків у складі податку на майно, та підпункт 14.1.147 викладено у наступній редакції: плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 265 ПК України визначено, що податок на майно складається з: 265.1.1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 265.1.2. транспортного податку; 265.1.3. плати за землю.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, 8встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 ст. 271 ПК України).

Підпунктом 288.1.1 пункту 288.1 ст. 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Нормами пункту 288.5 цієї статті як у редакції до внесення змін Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII, після набрання цим Законом законної сили, так і у редакції, після внесення змін Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII, законодавцем встановлені мінімальну та максимальну граничні межі розміру орендної плати, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Частиною 1 ст. 210 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV, у редакції. чинній на дату виникнення відносин. з приводу прав і обов`язків у яких виник спір).

Відповідно до ст. 14 Закону № 161-XIV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 цього Закону).

У відповідності до вимог статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 20 цього Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За змістом статей 18, 20 Закону № 161-XIV договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений та набирає чинності після такої реєстрації.

Частиною 3 ст. 640 ЦК (у редакції, чинній на дату укладення договорів) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Відповідно до частини 3 ст. 653 ЦК у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК).

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналіз вищевказаних вимог дає підстави для висновку, що обов`язок платника податків сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності виникає саме з дня набрання чинності договору оренди земельної ділянки, тобто з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до поданого представником ГУ ДПС у Волинській області на вимогу суду розрахунку виходячи з дати реєстрації договорів в реєстрі (а.с. 225-227) розмір грошового грошове зобов`язання по сплаті орендної плати за користування земельними ділянками за період 2014-2016 роки буде становити 53 772,18 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого ГУ ДПС України у Волинській області податкового повідомлення-рішення від 13.12.2016 року №162407-1301 в частині визначення грошового зобов`язання на суму 16 972,84 грн., в зв`язку з чим останнє підлягає скасуванню в цій частині.

Аналогічна правова позиція щодо початку перебігу строку дії договору оренди лише з моменту його державної реєстрації висловлена в постанові колгії суддів КГС ВС від 29.01.2019 року в справі №917/108/18.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.12.2016 року №162407-1301 діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на особу.

Отже, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність податкового повідомлення-рішення від 13.12.2016 року №162407-1301 в частині визначення грошового зобов`язання на суму 16 972,84 грн. (70 745,02 - 53 772,18), яке слід визнати протиправним та скасувати в цій частині, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки в іншій частиній прийняте правомірно.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи, що суд задовольняє позов частково на загальну суму грошових зобов`язань, визначених позивачу в оскаржуваних рішеннях в розмірі 16 972,84 грн., тому на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до задоволення позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 184,31 грн. (23.99% від задоволених вимог), сплачений згідно з квитанцією ПН215600426655 від 20.12.2019 року в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13.12.2016 року №162407-1301 в частині визначення грошового зобов`язання на суму 16 972,84 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 184,34 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 13.07.2020 року.