Рішення № 9031793, 15.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2010 р.Справа № 16/204-09-5699 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Антоненко О.А. за довіреністю № 357 від 02.11.2009р.

Від відповідача: Копцюх Б.І. за довіреністю від 11.01.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Вільногірське скло” до відкритого акціонерного товариства „Завод Іллічівський” про стягнення 422268,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вільногірське скло” (далі по тексту ТОВ „Вільногірське скло”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Завод Іллічівський” (далі по тексту ВАТ „Завод Іллічівський”) 417314,85 грн. основного боргу по договору поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р., 4476,82 грн –пені, 4476,82 грн. - річних, а всього 426268,49 грн. загальної заборгованості по вищезазначеній угоді. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням ВАТ „Завод Іллічівський” договірних зобов’язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаного від ТОВ „Вільногірське скло” товару.

Під час розгляду справи, ТОВ „Вільногірське скло” позовні вимоги були зменшені, у зв’язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості на суму у розмірі 4000 грн. Таким чином, згідно з уточненою редакцією позовних вимог, викладеною у заяві про зменшення позовних вимог, наданій представником позивача у судовому засіданні 02.12.2009р., ТОВ „Вільногірське скло” просить суд стягнути з відповідача 413314,85 грн. основного боргу по договору поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р., 4476,82 грн –пені, 4476,82 грн. - річних, а всього 422268,49 грн. загальної заборгованості по вищезазначеній угоді.

Відповідно до усних пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні 15.01.2010р., відповідачем позов було визнано повністю. Крім того, під час розгляду даної справи ВАТ „Завод Іллічівський”, посилаючись на скрутне фінансове становище, звернулося до суду з клопотанням про розстрочку виконання даного рішення на один рік.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Вільногірське скло” (Постачальник) та ВАТ „Завод Іллічівський” (Покупець) було укладено договір поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р., відповідно до умов п.п. 1.6, 2.1 якого Постачальник зобов’язався передати у визначений цим договором строк покупцю товар (скляну тару, піддон дерев’яний, щит притискувальний), а Покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість. Відповідно до умов п. 2.2 договору поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р., сторони домовилися, що кількість та асортимент товару визначається специфікаціями.

Згідно положень ст. 712 ЦК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. №435-ІV за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р. базовими умовами поставки є СРТ (склад смт Авангард) (ІНКОТЕРМС -2000). Поставка товару по специфікації № 1 здійснюється партіями протягом двох календарних днів з дати оплати вартості товару Покупцем. Поставка товару по специфікації № 2 здійснюється партіями протягом двох календарних днів після отримання та затвердження Постачальником Замовлення від Покупця.

За весь час існування договірних відносин позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товарів (банок твіст –ТО 82-720 білого кольору, піддонів дерев’яних, щитів притискувальних) на загальну суму 778187,85 грн., що у тому числі підтверджується товарно-транспортними накладними за № 5869 від 27.06.2009р., № 6161 від 07.07.2009р.. № 6326 від 10.07.2009р., № 6791 від 18.07.2009р., № 7102 від 24.07.2009р., № 7911 від 06.08.2009р., № 8057 від 10.08.2009р, № 8629 від 18.08.2009р., № 8972 від 27.08.2009р., № 9092 від 29.08.2009р., № 9227 від 02.09.2009р., № 9326 від 03.09.2009р., № 9602 від 08.09.2009р., № 9617 від 09.09.2009р., № 9980 від 15.09.2009р., № 10240 від 21.09.2009р., № 10564 від 27.09.2009р. При цьому, зважаючи на те, що деякі з вказаних товарно-транспортних накладних не містять підпису одержувача товарно-матеріальних цінностей, які передавалися за цими документами, слід зауважити, що факт поставки відповідачу товарів на загальну суму 778187,85 грн. також підтверджується актами приймання-передачі продукції /а.с.а.с. 63-66/, актом звірки взаємних розрахунків за період з 16.06.2009р. по 13.11.2009р., підписаним уповноваженими особами від імені обох учасників угоди. Всього відповідачем було сплачено грошових коштів на загальну суму 364873 грн. Залишок несплаченої суми складає 413314,85 грн., яка до нинішнього часу відповідачем погашена не була та при розгляді даної справи останнім не оспорюється. Крім того, розмір основного боргу підтверджується гарантійним листом за вих.. № 762 від 17.11.2009р., наданим відповідачем ТОВ „Вільногірське скло”.

