Рішення № 90333620, 02.07.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31806/14-ц

Провадження № 2/761/14/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання недійсним усиновлення (удочеріння) та відновлення відомостей у актовому записі про дитину, -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2014 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання недійсним усиновлення (удочеріння) та відновлення відомостей у актовому записі про дитину, у якому просив суд визнати недійсним усиновлення (удочеріння) ОСОБА_4 (після усиновлення (удочеріння) - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків (актовий запис про народження №412 від 11.08.1998 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції), відновити відомості у актовому записі №412 від 11.08.1998 р., що були змінені на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2009 р., зазначивши у актовому записі прізвище неповнолітньої дитини « ОСОБА_4 », по батькові « ОСОБА_4 », батько « ОСОБА_5 », всі інші дані залишити без змін, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем позивач перебував у шлюбі з 29.12.2006 р. У відповідача від першого шлюбу була дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.06.2009 р. батька дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_5. позбавлено батьківських прав. Під час шлюбу позивач за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2009 р. (справа 2о-244/2009) удочерив (усиновив) дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі зміною прізвища та по батькові дитини. 07.10.2009 р. було видано свідоцтво про народження дитини ОСОБА_4 , в якому батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Усиновлення здійснювалось на вимогу відповідача, вона в категоричній формі наполягала на усиновленні дитини. Позивач наміру виховувати дитину та виконувати батьківський обов`язок щодо неї не мав. Небажання позивача усиновлювати дитину встановлено під час розгляду цивільної справи №753/2239/13 про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 (рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10.07.2013 р.).

Крім того, в серпні 2014 року при ознайомлені з матеріалами цивільної справи №2о-244/2009 про усиновлення дитини позивач дізнався, що підпис в заяві про усиновлення, поданої до суду, підроблений. За даним фактом внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань за ст. 358 ч. 4 КК України. Під час досудового розслідування проводилась почеркознавча експертиза, за висновком якої підпис в заяві про усиновлення дитини від імені ОСОБА_1 виконаний іншою особою.

Позивач вважає, що наявні підстави для визнання недійсним усиновлення (удочеріння) ОСОБА_4 , оскільки він не бажав настання прав та обов`язків, які виникають у результаті усиновлення, та усиновлення було проведене на підставі підроблених документів (подання підробленої заяви про усиновлення до Дарницького районного суду м. Києва). (а.с. 2-7 т.1)

У запереченні на позов відповідач просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач виявив самостійне бажання усиновити (удочерити) неповнолітню дитину ОСОБА_4 , і під час шлюбу позивач виконував належним чином обов`язок по вихованню дитини, забезпечував її нормальний фізичний та духовний розвиток. За власною ініціативою позивач звернувся в орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про усиновлення дитини, збирав необхідні документи для усиновлення. Під час розгляду справи про усиновлення Дарницьким районним судом м. Києва в судовому засіданні ОСОБА_1 підтримував свою заяву про усиновлення дитини, в зв`язку з чим рішенням суду від 27.08.2009 р. заяву ОСОБА_1 про усиновлення дитини ОСОБА_4 було задоволено. Волевиявлення позивача на усиновлення дитини було вільним, він самостійно збирав документи та займався процедурою усиновлення. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10.07.2013 р. у справі №753/2239/13 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав встановлено, що відношення позивача до дитини було добрим до моменту удочеріння, тільки після 2009 року та з моменту припинення спільного проживання з червня 2011 року ОСОБА_1 почав неналежно ставитись до батьківських обов`яків відносно дитини. В запереченні на позов та апеляційній скарзі на рішення суду у справі №753/2239/13 ОСОБА_1 зазначав про бажання спілкуватись з дитиною, брати участь у її розвитку. Вважає, що вимога про відновлення відомостей в актовому записі дитини, які були змінені на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2009 р. про усиновлення, задоволенню не підлягає, оскільки повинна враховуватись думка дитини в цьому питанні. (а.с. 79-89 т. 1)

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала і підтримала доводи заперечень проти позову.

Представники третіх осіб - Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явились, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутність. (а.с. 159 т. 2, 77 т. 3)

Представник третьої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_4. в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності(ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою суду від 25.11.2014 р. у вказаній справі відкрито провадження під головування судді Фролової І.В.

Ухвалою суду від 17.02.2015 р. витребувано з Дарницького районного суду м. Києва з матеріалів цивільної справи № 2о-244/09 оригінал заяви ОСОБА_1 від 19 серпня 2009 року про усиновлення малолітньої ОСОБА_4 , доньки ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 26.03.2015 р. витребувано з Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України оригінал заяви ОСОБА_1 від 19 серпня 2009 року про усиновлення малолітньої ОСОБА_4 , доньки ОСОБА_2 .

Ухвалою суду 30.12.2015 р. цивільну справу прийнято до провадження суддею Осауловим А.А.

Ухвалою суду від 09.09.2016 р. призначено по справі судову почеркознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 21.01.2020 р. призначено підготовче засідання у цивільній справі.

