Рішення № 90337663, 13.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 липня 2020 р. Справа № 120/2122/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року до суду через "Електронний суд" надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій представник позивача просить суд визнати протиправним рішення відповідача за № 023830009104 від 21.02.2020 року щодо відмови у призначенні пільгової пенсії по Списку № 2 згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов`язати останнього призначити і виплачувати позивачці пільгову пенсію по Списку № 2 згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 13.02.2020 року.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.02.2020 року позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, відповідач у своєму рішенні за № 023830009104 від 21.02.2020 року відмовив позивачці у призначенні пільгової пенсії за Списком № 2 з причин недосягнення останньою пенсійного віку 54 років 6 місяців, встановленого абзацом 2 ч. 1 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Представник позивачки стверджує, що у спірному випадку слід врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року за № 1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року за № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.03.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Вважаючи таке рішення протиправним, а також таким, що порушує право останньої на призначення пільгової пенсії за Списком № 2 позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 01.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, відповідачу встановлено 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою витребувано у відповідача додаткові докази, необхідні для розгляду справи, а саме матеріали пенсійної справи позивача.

Наступного дня на адресу суду від представника позивача – адвоката Савчука М.В. надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 14732), де останній просив врахувати суд положення не п. «а», а саме п. «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", де встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають (незалежно від місця останньої роботи): жінки, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, - жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Зокрема, представник позивача наголошує, що при здійсненні відповідного уточнення (доповнення) адміністративного позову - факт зміни предмету позовних вимог в межах розгляду даної адміністративної справи відсутній.

В подальшому, 19.06.2020 року, на виконання ухвали суду від 01.06.2020 року, ГУ ПФУ у Вінницькій області надано до суду копію пенсійної справи ОСОБА_1 за № 023830009104 (вх. № 16547/20).

23.06.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16768/20), в якому представник відповідача зазначила, що позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також представник відповідача вказує, що посилання позивача на рішення Конституційного Суду № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року є хибним, оскільки Законом України від 03.10.2017 року за № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону № 1058 та доповнено його розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян». Саме тому, починаючи з 01.01.2018 року пенсія за віком на пільговим умовах призначається відповідно до ст. 114 Закону № 1058. При цьому, рішенням Конституційного суду від 23.01.2020 року зазначені норми Закону №1058 не визнавалися такими, що суперечать Конституції України. Відповідачем до пільгового стажу за Списком № 2 було зараховано наступні періоди роботи позивачки: з 22.06.1999 року по 31.03.2000 року, з 01.05.2000 року по 28.02.2002 року, з 01.04.2002 року по 31.05.2002 року, з 01.07.2002 року по 28.02.2003 року, з 01.04.2003 року по 30.11.2004 року, з 01.01.2005 року по 27.08.2006 року, з 02.09.2006 року по 28.02.2007 року, з 01.04.2007 року по 30.06.2007 року, з 01.08.2007 року по 31.10.2007 року, з 01.12.2007 року по 30.06.2008 року, з 01.08.2008 року по 31.08.2009 року, з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року, 01.08.2010 року по 31.10.2010 року, з 01.12.2010 року по 29.12.2014 року, з 01.01.2015 року по 08.04.2015 року, з 11.04.2015 року по 13.04.2015 року, з 15.04.2015 року по 02.08.2015 року, з 05.08.2015 року по 30.08.2015 року, з 05.09.2015 року по 03.02.2016 року, з 05.02.2016 року по 31.03.2016 року, з 01.05.2016 року по 06.10.2016 року, з 08.10.2016 року по 09.10.2016 року, з 11.10.2016 року по 28.12.2016 року, з 31.12.2016 року по 02.01.2017 року, з 07.01.2017 року по 31.01.2017 року, з 01.03.2017 року по 31.01.2018 року, з 01.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 01.06.2018 року по 06.09.2018 року, з 12.09.2018 року по 28.02.2019 року, з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року, а також з 01.06.2019 року по 05.02.2020 року, що фактично становить 19 років 0 місяців 17 днів.

