Ухвала суду № 90318542, 07.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1132/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження по справі

07 липня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

позивач ОСОБА_1

представника позивача Гупало П.М. за ордером

представник третьої особи Бабій В.В. за довіреністю

розглянувши у судовому засіданні клопотання представника третьої особи Релігійної організації «Київська Митрополія Української Православної Церкви» про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури України, треті особи на стороні позивача: релігійна організація “Релігійна громада парафія різдва христового Української православної церкви Київського патріарху м. Одеса”, релігійна організація “Єпархіальне управління Одесько-Балтської єпархії Української Православної церкви Київського патріархату”, релігійна організація “Київська патріархія Української Православної церкви Київського патріархату (Київська патріархія УПЦ КП)”, третя особа на стороні відповідача релігійна організація “Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)” про визнання протиправним та скасування реєстраційних дій,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду находиться справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства культури України, треті особи на стороні позивача: релігійна організація “Релігійна громада парафія різдва христового Української православної церкви Київського патріарху м. Одеса”, релігійна організація “Єпархіальне управління Одесько-Балтської єпархії Української Православної церкви Київського патріархату”, релігійна організація “Київська патріархія Української Православної церкви Київського патріархату (Київська патріархія УПЦ КП)”, третя особа на стороні відповідача релігійна організація “Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)” про визнання протиправним та скасування реєстраційних дій.

Від представника третьої особи Релігійної організації «Київська Митрополія Української Православної Церкви» надійшло клопотання про закриття провадження по справі №420/1132/20 у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Дане клопотання обґрунтовано наступним.

Правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та Міністерством культури України, стосуються питань, на думку позивача її участі у створенні та діяльності релігійної організації. За змістом позовної заяви, вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування в реєстрі реєстраційних дій про визнання та засвідчення фактів переходу повноважень керівника РО «Київська Патріархія УПЦ КП» від Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Денисенка ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії (комісії з припинення)/ ОСОБА_3 , як голови комісії з припинення або ліквідатора подано на захист релігійних прав ОСОБА_1 як учасника релігійного об`єднання Української Православної Церкви Київського Патріархату, релігійним центром якого є РО «Київська Патріархія УПЦ КП».

При цьому суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення такої організації врегульовано Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією.

Суд розглянувши справу про припинення діяльності релігійної організації у порядку позовного провадження, передбаченого ЦПК України, за заявою органу уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора (ч.5 ст.16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).

Отже, чинним законодавством встановлено юрисдикційну належність спорів, які виникають у зв`язку з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності уповноваженого органу, пов`язаних з припиненням релігійної організації.

Представник третьої особи у судовому засіданні дане клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у клопотанні.

Позивач та представник позивача заперечували проти задоволення даного клопотання, вважають його не обґрунтованим та таким, що не належить до задоволення.

Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.

Суд розглянувши клопотання представника третьої особи та заслухавши думки позивача та представника позивача, дійшов висновку про його задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

У розумінні цієї ж статті адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ, а адміністративним судочинством визнається діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

В свою чергу, за приписами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Суд встановив, що позивач звернулася до суду з позовом про визнання протиправними та скасування в реєстрі реєстраційних дій про визнання та засвідчення фактів переходу повноважень керівника РО «Київська Патріархія УПЦ КП» від Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Денисенка ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії (комісії з припинення)/ ОСОБА_3 , як голови комісії з припинення або ліквідатора.

Тобто правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної організації. За змістом позовної заяви, вимоги позивача про визнання протиправним реєстраційних дій про припинення Релігійної організації подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійного об`єднання – Української Православної Церкви Київського Патріархату, релігійним центром якого є релігійна організація “Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату”.

При цьому суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення такої організації врегульовано Законом України від 23 квітня 1991 року №987-XII “Про свободу совісті та релігійні організації” (далі - Закон №987-XII).

За змістом статті 7 Закону №987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру та діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

За правилами, встановленими частинами першою та п`ятою статті 16 Закону №987-ХІІ, діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації у порядку позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.

Отже, чинним законодавством встановлено юрисдикційну належність спорів, які виникають у зв`язку з оскарженням рішень, дій, чи бездіяльності уповноваженого органу, пов`язаних з припиненням релігійної організації.

Суд вважає, що оскільки спір, який виник у цій справі, стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення про припинення релігійної організації та питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, слід визначати відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону №987-ХІІ.

Водночас законодавець відніс спори, пов`язані з реєстрацією статутів релігійних організацій та припиненням їх діяльності, до цивільної юрисдикції (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15, частина п`ята статті 15, частина п`ята статті 16 Закону №987-ХІІ).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 року по справі №809/1025/17.

Враховуючи викладене, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розглядатися згідно правил підсудності, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд робить висновок, що правовідносини у справі №420/1132/20 регулюються цивільно-процесуальним законодавством та їх вирішення передбачено в порядку цивільного судочинства, а отже провадження у даній справі належить до закриття.

Керуючись ст. ст. 19, 183, 238, 293,295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання представника третьої особи Релігійної організації «Київська Митрополія Української Православної Церкви», – задовольнити.

2. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури України, треті особи на стороні позивача: релігійна організація “Релігійна громада парафія різдва христового Української православної церкви Київського патріарху м. Одеса”, релігійна організація “Єпархіальне управління Одесько-Балтської єпархії Української Православної церкви Київського патріархату”, релігійна організація “Київська патріархія Української Православної церкви Київського патріархату (Київська патріархія УПЦ КП)”, третя особа на стороні відповідача релігійна організація “Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)” про визнання протиправним та скасування реєстраційних дій.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293,295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту іі підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти з днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 10.07.2020 р.

Суддя: О.Я. Бойко

.