Вирок № 90313930, 09.07.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2378/20

№ 1-кп/183/1184/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк В.В.,

за участю:

секретаря Нейматової Я.О.,

прокурора Туза І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12020040350000251 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, розлученого, маючого середню технічну освіту, працюючого водієм у ФОП « ОСОБА_3 », маючого на утримані малолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

11 лютого 2020 року приблизно о 11 години 10 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz 817 L», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год. по автодорозі «об`їзна м. Новомосковська» Новомосковського району Дніпропетровської області, зі сторони м. Дніпро в напрямку м. Харків, на якій була присутня дорожня розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія), де в цей час на 5 км. вказаної автодороги, діючи необережно, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не піддавати загрози життю та здоров`я громадян, змінив напрямок руху вліво виїхавши на зустрічну смугу руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоду або, небезпеку іншим учасникам руху, допустив зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz GLE 300D», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався зі сторони м. Харків в напрямку м. Дніпро.

Своїми діями, ОСОБА_1 порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1, п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме: дорожня розмітка 1.1 «(вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах: позначає межі ділянок проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінію перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, то лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати дану лінію для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.»; 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді закритого осколкового перелому правого надколінка, гемартрозу правого колінного суглобу, синців в області колінного суглобу, на лівій стопі, які у своїй сукупності, за своїм характером, відносяться до середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки зростання кісткової тканини в області перелому відбувається у термін більше, як 21-н день.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні. Від дачі показань відмовився з огляду на те, що в обвинувальному акті все вірно зазначено, йому доповнити нічого. У скоєному щиро кається. Крім того, позовні вимоги потерпілого визнав у повному обсязі, пороти задоволення позовних вимог не заперечував.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 обставини, викладені в обвинувальному акті не оспорював, зазначив, що доповнити йому нічого.

В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_1 скоєно злочин, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.

Також в судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Отже, суд, дослідивши докази в межах пред`явленої підозри, не виходячи за межі пред`явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, доведена в повному обсязі, і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 1 ст. 286 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Крім того, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, однак вчинив не тяжкий злочин, раніше не судимий, свою вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину.

Тому, з урахуванням обставин скоєння злочину, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, за наявності пом`якшуючої покарання обставини, та відсутності обставин, які обтяжують покарання, а також враховуючи думку потерпілого, який не наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді мінімального покарання, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у вигляді штрафу, буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи заявлений Коліньком І.О. цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 87 590,37 грн., суд приходить до наступного висновку.

Позов обґрунтований тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого йому спричинена матеріальна шкода у вигляді пошкодженого майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, враховуючи те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди обґрунтований та підлягає задоволенню.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта, які складають 22 227,84 грн. (висновки експерта за результатами проведення судових експертиз технічного стану транспортного засобу № 802-20 від 04.03.2020 року, № 803-20 від 05.03.2020 року, транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи № 804-805-20 від 06.04.2020 року, судово-автотехнічної експертизи № 1209-20 від 14.04.2020 року).

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 3 400 гривень 00 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 87 590 гривен 37 копійок.

Речові докази:

- автомобіль «Mercedes-Benz 817 L», державний номер НОМЕР_1 , переданий на зберігання ОСОБА_5 – залишити користувачу (відповідно до Довіренності від 09.09.2016 року, термін дії якої спливає 09.09.2023 року), а саме ОСОБА_5 ;

- автомобіль «Mercedes-Benz GLE 300 D», державний номер НОМЕР_2 , переданий на зберігання ОСОБА_6 – залишити власнику - ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 22 227 гривень 84 копійок.

Копію вироку вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору негайно, після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Березюк