Положеннями п.п. 4.3 договору сторонами було передбачено, що строк оплати партії товару вказується у специфікаціях. Поставка банки твіст –ТО 82-720 білого кольору, піддонів дерев’яних, щитів притискувальних було передбачено специфікацією № 2 до договору поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р., відповідно до якої строк оплати зазначених товарів визначено протягом 30 календарних днів від дати відвантаження товарів. Відповідно до п. 4.4 вказаної угоди розрахунки по договору повинні здійснюватися у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно ст. 193 ГК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. N 436-IV, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов п.п. 2.1., 4.3 договору поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України ВАТ „Завод Іллічівський” було здійснено часткову оплату товарів, отриманих за переліченими по тексту рішення вище видатковими накладними, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість на загальну суму 413314,85 грн., яка до теперішнього часу у добровільному порядку погашена ним не була.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 8.2 договору поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р. за несвоєчасну оплату вартості товару Покупець зобов’язувався, зокрема, сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки від суми заборгованості.

З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, здійсненого позивачем, за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов’язань за вказаним договором ТОВ „Вільногірське скло” додатково було нараховано до сплати ВАТ „Завод Іллічівський” 4476,82 грн. пені.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до ч. 2 ст.. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до умов договору поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р., слід зазначити, що його учасники скористалися наданим їм правом, встановивши у 8.2 договору поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р. обов’язок Покупця за несвоєчасну оплату вартості товару сплатити Постачальнику річні у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.

Керуючись наведеними умовами договору поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р., ТОВ „Вільногірське скло” також було нараховано до сплати ВАТ „Завод Іллічівський” 4476,82 грн. річних з прострочених сум.

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання Покупцем договірних зобов’язань по оплаті вартості придбаних ним за договором поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р. товарів, ТОВ „Вільногірське скло” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ВАТ „Завод Іллічівський” 422268,49 грн. загальної заборгованості по вищезазначеному договору, у тому числі: 413314,85 грн. основного боргу за договором поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р., 4476,82 грн. річних та пені у розмірі 4476,82 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем під час розгляду справи факт існування загальної заборгованості у розмірі 422268,49 грн. був визнаний.

На думку суду, розмір загальної заборгованості ВАТ „Завод Іллічівський” перед ТОВ „Вільногірське скло” у сумі 422268,49 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується товарно-транспортними накладними, актами про передачу відповідачу обумовлених товарів, актом звірки взаємних розрахунків, гарантійним листом, а також обґрунтованим розрахунком позовних вимог, доданим до позовної заяви, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем до господарського суду не представлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ТОВ „Вільногірське скло” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Вільногірське скло” 413314,85 грн. основного боргу за договором поставки № 01/31-09 від 16.06.2009р., 4476,82 грн. річних та пені у розмірі 4476,82 грн., а всього 422268,49 грн. загальної заборгованості.

При цьому, стосовно, клопотання, наданого представником відповідача під час розгляду даної справи про розстрочку виконання даного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333„Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

В обґрунтування клопотання про розстрочку виконання судового рішення по даній справі відповідач наполягав на скрутному фінансовому становищі підприємства через значний рівень дебіторської заборгованості, яка становить 1235990,62 грн. При цьому, на підтвердження наведених обставин відповідач надав лише відповідні розрахунки заборгованості контрагентів перед відповідачем. Однак, відповідачем не було доведено суду обставини, які спричиняють неможливість виконання ним судового рішення, як-то відсутність грошових коштів, збитковість підприємства тощо.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не було належним чином доведено суду наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у суду відсутні правові підстави для надання розстрочки виконання даного рішення, у зв’язку з чим у задоволенні вказаного клопотання ВАТ „Завод Іллічівський” слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 32, 33, 44, 49, 82-85, 121 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Завод Іллічівський” / 67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, п/р 26002964867962 у ЗАТ „ПУМБ”, МФО 328191, код ЄДРПОУ 05529001/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Вільногірське скло” /51700, м. Вільногірськ, вул.. Промислова, 31, п/р 26008123125061 в КБ „Приватбанк” у м. Вільногірську, МФО 305299, код ЄДРПОУ 30809384/ 413314 грн. 85 коп. / чотириста тринадцять тисяч триста чотирнадцять грн. 85 коп./ - основного боргу за поставлену продукцію; 4476 грн. 82 коп. /чотири тисячі чотириста сімдесят шість грн.. 82 коп./ - річних; 4476 грн. 82 коп. /чотири тисячі чотириста сімдесят шість грн.. 82 коп./ - пені; 4222 грн. 68 коп. /чотири тисячі двісті двадцять дві грн. 68 коп./ - держмита; 236 грн. 00 коп. / двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписане 22.01.2010р.

Суддя