Ухвала суду № 90313636, 10.07.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/3581/16-к

Номер провадження 1-кп/235/42/20

У Х В А Л А

про вирішення питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження

10 липня 2020 року м. Покровськ

Колегія суддів Красноармійського міськрайонного суду Донецької області в складі:

головуючого судді: Клікунової А.С.,

суддів: Карабан І.І., Стоілової Т.В.,

за участю секретаря судового засідання: Макари О.Л.,

прокурора: Білобловського Р.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених: адвокатів Очеретько О.В., Добоша В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції об"єднане кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 262, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляді суду знаходиться вказане кримінальне провадження, з метою досягнення дієвості якого застосовано запобіжні заходи в виді особистого зобов`язання відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строком дії до 12.07.2020 року.

В судовому засіданні прокурором Білобловським Р.В. з огляду на те, що розгляд кримінального провадження на теперішній час не може бути закінчено з об`єктивних причин, заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу, з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них ст. 42 КПК України процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання заходу забезпечення кримінального провадження не змінилися та є триваючими. На думку прокурора, особисте зобов`язання гарантує належну процесуальну поведінку обвинувачених, оскільки без обмежувальних заходів останні ймовірніше за все можуть переховуватись від суду, впливати на потерпілих, свідків по даному кримінальному провадженню, а також не виключно зможуть продовжити злочинну діяльність.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проти клопотання прокурора не заперечували.

Захисники Добош В.А., Очеретько О.В. прийняли позицію своїх підзахисних.

Колегія суддів, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах розгляду заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу, - приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Це означає, що на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу та доцільністю його збереження.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження ст. 194 КПК України визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень, - колегія суддів враховує, висновки Європейського суду з прав людини та те, що на теперішній час по кримінальному провадженні ще триває судовий розгляд, тому вирішення обвинувачення по суті, з аналізом його обґрунтованості, належить до стадії постановлення вироку, що врегульовано ст. ст. 369, 371, 374 КПК України, викладення судом на стадії судового розгляду в будь-якій формі думки щодо обґрунтованості підозри може бути розцінене учасниками процесу як упередженість. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначено, що наявність обґрунтованої підозри передбачає існування фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. На думку колегії суддів, положення п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України є доведеним, і причетність обвинувачених до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною, вагомість посилань прокурора на відповідні матеріали кримінального провадження не викликає наразі сумнів та є достатньою для застосування щодо обвинувачених обмежувальних заходів.

В судовому засіданні прокурором доведено, що ризики кримінального провадження, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на теперішній час є актуальними.

Так, згідно положення п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, у разі визнання винним в інкримінованому правопорушенні. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний/обвинувачений може ухилитись від слідства. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування». Обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 інкриміновано вчинення ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, в тому числі ряду епізодів розбійного нападу у складі організованої групи з кваліфікацією дій за ч. 4 ст. 187 КК України, за яке передбачено покарання виключно в виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років. З огляду на вказане, суд вважає, що тяжкістю покарання в сукупності з даними про особи обвинувачених, - підтверджується існування ризику ймовірності їх переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також, колегією суддів досліджено питання наявності ризику кримінального провадження, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме прийняття обвинуваченими перешкод відправлення правосуддя в спосіб прийняття спроб незаконного впливу (здійснення тиску шляхом погроз, умовляння, схилення до дачі неправдивих показань) на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом вживаються максимальні дії для забезпечення своєчасного, оперативного розгляду справи, - відповідно до ст. 349 КПК України визначено обсяг доказів, що підлягають дослідженню та встановлено порядок їх дослідження; в порядку ст. 353 КПК України проведено допит потерпілих; підлягають заслуховування показів свідків відповідно до ст. 352 КПК України, забезпечення прибуття яких в наступе судове засідання покладено на прокурора (відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України). Вказане свідчить, що ступінь оцінюваного ризику зменшено, однак продовжує існувати. Такий висновок узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі». Стосовно можливості вчинення тиску на свідків ЄСПЛ також переконує, що у справах зі значною кількістю обвинувачених ризик того, що небезпека тиску на свідків часто є досить висока (справа "Сокуренко проти Російської Федерації"). Незаконний вплив на свідків в цьому кримінальному провадженні пов`язаний із соціальними, індивідуальними та психологічними обставинами, що характеризують обвинувачених.

Також, колегія суддів вважає, що прокурором доведено існування ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість продовження злочинної діяльності, вчинення обвинуваченими інших кримінальних правопорушень, - з огляду на характер пред`явленого обвинувачення.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів приходить до висновку про наявність законних підстав для обрання заходу забезпечення кримінального провадження.

Статтею 176 КПК України визначено перелік запобіжних заходів, які застосовуються судом щодо обвинуваченого, при цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання. При розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу колегія суддів надає оцінку здатності застосовного відносно обвинувачених особистого зобов`язання забезпечити виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 процесуальних обов`язків. Зокрема, суд звертає увагу, що прокурором не пред`явлено матеріалів, зібраних під час здійснення контролю за додержанням виконання особистого зобов`язання, які б свідчили, про допущення обвинуваченими покладених на них обов`язків. Таким чином, підстави для зміни запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 200 КПК України, - відсутні.

Відповідно до ст. 179 КПК України запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Оскільки такі обмежувальні обов`язки є найменш суворою мірою, пов`язаною з обмеженням свободи особи та прокурором у достатній мірі обґрунтовано доведено необхідність застосування цих заходів, а також враховуючи характер і тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та дані про їх особу, які свідчать про відсутність будь-яких стримуючих факторів, які б переконували в тому, що вони не будуть ухилятися від переховування від суду, іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження - суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на обвинувачених обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Суд вважає, що таким чином буде досягнута рівновага між загальними інтересами суспільства та правами обвинувачених, передбаченими ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 цієї Конвенції, а втручання в особисту свободу пересування обвинувачених у цьому випадку являється пропорційним законній переслідуваній меті забезпечення виконання покладених ст. 42 КПК України процесуальних обов`язків.

Керуючись ст. ст. 177, 179, 194, 331 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора про дію запобіжних заходів у кримінальному провадженні задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 - запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду;

2) повідомляти суд, прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками, з питань, що стосуються обставин кримінального провадження;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 - запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду;

2) повідомляти суд, прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками, з питань, що стосуються обставин кримінального провадження;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 - запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду;

2) повідомляти суд, прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками, з питань, що стосуються обставин кримінального провадження;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали в частині покладення на обвинувачених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України два місяці, тобто до 10 вересня 2020 року включно. По закінченню цього строку, у разі не продовження дії, - запобіжний захід вважається скасованим.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що у разі невиконання покладених обов`язків, до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора процесуального керівника в цьому кримінальному провадженні Білобловського Р.В.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим.

Ухвала не оскаржується та підлягає негайному виконання після проголошення.

Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Резолютивна частина ухвали виготовлена в нарадчій кімнаті та оголошена в судовому засіданні учасникам процесу.

Повний текст ухвали оголошено 10 липня 2020 року о 15:15 годині.

Головуючий суддя: ________ А.С. Клікунова

Судді: ________ І.І. Карабан

________ Т.В. Стоілова