Рішення № 90337311, 31.10.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43049/17-ц

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е )

31 жовтня 2019 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Ясеновенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», третя особа - Одеська філія публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою матеріальної шкоди, мотивуючи тим, що о 09:55 год. 12 грудня 2014 року відбулася ДТП за участю т.з. «Тоуоtа» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та т.з. «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Київського районного суду міста Одеси від 21 січня 2015 року позивача було визнано винною у скоєнні ДТП та притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 374 грн. Відповідно до Висновку № 513/14 від 16 лютого 2015 року експертного автотоварознавчого дослідження вартість матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2 через пошкодження її автомобілю «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 складає 26 008,40 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована страховою компанією «Гарант-Авто», відповідно до полісу № АІ/0239658 від 16 січня 2014 року, виданого Одеською філією публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», проте 23 грудня 2014 року вказана страхова компанія була позбавлена членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ та була неплатоспроможною. Потерпіла ОСОБА_2 звернулась до відповідача за виплатою страхового відшкодування, проте страхова компанія не здійснила її. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 01 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 серпня 2016 року у справі № 501/5020/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою 26 008,40 грн., а також судові витрати 3 237,20 грн. 20 жовтня 2016 року за заявою потерпілої ОСОБА_2 на підставі виданих судом виконавчих листів державним виконавцем Київського ВДВС міста Одеси було відкрите виконавче провадження № 52696281, а постановою від 05 грудня 2016 року закінчено в зв`язку зі сплатою боргу ОСОБА_1 . Загальна сума, яку сплатила заподіювач шкоди ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_2 становить 32 370,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням № Р24А162210507А91106 від 03 листопада 2016 року (а.с. 9) та платіжним дорученням № Р24А165326180А60138 від 09 листопада 2016 року (а.с. 10). Тому, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь кошти в порядку регресу у розмірі виплаченої матеріальної шкоди 32 370 грн.

28 вересня 2017 року відповідно до розпорядження № 519 у зв`язку з перебування на лікарняному судді Васильєвої Н.П., вказану справу було передано на повторний автоматичний розподіл та визначено суддю Писанця В.А.

Ухвалою судді від 13 квітня 2018 року у справі відкрито провадження, а їїрозгляд призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання,сторонам роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи, а ухвалою суду від 31 липня 2019 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.

Відзиву, заяв або клопотань від відповідача не надходило.

Представник позивача звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності. Вимоги позову підтримала та просила задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач будучи належним чином повідомленим уповноваженого представника в судове засідання не направив, причин неявки не повідомив, що відповідності до ст. 223 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що о 09:55 год. 12 грудня 2014 року відбулася ДТП за участю т.з. «Тоуоtа» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та т.з. «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 21 січня 2015 року ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні ДТП та притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 374 грн.

Відповідно до Висновку № 513/14 від 16 лютого 2015 року експертного автотоварознавчого дослідження вартість матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2 через пошкодження її автомобілю «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 складає 26 008,40 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована страховою компанією «Гарант-Авто», відповідно до полісу № АІ/0239658 від 16 січня 2014 року, виданого Одеською філією публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», проте 23 грудня 2014 року вказана страхова компанія була позбавлена членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ та була неплатоспроможною.

Потерпіла ОСОБА_2 звернулась до відповідача за виплатою страхового відшкодування, проте страхова компанія не здійснила її.

Тому, потерпіла ОСОБА_2 заявила свої позовні вимоги безпосередньо до ОСОБА_1 підтверджуючи свої позовні вимоги правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 01 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 серпня 2016 року у справі № 501/5020/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою 26 008,40 грн., а також судові витрати 3 237,20 грн.

20 жовтня 2016 року за заявою потерпілої ОСОБА_2 на підставі виданих судом виконавчих листів державним виконавцем Київського ВДВС міста Одеси було відкрите виконавче провадження № 52696281, а постановою від 05 грудня 2016 року закінчено в зв`язку зі сплатою боргу ОСОБА_1 .

Загальна сума, яку сплатила заподіювач шкоди ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_2 становить 32 370,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням № Р24А162210507А91106 від 03 листопада 2016 року (а.с. 9) та платіжним дорученням № Р24А165326180А60138 від 09 листопада 2016 року (а.с. 10).

У відповідності до ст. 16 ЦК України: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15 та в постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, на які спирались суд першої та апеляційної інстанції ухвалюючи позов ОСОБА_2 . Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі також - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Разом з тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до '.мов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, : скільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, що відповідає ч. 1 ст. 12 ЦК України. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, відповідно до ч. 2 ст. 14 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи с договір, у якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий може відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Позивачем ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на момент настання страхової події була застрахована у відповідача, якою компенсовано матеріальну шкоду, замість її страховика через невиконання останнім Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в частині зобов`язань страховика. Отже, позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до страховика ПАТ «УСК «Гарант-Авто» та просить суд стягнути виплачені нею суми.

Згідно ст. 360-7 ЦПК України: висновок щодо застосування норм права, вказана страхова компанія була позбавлена членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ й була неплатоспроможною.

Потерпіла звернулась до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» за виплатою страхового відшкодування, проте страхова компанія її не здійснила.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Оскільки позивач відшкодувала власнику автомобіля «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 шкоду завдану останньою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду в розмірі 32 370 грн., а відтак у неї виникло право регресної вимоги до відповідача.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення в порядку регресу з відповідача на користь ОСОБА_1 понесених витрат в сумі 32 370 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1762,00 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, та ст.ст. 3, 10, 11, 16, 77, 78, 82, 141, 142, 200, 263-265, 267, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», третя особа - Одеська філія публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 32 370,00 грн. та судовий збір в сумі 640,00 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 04 червня 2020 року.

Суддя В. А. Писанець