Рішення № 90324849, 10.07.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/18732/19 н/п 2/766/483/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2020 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Кузьміної О.І.,

за участю секретаря Білої А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить поділити в рівних частинах по 1/2 частки спільне майно подружжя, та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних частинах по 1/2 частки на наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна НОМЕР_1 ), легковий автомобіль марки «PEUGEOT», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та легковий автомобіль марки AUDI, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 кадастровий номер 6510136600:01:001:1729 площею 0,0403 га, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 17.06.2000 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем та під час шлюбу ними за спільні кошти було придбано вищевказаний житловий будинок, земельну ділянку та автомобілі, угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжям не досягнуто, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити вказані вимоги.

Ухвалою судді від 02.10.2019 року у справі відкрито провадження за правилам спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

16.10.2019 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач просить відмовити у задоволенні вимог позивача, посилаючись на його необґрунтованість, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження джерел фінансування придбання майна, яке є предметом позову.

25.10.2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач вважає, що обставини, викладені відповідачем у відзиві є такими, що не відповідають дійсності та не заслуговують на увагу, доводи відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження джерел фінансування придбання майна, яке є предметом позову не містять будь-яких обгрунтувань.

04.11.2019 року від відповідача ОСОБА_2 , та її представника надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач зазначає, що позивач здійснює спроби приховати майно, яке є у спільній власності подружжя, а також вводить суд в оману.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.11.2019 року у справі здійснено перехід з розгляду цивільної справи зі спрощеного позовного провадження з викликом сторін у загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява в якій просив розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, що свідчить по зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та обов`язками, правом на присутність у судовому засіданні.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про відкладення слухання справи, доказів поважності причини неявки в судове засідання суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17.06.2000 року перебувають у зареєстрованому шлюбі та під час шлюбу ними за спільні кошти було придбано у спільну сумісну власність майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 1960596) загальною площею 70,2 кв.м, який було придбано на підставі договору купівлі-продажу ВМЕ114520 від 17.06.2009 року та посвідченого приватним нотаріусом Скульським А.А. за реєстровим №844 за 74500,00 доларів США, що підтверджено розпискою продавця житлового будинку від 17.06.2009 року, легковий автомобіль марки «PEUGEOT», модель 107, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , червоного кольору, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 19.09.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , легковий автомобіль марки AUDI, модель Q5, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , чорного кольору, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , дата реєстрації 10.12.2015 року свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_8 виданого Комсомольським відділом реєстрації актів громадського стану м. Херсона, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, розпискою про отримання коштів від 17.06.2009 року, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_7 та сторонами не заперечуються.

Відповідно до ст.60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Також, згідно положень ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Такі ж роз`яснення містяться у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним, та про поділ спільного майна подружжя». Зокрема, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу , відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що при здійснені подружжям права спільної сумісної власності дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст.ст. 69, 70, 71 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із частиною другою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За положенням частин першої та другої статті 364 ЦК України, яка регулює правовідносини з виділу власником належної йому частки, що є у спільній частковій власності, співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

За змістом статті 364 ЦК України власник, який бажає виділу своєї частки, може вимагати виділу такої частки в натурі, і лише у зв`язку з неможливістю такого виділу або заборони такого виділу відповідно до закону він має право на компенсацію, яку може вимагати на підставі цієї норми права.

Зазначена норма права регулює випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації належної йому частки та визнання за ними права власності на все майно.

За положеннями статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України усі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників.

Загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати також інтереси обох сторін та встановлювати: чи дійсно є неможливим виділ частки в натурі; чи допускається такий виділ згідно із законодавством; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на усе спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар тощо.

Разом з тим положення статті 365 ЦК України регулюють випадки припинення права власності на частку у спільному майні за вимогою позивача - співвласника майна, який домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників - відповідачів у справі, та визначають умови такого виділу. Виплата компенсації у цьому випадку допускається за наявності умов, визначених пунктами 1 - 4 частини першої зазначеної статті, та за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Отже, із системного аналізу зазначених норм матеріального права можна дійти висновку, що положення статті 364 ЦК України у поєднанні із частиною четвертою статті 71 СК України застосовуються до правовідносин щодо вимоги співвласника частки у майні, що знаходиться у спільній частковій власності, про отримання компенсації вартості своєї частки, у зв`язку з неможливістю виділення її в натурі.

Разом з тим норми статті 365 ЦК України у поєднанні з частинами четвертою та п`ятою статті 71 СК України застосовуються до правовідносин щодо вимоги одного зі співвласників, у тому числі одного з подружжя, про припинення частки іншого співвласника у спільному майні шляхом виплати йому компенсації вартості такої частки (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 5 липня 2017 р. у справі №6-2405цс16).

У спільній власності подружжя перебувають два автомобілі марки «PEUGEOT» реєстраційний номер НОМЕР_2 та марки «AUDI» реєстраційний номер НОМЕР_3 , що є неподільним майном.

Позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до визнання за подружжям права власності в рівних частинах по 1/2 частки на вказане майно.

Як встановлено в судовому засіданні, житловий будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці площею 0,0403 (га) за кадастровим номером 6510136600:01:001:1729, що була надана у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Херсонської міської ради від 20.07.2017 року №757. Право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №179467832 від 02.09.2019 року.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Вказана позиція підтверджена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 686/9580/16-ц від 21 березня 2018 року.

За таких обставин позивач ОСОБА_1 як учасник спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_1 набуває і право на земельну ділянку пропорційно розміру його частки у спільній власності на вказаний будинок під час його поділу.

У зв`язку з викладеним, оцінивши в сукупності досліджені в судовому засіданні докази в межах заявлених вимог, суд вважає необхідним вимоги позивача про поділ спільного майна подружжя задовольнити в повному обсязі, оскільки спірне майно було придбане під час перебування сторін в шлюбі за спільні кошти, а тому є спільною сумісною власністю подружжя й підстав для відмови в їх задоволенні суд не вбачає.

Доводи відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження джерел фінансування придбання майна, яке є предметом позову та щодо придбання житлового будинку лише за власні кошти відповідача не знайшли свого підтвердження, не приймаються судом до уваги, як такі, що спростовані встановленими у судовому засіданні обставинами.

Керуючись ст.ст 57, 60, 61, 63, 69-72 СК України, ст.ст. 3, 364, 365, 368, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст.ст. 12, 19, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності - задовольнити.

Розділити спільне майно подружжя, виділивши у власність ОСОБА_1 , 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна НОМЕР_1 ), 1/2 частину легкового автомобіля марки «PEUGEOT», модель 107, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , червоного кольору, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та 1/2 частину легкового автомобіля марки AUDI, модель Q5, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 , чорного кольору, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; а у власність ОСОБА_2 , 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна НОМЕР_1 ), 1/2 частину легкового автомобіля марки «PEUGEOT», модель 107, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , червоного кольору, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та 1/2 частину легкового автомобіля марки AUDI, модель Q5, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 , чорного кольору, 2009 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6510136600:01:001:1729 з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0403 га.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. І. Кузьміна

Повний текст рішення складено 10.07.2020 року