Ухвалою суду від 10.03.2020 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі, справу призначено до судового розгляду.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.12.2006 р., який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.06.2012 р. (справа №02/2о-152/2012) розірвано. (а.с. 18, 19 т.1)

Відповідач ОСОБА_2. змінила прізвище на ОСОБА_2. (а.с. 90 т. 3)

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , батьками записані ОСОБА_5. , ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . (а.с.16 т. 1)

19.08.2009 р. до Дарницького районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про усиновлення дитини ОСОБА_4 (а.с. 21-23 т. 1)

Згідно ст. 207 СК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно ст. 223 ч. 1 СК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2009 р. у цивільній справі №2о-244/2009 дозволено ОСОБА_1 удочерити неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі зміною прізвища дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 », по-батькові з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 » без зміни дати народження та місця народження. Зобов`язано Міський відділ реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції м. Харкова внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , виключити з актового запису відомості про батька ОСОБА_5. , батьком записати ОСОБА_1 . Зобов`язано Міський відділ реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції м. Харкова видати нове свідоцтво про народження усиновленої дитини. (а.с 59-61 т. 2) В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги заяви про усиновлення дитини підтримав, просив заяву задоволити, пояснював, що з моменту сумісного проживання він повністю взяв на себе батьківські обов`язки стосовно ОСОБА_4 , забезпечив її нормальний фізичний та духовний розвиток, створює всі необхідні умови для розвитку і виховання дитини. Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначав, що розуміє всі правові аспекти пов`язані з удочерінням, та несе відповідальність за удочеріння.

Підтримання ОСОБА_1 заяви про усиновлення підтверджується також журналом судового засідання від 27.08.2009 р. у цивільній справі №2о-244/2009. (а.с. 102-103 т. 1)

Позивач ОСОБА_1 звертався до Служби у справах дітей Дарницької в м. Києві державної адміністрації щодо розгляду питання по усиновленню дитини ОСОБА_4 , про що свідчить заява ОСОБА_1 від 12.08.2009 р. та йдеться у висновоку Виконавчого органу Дарницької районної в м. Києві ради №5589/09 від 17.08.2009 р. направленому Дарницькому районному суду м. Києва. (а.с. 93, 94-95 т.1)

Тобто, позивач ОСОБА_1 збирав документи, необхідні для усиновлення дитини ОСОБА_4 , самостійно звертався до органу опіки та піклування з цього питання, був особисто присутній в судовому засіданні при розгляді цивільної справи №2о-244/2009 та підтримував заяву про усиновлення дитини ОСОБА_4 .

Згідно ст. 255 ч. 6,7 ЦПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду. Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду.

ОСОБА_1 заяву про усиновлення дитини не відкликав, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2009 р. у справі №2о-244/2009 набрало законної сили, оскільки позивач до апеляційного суду його також не оскаржував.

07.10.2009 р. видано свідоцтво про народження дитини ОСОБА_4 , батьками записані ОСОБА_1 і ОСОБА_2. (а.с. 17 т. 1)

Згідно ст. 236 ч. 3 СК України усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене на підставі підроблених документів.

На а.с. 29-35 т.1 - висновок експерта №439/тдд від 24.09.2014 р. у кримінальному провадженні №12014100000001177 від 28.08.2014 р., за яким підпис в графі «заявник» в заяві від 19.08.2009 р. у справі 2о-244/09 про усиновлення дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені ОСОБА_1 , виконаний ОСОБА_2 .

З висновку експертів №16059/1606016-32 від 08.12.2017 р. за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 у наданому на дослідженні документі (заяві №124 від 19.08.2009 р.) виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 в заяві виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с. 219- 223 т. 2)

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Судом встановлено, що за фактом підроблення заяви ОСОБА_1 про усиновлення від 19.08.2009 р. відкрито кримінальне провадження №12014100000001177 від 28.08.2014 р. за ст. 358 ч. 4 КК України, яке в подальшому було об`єднано з кримінальним провадженням №42012110000000089. Витяг з ЄРДР кримінального провадження №42012110000000089 - на а.с. 68-76 т. 2.

Письмового доказу - судового рішення (вироку суду), яким встановлено факт підроблення заяви ОСОБА_1 про усиновлення від 19.08.2009 р., стороною позивача не надано.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 слід відрізняти підстави та порядок визнання усиновлення недійсним від підстав і порядку його скасування.

У СК України визначено як підстави, з яких усиновлення обов`язково має бути визнане недійсним, так і підстави, за наявності яких суд вирішує це питання на свій розсуд. Відповідно до ч.1,2 ст. 236 СК України суд обов`язково визнає усиновлення недійсним, якщо воно було здійснене без згоди дитини і батьків, яка була необхідна, або якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов`язків, що виникають унаслідок усиновлення (фіктивне усиновлення). Згідно ж із ч.3, 4 цієї статті суд може, але не зобов`язаний визнати недійсним усиновлення, здійснене на підставі підроблених документів або за відсутності згоди осіб, зазначених у статтях 220-222 СК.

Виходячи зі змісту ст. 236 Сімейного кодексу України і роз`яснень Пленуму Верховного Суду України обов`язковість визнання усиновлення недійсним передбачена лише частинами 1 і 2 вказаної норми, а частинами 3,4 цієї статті передбачене лише право, а не обов`язок суду визнати усиновлення недійсним.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 було здійснено низку дій, що свідчать про його свідомий намір усиновити дитину ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), а саме: збирання документів, необхідних для усиновлення дитини, самостійне звернення до органу опіки та піклування, підтримання заяви про усиновлення дитини в судовому засіданні у справі №2о-244/2009, суд вважає, що відсутні підстави для визнання усиновлення недійсним за ст. 236 ч. 3 СК України (проведення усиновлення на підставі підроблених документів). Судом враховано, що визнання недійним усиновлення за вказаною нормою є правом суду, а його не обов`язком.

Згідно ст. 236 ч. 2 СК України усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов`язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення).

Фіктивне усиновлення - це усиновлення, яке хоч формально і відповідає всім вимогам закону, але проведено лише «про людське око», не маючи на меті встановлення передбачених законом відносин з усиновлення, тобто без наміру створювати між усиновленим і усиновлювачем відносин батьків і дітей.

Як на підставу фіктивності усиновлення позивач вказував на те, що він не мав наміру займатись вихованням та виконувати батьківський обов`язок щодо дитини ОСОБА_4 , усиновлення було здійснено на вимогу відповідача ОСОБА_2 , яка шантажувала його розлученням.

Згідно ст. 81 ч. 1, 6 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 82 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зокрема, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2009 р. встановлено, що позивач ставиться до ОСОБА_4 , як до рідної доньки, а також з показань в суді самого позивача і матері дитини вбачається про бажання позивача усиновити дитину і намір надати належне виховання і розвиток, добрі стосунки між ними як між батьком і дитиною. Аналогічні обставини щодо підтримання зави про усиновлення вбачається з журналу судового засідання. (а.с. 102 т. 1)

Крім того, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10.07.2013 р., яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.11.2013 р., у справі №753/2239/13 встановлено, що відношення відповідача до дитини було добрим до моменту її удочеріння, а після удочеріння в 2009 році і також після того, як ОСОБА_1 перестав проживати разом із позивачкою та дитиною з червня 2011 року ставився неналежним чином до виконання своїх батьківських обов`язків, не зустрічався з нею і не намагався знайти контакт із дитиною, не займався її вихованням, особисто не надавав коштів на її утримання, не цікавився життям дитини, а також не турбувався про її здоров`я. (а.с. 39-42, 43-45 т. 1)

Позивач, вважаючи на теперішній час усиновлення фіктивним, позов про позбавлення батьківських прав у справі №753/2239/13 не визнавав, подавав заперечення на позов (а.с. 114-118 т. 1), апеляційну скаргу на рішення суду (а.с. 119-125 т. 1), оскільки він бажав спілкуватись з дитиною, брати участь у її вихованні та розвитку. Ухилення позивача після усиновлення від виконання батьківських обов`язків та небажання ним утримувати дитину само по собі не свідчить про фіктивність усиновлення.

Таким чином, будь-яких доказів на підтвердження того, що усиновлення було вчинено поза волею ОСОБА_1 , тобто було фіктивним, не надано.

При цьому, суд не приймає до уваги зазначені у позові обставини на доведеність вимог ч. 2 ст. 236 СК України щодо встановлених судовими рішеннями за 2013 рік обставини невиконання батьківських обов`язків позивачем, оскільки такі обставини, якщо і мали місце, то вже після усиновлення позивачем ОСОБА_4 у 2009 році. Ці обставини жодним чином не вказують на наявність умислу у позивача здійснити фіктивне усиновлення в 2009 році без наміру спілкування і виховання дитини, набуття прав і обов`язків батька і дитини.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним усиновлення (удочеріння), суд не вбачає.

Оскільки позовна вимога про відновлення відомостей у актовому записі №412 від 11.08.1998 р., що були змінені на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2009 р., є похідною від вимоги про визнання недійсним усиновлення (удочеріння), яка задоволенню не підлягає, суд вважає, що у задоволенні позову в цій частині також необхідно відмовити.

Крім того, згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 з огляду на те, що ч.5 ст. 237, ч.5 ст. 239 СК передбачено можливість альтернативного вирішення дитиною питання щодо збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням, у разі визнання його недійсним або скасування, необхідно з`ясувати її бажання і відобразити його в судовому рішенні.

Ст. 295 ч.1 ЦК України передбачає, що фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім`я.

ОСОБА_4. досягла шістнадцять років, а отже набула право на зміну імені та прізвище за власним бажанням.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність залишення позову без задоволення.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 236, 237 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 р., ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 110, 265 , 268, 273, 352, 354-355, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання недійсним усиновлення (удочеріння) та відновлення відомостей у актовому записі про дитину, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення, але не пізніше закінчення строку карантину.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, але не пізніше закінчення строку карантину. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ, б-р Т.Шевченка, 26/4.

Третя особа: Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ вул.Ялтинська, 14.

Третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, код ЄДРПОУ 23320813, адреса знаходження м. Харків, вул. Сумська, 61.

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повне текст виготовлено 10.07.2020 р.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов