Вирок № 90312270, 10.07.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/258/20

Провадження № 1-кп/175/13/20

Вирок

Іменем України

10 липня 2020 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Єрохіної А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12019040440001123 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.164 КК України,

встановив:

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 18.08.2016 року ОСОБА_3 є батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2018 року у справі № 206/2226/18 і виданого на підставі нього виконавчого листа, ОСОБА_3 зобов`язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 квітня 2018 року до повноліття дитини.

Однак, обвинувачений ОСОБА_3 , достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів, грубо порушуючи обов`язки щодо необхідності утримання неповнолітньої доньки, які покладені на нього як батька ч.2 ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України, ігноруючи вимоги державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби про необхідність виконання аліментних зобов`язань, маючи умисел, направлений на невиконання вказаного судового рішення, у період часу з 24 квітня 2018 року по 01 червня 2020 року злісно ухилився від сплати аліментів на утримання своєї малолітньої доньки, а саме: без поважних причин офіційно не працював і не вживав заходів для офіційного працевлаштування, не звертався у місцевий центр зайнятості з приводу постановки на облік, протягом тривалого часу, працюючи у фізичних осіб-підприємців і приватних осіб і маючи тимчасовий заробіток, з метою ухилення від сплати аліментів не повідомляв у державну виконавчу службу відомості про місце своєї роботи та приховував фактичні доходи, не надавав будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини, в результаті чого утворилась заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини у сумі 67108,13 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою провину визнав повністю і пояснив, що за обставин, викладених у обвинувальному акті, виникла заборгованість по сплаті аліментів, оскільки він не мав постійної роботи.

Його провина у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка у суді пояснила, що за період часу з 24 квітня 2018 року по сьогоднішній день ОСОБА_3 , з яким до цього часу перебуває у шлюбі, але проживає окремо, не сплачував і не сплачує аліменти на утримання їх доньки, усунувся від її виховання. У зв`язку з цим станом на 01 червня 2020 року має заборгованість по сплаті аліментів у сумі 67108,13 грн., яку не погашає. Не заперечує проти призначення покарання, запропонованого прокурором.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується доказами, дослідженими у порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, оскільки фактичні обставини вчинення проступку не оспорюються сторонами.

Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин інкримінованого йому діяння і добровільності його позиції, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 26 червня 2020 року, був вчинений кримінальний проступок, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , і його умисні дії кваліфікує за ч.1 ст.164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) за ознакою тривалості ухилення.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного проступку, обставини справи та особу ОСОБА_6 , - уперше притягається до кримінальної відповідальності, задовільно характеризується за місцем проживання, зі слів – періодично працює по найму, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує його покарання, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст.50, 65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу ОСОБА_6 , його ставлення до наслідків вчиненого кримінального проступку, а також позиції прокурора та потерпілої щодо виду та міри покарання, суд вважає можливим призначити запропоноване прокурором покарання з випробуванням, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 не обирався.

Цивільний позов потерпілою та витрати на залучення експерта стороною обвинувачення не заявлялися, речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.164 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання за умови, що на протязі одного року іспитового строку він не вчинить нового злочину (проступку) і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1, пунктів 2, 3 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко