Рішення № 90318641, 06.07.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2020 року м. Рівне №460/665/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Н.О. Дорошенко, за участю секретаря судового засідання О.П. Янчар та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат Пасічник Ю.О.,

відповідача: представник Дем`янюк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПоліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки про відмову в прийнятті митної декларації, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Поліської митниці Державної митної служби України (далі - Митниця, відповідач) та просила визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 21.01.2020 №UА204000/2020/000018/1 та рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2020/00019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.01.2020 декларантом до Митниці була подана митна декларація №UA204080/2020/001530 на товар – легковий автомобіль марки BMW, модель Serie 7, вживаний, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік випуску – 2011, модельний рік випуску – 2011, за заявленою митною вартістю автомобіля в сумі 7000,00 євро. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до Митниці разом з митною декларацією декларантом були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: рахунок-фактура (інвойс) від 10.01.2020 серії МТ №0953; договір купівлі-продажу від 10.01.2020 №953; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.01.2020 №UA205020/2020/300775; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12.11.2014 №2014 EZ02655; банківський платіжний документ, що стосується товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 20.01.2020 №98; копія митної декларації країни відправлення від 10.01.2020 №20LTLC010EK009FB7; договір про надання послуг митного брокера від 20.01.2020 №20/01/20/01-О; довіреність від 15.01.2020 серії НОК №574441; квитанції про сплату митних платежів; паспортні документи декларанта та перевізника. В процесі здійснення процедури митного контролю відповідач дійшов висновку, що подані документи не містять достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості, та зобов`язав надати додаткові документи: документи, які містять відомості про вартість перевезення заявленого до митного оформлення транспортного засобу; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями. 21.01.2020 декларантом повідомлено про неможливість подання додаткових документів з проханням прийняти рішення без врахування термінів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України (далі – МК України). У зв`язку з цим відповідачем прийнято оспорюване рішення, згідно з яким у документах, наданих декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявлені окремі неточності, а саме: транспортний засіб придбано фізичною особою ОСОБА_2 у юридичної особи UAB “CARLITAS” (Литва), разом з цим реєстраційне свідоцтво на транспортний засіб (ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 ) виписане у Франції; транспортний засіб переміщувався через митний кордон України ОСОБА_3 , однак довідку про транспортні витрати від 20.01.2020 №98 надано декларантом ФОП ОСОБА_4 ; відповідно до наданого до митного оформлення реєстраційного документу на транспортний засіб від 12.11.2014 №2014EZ02655, попереднім власником КТЗ є «CROUESTY TAXIS», що не відповідає продавцю UAB «CARLITAS» за рахунком на партію товару від 10.01.2020 №953. При цьому, до митного оформлення не надано документів стосовно купівлі-продажу товару у третьої особи. Крім того, митниця володіє інформацією, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості товару - витяг з електронного довідника SuperSCHWACKE 01/2020 (15550 євро), що перевищує заявлену митну вартість КТЗ. Відповідачем також було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА204000/2020/00019. Позивач зауважив, що частиною п`ятою статті 53 МК України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. На думку позивача, жодних правових підстав для витребування митним органом додаткових документів у відповідності до вимог ст. 53 МК України не було. Крім того, зазначила, що з метою доставки придбаного автомобіля в Україну для проведення його митного оформлення, подальшої реєстрації та експлуатації, 15.01.2020 позивач уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси, що підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю від 15.01.2020 серії НОК №574441. Витрати в сумі 50 євро, які позивач понесла у зв`язку з доставкою транспортного засобу до кордону України, підтверджуються довідкою про транспортні витрати від 20.01.2020 №98. Позивач вважає протиправним рішення про коригування митної вартості товарів, позаяк автомобіль було придбано за ціною договору у розмірі 7000,00 євро, про що до матеріалів справи долучено ряд документів, з яких чітко прослідковується сплата покупцем вартості автомобіля, що імпортується, та її складові. За наведених обставин, позивач вважає, що належний їй автомобіль підлягає митному оформленню за заявленою митною вартістю, тобто за ціною договору, а тому рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.02.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний судом строк позивач допущені недоліки усунув.

Ухвалою суду від 28.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що 21.01.2020 до митного оформлення декларантом подано митну декларацію №UA204080/2020/001530 з метою здійснення митного оформлення легкового автомобіля марки BMW, модель Serie 7, вживаний, номер кузова НОМЕР_1 . При проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією №UA204080/2020/001530, митним органом виявлені окремі неточності та суперечності, а саме: транспортний засіб придбано фізичною особою ОСОБА_2 у юридичної особи UAB “CARLITAS” (Литва), разом з цим реєстраційне свідоцтво на транспортний засіб (ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 ) виписане у Франції; транспортний засіб переміщувався через митний кордон України ОСОБА_3 , однак довідку про транспортні витрати від 20.01.2020 №98 надано декларантом ФОП ОСОБА_4 ; відповідно до наданого до митного оформлення реєстраційного документу на транспортний засіб від 12.11.2014 №2014EZ02655, попереднім власником КТЗ є «CROUESTY TAXIS», що не відповідає продавцю UAB «CARLITAS» за рахунком на партію товару від 10.01.2020 №953. При цьому, до митного оформлення не надано документів стосовно купівлі-продажу товару у третьої особи. Крім того, митниця володіє інформацією, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості товару - витяг з електронного довідника SuperSCHWACKE 01/2020 (15550 євро), що перевищує заявлену митну вартість КТЗ. Відтак, за результатами опрацювання документів, долучених до митної декларації, декларанту направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів: документи, які містять відомості про вартість перевезення заявленого до митного оформлення транспортного засобу; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями. 21.01.2020 декларантом позивача на електронне повідомлення митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів не надано зазначених у електронному листі митного органу додаткових документів. Водночас, надано лист, який містить прохання прийняти рішення, щодо визначення митної вартості без врахування термінів, передбачених ст. 53 МК України. Враховуючи вищевикладені обставини та факт ненадання декларантом документів згідно з переліком, вказаним у вимозі митного органу, Митниця прийняла оскаржене рішення про коригування митної вартості товару, яке вважає законним та обґрунтованим. Таким чином, оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З наведених підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач повністю підтримав позицію, викладену в позовній заяві.

Ухвалою від 25.03.2020 відкладено підготовче засідання.

Ухвалою від 27.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою від 20.05.2020 витребувано у відповідача додаткові докази.

Ухвалою від 11.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.07.2020.

У судовому засіданні 06.07.2020 представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, наведених в заявах по суті справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив та врахував таке.

10.01.2020 між UAB "Carlitas" (Вільнюс, Литва) та ОСОБА_1 (м. Дубно, Україна) укладено договір купівлі-продажу за №953 легкового автомобіля марки BMW, модель Serie 7, вживаний, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік випуску – 2011, з робочим об`ємом двигуна 2993 см3 (3,0 л) та з пробігом 325757 км, за ціною 7000,00 євро. В договорі зазначено, що сума 7000 євро сплачена (а.с.21, 24, 154).

UAB "Carlitas" виставлено рахунок-фактуру від 10.01.2020 серії МТ №0953 на суму 7000,00 євро на ім`я ОСОБА_2 на вищевказаний автомобіль (а.с.20, 23, 157).

Згідно з випискою АТ «КБ «ПриватБанк» від 11.01.2020 №PBANUA2XR1V (а.с.29), трансакція за №SW24K110O17113 по перерахунку коштів в сумі 7000 євро з банківського рахунку ОСОБА_1 в АТ «КБ «ПриватБанк» (м.Рівне, Україна) на банківський рахунок UAB "Carlitas" в UAB MEDICINOS BANKAS (Вільнюс, Литва) здійснено 11.01.2020. В інформації про переказ коштів (Remittance Information) зазначено: «Buying a car BMW SERIF 7 2011 vin-WBAKC01090DR96421 FAKTURA 0953, 2020.1.10» (Купівля автомобіля BMW Serie 7 2011 VIN- НОМЕР_1 Фактура №0953 від 10.01.2020).

Для митного оформлення вищевказаного транспортного засобу декларантом позивача подано до Митниці митну декларацію №UA204080/2020/001530 від 21.01.2020, в якій задекларовано загальну фактурну вартість товару на суму 7000 євро, за курсом валюти 26,9565, та визначено митну вартість товару в сумі 190043,33 грн (з урахуванням витрат на транспортування в сумі 50 євро) (а.с.151).

До митної декларації декларантом надано, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) від 10.01.2020 серії МТ №0953; договір купівлі-продажу від 10.01.2020 №953; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.01.2020 №UA205020/2020/300775; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12.11.2014 №2014 EZ02655; банківський платіжний документ, що стосується товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 20.01.2020 №98; копія митної декларації країни відправника від 10.01.2020 №20LTLC010EK009FB7; договір про надання послуг митного брокера від 20.01.2020 №20/01/20/01-О; довіреність від 15.01.2020 серії НОК №574441; квитанції про сплату митних платежів; паспортні документи декларанта та перевізника.

У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору продажу автомобіля, який імпортуються (основний метод).

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визначена за ціною рахунку щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з тим, що: транспортний засіб придбано фізичною особою ОСОБА_2 у юридичної особи UAB “CARLITAS” (Литва), разом з цим реєстраційне свідоцтво на транспортний засіб (ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 ) виписане у Франції; транспортний засіб переміщувався через митний кордон України ОСОБА_3 , однак довідку про транспортні витрати від 20.01.2020 №98 надано декларантом ФОП ОСОБА_4 ; відповідно до наданого до митного оформлення реєстраційного документу на транспортний засіб від 12.11.2014 №2014EZ02655, попереднім власником КТЗ є «CROUESTY TAXIS», що не відповідає продавцю UAB «CARLITAS» за рахунком на партію товару від 10.01.2020 №953. При цьому, до митного оформлення не надано документів стосовно купівлі-продажу товару у третьої особи.

Враховуючи викладене, митним органом під час консультацій запропоновано декларанту надати наступні документи, які підтверджують інформацію щодо митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією: 1) документи, які містять відомості про вартість перевезення заявленого до митного оформлення транспортного засобу; 2) висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями. Також повідомлено, що у відповідності до частини шостої статті 53 МК України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (а.с.34).

21.01.2020 декларант надіслав до Митниці лист за вих.№2101-20, в якому вказав, що додаткові документи не будуть, просив прийняти рішення щодо визначення митної вартості без врахування термінів, передбачених ст.53 МК України (а.с.35).

Враховуючи ненадання декларантом додаткових документів, митним органом було скориговано митну вартість на підставі наявної у нього інформації з електронного довідника SuperSCHWACKE 01/2020 (15550 євро) та довідки про транспортні витрати від 20.01.2020 №98 (50 євро), із застосуванням другорядного (резервного) методу, у зв`язку з чим прийнято рішення від 21.01.2020 №UА204000/2020/000018/1 про коригування митної вартості транспортного засобу в сумі 15600 євро (а.с.152-153).

В оспорюваному рішенні про коригування митної вартості товарів в графі 33 зазначено обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалася митним органом для визначення митної вартості:

І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з: 1) декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю правильності визначення вартості товарів, митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року; 2) транспортний засіб придбано фізичною особою ОСОБА_2 у юридичної особи UAB “CARLITAS” (Литва), разом з цим реєстраційне свідоцтво на транспортний засіб (ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 ) виписане Францією; 3) транспортний засіб переміщувався через митний кордон України ОСОБА_3 , однак довідку про транспортні витрати від 20.01.2020 №98 надано декларантом ФОП ОСОБА_4 ;

ІІ. З урахуванням положень статті 31 МК України, наказу Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для форм та обсягів», наказу Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів - витяг з електронного довідника SuperSCHWACKE 01/2020 (15550 євро), що перевищує заявлену митну вартість КТЗ;

ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість могла бути визнана митницею, за умови надання додаткових документів, таких як: 1) документи, які містять відомості про вартість перевезення заявленого до митного оформлення транспортного засобу; 2) висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями;

ІV. За результатом проведеної відповідно до ч.4 ст.57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст. 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями ст. 64 МК України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно з інформацією, наявною у митниці.

Також, у зазначеному рішенні митним органом вказано, що митну вартість товару визначено на підставі положень наказу Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 “Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів”, наказу Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; наказу Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для форм та обсягів» та з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №1074/2092, а також на підставі інформації, наявної у витязі з електронного довідника SuperSCHWACKE 01/2020 (15550 євро) та довідки про транспортні витрати від 20.01.2020 №98 (50 євро). Числове значення митної вартості товару, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 420521,40 грн.

Окрім цього, Митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортний засобів комерційного призначення №UА204000/2020/00019 (а.с.39).

Суд встановив, що 24.01.2020 декларантом позивача було подано до митного органу нову митну декларацію за №UА204080/2020/002061 (а.с.165), згідно з якою в графі “45. Коригування” вказано вартість товару 424302,84 грн, а у графі “43. Код МВВ” в лівому підрозділі проставлено “6”, правий – не заповнений.

Не погоджуючись з рішенням митного органу від 21.01.2020 №UА204000/2020/000018/1 та карткою відмови №UА204000/2020/00019, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у зв`язку з коригуванням митним органом заявленої декларантом митної вартості товарів, суд враховує такі норми матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 МК України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

При цьому, пунктом 2 частини другої статті 52 МК України зобов`язано декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій статті 53 МК України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Водночас, частиною першою статті 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (ч.21 ст.58 МК України).

Аналіз вищевикладених правових норм дає підстави для висновку, що саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, такими платіжними документами можуть бути касові або товарні чеки, ярлики, інші документи, які містять відомості щодо вартості товару, який ввозиться на територію України та використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню.

Частиною четвертою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, контроль правильності визначення декларантом митної вартості здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст.54 МК України).

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Оцінюючи наведені в рішенні від 21.01.2020 №UА204000/2020/00019 про коригування митної вартості підстави, за яких відповідач дійшов висновку про неможливість визначення вартості транспортного засобу за вартістю, заявленою декларантом у митній декларації, а саме наявність недоліків, невідповідностей та суперечностей в поданих документах, суд враховує таке.

Як зазначено вище по тексту судового рішення, за правилами, встановленими ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

За визначенням, наведеним в статті 4 МК України, платіжні документи та цінні папери - (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах.

Суд встановив, що предметом договору купівлі-продажу від 10.01.2020 №953 (а.с.21, 24, 154), наданого декларантом для митного оформлення товару, є легковий автомобіль марки BMW, модель Serie 7, вживаний, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік випуску – 2011, з робочим об`ємом двигуна 2993 см3 (3,0 л) та з пробігом 325757 км, за ціною 7000,00 євро. Договір виконаний друкованим текстом, при цьому відомості щодо вартісних характеристик, найменування товару, покупця тощо виконані рукописним текстом. В договорі зазначено про недійсність технічного огляду транспортного засобу; про те, що протягом періоду перебування транспортного засобу, що продається, у власності продавця, транспортний засіб не був пошкоджений; про дорожньо-транспортні або інші пригоди, в ході яких транспортний засіб був пошкоджений, продавцю невідомо. Разом з тим, у такому договорі відсутній підпис покупця ОСОБА_1 .

Продавцем за вказаним договором купівлі-продажу визначено UAB "Carlitas" (Литва). Згідно з митною декларацією країни відправлення від 10.01.2020 №20LTLC010EK009FB7 (а.с.22, 25, 161), товар прямує до м.Дубно (Україна) з м.Вільнюс (Литва), однак зі змісту Сертифіката про присвоєння номера реєстрації від 29.07.2012 №BS-116-ES (а.с.26-27, 156), власником вищевказаного транспортного засобу є CROUESTY TAXIS (Франція).

Відтак, висновок митного органу про неподання декларантом до митного оформлення документів стосовно купівлі-продажу товару у третьої особи є обґрунтованим.

З виставленого UAB "Carlitas" для ОСОБА_1 рахунку-фактури від 10.01.2020 серії МТ №0953 судом встановлено, що ціна товару складає 7000,00 євро (а.с.20, 23, 157). Зазначений рахунок-фактура містить підпис посадової особи UAB "Carlitas", однак не містить розшифрування такого підпису із зазначенням посади, імені або першої літери імені, прізвища особи, яка підписала такий документ, а також відбитка печатки UAB "Carlitas", якою такий підпис скріплюється.

Вказана сума зазначена і в митній декларації країни відправника від 10.01.2020 №20LTLC010EK009FB7, що відповідає ціні договору.

Водночас, договором купівлі-продажу від 10.01.2020 №953 обумовлено, що сума 7000 євро сплачена покупцем.

Тобто, відповідно до наданих документів, на дату укладення договору та митного оформлення експорту товару з країни відправлення (10.01.2020), транспортний засіб вже був оплачений покупцем в сумі 7000 євро.

Разом з тим, згідно з випискою АТ «КБ «ПриватБанк» від 11.01.2020 №PBANUA2XR1V (а.с.29), трансакція за №SW24K110O17113 по перерахунку коштів в сумі 7000 євро з банківського рахунку ОСОБА_1 в АТ «КБ «ПриватБанк» (м.Рівне, Україна) на банківський рахунок UAB "Carlitas" в UAB MEDICINOS BANKAS (Вільнюс, Литва) здійснено 11.01.2020. В інформації про переказ коштів (Remittance Information) зазначено: «Buying a car BMW SERIF 7 2011 vin-WBAKC01090DR96421 FAKTURA 0953, 2020.1.10» (Купівля автомобіля BMW Serie 7 2011 VIN-WBAKC01090DR96421 Фактура №0953 від 10.01.2020).

Таким чином, під час митного оформлення вищевказаного транспортного засобу декларантом надано платіжний документ, що підтверджує оплату товару 11.01.2020, а не 10.01.2020, що суперечить інформації, зазначеній у договорі купівлі-продажу від 10.01.2020 №953. На момент розгляду справи судом позивачем не надано доказів на підтвердження оплати вищевказаного автомобіля 10.01.2020 безпосередньо або через представника.

Таким чином, суд вважає, що митним органом обґрунтовано поставлено під сумнів вартість увезеного товару, що є правомірною підставою для витребування у декларанта додаткових документів у межах процедури митного оформлення.

Щодо підтвердження переміщення транспортного засобу до кордону України, суд зазначає таке.

Сторона позивач стверджує, що з метою доставки придбаного автомобіля в Україну для проведення його митного оформлення, подальшої реєстрації та експлуатації, 15.01.2020 позивач уповноважила Козловського Андрія Олексійовича представляти її інтереси, що підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю від 15.01.2020 серії НОК №574441 (а.с.30). Витрати в сумі 50 євро, які позивач понесла у зв`язку з доставкою транспортного засобу до України, оформлені довідкою про транспортні витрати від 20.01.2020 №98 (а.с.33), виписаною митним брокером позивача ФОП ОСОБА_4 , який діє на підставі договору від 20.01.2020 №20/01/20/01-О (а.с.31-32).

Однак, декларант не є особою, уповноваженою видавати довідки про транспортні витрати, оскільки він не здійснював транспортування товару до митного кордону України, а тому митний орган обґрунтовано поставив під сумнів вказану довідку.

Крім того, за змістом довіреності від 15.01.2020 серії НОК №574441, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 , зокрема, представляти її інтереси в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування з питань придбання за кордоном на її ім`я транспортних засобів будь-якої марки, за ціну та на умовах на його розсуд, для цього уповноважила його сплатити належні з її гроші та перегнати, перевезти автомобілі по місцю її проживання, провести їх оформлення/реєстрацію на митниці.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що ОСОБА_1 на час укладення договору купівлі транспортного засобу за межами України не перебувала.

За встановлених обставин, суд зазначає, що ОСОБА_3 також не був уповноважений здійснювати купівлю спірного транспортного засобу та вивезення його за межі країни відправлення, позаяк такі дії були вчинені 10.01.2020, в той час як довіреність складена 15.01.2020.

При цьому, суд зауважує, що стороною позивача ні до митного оформлення, ні до матеріалів судової справи не надано доказів легалізації у встановленому порядку довіреності від 15.01.2020 серії НОК №574441 для можливості її застосування за межами території України.

За таких обставин, суд констатує, що ні позивач, ні її представник 10.01.2020 договір купівлі-продажу не укладали та коштів за нього не сплачували.

Щодо покликань позивача на несправність транспортного як підстави зниження продавцем ціни, суд зазначає таке. Дослідженням Акту проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.01.2020 №UA205020/2020/300775 (а.с.28), складеного уповноваженою особою митниці на кордоні м/п Ягодин, встановлено, що автомобіль легковий марки BMW, модель Serie 7, вживаний, номер кузова НОМЕР_1 , був увезений на митну територію України за допомогою транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_2 . Водночас, в додатковому аркуші до вказаного акта зазначено про справність такого транспортного засобу та відображено показники одометра (пробіг) на рівні 325955 км, які є відмінними від зазначених в договорі (325757 км), що свідчить на користь висновку, що транспортний засіб після його продажу рухався своїм ходом. Ці ж обставини підтверджуються й експортною декларацією від 10.01.2020 (а.с.25), в якій відсутні відомості про транспортування з території Литовської Республіки спірного автомобіля іншим транспортним засобом.

Відтак, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи містять очевидні розбіжності та невідповідності, що свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу щодо задекларованої вартості оцінюваного товару, що є правомірною підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару. Проте, декларантом додаткові документи надано не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що недостатність інформації для підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого транспортного засобу у наданих ним документах та наявність у митного органу іншої інформації про митну вартість товару, унеможливлює застосування першого методу.

У той же час, статтею 59 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 МК України, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Приписами статті 60 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Частиною першою статті 62 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

За приписами статті 63 МК України для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях згідно положень статті 64 МК України.

Як встановлено судом, митним органом було проведено процедуру консультацій з декларантом з метою визначення митної вартості товару (автомобілю) придбаного позивачем та застосовано послідовність методів визначення вартості товару, що підтверджується змістом оспорюваного рішення.

У зв`язку з неможливістю застосування методів щодо ідентичних та подібних товарів, методів віднімання та додавання, що обґрунтовано у оскарженому рішенні (з підстав відсутності у митного органу та декларанта такої інформації), митна вартість товару була скоригована відповідачем за методом митної вартості товару, визначеного підпунктом “ґ” пункту 2 частини першої статті 57 МК України - резервним методом.

Так, вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 “Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів”, наказу Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; наказу Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для форм та обсягів» та з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №1074/2092, а також на підставі інформації, наявної у витязі з електронного довідника SuperSCHWACKE 01/2020 (15550 євро) та довідки про транспортні витрати від 20.01.2020 №98 (50 євро), яка становить 15600 євро та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 420521,40 грн.

Відповідно до пункту 7.35 вищевказаної Методики, у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі – КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики. Середня ринкова ціна такого КТЗ визначається як середнє арифметичне значення цінових показників, одержаних із зазначених джерел інформації. У разі використання середньої ринкової ціни пропозиції до продажу КТЗ її необхідно звести коригуванням до ціни продажу, застосовуючи відповідне співвідношення стосовно аналогічних КТЗ із довідників, зокрема передбачених додатком 8. Коригування вартості КТЗ залежно від пробігу та строку експлуатації здійснюється із застосуванням підбору аналога і відповідно до вимог пунктів 7.8, 7.9 та підпунктів 7.12.1, 7.12.2 пункту 7.12 цієї Методики. Подальше коригування вартості КТЗ залежно від технічного стану, комплектності, укомплектованості, відновлення й оновлення складових частин тощо здійснюється за формулами (9), (10), (11), а також з врахуванням процента ДЗ додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації (таблиця 4.1 додатка 4) та процента додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами (таблиця 4.2 додатка 4).

Крім того, статтею 33 МК України передбачено, що митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документів.

Так, додатком 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159), визначено перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням, у якому є періодичний довідник "SuperSCHWACKE" - Eurotax, Швейцарія.

Враховуючи викладене, судом відхиляються доводи представника позивача з приводу того, що митницею безпідставно проведено визначення митної вартості із застосуванням програмного комплексу інформаційного електронного довідника SuperSCHWACKE, оскільки право застосування відповідного програмного комплексу передбачено як статтею 33 МК України, так і іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи виявлені розбіжності у числових значеннях в обов`язкових документах, відсутність інших документально підтверджених витрат на транспортування товару, а також враховуючи ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, суд дійшов висновку, що прийняття посадовою особою відповідача оспорюваної картки відмови у прийнятті до митного оформлення товару та оскарженого рішення про коригування митної вартості товару з урахуванням вищенаведених розбіжностей у документах, які не усунуті позивачем, є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам митного законодавства України. Відтак, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до глави 2 розділу ІІ “Заповнення граф митних декларацій” Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Зі змісту наведених положень можна зробити висновок, що у разі незгоди імпортера з митною вартістю, що визначена контролюючим органом, регламентований законодавством алгоритм дій імпортера (декларанта) передбачає подання нової митної декларації, в якій зазначаються (1) сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; (2) сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом.

Нараховані у графі 47 “Нарахування платежів”, а також у графі В “Подробиці розрахунків” митні платежі позначаються відповідним кодом розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 20.09.2012 №1011. Сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку “ 01” (безготівкова форма сплати), “ 02” (готівкова форма сплати), “ 15”, “ 72”, “ 91” або “ 92”.

Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку “55”.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.01.2020 позивачем було подано до митного органу нову митну декларацію за №UА204080/2020/002061 (а.с.165), згідно з якою в графі “12. Відомість про вартість” зазначено – 424302,84 грн; в графі “43. Код МВВ” в лівому підрозділі проставлено “6”, тобто декларантом самостійно визначений резервний метод митної вартості товару; у графі “45. Коригування” вказано вартість товару 424302,84 грн; у графі “47. Нарахування платежів” зазначено види надходжень бюджету, що контролюються митними органами та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом “01”.

Таким чином, декларант фактично погодився із митною вартістю, визначеною митним органом.

Суд зазначає, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини щодо правильності заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.10.2018 у справі №816/2396/17 (№К/9901/61818/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в той час як відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність оспорюваного рішення та картки відмови. Відтак, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в задоволенні позову до Поліської митниці Держмитслужби (33028, м. Рівне, вул. Соборна,104, код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки про відмову в прийнятті митної декларації відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 10 липня 2020 року.

Суддя Н.О. Дорошенко