Вирок № 90315865, 07.07.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 07.07.2020

Справа № 937/3842/20

Провадження № 1-кп/937/840/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

прокурора – Гончара Д.С.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140001302 від 05 травня 2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, пенсіонера за віком, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , на протязі періоду часу, приблизно з 2010 року по 2020 рік, у лісосмузі поблизу села Мордвинівка Мелітопольського району Запорізької області, систематично здійснюючи пошуки бойових припасів, шляхом привласнення знайденого придбав невстановлену кількість бойових припасів часів Великої Вітчизняної війни, які переніс за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , після чого, за місцем свого проживання за вказаною адресою, розібрав вказані бойові припаси, внаслідок чого, вилучив із них нітроцелюлозніпорохи загальною масою 3169,5 г., які відповідно до висновку експерта № 12-38/6-190 від 15.05.2020, є метальними вибуховими речовинами промислового виготовлення, придатні для здійснення вибуху, та вибухову речовину ТГ (тротил/гексоген) масою 564,5г., яка відповідно до висновку експерта № 12-38/6-190 від 15.05.2020 є бризантною вибуховою речовиною промислового виготовлення, придатною для здійснення вибуху.

Після чого, ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, у приміщенні гаражу за адресою: АДРЕСА_2 , зберігав вищезазначені вибухові речовини до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції о 07 годині 45 хвилин 05 травня 2020 року в ході проведення обшуку за вищевказаною адресою проживання ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 зберігав боєприпаси без передбаченого законом дозволу, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю, згодний з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся у скоєному та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення при вищезазначених обставинах, а саме, на протязі 10 років у лісосмузі поблизу села знаходив бойові припаси часів Великої Вітчизняної війни, загальну кількість знайдених бойових припасів не пам`ятає, які переносив до себе додому, після чого розібрав їх, вилучав із них тротил, вибухові речовини зберігав у приміщенні гаражу. Просив суд його суворо не карати.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом з`ясовано, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов до таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обвинуваченим обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вище зазначеного злочину, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, – покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він дійсно може прийняти рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання. Таке рішення суду, відповідно до вимог ст. 374 КПК України, повинно бути належним чином вмотивоване, про що також зазначено і в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує вимоги статей 50, 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі ч. 1 ст. 263 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, обставини, що обтяжують і пом`якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_1 неодружений, пенсіонер за віком, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується добре, на обліку у лікаря психіатра не перебуває.

В якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає: щиросердне розкаяння в скоєному та визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України із звільненням його від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України обов`язки, буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, гуманності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати не тільки ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого внаслідок його м`якості.

Цивільний позов заявлено не було.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили у виді особистого зобов`язання залишити без змін.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-два корпуси гранати ф1, які поміщені в спец пакет № 7034248; 160 /сто шістдесят/ пуль, 7,62 калібру, які поміщені до спец пакету № 7034247; зразки пресованої речовини сірого кольору схожої на піротехнічну суміш, вагою 5 грамів поміщено до спец пакету АБ 002452 та картонні фрагменти корпусу з рваними краями з металевою кришкою, поміщено до спец пакету АБ 0027882, та передано на відповідальне зберігання до камери схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, згідно квитанції № 292-565 – знищити;

-сейф-пакет Експертної служби МВС України № 2013015, в якому після проведення експертизи та знищення наданих на дослідження вибухових речовин поміщено первинну упаковку, та передано на відповідальне зберігання до камери схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, згідно квитанції № 317-565 – знищити;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (платіжні реквізити для зарахування коштів на користь держави: рахунок № UA098999980313010115000008009, одержувач: УК у Шевч. р-ні м.Зап./Шевч./24060300, код банку (МФО): 899998, код ЄДРПОУ: 38025367, назва банку: Казначейство України (ЕАП) витрати за проведення судової комплексної хіміко-вибухово-технічної експертизи № 12-38/6-190 від 15 травня 2020 року в розмірі 3269 (три тисяча двісті шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