Ухвала суду № 90313650, 09.07.2020, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/1758/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2020м. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю: секретаря - Олійник С.М.,

прокурора - Дуравкіної Н.М., Чапланової С.Ю., Драчевської Т.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Копичко І.А.,

представника потерпілої

юридичної особи - Валковського Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018050000000209 від 20.04.2018, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, працюючого ЧП «Донпромсервіс» м. Краматорськ, директор, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

I. Історія провадження.

13.06.2018 в провадження Краснолиманського міського суду Донецької області від прокуратури Донецької області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, який відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справи між суддями розподілений судді Ткачову О.М.

Ухвалою судді від 14.06.2018 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 було призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 19.09.2018 вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду, рішення по кримінальному провадженню не прийнято.

04.07.2019 відповідно до Розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, які перебували в провадженні судді Ткачова О.М., № 42 від 03.07.2019 кримінальне провадження (ЄРДР № 42018050000000209 від 20.04.2018) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, розподілене судді Саржевській І.В., згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи.

Ухвалою судді 04.07.2019 вказане кримінальне провадження прийнято до провадження судді Краснолиманського міського суду Донецької області Саржевської І.В. та призначено до судового розгляду.

II. Позиції сторін судового провадження.

Під час судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – Копичко І.А. заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Заявлене клопотання підтримав обвинувачений ОСОБА_1 , просив звільнити його від кримінальної відповідальності, закрити кримінальне провадження. ОСОБА_1 пояснив, що розуміє, що звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою.

Прокурор погодився із позицією захисту щодо наявності підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності та просив задовольнити клопотання.

Представник потерпілої юридичної особи - Валковський Є.І., просив зазначене клопотання вирішити на розсуд суду.

III. Мотиви та обґрунтування суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та надані сторонами матеріали кримінального провадження, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до обвинувального акта встановлено, що 01.10.2008 між ДП "Краснолиманський лісгосп" (в подальшому перейменоване у ДП "Лиманський лісгосп") та ПП "Донпромсервіс" укладено договір "Про взаємні послуги по здійсненню охорони, розвитку та відтворенню ресурсів природного світу, здійснення полювання та розвитку інфраструктури полювання в мисливських угіддях".

Даним договором визначена дільниця в межах кварталів №№ 146-161 Ямпільського лісництва в урочищі "Чорний ліс", загальною площею 703 га, для виконання ПП "Донпромсервіс" своїх обов`язків згідно вказаного договору.

Після укладання вказаного договору в жовтні 2008 року (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим) у директора ПП "Донпромсервіс" ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на самовільне зайняття трьох земельних ділянок площами 0,0112 га, 0,0082 га, 0,0024 га та самовільне будівництво споруд на вказаних ділянках з метою використання їх в особистих цілях, власних побутових потреб та дозвілля.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які регламентують набуття і реалізацію права на землю.

Діючи умисно, всупереч встановленому законом порядку на право користування земельною ділянкою, не маючи жодних дозволів та рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, порушуючи встановлений порядок на зведення будівель та споруд, ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на зайняття земельних ділянок площами 0,0112 га, 0,0082 га та 0,0024 га, розташованих на території лісу ДП "Лиманський лісгосп", за адресою: Донецька область, Лиманський район, квартал 149, виділ 19 Ямпільського лісництва урочище "Чорний ліс", які знаходяться у 100 метровій прибережній захисній смузі річки Сіверський Донець, відносяться до земель в охоронних зонах, з урахуванням розташування земельних ділянок у межах Національного природного парку "Святі Гори" відносяться до особливо цінних земель, є землями комунальної власності на території Лиманської міської об`єднаної громади Лиманського району Донецької області, у період з жовтня 2008 року (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим) здійснив самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятих земельних ділянках особливо цінних земель та земель в охоронних зонах, а саме:

- на земельній ділянці площею 0,0082 га водного фонду (ліс, зона регульованої рекреації) комунальної форми власності, в межах Національного природного парку "Святі Гори" без жодних дозвільних документів побудував житлову споруду з цегли, яка є об`єктом капітального будівництва та об`єктом архітектури;

- на земельній ділянці площею 0,0112 га водного фонду (ліс, зона регульованої рекреації) комунальної форми власності, в межах Національного природного парку "Святі Гори" без жодних дозвільних документів побудував споруду у вигляді дерев`яного зрубу під баню, яка є об`єктом капітального будівництва та об`єктом архітектури;

- на земельній ділянці площею 0,0024 га водного фонду (ліс, зона регульованої рекреації) комунальної форми власності, в межах Національного природного парку "Святі Гори" без жодних дозвільних документів побудував дерев`яну споруду (альтанку).

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 197-1 КК України, а саме самовільне будівництво будівель та споруд на самовільно зайнятих земельних ділянках особливо цінних земель та земель в охоронних зонах.

На виконання вимог ст. 285 КПК України обвинуваченому ОСОБА_1 роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності і право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачений надав свою беззаперечну згоду на закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно із ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2-4 ст. 49 КК України).

Санкція ч. 4 ст. 197-1 КК України передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років. Таким чином, передбачене згаданою статтею діяння, у відповідності до ч. 4 ст. 12 КК України( станом на 01.07.2020) є нетяжким злочином.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 13.06.2018 прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області затверджено обвинувальний акт, яким ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України (т. 1 а.с. 5-8).

Початковим моментом перебігу строку притягнення до кримінальної відповідальності у згаданому кримінальному провадженні є день вчинення особою інкримінованого йому злочину, а саме самовільного будівництва будівель та споруд на самовільно зайнятих земельних ділянках особливо цінних земель та земель в охоронних зонах у період з жовтня 2008 року по 2009рік..

Відомості про зупинення чи переривання строку притягнення до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні відсутні. Відтак строк давності для притягнення до кримінальної відповідальності за злочином, передбаченим ч. 4 ст. 197-1 КК України, сплинув 2014році.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, за змістом ст. 49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК України (Постанова від 19.11.2019 року в справі № 345/2618/16-к).

Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши обґрунтованість підстав та отримавши згоду обвинуваченого ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що обвинувачений має бути звільнений від кримінальної відповідальності, а провадження закрите.

Цивільний позов та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні, суд зазначає наступне: витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: ухвалення щодо нього (обвинуваченого) обвинувального вироку; залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту) ( Постанова від 25.06.2018 № 758/2420/17).

А тому, процесуальні витрати, зазначені в обвинувальному акті, пов`язані з проведенням:

судової будівельно-технічної експертизи № 295 від 21.03.2018 № 1/6-94 від 28.12.2016 в розмірі 6149грн;

судової земельно-технічної експертизи № 561 від 22.03.2018 4 290грн,

на підставі ст. 122, 124, 126 КПК України, підлягають компенсації за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються експертній установі з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 49, 285, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - адвоката Копичка Ігоря Анатолійовича про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018050000000209 від 20.04.2018, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, закрити.

Процесуальні витрати, зазначені в обвинувальному акті, пов`язані з проведенням:

судової будівельно-технічної експертизи № 295 від 21.03.2018 № 1/6-94 від 28.12.2016 в розмірі 6149грн;

судової земельно-технічної експертизи № 561 від 22.03.2018 4 290грн,

на підставі ст. 122, 124, 126 КПК України, підлягають компенсації за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються експертній установі з Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: