Постанова № 90324, 07.08.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.06 р. Справа № 2/388а

12 год. 00 хв. – 13 год. 15 хв. Зала судових засідань – кабінет № 232

м. Донецьк вул. Артема, 157

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Ханової Раїси Федорівни

при секретарі судового засідання Бахар Світлані Володимирівні

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Відкритого акціонерного товариства “Трест “Артемшахтобуд” Дочірнього підприємства Державної холдінгової компанії “Донбасшахтобуд” м. Горлівка

до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Горлівка

про визнання недійсним податкового повідомлення–рішення від 22 вересня 2005 року № 0000592342/3

За участю представників:

від позивача: Кочергін В.П. – за дов. від 16 січня 2006 року

Руденко О.Г. – за дов. від 16 січня 2006 року

Бушев В.М. – за дов. від 16 січня 2006 року

Логвин З.М. – за дов. від 3 серпня 2006 року

Присутній у судовому засіданні від позивача Манташов В.М. (колишній управляючий позивача)

від відповідача: Вовненко Ю.І. – за дов. від 13 січня 2006 року

Федоров Є.Г. – за дов. від 16 січня 2006 року

Говгаленко Ч.В. – за дов від 13 січня 2006 року

Димченко О.Ю. – за дов. від 4 липня 2006 року

За участю експерта Машиниченко О.А. – посвід. від 10 червня 2005 року № 907

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області заявлено позов з урахуванням його зміни (том 1 арк. справи 3-8, том 3 арк. справи 55, 71) Відкритим акціонерним товариством “Трест “Артемшахтобуд” Дочірнім підприємством Державної холдінгової компанії “Донбасшахтобуд” м. Горлівка до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Горлівка про визнання недійсним податкового повідомлення–рішення від 22 вересня 2005 року № 0000592342/3, предметом якого визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток загальною сумою 5631080 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 2844100 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2786980 грн. (том 2 арк. справи 21).

Відповідач у письмових запереченнях від 16 січня 2006 року № 264/10 (том 2 арк. справи 13-18) та його представники під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне застосування норм податкового законодавства відповідачем, яке сталося, на його думку, внаслідок того, що висновки викладені у акті перевірки не відповідають стану фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками перевірки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою від 14 лютого 2006 року господарський суд Донецької області призначив судову економічну експертизу (том 2 арк. справи 111-112).

Ухвалою від 14 лютого 2006 року господарський суд Донецької області зупинив провадження по справі у зв’язку із призначенням судової економічної експертизи (том 2 арк. справи 113).

31 липня 2006 року господарський суд Донецької області ухвалою поновив провадження по справі (том 3 арк. справи 53) у зв’язку із надходженням висновку судової економічної експертизи (том 3 арк. справи 6-52).

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до вимог пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, експерта, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство “Трест “Артемшахтобуд” Дочірнє підприємство Державної холдінгової компанії “Донбасшахтобуд” м. Горлівка є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 00180717, знаходиться на податковому обліку Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Горлівка, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 08364885 від 31 липня 1997 року, з 2003 року є консолідованим платником податку на прибуток (том 1 арк. справи 10, 72-91, том 3 арк. справи 56-57). До його складу протягом перевіряємого періоду входили структурні підрозділи (том 1 арк. справи 11, том 3 арк. справи 72).

З 15 листопада 2004 року по 17 березня 2005 року (з перервами) працівниками Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Горлівка було здійснено планову комплексну документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 1 жовтня 2001 року по 30 червня 2004 року, висновки якої викладені в акті від 17 березня 2005 року № 57/23-111-1/00180717 (надалі - акт перевірки) (том 1 арк. справи 9-47).

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного апеляційного оскарження відповідачем згідно з абзацом “б” підпункту 4.2.2 підпункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” 22 вересня 2005 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000592342/3, предметом якого визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток загальною сумою 5631080 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 2844100 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2786980 грн. (том 2 арк. справи 21).

Правовою підставою визначення податку наведені норми пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9, підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5, пункту 6.1 статті 6, пункту 11.3 статті 11, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334 (з наступними змінами та доповненнями). Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Пунктом 2 висновків акту перевірки (том 1 арк. справи 46) визначено заниження податку на прибуток за 2003 рік, та 1 квартал 2004 року. Під час судового розгляду справи встановлено, що до визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням увійшли суми за 2003 рік у розмірі 1454100 грн., за 1 квартал 2004 року у розмірі 1390000 грн. (том 3 арк. справи 75).

Під час перевірки податковим органом були встановлені порушення як в формуванні позивачем валових доходів, так і в формуванні валових витрат за відповідні звітні періоди.

Експертними дослідженнями при здійснені розрахунку прийнята позиція відповідача по всім спірним операціям стосовно формування валового доходу, оскільки для дослідження позивачем не були надані первині документи. Зазначене стосується по періоду 2003 року: заниження валового доходу по підрозділу ШБУ № 7 на 18500 грн. внаслідок порушення норм пункту 5.9, підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, заниження валового доходу на 2200 грн. по Шахтобудівельному управлінню № 1 (надалі - ШБУ № 1) у зв’язку з порушенням підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону. При формуванні валових доходів першого півріччя 2004 року це стосується заниження валових доходів на 1600 грн. по ШБУ № 1, внаслідок не включення кредиторської заборгованості до складу валових доходів у повному обсязі.

Суд приймає таку позицію експерта з огляду на приписи частини 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-14, згідно яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною 2 статті 3 цього ж Закону зазначено, що, серед іншого, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Одночасно експертом встановлено, що в результаті порушення позивачем порядку формування валового доходу по апарату Тресту “Артемшахтобуд” підприємством завищено скоригований валовий дохід за 2003 рік на 13252900 грн., завищено скоригований валовий дохід за перший квартал 2004 року на 28006700 грн., завищено скоригований валовий дохід за півріччя 2004 року на 42181400 грн. (том 3 арк. справи 42). Зазначені порушення, як вбачається з дослідження, виникли внаслідок включення до складу валового доходу сум по внутрішньогосподарським операціям зі структурними підрозділами підприємства в порушення пункту 1.31 статті 1, пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Стосовно валових витрат по оскарженим позивачем операціям формування валових витрат експертними дослідженнями встановлено наступне. По 2003 року: факт завищення валових витрат по підрозділу Трест “Артемшахтобуд” на 985900 грн. у зв’язку з порушенням підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок віднесення до складу валових доходів кредитового обороту по рахунку 201, підтверджений дослідженнями у сумі 139000 грн. З причини не надання документів прийнята позиція відповідача щодо завищення валових витрат у сумі 31400 грн., по підрозділу ШБУ № 5.

Встановлене відповідачем заниження валових витрат 1 кварталу 2004 року у сумі 402600 грн. по підрозділу Трест “Артемшахтобуд” у зв’язку з порушенням позивачем приписів підпункту 5.3. 9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” внаслідок віднесення до складу валових витрат кредитового обороту по рахунку 201, не підтверджене експертними дослідженнями. Ними встановлене заниження валових витрат у цьому звітному податковому періоді на 37300 грн.

Всі інші встановлені відповідачем порушення прийняті експертом до розрахунку за висновками податкового органу, оскільки їх помилковість не оскаржувались позивачем.

По півріччю 2004 року за аналогічним попередньому порушенню при встановлені відповідачем завищенні валових витрат у сумі 1182900 грн., експертними дослідженнями підтверджено 62880 грн.

Експертним дослідженням встановлене завищення валових витрат позивачем за 2003 рік у сумі 15932300 грн., за перший квартал 2004 року – 25830100 грн., за півріччя 2004 року у сумі 32842200 грн. (том 3 арк. справи 43-44). Зазначені порушення склалися внаслідок того, що валові витрати були враховані по усім структурним підрозділам загалом у порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідач у запереченнях на експертизу (том 3 арк. справи 58-60) наводить заперечення щодо встановлення фактів включення до складу валових доходів та валових витрат сум по внутрішнім господарським операціям зі структурними підрозділами, що не мають статусу юридичної особи та не є самостійними платниками податків на прибуток, порушення порядку формування валового доходу та валових витрат з огляду на те, що зазначені висновки здійснені експертом на підставі розшифровок сум по внутрішньогосподарським операціям по структурним підрозділам, які на його думку, не є документами первинного обліку та не були в наявності при проведенні перевірки. Таким чином, податковий орган узгоджує сам принцип консолідованого обчислення податку на прибуток, але вважає неналежними доказами використання експертом розшифровок сум по внутрішньогосподарським операціям по структурним підрозділам.

Проблемою даного спору є питання щодо правомірного обчислення податку на прибуток підприємства при застосуванні консолідованої сплати податку.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку є з числа резидентів – суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Підпункт 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону до платників податку відносить філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі - філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку територіальної громади.

Абзацом 2 зазначеного підпункту встановлено, що платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Абазом третім зазначеного підпункту визначено, що сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково, виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філій, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Абзацом четвертим цього підпункту зазначено, що вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно.

Абазом п’ятим цього підпункту визначено, що відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія.

Позивач по справі є консолідованим платником податку на прибуток з 2003 року, що зазначено у акті перевірки (том 1 арк. справи 10) та підтверджується наказами позивача № 42 від 25 червня 2003 року та № 36 від 10 червня 2004 року (том 3 арк. справи 56-57).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткуванні прибутку підприємств” валовий дохід включає, у тому числі, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) – будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими, ніж товари, об’єктами власності, за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об’єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 зазначеної статті.

Таким чином, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валовий дохід платника податку включає загальні доходи від всіх видів діяльності, отримані (нараховані) платником податку протягом звітного періоду, валові витрати включають витрати платника податку для здійснення власної господарської діяльності. Платником податку у спірних відносинах є позивач, внаслідок чого доходи і витрати повинні формуватися по підприємству в цілому.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” включення до складу валового доходу та валових витрат сум по господарським операціям, що відображають внутрішньогосподарські розрахунки з філіями (відділеннями, відокремленими підрозділами), які не є самостійними платниками податку на прибуток, не передбачено, а це означає, що їх врахування у складі валових витрат та валових доходів не відповідає нормам податкового законодавства. Таким чином, стан внутрішньогосподарських розрахунків не впливає на формування валового доходу та валових витрат підприємства.

Як вбачається з акту перевірки податкового органу при обчисленні валових доходів та валових витрат відповідачем були включені розрахунки по внутрішньогосподарським операціям, що посвідчує те, що об’єкт оподаткування у відповідності до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” як прибуток, який визначений шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 та 9 цього Закону, обчислений неправильно. Натомість експертними дослідженнями обчислення об’єкту оподаткування здійснене відповідно до приписів вищенаведених норм з урахуванням принципу консолідованої сплати податку позивачем.

Суд не приймає посилання відповідача на неправильне використання експертом розшифровок сум за внутрішньогосподарськими операціями по структурним підрозділам з огляду на те, що зазначені розшифровки не є первинними документами.

Зазначені розшифровки (том 3 арк. справи 78-107), на думку суду, є регістрами бухгалтерського обліку підприємства, які відповідають вимогам до них, зазначених у пункті 4 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки утримують в собі назву, період реєстрації господарських операцій, прізвище і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Зазначені регістри не могли не досліджуватися податковим органом під час здійснення перевірки, оскільки господарські операції відображаються в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Не дослідження зазначених регістрів податковим органом дозволяє зробити висновок щодо неповноти здійсненої ним перевірки. Крім того, висновки експерта здійснені з урахуванням всіх первинних документів, а не виключно регістрів, як зазначає відповідач.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Забезпечуючи ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, самостійно визначає облікову політику підприємства, розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, може виділяти на окремий баланс відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Організація бухгалтерського обліку та звітності, починаючи з 2000 року, здійснюється на підприємстві відповідно до наказу підприємства від 3 січня 2000 року № 1 (том 3 арк. справи 73-74).

З урахуванням дійсного стану податкового обліку позивача, яке полягає у тому, що дані податкового обліку відповідають фінансово-господарському стану підприємства, за висновками експертизи встановлено, що позивачем занижено прибуток, що підлягає оподаткуванню за звітний період 2003 року на суму 1900 грн. та суму податкового зобов’язання з податку на прибуток відповідно на 600 грн.; внаслідок допущених порушень підприємством за звітний період першого кварталу 2004 року завищене від’ємне значення об’єкту оподаткування на суму 56100 грн.; за перше півріччя 2004 року занижено від’ємне значення об’єкту оподаткування на суму 768400 грн.

Оскільки завищення та заниження від’ємних значень об’єкту оподаткування не впливає на донарахування податку правомірним є визначення податковим органом податкового зобов’язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням у сумі 600 грн. та неправомірно визначеним у сумі 2843500 грн.

Правомірність визначення податку у розмірі 600 грн. обумовлює правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 300 грн. відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, та безпідставність застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2786680 грн. як на підставі зазначеної норми, так і на підставі підпункту 17.1.6 вищезазначеного пункту.

Спір виник внаслідок неналежного ведення податкового обліку позивачем у звітних податкових періодах 2003, першому кварталі та півріччі 2004 року, а також неналежного здійснення перевірки податковим органом, яке полягає у тому, що предметом дослідження стали виключно дані відомостей по рахункам позивача, які формувалися з врахуванням внутрішньогосподарських розрахунків, на що відповідач не звернув уваги. Значна кількість висновків здійснена податковим органом виключно на підставі даних рахунків позивача, а не на підставі первинних документів, як того вимагають правила здійснення перевірки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених позовних вимог.

Витрати, пов’язані із проведенням судової економічної експертизи відповідно до частини 1 статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України покладаються на позивача, враховуючи заявлене ним клопотання.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства “Трест “Артемшахтобуд” Дочірнього підприємства Державної холдінгової компанії “Донбасшахтобуд” м. Горлівка до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Горлівка про визнання недійсним податкового повідомлення–рішення від 22 вересня 2005 року № 0000592342/3, предметом якого визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток загальною сумою 5631080 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 2844100 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2786980 грн. задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Горлівка від 22 вересня 2005 року № 0000592342/3 в частині визначення податку на прибуток у сумі 2843500 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2786680 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Трест “Артемшахтобуд” Дочірнього підприємства Державної холдінгової компанії “Донбасшахтобуд” м. Горлівка (84601, м. Горлівка Донецької області, вул. Ушева,6, рахунок 26000000611102 в ГФ АКБ “Надра”, МФО 335719, ЄДРПОУ 00180717) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 30 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 7 серпня 2006 року в присутності представників сторін.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ханова Р.Ф.

вик. Бахар

3056723

Надруковано 3 примірники :

1 – у справу

2 – позивачу

3 - відповідачу