При цьому, зарахування до пільгового стажу періоди роботи заявниці з 20.03.1995 року по 20.10.1996 року, з 23.11.1996 року по 21.06.1999 року неможливо, з огляду на відсутність посади, за якою працювала заявниця – «старша медична сестра хіміотерапевтичного відділення», в діючому наказі про результати атестації робочих місць - № 46/А від 25.06.1996 року.

У той же час, зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 наступні періоди роботи: з 01.04.2000 року по 30.04.2000 року, з 01.03.2002 року по 31.03.2002 року, з 01.06.2002 року по 30.06.2002 року, з 01.03.2003 року по 31.03.2003 року, з 01.12.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.03.2007 року по 31.03.2007 року, з 01.07.2007 року по 31.07.2007 року, з 01.11.2007 року по 30.11.2007 року, з 01.07.2008 року по 31.07.2008 року, з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року, з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року, з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, з 01.04.2016 року по 30.04.2016 року, з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року, з 01.02.2018 року по 28.02.2018 року, з 01.05.2018 року по 31.05.2018 року, з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року, з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року неможливо, з огляду на відсутність відомостей про те, що заявниця працювала за сумісництвом у вільний від основної роботи час.

При цьому, підстави зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.10.1996 року по 22.11.1996 року, з 28.08.2006 року по 01.09.2006 року, з 30.12.2014 року по 31.12.2014 року, з 09.04.2015року по 10.04.2015 року, з 14.04.2015 року по 14.04.2015 року, з 03.08.2015 року по 04.08.2015 року, з 31.08.2015 року по 04.09.2015 року, з 04.02.2016 року по 04.02.2016 року, з 07.10.2016 року по 07.10.2016 року, з 10.10.2016 року по 10.10.2016 року, з 29.12.2016 року по 30.12.2016 року, з 03.01.2017 року по 06.01.2017 року, з 07.09.2018 року по 11.09.2018 року, на переконання відповідача, також відсутні, з огляду на перебування в дані періоди заявниці у відпустках без збереження заробітної плати.

З урахуванням вищенаведеного, страховий стаж позивачки складає 34 роки 03 місяці 5 днів.

Отже, відповідач оскаржуваним рішенням за № 023830009104 від 21.02.2020 року відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 114 Закону № 1058, з огляду на те, що позивачка не досягла віку встановленого Законом, а саме - 54 років 6 місяців. За таких обставин, відповідач вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 13.02.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років по Списку № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивачка надала: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру від 24.03.1999 року; заяву про призначення / перарахунок пенсії за № 3018 від 13.02.2020 року; паспорт Серії НОМЕР_1 ; трудову книжку Серії НОМЕР_2 4047873; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання Серії НОМЕР_3 за № 552262; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників за № 33 та № 33/1 від 05.02.2020 року.

За наслідком розгляду даної заяви, ГУ ПФУ у Вінницькій області прийняло рішення за № 023830009104 від 21.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з огляду на відсутність у позивачки віку, встановленого абзацом 2 ч. 1 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (54 роки 6 місяців).

Так, зі змісту оскаржуваного рішення відповідача за № 023830009104 від 21.02.2020 року випливає, що згідно записів трудової книжки заявниця з 01.08.1988 року зарахована на роботу у Вінницький облонкодиспансер на посаду палатної медичної сестри хірургічного відділення; з 20.03.1995 року - переведена на посаду старшої медичної сестри хіміотерапевтичного відділення; з 02.01.2018 року - Вінницький обласний клінічний онкологічний диспансер перейменовано на Подільський регіональний центр онкології; з 16.10.2019 року - заклад перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство «Подільський регіональний центр онкології» Вінницької обласної ради. При цьому, заявницею надано уточнюючу довідку про пільговий характер роботи за № 33 від 05.02.2020 року, видану КНП «Подільський регіональний центр онкології», згідно якої вона в період з 20.03.1995 року по 05.02.2020 року (по дату видачі довідки) протягом повного робочого дня працювала зі шкідливими умовами праці за професією старшої медичної сестри хіміотерапевтичного відділення з посиланням на розділ 24 Списку № 2, затвердженого постановок КМУ № 461 від 24.06.2016 року. В даній довідці вказані також періоди перебуванню заявниці у відпустках без збереження заробітної плати: з 21.10.1996 року по 22.11.1996 року, з 28.08.2006 року по 01.09.2006 року, з 30.12.2014 року по 31.12.2014 року , з 09.04.2015 року по 10.04.2015 року, з 14.04.2015 року по 14.04.2015 року , з 03.08.2015 року по 04.08.2015 року, з 31.08.2015 року по 04.09.2015 року, з 04.02.2016 року по 04.02.2016 року, з 07.10.2016 року по 07.10.2016 року, з 10.10.2016 року по 10.10.2016 року, з 29.12.2016 року по 30.12.2016 року, з 03.01.2017 року по 06.01.2017 року, з 07.09.2018 року по 11.09.2018 року. Також були надані накази по підприємству про результати атестації робочих місць: № 46/А від 25.06.1996 року, згідно якого підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 для старших медичних сестер-господарок хіміотерапевтичного відділення; № 67/А від 22.06.1999 року, № 94/А від 15.06.2004 року , № 104/А від 15.06.2009 року, № 179/А від 12.06.2014 року, №54 від 12.06.2019 року, згідно яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 для старшої медичної сестри хіміотерапевтичного відділення. Згідно уточнюючої довідки № 33/1 від 05.02.2020 року, виданої КНП «Подільський регіональний центр онкології», під час зміни назви підприємства в ході перейменування та реорганізації у даному закладі докорінно не змінювалися умови і характер праці, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Враховуючи викладене, до пільгового стажу роботи за Списком № 2 зараховано наступні періоди роботи заявниці: з 22.06.1999 року по 31.03.2000 року, з 01.05.2000 року по 28.02.2002 року, з 01.04.2002 року по 31.05.2002 року, з 01.07.2002 року по 28.02.2003 року, з 01.04.2003 року по 30.11.2004 року, з 01.01.2005 року по 27.08.2006 року, з 02.09.2006 року по 28.02.2007 року, з 01.04.2007 року по 30.06.2007 року, з 01.08.2007 року по 31.10.2007 року, з 01.12.2007 року по 30.06.2008 року, з 01.08.2008 року по 31.08.2009 року, з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року, 01.08.2010 року по 31.10.2010 року, з 01.12.2010 року по 29.12.2014 року, з 01.01.2015 року по 08.04.2015 року, з 11.04.2015 року по 13.04.2015 року, з 15.04.2015 року по 02.08.2015 року, з 05.08.2015 року по 30.08.2015 року, з 05.09.2015 року по 03.02.2016 року, з 05.02.2016 року по 31.03.2016 року, з 01.05.2016 року по 06.10.2016 року, з 08.10.2016 року по 09.10.2016 року, з 11.10.2016 року по 28.12.2016 року, з 31.12.2016 року по 02.01.2017 року, з 07.01.2017 року по 31.01.2017 року, з 01.03.2017 року по 31.01.2018 року, з 01.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 01.06.2018 року по 06.09.2018 року, з 12.09.2018 року по 28.02.2019 року, з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року, з 01.06.2019 року по 05.02.2020 року, що фактично становить 19 років 0 місяців 17 днів.

У оскаржуваному рішенні відповідача також визначено, що зарахування до пільгового стажу періоди роботи заявниці з 20.03.1995 року по 20.10.1996 року, з 23.11.1996 року по 21.06.1999 року неможливо, з огляду на відсутність посади, за якою працювала заявниця – «старша медична сестра хіміотерапевтичного відділення», в діючому наказі про результати атестації робочих місць - №46/А від 25.06.1996 року.

Окрім того, відповідач дійшов висновку, що зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 наступні періоди роботи: з 01.04.2000 року по 30.04.2000 року, з 01.03.2002 року по 31.03.2002 року, з 01.06.2002 року по 30.06.2002 року, з 01.03.2003 року по 31.03.2003 року, з 01.12.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.03.2007 року по 31.03.2007 року, з 01.07.2007 року по 31.07.2007 року, з 01.11.2007 року по 30.11.2007 року, з 01.07.2008 року по 31.07.2008 року, з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року, з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року, з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, з 01.04.2016 року по 30.04.2016 року, з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року, з 01.02.2018 року по 28.02.2018 року, з 01.05.2018 року по 31.05.2018 року, з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року, з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року неможливо, з огляду на відсутність відомостей про те, що заявниця працювала за сумісництвом у вільний від основної роботи час.

При цьому, підстави зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.10.1996 року по 22.11.1996 року, з 28.08.2006 року по 01.09.2006 року, з 30.12.2014 року по 31.12.2014 року, з 09.04.2015року по 10.04.2015 року, з 14.04.2015 року по 14.04.2015 року, з 03.08.2015 року по 04.08.2015 року, з 31.08.2015 року по 04.09.2015 року, з 04.02.2016 року по 04.02.2016 року, з 07.10.2016 року по 07.10.2016 року, з 10.10.2016 року по 10.10.2016 року, з 29.12.2016 року по 30.12.2016 року, з 03.01.2017 року по 06.01.2017 року, з 07.09.2018 року по 11.09.2018 року, на переконання відповідача, також відсутні, з огляду на перебування в дані періоди заявниці у відпустках без збереження заробітної плати.

Також, у оскаржуваному рішенні констатовано, що страховий стаж ОСОБА_1 , обчислений у відповідності до норм чинного законодавства, становить 34 роки 3 місяці 5 днів. Отже, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з підстав відсутності у неї достатнього пенсійного віку, встановленого абз. 2 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, а саме - 54 роки 6 місяців. На думку позивачки, ГУ ПФУ у Вінницькій області не врахувало рішення Конституційного Суду № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року, оскільки зміни щодо збільшення пенсійного віку втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, що зумовило позивачку звернутись до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, які були досліджені в процесі розгляду даної адміністративної справи, суд керується наступним.

Згідно з нормою статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту шостого частини 1статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 року принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Таким чином, оскільки Закон № 1058-ІV та Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.

Водночас, суд наголошує на існуванні виключень з наведеного загального правила.

Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 01.04.1969 року по 30.09.1969 року набували право на пенсію по досягненню 54 роки 6 місяців.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 01.01.2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, після набуття чинності нормами Закону № 1058-IV правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII, яким текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з пунктом другим частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31.03.1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 01.04.1965 року по 30.09.1965 року; 51 рік - з 01.10.1965 року по 31.03.1966 року; 51 рік 6 місяців - з 01.04.1966 року по 30.09.1966 року; 52 роки - з 01.10.1966 року по 31.03.1967 року; 52 роки 6 місяців - з 01.04.1967 року по 30.09.1967 року; 53 роки - з 01.10.1967 року по 31.03.1968 року; 53 роки 6 місяців - з 01.04.1968 року по 30.09.1968 року; 54 роки - з 01.10.1968 року по 31.03.1969 року; 54 роки 6 місяців - з 01.04.1969 року по 30.09.1969 року; 55 років - з 01.10.1969 року по 31.12.1970 року.

У силу спеціальної вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII.

Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII".

Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року за № 213-VIII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам".

Таким чином, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII.

Відносно позивачки правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII та 54 роки 6 місяців за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII.

Так, на момент звернення до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії (13.02.2020 року) позивачці виповнилось 50 років 9 місяців, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Зважаючи на ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

При цьому суд зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Конституційний Суд України визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII вказав, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані пенсійним фондом у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб`єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону.

Враховуючи встановлені у справі обставини та підхід до правового регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача за № 023830009104 від 21.02.2020 року про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ..

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Визначаючись щодо дати з якої слід призначити позивачу пенсії, суд зауважує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивачка звернулась до головного управління із заявою про призначення пенсії 13.02.2020 року, тобто після спливу трьох місяців з дня досягнення нею 50 річного віку, відповідно призначення пенсії має відбутися саме з 13.02.2020 року (дати звернення із заявою про призначення пенсії).

Враховуючи вищевикладене, задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 13.02.2020 року є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 840,80 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 023830009104 від 21.02.2020 року щодо відмови у призначенні пільгової пенсії по Списку № 2 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 13.02.2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ: 13322403).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження, визначені ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) ;

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ: 13322403).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович