Рішення № 90335867, 13.07.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/3847/20

Провадження №2/359/2004/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Шеремет А.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_5 ,

за участю представника відповідача Мостової М.І. ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

1. Зміст доводів пред`явленого позову.

1.1. В травні 2020 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом та посилається на те, що починаючи з 27 серпня 1996 року вона безперервно працювала в ДП «Украерорух». Станом на день звільнення з роботи позивач займав посаду синоптика 1 категорії органу метеорологічного стеження Центру організації повітряного руху, розмір посадового окладу становив 23480 гривень. Наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №106/о від 13 березня 2020 року ОСОБА_4 була звільнена з роботи з 3 квітня 2020 року за її власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, згідно зі ст.38 КЗпП України. Стаж безперервної роботи позивача в ДП «Украерорух» склав повних 23 роки. На підставі п.6.25.2 колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками, у відповідача виник обов`язок виплатити ОСОБА_4 матеріальну допомогу в розмірі 20 посадових окладів, що становить 469600 гривень. ДП «Украерорух» ухиляється від добровільного виконання цього обов`язку. Тому ОСОБА_4 просить суд стягнути з ДП «Украерорух» матеріальну допомогу в розмірі 469600 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку з 3 квітня 2020 року до дня ухвалення рішення суду.

2. Ставлення учасників справи до пред`явленого позову.

2.1. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримує позов та наполягає на його задоволенні.

2.2. Представник відповідача Мостова М.І. не визнає позов та заперечує проти його задоволення. Зі змісту відзиву на пред`явлений позову (а.с.105-113) вбачається, що згідно з п.14.1 колективного договору усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів підприємства виключно за їх наявності. На підставі постанови КМУ №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» починаючи з 12 березня 2020 року на території України був запроваджений карантин. У зв`язку з тим, що в період карантину авіасполучення були заборонені, а обсяг повітряного руху у повітряному просторі України зменшився на 95%, значно погіршилась фінансова ситуація ДП «Украерорух», у відповідача виникла економічна криза. Відсутність прибутку є підставою для звільнення ДП «Украерорух» від виконання обов`язку по виплаті позивачу матеріальної допомоги. Крім того, матеріальна допомога не входить до структури заробітної плати, запровадження карантину на території України визнано форс-мажорною обставиною. Ці обставини свідчать про відсутність підстав для стягнення з ДП «Украерорух» середнього заробітку за час затримки розрахунку. Тому представник відповідача Мостова М.І. просить суд відмовити у задоволенні позову.

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

3.1. Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 , оформленої на ім`я ОСОБА_4 (а.с.21-28), вбачається, що вона працювала в ДП «Украерорух» на посаді синоптика 1 категорії органу метеорологічного стеження Центру організації повітряного руху.

3.2. Зі змісту листа головного бухгалтера РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» №19.1-03/290/20 від 21 травня 2020 року (а.с.89) вбачається, що розмір посадового окладу позивача становив 23480 гривень.

3.3. Як вбачається з п.6.25.2 колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками, в редакції, чинній на час звільнення позивача з роботи (а.с.47-48), у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію адміністрація підприємства гарантувала надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшувала посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшувала посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не міг перевищувати 20 посадових окладів.

3.4. Наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №106/о від 13 березня 2020 року (а.с.148) ОСОБА_4 була звільнена з роботи з 3 квітня 2020 року за її власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, згідно зі ст.38 КЗпП України.

3.5. Спірні правовідносини регулюються главою ІІ «Колективний договір», главою VII «Оплата праці» КЗпП України, а також Законом України «Про колективні договори і угоди».

4. Норми матеріального права, якими керується суд при вирішенні спору.

4.1. Відповідно до ст.10 та ч.3 ст.13 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

4.2. Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, а також сторін, які їх уклали.

4.3. Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

4.4. Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

4.5. Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строк, зазначений в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

4.6. Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

а. щодо матеріальної допомоги.

5.1. Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 , оформленої на ім`я ОСОБА_4 (а.с.21-28), вбачається, що вона працювала в ДП «Украерорух» в період часу з 27 серпня 1996 року до 3 квітня 2020 року. Стаж безперервної роботи позивача в ДП «Украерорух» склав повних 23 роки. ОСОБА_4 була звільнена з роботи за її власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Ці обставини переконливо свідчать про те, що на підставі п.6.25.2 колективного договору у ДП «Украерорух» виник обов`язок, а не право виплатити в день звільнення позивача з роботи матеріальну допомогу в розмірі 469600 гривень (23480 х 20).

5.2. Дійсно, зі змісту п.14.1 колективного договору (а.с.58) вбачається, що усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів підприємства (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком №26 до цього договору. Однак у вказаному додатку (а.с.120) навіть не визначена черговість виплати матеріальної допомоги у зв`язку з виходом працівника на пенсію (п.6.25.2 колективного договору). Крім того, зі змісту листа заступника директора з управління активами ДП «Украерорух» №1-17.4/6389/20 від 27 травня 2020 року (а.с.138-139) вбачається, що станом на 3 квітня 2020 року на рахунках відповідача зберігались грошові кошти в розмірі 2243183 гривень 57 копійок, 12964 доларів США 24 центів, 10364848 євро 4 центів та 1630 фунтів стерлінгів. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України представник відповідача Мостова М.І. не подала жодного беззаперечного доказу на підтвердження того, що вказаних грошових коштів було недостатньо для виплати ОСОБА_4 матеріальної допомоги. Ці обставини свідчать про відсутність підстав для звільнення ДП «Украерорух» від виконання обов`язку по виплаті позивачу матеріальної допомоги.

5.3. Зі змісту протоколу №2 від 18 березня 2020 року (а.с.121-123) вбачається, що робочою групою з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру ДП «Украерорух» було прийнято рішення про здійснення виплати лише заробітної плати працівникам, а також обов`язкових податків та зборів. Крім того, до п.6.25.2 колективного договору були внесені зміни (а.с.117), відповідно до яких в подальшому виплата матеріальної допомоги буде здійснюватись на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою організацією. Відповідно до такого договору виплата матеріальної допомоги буде надаватись за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок суми матеріальної допомоги по узгодженому графіку (орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору). При цьому договір на виплату матеріальної допомоги може бути підписаний до 1 липня 2020 року за умови відсутності судового спору між працівником та підприємством з цього питання. Однак робоча група з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру ДП «Украерорух» не уповноважена приймати рішення, що фактично змінюють зміст колективного договору та прямо суперечать передбаченим в ньому гарантіям. Крім того, зміни до колективного договору (а.с.116) вступили в дію лише 20 травня 2020 року, тоді як ОСОБА_4 була звільнена з роботи ще 3 квітня 2020 року. Станом на день розгляду справи навіть закінчився строк, протягом якого позивач міг укласти договір на виплату матеріальної допомоги. Ці обставини свідчать про те, що ані рішення робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру ДП «Украерорух» від 18 березня 2020 року, ані зміни до колективного договору (а.с.116-119) не поширюються на спірні правовідносини.

5.4. В матеріалах цивільної справи міститься постанова Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі №640/19162/16-ц (а.с.156-158), а також постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року у справі №235/7241/16-ц (а.с.159-162), зі змісту яких вбачається, що нарахування і виплата одноразової допомоги при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію не входить в структуру заробітної плати, не передбачена нормами КЗпП України та не відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що встановлені у ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці». Виплата зазначеної допомоги передбачена колективним договором і не є обов`язковою. Така виплата є альтернативною, яка здійснюється лише за наявності у підприємства фінансових можливостей (прибутку) за звітний період, в якому працівник звільнився. Виплата зазначеної допомоги відповідно до колективного договору не передбачена в день звільнення, тому дія ст.117 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюється. Однак речення «адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги», що міститься в п.6.25.2 колективного договору, навпаки свідчить про те, що виплата вказаної допомоги є не альтернативним правом, а виключно обов`язком ДП «Украерорух». Згідно з п.14.1 колективного договору здійснення виплат, передбачених вказаним договором, залежить не від прибутку відповідача, а наявності у нього власних грошових коштів, яких було цілком достатньо для виплати ОСОБА_4 матеріальної допомоги. Крім того, ст.116 КЗпП України передбачає обов`язок підприємства, установи, організації здійснювати виплату не тільки заробітної плати, а взагалі всіх сум, що належать працівнику, без визначення їх вичерпного переліку. Ані іншими нормами трудового законодавства, ані колективним договором не визначений інший строк виплати матеріальної допомоги, ніж день звільнення працівника з роботи. Ці обставини переконливо свідчить про те, що постанова Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі №640/19162/16-ц та постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року у справі №235/7241/16-ц не поширюються на спірні правовідносини.

5.5. ОСОБА_4 мала цілком обґрунтовані та справедливі очікування на отримання матеріальної допомоги. 11 березня 2020 року вона завчасно звернулась до адміністрації ДП «Украерорух» з заявою з приводу виплати їй матеріальної допомоги. Лише 17 квітня 2020 року, тобто через два тижні після звільнення позивача з роботи, в.о. директора РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» надіслав ОСОБА_4 лист №19.1-03/225/20 (а.с.71), в якому позивачу було повідомлено про неможливість виплати матеріальної допомоги. Своєчасне надання ОСОБА_4 вказаної інформації вплинуло б на її намір звільнятись з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Бездіяльність ДП «Украерорух», що полягає у безпідставній відмові виплатити позивачу матеріальну допомогу, розцінюються судом як свавільне втручання відповідача у право ОСОБА_4 на мирне володіння належних їй грошових коштів, що гарантується ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже фінансовий стан ДП «Украерорух» може бути підставою не для відмови у задоволенні позову, а лише відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду в порядку, передбаченому ст.435 ЦПК України.

5.6. З огляду на це суд вважає, що з ДП «Украерорух» на користь позивача належить стягнути матеріальну допомогу в розмірі 469600 гривень.

б. щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку.

5.7. Зі змісту головного бухгалтера РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» №40 від 9 червня 2020 року (а.с.149) вбачається, що станом на день звільнення ОСОБА_4 з роботи розмір її середньоденного заробітку становив 1861 гривню 35 копійок. В період часу з 3 квітня 2020 року до 13 липня 2020 року кількість робочих днів становить 67 днів.

5.8. З огляду на це суд вважає, що з ДП «Украерорух» на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 124710 гривень 45 копійок (1861,35 х 67).

6. Розподіл судових витрат.

6.1. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.2. ОСОБА_4 сплатила судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією №55476 від 21 травня 2020 року (а.с.12). Пред`явлений позов задоволений в повному обсязі.

6.3. З огляду на це суд вважає, що з ДП «Украерорух» на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.ст.263-265 та 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_4 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_4 матеріальну допомогу в розмірі 469600 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 124710 гривень 45 копійок.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_4 витрати на оплату судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.

Рішення суду бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня оголошення судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О.Борець